Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №280/5002/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2026 рокуСправа № 280/5002/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті, ненаданні відповіді та неприйнятті належного рішення за рапортом ОСОБА_1 від 06.04.2026 про виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00грн та зобов`язати відповідача розглянути рапорт по суті і прийняти рішення відповідно до Постанови КМУ №153;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00грн. на підставі та у порядку Постанови КМУ №153 від 11.02.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000,00грн. на підставі та у порядку Постанови КМУ №153 від 11.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27.10.2020 позивач уклав перший контракт з відповідачем про проходження військової служби строком на 3-и роки. Контракт передбачав проходження служби у рядовому складі. Майже через два місяці після закінчення строку першого контракту, а саме 15.12.2023 позивач уклав другий (новий) контракт з відповідачем, також строком на 3-и роки. Другий контракт стосувався служби на посадах сержантського та старшиньского складу. Протягом дії обох контрактів позивач брав і продовжує брати безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Відповідні накази, довідки, витяги з журналів бойових дій та інші службові документи перебувають у володінні відповідача. З приводу виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ №153, позивач подав відповідачу відповідний рапорт від 06.04.2026. На рапорт про виплату, відповідач не відреагував жодним чином. Грошові кошти не виплачені. Відповідь на рапорт не надана. Відповідач зобов`язаний розглянути та надати мотивовану відповідь. після отримання рапорту, відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. В порушення наказу МОУ №531, позивачу не надана відповідь на рапорт. В порушення постанови КМУ №153, позивачу не виплачена одноразова грошова винагорода. У відповідача відсутні докази правомірності оскаржуваної відмови у виплаті та його бездіяльності щодо не розгляду рапорту. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази по справі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 27 жовтня 2020 року позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на 3 роки. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020р. №244 (по стройовій частині) позивача з 27 жовтня 2020 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2023 №309 (по стройовій частині) з 27 жовтня 2023 року дію контракту позивача продовжено понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації. 15 грудня 2023 року укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу на 3 роки. Згідно витягу із послужного списку старшого сержанта ОСОБА_1 призвано на військову службу 27 жовтня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_2 та останній проходить військову службу безперервно по теперішній час. Тобто, як вбачається з матеріалів справи, з 27 жовтня 2020 року позивача прийнято на військову службу до моменту введення воєнного стану, що не підпадає під вимогу п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153. Отже, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог. Водночас, з метою реалізації постанови №153 Міністром оборони України видано Окреме доручення №5601/уд від 26.09.2025 (далі – Окреме доручення №5601/уд). На виконання вимог Окремого доручення №5601/уд з метою нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди військовою частиною НОМЕР_1 було сформовано Довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 30 квітня 2026р. №1374 (далі – довідка №1374/кп). Пунктом 1.1) довідки №1374/кп встановлено, що позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 21.11.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в – АДРЕСА_1 . Всього брав безпосередню участь в бойових діях 271 (двісті сімдесят один) днів. Зазначені документи скеровано для погодження та отримання фінансування до Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” військової частини НОМЕР_2 листом від 01.05.2026р. Вих. №987/5420. Однак, військова частина НОМЕР_1 у відповідь на день подання відзиву не отримала Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до якого буде задоволено звернення щодо виплати або відмовлено у задоволенні. Військова частина НОМЕР_1 додатково повідомить Суд про прийняте військовою частиною НОМЕР_2 рішення щодо фінансування та виплати позивачеві винагороди. За таких обставин, у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 діяла виключно в межах повноважень, у спосіб та на підставах, що передбачені чинним законодавством. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що спір у цій справі фактично зводиться не до відсутності бойової участі, не до наявності дисциплінарних або інших негативних підстав, не до відсутності суми, не до відсутності документів, а до неправомірного, звужувального та формального тлумачення відповідачем юридичного значення другого контракту від 15.12.2023 і до протиправного ухилення від належного вирішення рапорту позивача. Відзив Військової частини НОМЕР_1 не спростовує позовних вимог. Відповідач ігнорує другий контракт від 15.12.2023 та підміняє юридичний факт укладення нового контракту фактом безперервності проходження служби. Відповідач у відзиві фактично визнає значну частину обставин, на яких ґрунтується позов. Він визнає наявність військової служби позивача. Наявність бойової участі тривалістю 271 день. Відсутність негативних підстав для невиплати. Формування довідки №1374/кп. Скерування документів на попередню перевірку та зазначення суми 1 000 000,00грн. у документах відповідача. Єдиним реальним запереченням відповідача є твердження про те, що позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану. Однак це твердження є неповним і юридично викривленим. Відповідач свідомо зупиняється лише на першому контракті від 27.10.2020 та ігнорує другий контракт від 15.12.2023. У своїй правовій позиції відповідач не враховує, що перший контракт та наказ про продовження його дії, вже втратили чинність. Їх строк закінчився. Після чого, позивач уклав новий (другий) контракт, який підпадає під дію виплати 1млн.грн. Представник позивача наголошує, що 15.12.2023 позивач уклав новий контракт. Цей контракт не є простим технічним продовженням першого контракту, в ньому такої інформації не має. Він має інший предмет. Інший посадовий рівень. Іншу правову природу та інші службові наслідки. Він стосується проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Право на виплату не може бути заперечене лише тому, що позивач уже перебував у системі військової служби до воєнного стану, якщо під час воєнного стану він уклав новий контракт, який змінив його службовий статус і посадовий рівень. Інше тлумачення штучно звужує зміст Постанови №153 та суперечить її мотиваційній меті. Отже, позивач відповідає умові прийняття на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років, оскільки 15.12.2023 він свідомо та вмотивовано уклав новий контракт на проходження служби на посадах сержантського та старшинського складу. Крім того зазначає, що скерування документів до іншого органу не є законною підставою для невиплати, затримки виплати або ненадання відповіді на рапорт. Внутрішня службова процедура не може звужувати право позивача, передбачене Постановою №153. Тим більше, сама постанова не містить положень про перевірки та погодження. Відповідач не спростував факт ненадання позивачу належної відповіді на рапорт від 06.04.2026, що саме по собі є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.10.2020 по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 27.10.2020 позивачем укладено контракт про проходження служби терміном на три роки.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2020 №244 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020 №214-рс на посаду механіка-водія 3 обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27.10.2020 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2023 №309, продовжено дію контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації з 27.10.2023, зокрема, солдату ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 15.12.2023 позивачем укладено контракт про проходження служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу терміном на три роки.

З приводу виплати одноразової грошової винагороди, встановленої постановою КМУ від 11.02.2025 №153, позивач подав відповідачу відповідний рапорт від 06.04.2026.

Військовою частиною НОМЕР_1 скеровано для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової допомоги за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, встановленої постановою КМУ від 11.02.2025 №153, документи, в тому числі, відносно позивача до Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” військової частини НОМЕР_2 листом від 01.05.2026 №987/5420.

Відповідно до довідки від 30.04.2026 №1374, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 21.11.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, перебуваючи в Запорізькій області Запорізькому районі Комишуваська селищна територіальна громада с.Комишуваха, всього брав безпосередню участь в бойових діях 271 днів. Станом на 13.02.2025 старший сержант ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності не обліковано. Випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не обліковано. Дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився не обліковано. Не має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни. Не перебував у полоні.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті, ненаданні відповіді та неприйнятті належного рішення за рапортом від 06.04.2026 про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00грн відповідно до Постанови КМУ №153, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами статті 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон № 2011-XII).

За правилами часини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153, чинної станом на час її прийняття, було установлено, що учасникам експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

У подальшому, 08.04.2025 у Постанову № 153 вносились зміни та підпунктом 1 пункту 3 зазначеної постанови, визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153, в редакції, чинній на момент її прийняття, установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цієюпостановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналогічні приписи містить пункт 4 Постанови № 153, зокрема, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд зазначає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153 не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Так, за змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за № 153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Судом установлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.10.2020 уклав контракт про проходження військової служби на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Наказом командира військової частини від 31.10.2023 дію зазначеного контракту продовжено понад установлений строк на період до оголошення демобілізації.

15.12.2023 позивачем укладено новий контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на три роки.

На час укладення нового контракту позивачу виповнилося 22 роки, а в Україні діяв воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

Отже, у цій справі встановлено не лише факт безперервного проходження позивачем військової служби з 27.10.2020, а й укладення ним під час воєнного стану нового контракту, який передбачав проходження іншого виду військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба за контрактом осіб рядового складу та військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу визначені законодавцем як окремі види військової служби.

Таким чином, укладення контракту про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу після проходження військової служби на посадах осіб рядового складу не може розглядатися виключно як продовження строку дії попереднього контракту, оскільки новий контракт визначає проходження військової служби іншого виду.

Відповідач, обґрунтовуючи відсутність у позивача права на винагороду, надає визначальне значення лише першій із зазначених обставин, залишаючи без належної правової оцінки укладення позивачем нового контракту 15.12.2023.

Суд не погоджується з таким підходом, з огляду на наступне.

Пунктом 4 постанови №153 передбачено виплату одноразової грошової винагороди громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які відповідають установленим цією нормою умовам.

Суд зауважує, що зазначена норма не містить прямого застереження про те, що контракт, укладений під час воєнного стану, обов`язково має бути першим контрактом військовослужбовця.

Так само постанова №153 не встановлює прямої заборони на отримання винагороди військовослужбовцями, які розпочали проходження військової служби до введення воєнного стану, але під час його дії у віці до 25 років уклали новий контракт.

Суд враховує, що словосполучення «були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» за буквального тлумачення може розумітися як вимога щодо первинного виникнення правовідносин після 24.02.2022. Проте, застосування такого тлумачення без врахування видів військової служби, укладення нового контракту та мети відповідного правового регулювання призводило б до неврахування істотних обставин спірних правовідносин.

Суд зазначає, що при застосуванні положень Постанови КМУ №153 необхідно виходити не лише з окремих словосполучень, а й зі змісту відповідного регулювання загалом та його мети.

Метою прийнятття Постанови №153 є підвищення мотивації окремих категорій громадян України до проходження військової служби під час воєнного стану.

Пункт 4 постанови №153 встановлює спеціальне правове регулювання щодо військовослужбовців, які вже проходили військову службу на час набрання чинності цією постановою та брали безпосередню участь у бойових діях протягом визначеного строку.

За обставин цієї справи, позивач добровільно розпочав проходження військової служби у віці 19 років, до введення воєнного стану, продовжив її проходження після початку повномасштабної збройної агресії проти України та під час воєнного стану уклав новий контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Відтак, позивач уклав новий контракт, яким визначено проходження військової служби іншого виду.

Суд вважає, що за таких обставин відмова у застосуванні до позивача положень пункту 4 постанови №153 виключно через дату укладення первинного контракту, без надання правового значення новому контракту від 15.12.2023, не відповідала б меті Постанови №153.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 28 вересня 2026 року у справі № 280/1163/26.

Крім того, такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.09.2026 у справі №200/967/26.

Разом з цим, обставини цієї справи додатково характеризуються укладенням позивачем нового контракту від 15.12.2023 на проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Крім того, у постанові від 03.06.2026 у справі №400/194/26 П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що Постанова №153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності підписання контракту саме вперше, за умови дотримання інших передбачених Постановою умов. Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо повторного укладення контракту.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що посилання відповідача виключно на первинне прийняття позивача на військову службу 27.10.2020 не спростовує право позивача на одноразову грошову винагороду.

Оцінюючи відповідність позивача іншим умовам пункту 4 постанови №153, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки від 30.04.2026 №1374, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 21.11.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, перебуваючи в Запорізькій області Запорізькому районі Комишуваська селищна територіальна громада с.Комишуваха, всього брав безпосередню участь в бойових діях 271 днів. Станом на 13.02.2025 старший сержант ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності не обліковано. Випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не обліковано. Дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився не обліковано. Не має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни. Не перебував у полоні.

Суд звертає увагу, що вказана довідка підтверджує не лише загальну тривалість участі позивача у бойових діях, а й відповідність характеру виконуваних ним бойових завдань та районів їх виконання критеріям, визначеним пунктом 4 постанови №153.

Вказана довідка складена безпосередньо відповідачем, який володіє первинними документами військового обліку, бойовими наказами, розпорядженнями та іншими матеріалами, необхідними для підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях. Відповідач не заперечує достовірності зазначеної довідки, не повідомляє про її скасування, виправлення або визнання недійсною та не надає доказів, які спростовували б установлену нею тривалість бойової участі позивача.

Отже, позивач відповідає встановленій пунктом 4 постанови №153 умові щодо безпосередньої участі у бойових діях у районах їх ведення протягом не менше шести місяців.

Суд також ураховує, що відповідно до довідки військової частини від 30.04.2026 станом на 13.02.2025 щодо позивача не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення та дисциплінарних стягнень, які відповідно до постанови №153 можуть виключати право на виплату винагороди.

Відповідачем не наведено інших обставин, які відповідно до пункту 4 постанови №153 виключали б виплату позивачу відповідної винагороди.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують належність позивача до визначеної постановою категорії військовослужбовців, укладення ним нового контракту під час воєнного стану у віці до 25 років, проходження військової служби на момент набрання чинності постановою №153, безпосередню участь у бойових діях протягом 271 дня та відсутність обставин, які виключають виплату винагороди.

З огляду на наведене суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Суд враховує, що листом від 01.05.2026 №987/5420 військова частина направила відповідні документи для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди, отже, доводи позивача про відсутність дій відповідача після отримання рапорту від 06.04.2026 не знайшли підтвердження.

Проте, відповідачем не надано доказів прийняття за результатами розгляду рапорту остаточного рішення, а також доказів належного повідомлення позивача про результат його розгляду.

Суд зазначає, що внутрішні організаційні процедури погодження та перевірки документів не можуть змінювати встановлені Кабінетом Міністрів України умови виникнення права на винагороду.

Суд наголошує, що право на одноразову грошову винагороду виникає за наявності визначених пунктом 4 постанови №153.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів наявності передбачених законодавством обставин, які б виключали право позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто таким, що забезпечує реальне поновлення права особи та не створює необхідності повторного звернення до суду з того самого питання.

Оскільки в цій справі установлені обставини, які мають визначальне значення для вирішення питання про право позивача на винагороду, а спір між сторонами зводиться до тлумачення умов пункту 4 постанови №153 та визначення значення укладення нового контракту під час воєнного стану, то вирішення такого питання належить не становить дискреційного повноваження відповідача.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження передбачають наявність у суб`єкта владних повноважень можливості вибору між декількома юридично допустимими варіантами поведінки.

За таких обставин суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування та виплату у встановленому постановою №153 розмірі.

Інший спосіб захисту не відповідав би завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо ефективного захисту прав фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому застосування такого способу захисту не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених судом обставин останній не має правомірної альтернативи виконанню обов`язку щодо виплати передбаченої законодавством винагороди.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату в розмірі 1 000 000,00 грн.

Вимога про зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 06.04.2026 задоволенню не підлягає, оскільки застосований судом спосіб захисту забезпечує повне та ефективне поновлення порушеного права позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», інших витрат не понесено, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000,00 гривень передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова