Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №320/57289/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Київ справа №320/57289/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок з 01.06.2025.

Ухвалою суду відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, судом було встановлено наступне.

Позивач, є ветераном військової служби та отримує пенсію. Відповідно до Закону № 203/98-ВР позивач мав право на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювало нарахування та виплату зазначеної пільги у грошовій формі відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» (далі Порядок №373).

З 01.06.2025 виплату пільги за користування комунальними послугами позивачу припинено.

Листом відповідач повідомив, що підставою для припинення виплати слугує перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, який дає право на податкову соціальну пільгу. Відповідач послався на приписи п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанову Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553.

Вважаючи відмову у виплаті пільги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 1 ст.6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надається ряд пільг, у тому числі відповідно до пункту 6 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном, в межах норм, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.7 Закону №203/98-ВР пільги на оплату житлово-комунальних послуг та придбання твердого палива надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, серед іншого, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 Закону №203/98-ВР.

Пунктом 2 Порядку №389 визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про жертви нацистських переслідувань», «;Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 1991 років». Закон №203/98-ВР у зазначеному переліку відсутній.

Постановою №1553 Порядок №389 доповнено пунктом 1-1, яким встановлено, що у 2025 році пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 Закону №203/98-ВР, надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 року включно, дію цього підпункту визначено із закінчення опалювального сезону 2024/25 року тобто з 01.05.2025.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи поширюється на позивача як ветерана органів внутрішніх справ умова про обмеження середньомісячного сукупного доходу сім`ї як підстава для надання (відмови у наданні) пільг, встановлених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що Закон №203/98-ВР є спеціальним законом щодо регулювання правового статусу та соціального захисту ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції та деяких інших осіб. Норми цього Закону, що регулюють зміст і обсяг пільг зазначеної категорії осіб, мають пріоритет над нормами загальних законів, у тому числі щорічних законів про Державний бюджет України.

Суд враховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 та Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 сформулював правовий висновок про те, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Предметом регулювання закону про Державний бюджет є виключно питання, визначені статтею 95 Конституції України. Цей висновок є сталим та неодноразово підтвердженим.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі №1-247/2018(3393/18) визнав неконституційним положення Бюджетного кодексу України, яким Кабінету Міністрів України надавалось право визначати порядок та розміри пільг для ветеранів війни «виходячи з наявних фінансових ресурсів», та наголосив, що обмеження або скасування пільг для ветеранів без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням конституційних зобов`язань держави, а у разі зміни правового регулювання набуті такими особами пільги та гарантії соціального захисту мають бути збережені.

Пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлює умову щодо сукупного доходу для надання пільг ветеранам за Законом №203/98-ВР. По суті, ця норма вводить обмеження, яке раніше не передбачалось Законом №203/98-ВР у чинній редакції. Оскільки Закон №4059-IX є законом про Державний бюджет, він за своєю правовою природою не може слугувати підставою для обмеження пільг, гарантованих спеціальним законом Законом №203/98-ВР. Аналогічно постанова №1553 є підзаконним нормативно-правовим актом, виданим на виконання бюджетного закону, а тому не може застосовуватись всупереч спеціальному закону.

На підтримку цієї позиції Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) констатував, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ за п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР підлягають наданню без застосування умови про сукупний дохід сім`ї, оскільки спеціальний Закон №203/98-ВР має пріоритет над загальним Законом №4059-IX та над підзаконним Порядком №389 у редакції постанови №1553.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач, припиняючи з 01.06.2025 виплату позивачу пільги за користування комунальними послугами на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та п.1-1 Порядку №389, діяв усупереч спеціальному Закону №203/98-ВР, що є підставою для визнання таких дій протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частин 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивач поніс судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови з урахуванням приписів законів України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.06.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відповідності до вимог законів України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.06.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ПФУ в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.