Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №280/1466/26
Суддя: Бойченко Юлія Петрівна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10 листопада 2026 рокуСправа № 280/1466/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
23.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 09.12.2023 по 04.08.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09.12.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 04.08.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.08.2025 із застосуванням положень абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.08.2025 із застосуванням положень абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 13 днів за 2022 рік, за 5 днів за 2024 рік та за 5 днів за 2025 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 13 днів за 2022 рік, за 5 днів за 2024 рік та за 5 днів за 2025 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 14 днів за 2023 рік, за 14 днів за 2024 рік, за 14 днів за 2025 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 04 серпня 2025 рік, з урахуванням вже виплачених сум;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 14 днів за 2023 рік, за 14 днів за 2024 рік, за 14 днів за 2025 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 04.08.2025, з урахуванням вже виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 04.08.2025;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 04.08.2025;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно за період з 26.07.2022 по 04.08.2025 станом на дату звільнення з військової служби - 04.08.2025;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.07.2022 по 04.08.2025 станом на дату звільнення з військової служби - 04.08.2025;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби.
Позовна заява обґрунтована тим, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) в редакції, чинній на момент прийняття, було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Разом із тим, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Виходячи із наведеного, позивач має право на перерахунок грошового забезпечення за період з 09.12.2023 по 04.08.2025. Із посиланням на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення вважає, що індексація за період з 01.01.2024 по 04.08.2025 підлягає перерахунку із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 зазначеного Порядку. Вважає, що набув право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому у відповідача виникає обов`язок зі складання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та на її підставі проведення відповідної грошової компенсації. Також посилається на те, що відповідачем при звільненні протиправно не враховано розмір додаткової винагороди за Постановою КМУ № 168 під час виплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. Вважає, що додаткова винагороди за Постановою КМУ № 168 є складовою грошового забезпечення, а тому має враховуватись під час виплати таких складових грошового забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1466/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Військова частина НОМЕР_2 позов не визнала, у відзиві (вх. від 19.03.2026 №14734) посилається на те, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розраховувався відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 - виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 (набрало законної сили 18.06.2025) визнано нечинним п. 2 Постанови КМУ № 481. Однак це не потягнуло за собою автоматичного поновлення попередньої редакції п. 4 Постанови № 704 про застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року. Також вказано, що позивача з 25.07.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частина НОМЕР_2 . Вказано про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.08.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), оскільки згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін провадиться з 01.01.2024 та з 01.01.2025 відповідно, та здійснюється за наростаючим підсумком. У 2024 році поріг індексації (103%) перевищено у червні 2024 року, у зв`язку з чим право на індексацію виникло з 01.08.2024. За період з 01.08.2024 по 31.12.2024 індексацію виплачено позивачу в повному обсязі. У 2025 році поріг індексації (103%) перевищено у травні 2025 року, відтак за період з 01.07.2025 по день звільнення (25.07.2025) індексацію також нараховано та виплачено повністю. Заперечує проти наявності підстав для грошової компенсації позивачу неотриманого речового майна, оскільки згідно з пунктами 3, 4 Порядку КМУ від 16.03.2016 № 178 така компенсація виплачується виключно за умови звернення за місцем служби з рапортом. Позивач із відповідним рапортом чи заявою про виплату компенсації або видачу довідки до військової частини не звертався. Також довідка про вартість речового майна видається до відомості на виплату компенсації у військовій частині, а не військовослужбовцю на руки. Щодо перерахунку компенсації за невикористані дні відпусток із врахуванням додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 вказує, що згідно п. 6 розділу XXXI Порядку МОУ № 260 (зі змінами, внесеними Наказом МОУ від 15.01.2025 № 23) розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород. Додаткова винагорода на період дії воєнного стану (Постанова КМУ № 168) належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік вказує, що відповідно до пунктів 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260 та п. 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд матеріальна допомога виплачується один раз на рік за рапортом військовослужбовця та за наявності вичерпного переліку підстав (поранення, інвалідність, смерть рідних, важкі захворювання тощо). Позивач рапорт про надання матеріальної допомоги за 2025 рік не подавав, а також не зазначив у позовній заяві про наявність жодної з підстав, передбачених Окремим дорученням МОУ № 156/уд. Крім того, до розрахунку такої допомоги винагороди не включаються. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2025 № 47-РС у запас із припиненням строку контракту за підпунктом «ж» пункту 3 (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.08.2025 № 316 з 25.07.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 . При цьому, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки: 13 днів за 2022 рік; 5 днів за 2024 рік; 5 днів за 2025 рік. Виплачено грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій: 14 днів за 2023 рік; 14 днів за 2024 рік; 14 днів за 2025 рік.
Позивач вважає, що у період проходження ним військової служби нарахування та виплата грошового забезпечення та його індексації здійснювалися не в повному обсязі, неналежним чином проведено нарахування та виплату компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій без урахування додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, протиправно не проведено виплату матеріальної допомоги за 2025 рік для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, не проведено нарахування (не видано довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 04.08.2025) та виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 26.07.2022 по 04.08.2025 станом на дату звільнення, що зумовило звернення до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності Постановою № 704, пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції, визначеній пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, суд звертає увагу, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704 не вносилися, і лише постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 примітки додатків 1, 12 та 13 Постанови № 704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Таким чином, у 2018 році пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.».
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 залишено без змін.
Отже, у зв`язку зі скасуванням в судовому порядку, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у пункті 62 постанови від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:
«… (1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. …»;
«… (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. …».
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом також у постановах від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 12.07.2023 у справі № 420/14380/21 тощо.
При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова Кабінету Міністрів від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.
При цьому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 залишено без змін.
Однак, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасовано.
При цьому, колегія суддів наголосила, що під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій Верховний Суд не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом № 2011-XII.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Отже, з 20.05.2023 для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців та деяких інших осіб застосовувалася стала величина 1762 гривні.
Зважаючи на те, що відповідачем у період з 09.12.2023 по 25.07.2025 здійснювалися розрахунок та виплата позивачу розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, виходячи з величини 1762 гривні, шляхом її множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, підстави визнавати такі дії протиправними у суду відсутні. Відповідно, грошове забезпечення позивача за спірний період (його щомісячні основні та додаткові види, одноразові додаткові види) з підстав, зазначених у позовній заяві, перерахунку не підлягає.
Також судом враховується, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.08.2025 № 316 позивача з 25.07.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , а тому в період з 26.07.2025 по 04.08.2025 виплата грошового забезпечення не здійснювалась.
Щодо проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 04.08.2025 суд враховує наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України в «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній станом на грудень 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом від 24.12.2015 № 911-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016, передбачає поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
В силу статті 6 Закону № 1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці».
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
За змістом частини 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін містився у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Разом з тим, судом установлено, що у березні 2018 року позивач не перебував на військовій службі.
Необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі № 160/10790/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078.
З вищевикладеного вбачається, що у відповідача був відсутній обов`язок проводити у спірний період індексацію грошового забезпечення позивача із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Також судом враховується, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.08.2025 № 316 позивача з 25.07.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , а тому в період з 26.07.2025 по 04.08.2025 виплата грошового забезпечення та її індексація не здійснювалась.
Щодо наявності підстав для врахування до розміру компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 суд враховує наступне.
Як установлено пунктом 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до абзацу 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
У пунктах 2, 3 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Пунктами 3, 5 розділу XXXI Порядку № 260 унормовано, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (абзац в редакції наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233, зі змінами).
Суд зазначає, що на час звільнення позивача з військової служби та нарахування йому при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні відпусток питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану були законодавчо врегульовано статтею 9-2 Закону № 2011-XII ("Винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду)"), якою Закон № 2011-XII доповнено згідно із Законом України від 28 червня 2023 року № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" (набрав чинності 30 червня 2023 року).
Так, відповідно до статті 9-2 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанов від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова № 168), якою установлено на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До Постанови № 168 Кабінетом Міністрів України неодноразово вносилися зміни, зокрема, постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, згідно з яким порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану унормовано у розділі XXXIV Порядку № 260 (доповнено згідно з наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44; в редакції наказу Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року № 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2023 року за № 1705/40761).
За правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Суд повторно вказує, що у пункті 6 розділу XXXI Порядку № 260 чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, які враховується при обчислені розміру компенсації за невикористані дні відпустки. Так компенсація виплачується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород.
Суд наголошує, що наказом Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року № 23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2025 року за № 94/43500) у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 після слів "щомісячних додаткових видів грошового забезпечення" доповнено словами ", крім винагород".
Делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється як розмір грошової допомоги для оздоровлення (пункт 6 розділу XXIII), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (пункт 7 розділу XXIV), одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (пункт 5 розділу ХХХІІ), так і компенсації за всі невикористані дні відпустки (пункт 6 розділу XXXI).
З огляду на наведене правове регулювання на час звільнення позивача з військової служби, слід дійти висновку, що оскільки пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не передбачає включення будь-якого виду винагород (щомісячних додаткових чи одноразових) до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, то відповідач не допускав порушення прав позивача, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік суд враховує наступне.
Згідно з п. 1 розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 передбачено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
З метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, спрямованих на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку № 260, Міністром оборони України прийнято окреме доручення від 09.01.2025 року № 156/уд (далі - Окреме доручення № 156/уд).
Згідно з п. 6 Окремого доручення № 156/уд, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;
6.2 сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;
6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:
6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;
6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:
6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;
6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;
6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, відповідно до п. 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
За викладених норм правового регулювання та встановлених обставин справи, суд робить висновок, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з рапортом щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2025 рік з підстав, вказаних в Окремому дорученні № 156/уд, а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році, в тому числі з урахуванням додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно суд враховує наступне.
Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).
Згідно пункту 7 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
На користь указаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20, від 29 липня 2021 року у справі № 807/761/15, від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/1717/22.
Як вже зазначалось вище, позивача звільнено з військової служби та виключено з особового складу та всіх видів забезпечення військової частини з 25.07.2025.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача під час проходження військової служби із рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відтак, з огляду на відсутність звернення позивача під час проходження військової служби із рапортом про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно служби, у позивача відсутнє право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після виключення з особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно, позовні вимоги, заявлені до відповідача в цій частині, задоволенню не підлягають.
За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 10.11.2026.
Суддя Ю.П. Бойченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua