Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №320/1825/25
Суддя: Кушнова А.О.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року справа №320/1825/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 03.02.2018 по 28.02.2018;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.04.2024 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.04.2024 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 03.02.2018 по 01.04.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 - Головному управлінні з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення та перебував на грошовому забезпеченні Міністерства оборони України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.02.2018 №16 його направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 12.03.2024 №89 позивача звільнено з військової служби, а наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 №59 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. На думку позивача, відповідач неправильно здійснював нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення.
Позивач стверджує, що за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів). Зазначає, що його переведення до іншої військової частини не змінювало місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Щодо періоду з 01.03.2018 по 01.04.2024 позивач посилається на невиплату індексації-різниці грошового забезпечення. У позовній заяві виходив із того, що одночасно з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року було зменшено розмір премії та припинено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, унаслідок чого, за його твердженням, місячний грошовий дохід не збільшився. Тому первісно визначив належну до виплати індексацію-різницю в розмірі 4463,15 грн на місяць, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3 відсотка.
Також позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою від 24.07.2024 про надання відомостей щодо проходження військової служби та нарахованого і виплаченого грошового забезпечення, однак запитуваної інформації не отримав.
Посилаючись на сталу правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078, а також зазначаючи про відсутність у відповідача дискреційних повноважень у спірних правовідносинах, позивач наполягає на необхідності застосування ефективного способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію у конкретно визначених сумах.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від сторін.
28.02.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву та документи, подані представником відповідача на виконання ухвали суду від 18.02.2025.
У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує. Насамперед послався на пропуск строку звернення до суду, зазначивши, що позивача виключено зі списків особового складу 01.04.2024, тоді як із позовом він звернувся у листопаді 2024 року. Відповідач вважає, що позивач не обґрунтував поважності причин пропуску строку, та просить залишити позовну заяву без розгляду.
Щодо суті спору відповідач зазначає, що індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано та виплачено відповідно до законодавства. Послався на підвищення у грудні 2015 року місячного грошового забезпечення за рахунок постійних складових на 6134,80 грн та вважав, що обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації належало здійснювати із січня 2016 року. Зазначив, що після підвищення посадових окладів із 01.03.2018 індексація нараховувалася в межах установленого прожиткового мінімуму із застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Крім того, відповідач стверджує, що позивач до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з питань нарахування та виплати індексації не звертався, у зв`язку із чим вважає позов передчасним. Водночас указує, що про складові та розмір грошового забезпечення позивача повідомлено шляхом видачі грошового атестата, отримання якого, за твердженням відповідача, підтверджується особистим підписом позивача.
04.08.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано додаткові пояснення та докази. Позивач зазначив, що предметом спору за період з 01.03.2018 по 01.04.2024 є невиплата індексації-різниці, яку необхідно відмежовувати від поточної індексації грошового забезпечення.
Посилаючись на надану відповідачем картку особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік, позивач указав, що у лютому 2018 року грошове забезпечення нараховано за 26 календарних днів, тоді як у березні - за повний календарний місяць. Тому для визначення розміру підвищення доходу вважає необхідним привести лютневі нарахування до розміру грошового забезпечення за повний місяць та врахувати всі складові, які не мали разового характеру, зокрема щомісячну додаткову грошову винагороду.
За розрахунком позивача, грошове забезпечення за повний лютий 2018 року становило 15893,55 грн, за березень 2018 року - 16681,48 грн, а розмір підвищення доходу - 787,93 грн. Позивач також послався на телеграму Міністра оборони України від 26.03.2018 №248/1479 та зменшення розміру щомісячної премії у березні 2018 року.
Виходячи із суми можливої індексації за березень 2018 року 4463,15 грн та розміру підвищення доходу 787,93 грн, позивач визначив індексацію-різницю в сумі 3675,22 грн на місяць. Просив прийняти та врахувати наведені додаткові пояснення і докази при ухваленні рішення.
14.08.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано додаткові пояснення, у яких підтримано заперечення проти позову та доводи щодо пропуску строку звернення до суду.
Відповідач також заперечив проти врахування додаткових пояснень позивача як заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на недотримання процесуального строку для її подання. Просив відмовити в задоволенні позову або залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 витребувано докази у справі від відповідача.
20.08.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 14.08.2026, до яких долучено супровідний лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 19.08.2026 №220/13/10999 та довідку від 19.08.2026 №220/13/10980 про нараховані та виплачені позивачу види грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018. Відповідно до довідки загальна сума нарахованого грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 14758,30 грн, за березень 2018 року - 16681,48 грн. У довідці зазначено постійний характер відображених складових грошового забезпечення. Різницю між наведеними сумами відповідач визначив у розмірі 1923,18 грн.
31.08.2026 відповідачем сформовано в підсистемі "Електронний суд" додаткові пояснення щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду. Відповідач підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в разі ненаведення позивачем поважних причин пропуску строку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 позовну заяву в частині вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 01.04.2024 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Представником позивача подано заяву, сформовану в підсистемі "Електронний суд" 10.10.2026 та зареєстровану канцелярією суду 12.10.2026, в якій наведено заперечення щодо пропуску строку звернення до суду та доводи стосовно його поновлення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2026 задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини його пропуску та поновлено строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 01.04.2024. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 у період з 03.02.2018 по 01.04.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 - Головному управлінні з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення. Для подальшого проходження військової служби до зазначеної військової частини позивача направлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.02.2018 №16. Згідно з вказаним наказом ОСОБА_1 02.02.2018 був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення.
Нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися Міністерством оборони України через Департамент соціального забезпечення, що підтверджується наданими відповідачем документами про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 №59, наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 12.03.2024 №89 позивача звільнено з військової служби у запас. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 №59 позивача з 01.04.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 19.08.2026 №220/13/10980 про нараховані та виплачені види грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 14758,30 грн, за березень 2018 року - 16681,48 грн. У довідці зазначено, що відображені в ній складові грошового забезпечення мають постійний характер. Зазначену довідку надано із супровідним листом від 19.08.2026 №220/13/10999.
Згідно з наданою відповідачем інформацією про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 01.04.2024 у відповідних місяцях 2018-2022 років позивачу нараховувалися суми індексації. За 2023 та 2024 роки в зазначеній інформації відображено нульові суми.
Позивач склав заяву від 24.07.2024, адресовану Міністерству оборони України, про надання відомостей щодо проходження військової служби та нарахованого і виплаченого грошового забезпечення. На підтвердження її направлення надав копію заяви та фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 08.08.2024, у якому одержувачем рекомендованого листа зазначено Міністерство оборони України.
За твердженням позивача, відповіді на зазначену заяву він не отримав. Водночас відповідач у поданих суду поясненнях зазначив, що позивач до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з питань нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не звертався.
Вважаючи, що за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 індексацію його грошового забезпечення належало обчислювати із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів), а з 01.03.2018 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати індексацію-різницю, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 суд зазначає таке.
Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У редакції, чинній до 01 січня 2016 року, частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав законну силу 01 січня 2016 року.
Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013.
Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац другий пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, застосовній до спірних правовідносин за лютий 2018 року, передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 09 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Із 15 березня 2018 року абзац третій пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 передбачав, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 передбачав, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року по 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 09 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 09 грудня 2015 року.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260). Зазначений наказ втратив чинність 20 липня 2018 року.
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
20 липня 2018 року набрав чинності Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок № 260).
Пункт 2 розділу І Порядку № 260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
На підставі наказу Міністерства оборони України від 01 червня 2020 року №180 Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам були внесені зміни до переліку щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Цей наказ набрав чинності 30 червня 2020 року.
Відтоді пунктом 2 розділу І Порядку № 260 установлено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Стосовно одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то пункт 2 розділу І Порядку № 260 саме у зазначеній редакції передбачав, що до них належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття базовий місяць.
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Так, для прикладу, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Абзац 3 пункт 10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Зрештою пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Тож до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21.
9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі також - Постанова №1013).
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акта полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:
- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну базовий місяць;
- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).
Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови №1013, було встановлено, що:
- підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
За змістом пункту 6 постанови №1013 цей акт застосовується з 1 грудня 2015 року.
Отже, Постановою №1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.
У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року.
Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами.
Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5,10-2 Порядку №1078, окремими положеннями яких установлено таке:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття базовий місяць і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну базовий місяць використовується поняття місяць підвищення доходу, яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття місяць підвищення доходу від терміну базовий місяць, позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну базовий місяць та запровадження поняття місяць підвищення доходу не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у базовому місяці, так і у місяці підвищення доходу індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
З 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 1 грудня 2015 року належало переглянути базовий місяць, визначений за старими правилами, змінивши його на місяць підвищення доходу, тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 72 постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами.
На тлі цього суд зауважує, що для вирішення спірного питання щодо індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року та визначення наслідків підвищення окладів у березні 2018 року підлягають урахуванню постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та від 30 серпня 2017 року №704.
На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.
Від січня 2008 року оклади військовослужбовців не змінювалися. Вони змінилися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 03 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку №1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що повноваження Міністерства оборони України стосовно визначення січня 2008 року базовим місяцем (місяцем підвищення доходу позивача), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 03 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інший місяць місяцем підвищення доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
У випадку позивача законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 03 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку він займав, та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, серед іншого, у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.
У позовній заяві позивач відстоює позицію про те, що Міністерство оборони України протиправно не нараховувало і не виплачувало йому індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату такої індексації із застосуванням січня 2008 року в якості базового місяця для обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.
Позивач наголошує, що схема посадових окладів за його посадою була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, та залишалася незмінною до лютого 2018 року включно. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, місяцем підвищення тарифних ставок (базовим місяцем) є саме місяць останньої зміни посадового окладу за посадою, а тому січень 2008 року є єдиним правомірним базовим місяцем для нарахування поточної індексації у спірному періоді до набрання чинності постановою КМУ № 704.
Суд зауважує, що відповідно до правового регулювання, застосовного до спірного періоду з 03.02.2018 по 28.02.2018, січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Направлення позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 не змінює зазначеного місяця.
Відповідач стверджує, що індексацію грошового забезпечення позивачу виплачено в повному обсязі, та посилається на необхідність обчислення індексу споживчих цін із січня 2016 року у зв`язку з підвищенням у грудні 2015 року постійних складових грошового забезпечення. Отже, відповідач навів пояснення щодо застосованого ним підходу до проведення індексації, однак такий підхід не відповідає наведеному вище правовому регулюванню, оскільки зростання інших постійних складових доходу без підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою не змінює місяця підвищення доходу.
Водночас надані відповідачем документи не підтверджують нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів).
Посилання відповідача на незвернення позивача до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з питань нарахування та виплати індексації не свідчить про передчасність позову. Обов`язок проводити індексацію грошового забезпечення за наявності встановлених законодавством умов не залежить від подання військовослужбовцем окремої заяви. Тому розбіжності в доводах сторін щодо попереднього звернення позивача до відповідача не спростовують необхідності перевірки належного виконання цього обов`язку.
Відповідно до положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вищевказане, суд вважає, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 відповідач мав застосовувати січень 2008 року як місяць підвищення тарифних ставок (окладів), здійснюючи обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із наступного за ним місяця.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 є протиправною.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2024 суд зазначає таке.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження Міністерства оборони України щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають суду підстави для висновку, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Означені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи.
Надані відповідачем відомості про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не підтверджують виплати позивачу саме індексації-різниці, визначеної за правилами абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078. Первісно позивач просив нарахувати та виплатити цей вид індексації в розмірі 4463,15 грн на місяць. Водночас у додаткових поясненнях від 04.08.2025 навів уточнений розрахунок у сумі 3675,22 грн на місяць, урахувавши підвищення грошового доходу в березні 2018 року на 787,93 грн.
Щодо заперечень відповідача проти врахування додаткових пояснень позивача від 04.08.2025 суд зазначає, що наведення в них іншого розрахунку індексації-різниці не свідчить про збільшення позовних вимог. У зазначених поясненнях позивач не заявив нового періоду стягнення або додаткового предмета судового захисту, а навів розрахунок меншого щомісячного розміру тієї самої виплати - 3675,22 грн замість первісно зазначених 4463,15 грн. Отже, доводи відповідача щодо пропуску строку подання заяви про збільшення позовних вимог не перешкоджають оцінці наведеного розрахунку при вирішенні первісно заявлених вимог.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
До обох цих сум включаються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 19.08.2026 №220/13/10980 про нараховані та виплачені позивачу види грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 загальна сума нарахованого грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 14758,30 грн, за березень 2018 року - 16681,48 грн. У довідці зазначено про постійний характер відображених складових грошового забезпечення.
Водночас суд ураховує, що у лютому 2018 року позивач перебував на грошовому забезпеченні відповідача з 03.02.2018, тобто протягом 26 із 28 календарних днів, тоді як у березні 2018 року грошове забезпечення нараховано за повний місяць. Отже, порівняння зазначених у довідці загальних сум не відображає виключно підвищення місячного грошового доходу, оскільки на їхню різницю впливає також неоднакова тривалість оплачених періодів.
Для визначення розміру підвищення грошового доходу лютневі нарахування необхідно привести до розміру за повний календарний місяць. Виходячи із загальної суми постійних складових грошового забезпечення, такий розмір становить 15893,55 грн (14758,30 грн : 26 х 28, з округленням результату до копійок).
Щомісячна додаткова грошова винагорода, відображена у довідці за лютий 2018 року в сумі 5534,36 грн, включається до зазначеного розрахунку з огляду на її щомісячний характер та підтверджений відповідачем постійний характер цієї складової. Припинення її виплати з березня 2018 року не свідчить про разовий характер виплати за лютий 2018 року.
Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становив 787,93 грн (16681,48 грн ? 15893,55 грн). Наведена відповідачем величина 1923,18 грн є різницею між фактичними нарахуваннями за неповний лютий та повний березень 2018 року, тому не може бути прийнята судом як розмір підвищення місячного грошового доходу.
Для вирішення спору суд також визначає суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на березень 2018 року, становив 1762,00 грн.
У пункті 64 постанови від 23.05.2024 у справі №160/15411/23 Верховний Суд зазначив, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.
З урахуванням наведеного сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 : 100, з округленням результату до копійок).
Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 787,93 грн та не перевищував суму можливої індексації 4463,15 грн, у позивача виникло право на індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3675,22 грн за повний місяць (4463,15 грн ? 787,93 грн).
Визначивши розмір індексації-різниці грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, суд вважає за необхідне окремо оцінити наявність підстав для її виплати протягом заявленого періоду, зокрема з урахуванням відомостей про подальшу зміну посадового окладу, особливостей правового регулювання індексації у 2023 та 2024 роках, а також перебування позивача на грошовому забезпеченні протягом одного дня квітня 2024 року.
Водночас суд ураховує, що визначення індексації-різниці у березні 2018 року не звільняє від необхідності перевірити наявність обставин, які могли вплинути на її подальшу виплату. При цьому слід розмежовувати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою, зміну посади військовослужбовця та зростання інших складових його грошового забезпечення.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №278 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Отже, збільшення загальної суми грошового забезпечення, зокрема за рахунок надбавок та премій, не свідчить про припинення права на визначену індексацію-різницю. Так само зміна індивідуального розміру посадового окладу потребує оцінки причин її виникнення, оскільки може бути пов`язана як із підвищенням тарифної ставки за відповідною посадою, так і з призначенням військовослужбовця на іншу посаду.
Надані матеріали містять відомості про проходження позивачем військової служби на різних посадах. Зокрема, у послужному списку зазначено проходження служби з березня 2018 року на посаді начальника організаційно-планового управління - заступника начальника Головного управління з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення, з вересня 2019 року - начальника управління оборонного планування та розвитку засобів ураження - заступника начальника Головного управління з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення, а з вересня 2021 року - першого заступника начальника Головного управління з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення.
У довідці за березень 2018 року відображено посадовий оклад 8320,00 грн, тоді як у грошовому атестаті при звільненні - посадовий оклад за 57 тарифним розрядом у розмірі 9730,00 грн. Отже, матеріали справи підтверджують зміну посад позивача та відмінність розмірів посадового окладу на початку і наприкінці спірного періоду.
Оцінюючи зазначені докази, суд ураховує, що зміна посади військовослужбовця та підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою не є тотожними обставинами для застосування пунктів 5, 10-2 Порядку №1078. Призначення позивача на іншу посаду, якій відповідає більший посадовий оклад, без установлення обставин підвищення тарифної ставки за відповідною посадою та співвідношення підвищення грошового доходу із сумою індексації не підтверджує настання передбачених пунктом 5 Порядку №1078 підстав для зменшення або припинення виплати раніше визначеної індексації-різниці.
Надані документи підтверджують зміну посад позивача та відмінність розмірів його посадового окладу в березні 2018 року і на дату звільнення. Водночас вони не дають підстав установити конкретний наступний місяць підвищення тарифної ставки за відповідною посадою та визначити співвідношення суми такого підвищення грошового доходу із сумою індексації, яка склалася у цьому місяці.
Відповідач, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, не обґрунтував припинення або зменшення індексації-різниці конкретним подальшим підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), не навів відповідного порівняльного розрахунку та не підтвердив належними доказами настання таких обставин.
При цьому суд не ототожнює відсутність зазначених доказів із незмінністю посадового окладу позивача протягом усього спірного періоду. Суд виходить із того, що встановлена відмінність розмірів індивідуального посадового окладу без підтвердження підстав його зміни та без розрахунку, передбаченого пунктом 5 Порядку №1078, не доводить правомірності ненарахування та невиплати індексації-різниці.
Отже, за результатами оцінки наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач не довів настання після березня 2018 року обставин, які відповідно до пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 змінювали визначений розмір індексації-різниці 3675,22 грн або припиняли право на її отримання. Водночас можливість нарахування цієї виплати за окремі частини спірного періоду підлягає оцінці з урахуванням особливостей законодавчого регулювання індексації у 2023 та 2024 роках.
Окремої оцінки потребують позовні вимоги за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено зупинити на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №15, ст. 111 із наступними змінами).
Таким чином, протягом 2023 року дію Закону №1282-XII було зупинено. За таких обставин саме лише виникнення у позивача права на індексацію-різницю у березні 2018 року не є підставою для її нарахування за місяці 2023 року всупереч зазначеному законодавчому регулюванню. Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають.
Щодо періоду з 01.01.2024 по 01.04.2024 суд зазначає таке.
Відповідно до статті 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Зазначене положення визначає початок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у 2024 році. Водночас його зміст не дає підстав ототожнювати ненастання умов для нарахування поточної індексації з припиненням права на індексацію-різницю, визначену в місяці попереднього підвищення тарифних ставок (окладів).
Отже, встановлення з 01.01.2024 нового початку обчислення індексу споживчих цін не є підставою для припинення виплати індексації-різниці, визначеної відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у місяці попереднього підвищення тарифних ставок (окладів). Стаття 39 Закону №3460-IX не містить положення про скасування такого виду індексації або обнулення її раніше визначеного розміру. З огляду на встановлене судом право позивача на індексацію-різницю та недоведеність обставин, які змінювали її розмір або припиняли право на її отримання, позовні вимоги за період з 01.01.2024 по 01.04.2024 включно підлягають задоволенню виходячи зі щомісячного розміру 3675,22 грн із пропорційним визначенням виплати за неповний квітень 2024 року.
Крім того, суд ураховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 №59 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.04.2024. Водночас надані відповідачем грошовий атестат і довідка про нараховані та виплачені види грошового забезпечення при звільненні підтверджують нарахування грошового забезпечення за 01.04.2024. Тому при визначенні належної виплати квітень 2024 року підлягає врахуванню в межах одного календарного дня.
За щомісячного розміру індексації-різниці 3675,22 грн сума за один календарний день квітня 2024 року становить 122,51 грн (3675,22 грн : 30 х 1, з округленням результату до копійок).
Таким чином, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, який охоплює 58 повних календарних місяців, належна позивачу індексація-різниця грошового забезпечення становить 213162,76 грн (3675,22 грн х 58 місяців).
За період з 01.01.2024 по 31.03.2024 включно сума індексації-різниці становить 11025,66 грн (3675,22 грн х 3 місяці), а за 01.04.2024 - 122,51 грн.
Отже, загальна сума індексації-різниці грошового забезпечення за зазначені періоди становить 224310,93 грн (213162,76 грн + 11025,66 грн + 122,51 грн).
При цьому нарахування та виплата позивачу поточної індексації у відповідних місяцях не підтверджують виконання обов`язку щодо виплати індексації-різниці, визначеної у березні 2018 року. Тому при виконанні рішення врахуванню підлягають лише суми, виплачені саме як індексація-різниця за ті самі періоди; суми поточної індексації не підлягають відніманню від визначеної судом індексації-різниці.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Хоча позовні вимоги сформульовані як вимоги про визнання протиправними дій відповідача, встановлене судом порушення полягає у невчиненні належних нарахувань та виплат індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 28.02.2018, а також індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.04.2024 включно. Тому відповідним характеру встановленого порушення способом захисту є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити належні суми. Обрання такого способу захисту відповідно до частини другої статті 9 КАС України спрямоване на ефективне поновлення порушеного права позивача та не змінює фактичних підстав позову.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів), а також індексацію-різницю за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.04.2024 включно у визначеному судом розмірі. У задоволенні вимог щодо індексації-різниці за 2023 рік та щодо її щомісячного розміру понад 3675,22 грн належить відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Оскільки предметом спору є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі зазначеної норми. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, у зв`язку із чим розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
3. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.04.2024 включно відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи зі щомісячного розміру 3675,22 грн за повний календарний місяць та пропорційно одному календарному дню квітня 2024 року.
4. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, пропорційно часу перебування на грошовому забезпеченні у зазначеному періоді та з урахуванням сум індексації, виплачених за цей самий період.
5. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.04.2024 включно відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи зі щомісячного розміру 3675,22 грн за повний календарний місяць та пропорційно одному календарному дню квітня 2024 року, у загальній сумі 224310,93 грн (двісті двадцять чотири тисячі триста десять гривень 93 копійки).
6. У задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua