Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №640/17865/21
Суддя: Главач І.А.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2026 р. справа № 640/17865/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі, також – відповідач 1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (надалі, також – відповідач 2, ДПС України), в якому просить:
– визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві та Державної податкової служби України щодо зняття ОСОБА_1 з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами і доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI від 07.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017, № 592-ІХ від 13.05.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи в статусі особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, отримав право на пенсію за вислугу років. У зв`язку із внесеними змінами до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якими передбачено звільнення від сплати внеску осіб, яким призначена пенсія за вислугу років. Проте, незважаючи на наявність законодавчих підстав та звернення позивача із відповідною заявою, відповідач не вчинив визначених законом дій, пов`язаних із зняттям позивача з обліку єдиного соціального внеску. Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити (а.с. 1-22).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 справу № 640/17865/21 передано на розгляд головуючому судді Келеберді В.І. (а.с. 23).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с. 24-25).
22.07.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач 2 зауважив, що обов`язок визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску лежить на особі, яка провадить відповідну незалежну діяльність. Відповідач 2 зазначив що за позивачем обліковується автоматичне нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі та обліковується сплата позивачем єдиного соціального внеску, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 35-41).
22.07.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву аналогічного змісту (а.с. 42-53).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу № 640/17865/21 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с. 54).
Справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 27.03.2025, про що свідчить штамп вхідної реєстрації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 справу № 640/17865/21 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А. (а.с. 55).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 адміністративну справу № 640/17865/21 прийнято до судового розгляду суддею Главачем І.А. Замінено відповідача у справі на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України (а.с. 56-59).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 67), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 70), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 70), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 71), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 71), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 71), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є самозайнятою особою – адвокатом, який перебуває на обліку як платник соціального внеску, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого підлягають включення до Єдиного державного реєстру № 1726510700067 від 01.04.2017 (а.с. 12).
З 25.08.2011 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
13.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зняти його з обліку як платника єдиного внеску та звітності на підставі частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у зв`язку з отримуванням ним пенсії за вислугу років (а.с. 15-16).
У відповідь на дану заяву Головне управління Державної податкової служби у м. Києві надіслало позивачу лист № 6/26-15-24-07-10 від 03.03.2021, у якому зазначило, що наявність у особи статусу особи, яка отримує пенсію за вислугу років є підставою для звільнення від сплати єдиного соціального внеску, натомість зняття особи з обліку як особи, яка є платником єдиного внеску можливе тільки за умови подання самозайнятою особою заяви про припинення незалежної професійної діяльності. Оскільки така заява від позивача відсутня, то підстав для зняття його з обліку як платника єдиного внеску відсутні (а.с. 18-20).
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, з метою зобов`язати відповідача зняти позивача з обліку як платника єдиного соціального внеску, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", включно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
На підставі підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно зі статтею 13 Закон № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є самозайнятою особою – адвокатом, який перебуває на обліку як платник соціального внеску, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого підлягають включення до Єдиного державного реєстру № 1726510700067 від 01.04.2017.
З 25.08.2011 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .
Разом з цим, у силу змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року № 592-IX – з 01.01.2021 звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років.
Так, частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, у редакції Закону № 592-IX від 13.05.2020, передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач, який провадить адвокатську діяльність (як самозайнята особа) звільняється від сплати за себе єдиного внеску, так як він отримує пенсію за вислугу років.
Водночас, предметом цього спору є знаття позивача з обліку як платника єдиного соціального внеску.
Так, питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Згідно пункту 1 розділу V Порядку № 1162 у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів:
розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію та про утворення ліквідаційної комісії;
відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу;
документа, що підтверджує дату виходу із складу членів фермерського господарства, дату, з якої особа підлягає страхуванню на інших підставах, дату звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464.
Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 11.22 Розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 № 1588 (надалі, також – Порядок № 1588) зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.
За змістом пункту 11.1 розділу ХІ Порядку № 1588, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Відповідно до пункту 11.18 розділу ХІ Порядку № 1588, зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: 1) підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою. Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП. Дані про зняття з обліку фізичної особи-підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку;
2) фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного реєстру чи уповноваженого органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу;
3) внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється в разі: внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця – з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу – з дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення або іншої дати, визначеної законом, що регулює реєстрацію відповідної незалежної професійної діяльності, датою припинення, зупинення або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу; закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо) – з дати закінчення такого строку; анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності або скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації фізичної особи підприємцем, – з дати такого анулювання чи скасування;
4) державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання;
5) врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України;
6) після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності/реєстрації припинення або зупинення незалежної професійної діяльності фізичною особою, яка є внутрішньо переміщеною особою, процедури та дії, визначені цим пунктом, можуть проводитися за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи в разі її звернення до відповідного контролюючого органу із документальним підтвердженням особи та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копія якої подається до контролюючого органу.
У разі зміни місця проживання фізичної особи процедури та дії, визначені цим підпунктом, проводяться в контролюючому органі, в якому платник податків перебував на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи/реєстрацію припинення або зупинення незалежної професійної діяльності.
Якщо після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа повторно реєструється як підприємець або особа, що провадить незалежну професійну діяльність, за новим місцем проживання (місцезнаходженням), що обслуговується іншим контролюючим органом, то процедури, визначені цим підпунктом, завершуються у контролюючому органі за новим місцем проживання (місцезнаходженням).
7) у разі коли після внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи;
8) якщо контролюючим органом від спадкоємців отримано копію свідоцтва про смерть фізичної особи, яка зареєстрована підприємцем, і стосовно такого підприємця до Єдиного державного реєстру не внесено запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, контролюючий орган надсилає державному реєстратору копію свідоцтва про смерть такої фізичної особи - підприємця для вжиття заходів, визначених Законом.
Отже, Порядок № 1588 передбачає зняття з обліку за наявності однієї умови чи одночасно двох, а саме за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви (довідки). Тобто, Порядок передбачає за надходженням до відповідача відповідного рішення про припинення незалежної діяльності зняття з обліку такої особи.
Разом з цим, з аналізу вищезазначених положень Закону № 2464-VI, Порядку № 1162, Порядку № 1588 суд дійшов висновку, що набуття позивачем, як особою, що провадить адвокатську діяльність (самозайнята особа) права на звільнення від сплати за себе єдиного внеску через отримання пенсії за вислугу років не є тотожним із зняттям з обліку платника єдиного внеску.
Також суд звертає увагу, що позивач до ДПС України із заявою встановленої форми та за наявності умов, визначених нормами Порядку № 1162 щодо зняття з обліку платника єдиного внеску не звертався.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також – Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
У рішенні "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 – Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116);
відповідач 2 – Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053).
Суддя Главач І.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua