Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №240/29069/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №240/29069/25

Суддя: Капинос Оксана Валентинівна

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/29069/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Агро" до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000167/1 від 28.08.2025.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює UA101020/2025/000924.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем, з метою імпорту товару на територію України подано до митниці митну декларацію для митного оформлення товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів на підставі інформації, наявної в митному органі. Вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Аргументуючи свої заперечення зазначає, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містить усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, а також в зв`язку з автоматичним спрацюванням профілів ризику АСАУР, а тому у митного органу виник сумнів щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості товару. З урахуванням викладеного вважає, що рішення про коригування митної вартості винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для їх скасування відсутні.

Через відділ документального забезпечення суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи, які зазначені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими.

У запереченнях на відповідь на відзив, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

19/05/2025 між V T Foods Limited, Індія, (Продавець) та ТОВ "Гермес-Агро" в особі директора, ОСОБА_1 , діючого на основі Статуту, (Покупець), укладено контракт VT/GA/2526/001, предметом якого є поставка продавцем товару в обумовленій Контрактом кількості і якості. Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його в порядку та по цінах згідно із цим Контрактом. Найменування товару: цибуля сушена і цибуля сушена смажена.

На виконання умов контракту від 19.05.2025VT/GA/2526/001, з метою імпорту товару, що ввозився на адресу ТОВ "Гермес - Агро" 27.08.2025 до відділу митного оформлення подано митну декларацію № 25UA101020028506U4.

Заявлена митна вартість товару визначена за основним методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації, з урахуванням проведених консультацій, надано такі документи:

Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 07.07.2025;

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.06.2025;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) PL/VTFPL/25-26/024 від 20.05.2025;

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) VFPL/EXP021/2526 від 07.06.2025;

Коносамент (Bill of lading) FI/MUN/4778 від 17.06.2025;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 22.08.2025;

Декларація про походження товару (Declaration of origin) VFPL/EXP021/2526 від 07.06.2025;

Статус особи, яка подає митну декларацію 2 від 27.08.2025;

Заява на відкликання поданої митному органу митної декларації 28232/1 від 27.08.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару Swift від 16.06.2025;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №13229 від 21.08.2025;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №12726 від 21.08.2025;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів VT/GA/2526/001 від 19.05.2025;

Договір про надання послуг митного брокера №282/2025 від 07.04.2025;

Договір (контракт) про перевезення №0017 від 03.06.2025;

Договір (контракт) про перевезення №01102 від 01.11.2021;

Договір (контракт) про перевезення №1811/01 від 18.11.2022;

Договір (контракт) про перевезення BOX-1294 від 20.08.2025;

Договір (контракт) про перевезення Додаткова угода № 12 від 25.06.2025;

Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається індикатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі 13287050 від 24.08.2025;

Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат EIC/2025/006/0566381A/00150390 від 23.06.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару Swift від 22.05.25;

Копія митної декларації країни відправлення №2638059;

Прайс-лист на продукцію від 23.05.2025;

Роз`яснення експортера по вартості;

Лист на помилку з доданими виправленими документами.

За наслідками розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000167/1 від 28.08.2025 та картку відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює UA101020/2025/000924.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Рішення про коригування митної вартості товару мотивоване наступним.

1)Відповідно до гр..44 митної декларації 25UA101020028506U4, купівля/ продаж товарів здійснювалась за контрактом від 19.05.2025 VT/GA/2526/001. Разом з тим, до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 07.06.2025 VFPL/EXP021/2526, пакувальний лист від 11.06.2025, які містять посилання на контракт реквізити якого відрізняються від наданого до митного оформлення. Також, дані документи містять інформацію про умови оплати, що не відповідають умовам визначеними п. 2.7 контракту. Додатково до митного оформлення надано лист від 28.08.2025 про помилку в рахунку-фактурі і просять вважати правильну дату контракту 19.05.2025 № VT/GA/2425/001. В доповнення до листа додатково надано виправлений рахунок-фактуру від 07.06.2025 VFPL/EXP021/2526 та пакувальний лист від 11.06.2025. Дані документи містять посилання на контракт, реквізити якого відрізняються від наданого до митного оформлення, а тому не можуть бути використані при перевірці правильності визначені митної вартості. З приводу зазначеного під час консультації відправником знову надано пояснення від 28.08.2025 про те, що відомості в рахунку-фактурі та пакувальному листі щодо реквізитів контракту є помилковими та долучено рахунок-фактуру від 07.06.2025 VFPL/EXP021/2526 та пакувальний лист від 11.06.2025 в новій редакції. Таким чином, в розпорядженні митниці знаходиться по три документи з однаковими реквізитами, укладені однією і тією ж датою, що створює обґрунтовані сумніви щодо чинності кожної із редакцій. Митний орган критично оцінює дані документа та не може використати їх як належний та допустимий доказ ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки вищезазначені факти свідчать про те, що документи (остання редакція) створено з метою виправлення виявлених митницею розбіжностей та неточностей.

2)Відповідно до п. 2.1 Контракту товар поставляється на умовах FOB MUNDRA (Індія), що відповідно до правил Інкотермс означає, що продавець несе всі витрати та ризики до моменту, поки товар не буде завантажений на борт судна, після чого всі витрати і ризики переходить до покупця. Тобто, продавець відповідає за доставку товару в порт і його завантаження, а покупець оплачує подальший фрахт, страховку та всі витрати після переходу товару через борт судна. Оскільки витрати на транспортування є однією зі складових митної вартості (п. 10.5 ст. 58 МКУ), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FOB необхідні дані про вартість перевезення, навантаження/ розвантаження в транзитному порту. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо);

3)Договір транспортного експедирування № 1811/01 від 18.11.2022, між ТОВ "ГЕРМЕС-АГРО"та ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" укладено з приводу організації перевезень необмеженої кількості перевезень. Згідно із п. 1.3 Договору транспортного експедирування № 1811/01 від 18.11.2022 на кожне перевезення надається Заявка в якій заявляється найменування та кількість вантажу, маршрут слідування, заплановану дату надання вантажу відправником та ін. Заявка надається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення. Додатково надана до митного оформлення заявка від 03.06.2025 №0017 містить відомості про контракт реквізити якого відрізняються від заявлених в гр. 44 митної декларації 25UA101020028506U4, не містить інформацію про дату завантаження, маршрут перевезення. Відповідно до відомостей коносамента, оцінюваний товар завантажено на борт судна 17.06.2025, а заявку видано 03.06.2025, тобто з порушенням умов Договору транспортного експедирування, що може свідчити про те, що даний документ не стосується перевезення оцінюваного товару;

4)Відповідно до відомостей коносамента FI/MUN/4778 від 17.06.2025 продавець загрузив товар на борт судна NORFOLK EXPRESS в порту MUNDRA. Під час перевірки маршруту перевезення за допомогою відкритих джерел мережі інтернет, на сайті searates.com виявлено, що контейнер HAMU2335461, який був завантажений в порту MUNDRA на борт судна NORFOLK EXPRESS був вивантажений та загружений на судно SONGA PANTHER в порту HAMBURG (Німеччина). Тобто, під час транспортування товару здійснювалось перевантаження товару. До митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 21.08.2025 та рахунок на оплату транспортних витрат від 21.08.2025 №13229, які не містять інформацію про витрати понесені покупцем на перевантаження судна в порту HAMBURG (Німеччина) які є складовою митної вартості. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.;

5)Додатково до митного оформлення надано лист від 25.08.2025 про зменшення ціни на товар в зв`язку з зниженням ціни на сировину та прикріплюють прайс-лист від 23.05.2025. Наданий додатково прайс-лист від 23.05.2025 не може бути використано для підтвердження митної вартості так як він починає діяти з 23.05.2025, при цьому що контракт про купівлю/ продаж товару на момент його видачі вже був підписаний обома сторонами. А тому даний прайс-лист не стосується оцінюваного товару;

6) Додатково надана копія митної декларації країни відправлення №2638059 не може бути використана для підтвердження митної вартості так як містить посилання на рахунок-фактуру VFPL/EXP021/2526, який посилається на контракт що не відноситься до даної поставки;

7)Долучена митна декларація попереднього митного оформлення 23UA100190557710U9 не може бути використана для підтвердження митної вартості оскільки не усуває вище зазначені розбіжності (відповідно до ст. 59, 60 Митного кодексу України);

8)Також, при визначенні митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України для порівняння використовується митна вартість раніше визнаних митними органами митних вартостях яка не ґрунтується на мінімальній. Долучена митна декларація попереднього митного оформлення 24UA100190066549U5 містить інформацію про митну вартість яка перевищує митну вартість оцінюваного товару №1.

Щодо тверджень митного органу про розбіжності у реквізитах контракту, зазначених у рахунку-фактурі та пакувальному листі.

Відповідно до п. 2.7 Контракту від 19.05.2025 VT/GA/2526/001, Продавець зобов`язаний надати Покупцеві документи, що супроводжують товар, зокрема рахунок-фактуру та пакувальний лист.

Тобто, зазначені документи формуються виключно Продавцем, а не Покупцем, який не має жодного впливу на їх зміст чи технічне оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі підготовки товару до відправлення Продавцем було допущено технічну описку у частині зазначення номера контракту, що підтверджується листом Продавця від 28.08.2025, в якому вказано, що в пакувальному листі та інвойсі від 07.06.2025 була допущена описка в даті контракту VT/GA/2526/001. Просимо вважати правильною дату контракту 19.05.2025.

Суд зазначає, що факт надання таких уточнених документів не може вважатись підставою для сумніву в їх достовірності, оскільки виправлення технічних неточностей постачальником не заборонено нормами законодавства.

Тим більше, у рахунку-фактурі міститься посилання на контракт від 19.05.2025 VT/GA/2526/001.

Суд зазначає, що надані до митного оформлення документи стосуються одного господарського правочину, що зокрема підтверджується однаковими сторонами договору, ідентичними найменуваннями товару, узгодженими кількісними та вартісними показниками, єдиним ланцюгом товаросупровідних документів.

Слід зазначити, що наявність технічних розбіжностей у реквізитах контракту не свідчить про існування різних договорів, а лише про допущену помилку при оформленні окремих документів, що прямо визнається Продавцем та належним чином пояснено декларантом.

Щодо умов оплати визначених у рахунку-фактурі та пакувальному листі та п. 2.7 Контракту.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.7 Контракту оплата за товар здійснюється Покупцем в наступному порядку: передплата 50% вартості узгодженої сторонами партії товару, що поставляється.

Слід зазначити, що зміст виправлених документів - кількість, найменування, опис товару, ціна, умови поставки - повністю збігаються з умовами контракту та не містять жодних змін, які могли б вплинути на розрахунок митної вартості.

Отже, зазначені документи підтверджують реальні умови зовнішньоекономічної операції та відображають ціну, що підлягає сплаті за товар.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано яким чином такі розбіжності вливають на перевірку митної вартості зважаючи на те, що надані до митного оформлення платіжні інструкції підтверджують факт сплати у визначений Контрактом спосіб, а сума сплачених коштів не суперечить сумі визначеній у рахунку-фактурі від 07.06.2025 VFPL/EXP021/2526.

Водночас, у банківських платіжних документах SWIFT від 16.06.2025 на суму 14 513,42 долара США та від 22.05.2025 на суму 14 513,00 доларів США зазначено, що така оплата здійснюється відповідно до Контракту VT/GA/2526/001 від 19.05.2025 та проформи-рахунку PL/VTFPL/25-26/024 від 20.05.2025.

Загальний розмір фактично сплачених коштів становить 29 026,42 долара США, що повністю узгоджується з умовами ціни, визначеними у Контракті VT/GA/2526/001 від 19.05.2025 та інвойсі від 07.06.2025 VFPL/EXP021/2526.

Таким чином, ціна, що була фактично сплачена за товар, підтверджується належними та допустимими доказами і не містить жодних розбіжностей, які могли б впливати на визначення митної вартості за основним методом.

Водночас митним органом необґрунтовано надається значення формальним відмінностям у зазначенні умов оплати (30% передоплати в інвойсі та пакувальному листі та 50% передоплати у Контракті), які не впливають ані на загальну вартість товару, ані на суму коштів, фактично сплачених за товар.

Сама по собі відмінність у зазначенні порядку здійснення платежів не свідчить про недостовірність ціни товару, оскільки оплата здійснена у повному обсязі та узгоджується з усіма документами.

Водночас митним органом не обґрунтовано, яким чином умови оплати вплинули на перевірку правильності визначення складових митної вартості.

Що стосується пункту 2 оскаржуваного рішення щодо умов поставки товару на умовах FOB MUNDRA (Індія) відповідно до п. 2.1 Контракту.

Так, Верховний Суд у Постанові від 07.07.2023 року по справі № 803/718/17 (з посиланням на Постанову Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14) вказав, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У цій справі позивач надав до митного оформлення документи, які містять конкретні числові значення вартості перевезення та дозволяють митному органу перевірити правильність її включення до митної вартості без будь-яких сумнівів щодо її достовірності.

Так, на підтвердження витрат на транспортні послуги позивачем було надано наступні документи:

Договір (контракт) про перевезення №0017 від 03.06.2025;

Договір (контракт) про перевезення №01102 від 01.11.2021;

Договір (контракт) про перевезення №1811/01 від 18.11.2022;

Договір (контракт) про перевезення BOX-1294 від 20.08.2025;

Договір (контракт) про перевезення Додаткова угода № 12 від 25.06.2025;

Коносамент (Bill of lading) FI/MUN/4778 від 17.06.2025;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 22.08.2025;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №13229 від 21.08.2025;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №12726 від 21.08.2025.

Зокрема, довідкою про транспортні витрати №12726 від 21.08.2025 підтверджується розмір витрат навантажувально-розвантажувальних робіт, складські послуги, оформлення Т1 та автоперевезення за межами території України.

Ця ж інформація також підтверджується рахунком №13229 від 21.08.2025.

Таким чином, суд зазначає, що наведені документи у своїй сукупності дозволяють ідентифікувати маршрут перевезення, сторони договорів, обсяг наданих послуг та їх вартісні показники, а також чітко встановити, які саме витрати були понесені позивачем після переходу ризиків за умовами FOB.

При цьому, всі подані документи є взаємоузгодженими, не містять розбіжностей між собою та відповідають умовам укладених договорів і фактичним обставинам перевезення.

Отже, заявлена митна вартість була визначена з дотриманням вимог Митного кодексу України, а транспортні витрати, які підлягали включенню до митної вартості за умовами FOB, підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно, твердження митного органу є безпідставними, а зроблені на їх підставі висновки - необґрунтованими та протиправними.

Що стосується посилань у рішення на те, що додатково надана до митного оформлення заявка від 03.06.2025 №0017 містить відомості про контракт реквізити якого відрізняються від заявлених в гр. 44 митної декларації 25UA101020028506U4, не містить інформацію про дату завантаження, маршрут перевезення. Відповідно до відомостей коносамента, оцінюваний товар завантажено на борт судна 17.06.2025, а заявку видано 03.06.2025, тобто з порушенням умов Договору транспортного експедирування, що може свідчити про те, що даний документ не стосується перевезення оцінюваного товару.

Суд звертає увагу, що обома сторонами договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1811/01 від 18.11.2022 було узгоджено умови поставки у Заявці і не висувалось жодних претензій щодо її оформлення чи невчасності постачання.

Тобто, немає реальних підстав для сумнівів у легітимності наданої Заявки.

Заявка від 03.06.2025 №0017 оформлена відповідно до умов договору, має належні реквізити, містить дані про маршрут, найменування вантажу, замовника, отримувача, умови перевезення, а також дату подання.

Так, з наданих до митного оформлення документів, можна пересвідчитись, що дата складання Заявки (03.06.2025) та завантаження товару на борт судна (17.06.2025) було здійснено у межах двотижневого строку визначеного договором транспортного експедирування № 1811/01 від 18.11.2022.

Тобто ці документи видані без порушень зазначених термінів.

Крім того, у чинному законодавстві відсутні вимоги щодо змісту заявки. Тому саме по собі зазначення чи не зазначення точної дати завантаження не є критерієм недійсності заявки. Тим більше, що така інформація міститься у супровідних документах, наданих до митного оформлення, зокрема у коносаменті, CMR та інших підтверджуючих документах.

Надані документи узгоджуються між собою та не містять жодних суперечностей.

Крім того, відповідач не надає жодного обґрунтованого пояснення яким чином дана інформація про дату завантаження впливає на перевірку визначення правильності митної вартості, якщо надані документи дають змогу ідентифікувати товар та дату поставки.

Таким чином, висновок митного органу про те, що заявка не може бути використана для підтвердження витрат на перевезення, є безпідставним і суперечить наданим документам, які в сукупності дозволяють точно ідентифікувати транспортні витрати, пов`язані з поставкою даного товару.

Крім того, згідно з пунктом 4.1.1. Договору транспортно-експедиційних послуг №1811/01 від 18.11.2022 перелік, а також вартість послуг експедитора встановлюються за згодою сторін.

Зважаючи на змісту пункту 4.1.3 даного Договору Клієнт оплачує послуги перевезення на підставі виставлених Експедитором рахунків.

З огляду на це, саме рахунок виставлений Експедитором є остаточним документом, за яким сплачується вартість перевезення товару.

Таким чином, виявлені митним органом розбіжності по суті є формальними, несуттєвими та жодним чином не впливають на рівень заявленої митної вартості.

Що стосується посилання у рішення на те, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 21.08.2025 та рахунок на оплату транспортних витрат від 21.08.2025 №13229, які не містять інформацію про витрати понесені покупцем на перевантаження судна в порту HAMBURG (Німеччина) які є складовою митної вартості. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Як вже зазначалось, вартість перевезення, НРР (навантажувально-розвантажувальні роботи), складські послуги, сканування, оформлення Т1 за межами території України контейнера: HAMU2335461, чітко визначено у наданому до митного оформлення Рахунку №13229 від 21 серпня 2025 р.

Ця ж інформація також підтверджується довідкою про транспортні витрати №13229 від 21 серпня 2025 р.

Посилання митного органу на інформацію, отриману з відкритих джерел (сайт searates.com), саме по собі не спростовує даних первинних документів, наданих декларантом.

Разом з тим, суд відмічає, що перевантаження контейнера в транзитному порту HAMBURG (Німеччина) не означає, що це здійснювались за окрему плату, не включену у загальну вартість перевезення або що декларант поніс додаткові витрати, які не були враховані при визначенні митної вартості.

Водночас, митний орган не пояснив яким чином окрема вказівка на порт перевантаження вантажу впливає на перевірку достовірності митної вартості, якщо такі числові дані проведених робіт були проведені та враховані декларантом при розрахунку митної вартості.

Отже, митний орган не навів жодного доказу того, що витрати на перевантаження чи зберігання контейнера у транзитному порту не включені до рахунку №13229 або довідки про транспортні витрати №12726.

Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару підтверджуються документально належними доказами.

Що стосується посилань відповідача на те, що додатково до митного оформлення надано лист від 25.08.2025 про зменшення ціни на товар у зв`язку з зниженням ціни на сировину та прикріплюють прайс-лист від 23.05.2025. Наданий додатково прайс-лист від 23.05.2025 не може бути використано для підтвердження митної вартості так як він починає діяти з 23.05.2025, при цьому що контракт про купівлю/ продаж товару на момент його видачі вже був підписаний обома сторонами. А тому даний прайс-лист не стосується оцінюваного товару.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

З наведеного слідує, що прайс-лист не є основним документом, що підтверджує складові частини митної вартості, а - додатковим.

Верховний Суд в Постанові від 28.02.2024 року по справі № 815/1460/18 вказав, що "прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів".

Водночас наданий прайс-лист від 23.05.2025 був сформований та діяв до 26.07.2025.

Згідно з коносаментом FI/MUN/4778 перевезення товару відбулось 17.06.2025, тобто безпосередньо у період дії прайс-листа.

Це означає, що прайс-лист відображав актуальний рівень цін виробника саме на час поставки товару, а отже, безпосередньо стосується оцінюваної партії.

Тому твердження митниці про те, що прайс-лист "не може бути використаний", оскільки контракт № VT/GA/2526/001 було підписано 19.05.2025 - є безпідставним.

Підписання контракту не виключає можливості надання виробником актуальної інформації щодо рівня цін на продукцію, що діє на момент поставки товару.

Більше того, ціна, зазначена у прайс-листі від 23.05.2025, повністю відповідає ціні, вказаній у рахунку-фактурі, що підтверджує узгодженість сторін щодо вартості товару та доводить, що прайс-лист не змінює комерційних умов, а лише документально відображає чинний на той час рівень цін виробника.

Таким чином, прайс-лист дозволяє підтвердити відповідність характеристик та ціни товару і може бути використаний митним органом для перевірки числових значень заявленої митної вартості.

Що стосується посилань у рішення на те, що додатково надана копія митної декларації країни відправлення №2638059 не може бути використана для підтвердження митної вартості так як містить посилання на рахунок-фактуру VFPL/EXP021/2526, який посилається на контракт що не відноситься до даної поставки.

Суд звертає увагу, що надана експортна митна декларація була оформлена Продавцем - стороною договору, що здійснює відправлення товару з території країни експорту. Відповідно, позивач не мав жодного впливу на формування або зміст цієї декларації.

Водночас, інформація, що міститься у зазначеній експортній митній декларації, не суперечить і повністю узгоджується з документами, наданими позивачем для митного оформлення в Україні.

Зокрема:

номер рахунку-фактури VFPL/EXP021/2526 від 07.06.2025, зазначений у декларації, повністю відповідає рахунку-фактурі, поданій до митного оформлення;

вартість товару, зазначена в експортній митній декларації, ідентична вартості, визначеній у поданих документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі);

номер контейнера HAMU2335461, вказаний в експортній декларації, збігається з даними транспортних документів, наданих до митного оформлення;

також характеристики та обсяг товару відповідає інформації визначеній в інвойсі.

Тобто, зазначена експортна митна декларація містить відомості, що підтверджують достовірність і послідовність даних, поданих декларантом, і є належним та допустимим доказом для підтвердження митної вартості товару.

Отже, відмова у врахуванні митної декларації країни відправлення як доказу є необґрунтованою, оскільки цей документ містить підтвердження відомостей, поданих імпортером, і не містить жодних ознак невідповідності чи сумнівів у достовірності даних.

Що стосується посилань у рішенні на те, що долучена митна декларація попереднього митного оформлення 23UA100190557710U9 не може бути використана для підтвердження митної вартості оскільки не усуває вище зазначені розбіжності (відповідно до ст. 59, 60 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Тобто надано до митного оформлення митна декларація 23UA100190557710U9 та 24UA100190066549U5 слугує додатковим джерелом підтвердження достовірності заявленої митної вартості, що повністю відповідає вимогам зазначеної норми МКУ. Водночас, не є основним джерелом визначення митної вартості.

Метою подання зазначеної декларації є підтвердження ринкового рівня цін на ідентичний товар, що раніше імпортувався за аналогічних умов, з тією ж країною походження, тим самим продавцем та на тих самих комерційних умовах.

Таким чином, наявність митної декларації 23UA100190557710U9 та 24UA100190066549U5 не впливає на застосування основного методу визначення митної вартості, а лише доповнює подані документи, підтверджуючи достовірність заявлених відомостей та відсутність підстав для сумніву у правильності розрахованої митної вартості.

Отже, доводи митного органу про неможливість використання зазначеної декларації для підтвердження митної вартості є необґрунтованими, оскільки подання такого документа здійснено в межах прав декларанта та відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на неподання позивачем всіх документів спростовуються матеріалами справи.

Описані митницею в рішенні розбіжності жодним чином не свідчать про неможливість визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Вказані митницею розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

У рішенні про коригування митної вартості обрана митна декларація, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості та вартість товару 1 25UA100440622257U0 від 28.07.2025, 25UA401020016829U7 від 17.04.2025 та товару 2 за митною декларацією 25UA401020016829U7 від 17.04.2025.

В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.

По перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У Рішенні про коригування митної вартості обрана митна декларація, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості та вартість товару 1 25UA100440622257U0 від 28.07.2025, 25UA401020016829U7 від 17.04.2025 та товару 2 за митною декларацією 25UA401020016829U7 від 17.04.2025 не може використовуватись як повноцінна база для визначення митної вартості, оскільки товар, що декларувався позивачем, має іншу номенклатуру, асортимент, фракційний склад та якісні характеристики, порівняно з тими товарами, що були оформлені за митними деклараціями, використаними для коригування. А саме товари з обраних митницею декларацій мають інший сорт , іншу фракцію, форму обробки (гранули, пластівці, смажені овочі), інший асортимент і якість. Обрані митницею декларації стосуються поставок, оформлених у квітні та липні 2025 року, тоді як оцінюваний товар імпортовано в червні 2025 року.

Крім того, митниця не навела розрахунків, які пояснюють, яким саме чином отримана вартість 2,1 та 2,56 дол. США/кг співвідноситься з товаром позивача. Не обґрунтовано, чому обрані декларації визнано співставними - відсутні дані щодо умов поставки, обсягів, транспортних витрат, страхування тощо.

Отже, числове значення митної вартості, визначене митним органом, не має фактичного чи документального обґрунтування. Використані для порівняння декларації не підтверджують ідентичність або подібність товарів, а тому не можуть бути джерелом інформації для коригування митної вартості відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодування понесених судових втрат.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано ордер серії АА №1659474 від 23.12.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Лисенком Ярославом Олександровичем.

Так, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 00/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно позиції, яка висловлена у постанові КАС ВС від 25 квітня 2025 року у справі №260/8523/23, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст.161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. та витрати пов"язані з залученням перекладачів у розмірі 11900,00 грн.

Тобто, позивач просить одночасно вирішити питання про відшкодування судових витрат .

В той же час, на час ухвалення рішення, ні договору про надання правової допомоги, ні будь-якого акту виконаних робіт, платіжних документів про оплату наданих послуг чи інших доказів, які б надавали можливість суду встановити понесені судові витрати в цій частині, не надано.

Представником позивача ні у позові не вказано, ні надано заяви щодо здійснення розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, як цього вимагає ч.7 ст.139 КАСУ.

При цьому у позові зазначено лише, що у разі понесення позивачем додаткових витрат на правову допомогу, докази про це будуть надані не пізніш як протягом 5-ти днів після ухвалення рішення.

Тобто надання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення стосується лише можливих додаткових витрат, окрім уже понесених у розмірі 15000 грн., які представник позивача просить стягнути.

Разом з тим, як вже зазначалося, доказів понесення витрат на правову допомогу на час прийняття рішення не надано.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Що стосується стягнення витрат, пов"язаних з залученням перекладачів у розмірі 11900,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення витрат на перекладача представником позивача надано рахунок фактура від 05.09.2025/НА/1 від ФОП ОСОБА_2 про надання послуг з перекладу на суму 11900 грн., договір №01/01/2025 від 01.01.2025, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Гермес-Агро", предметом якого є переклад документів та текстів різноманітної тематики.

Однак, в рахунку та в договорі відсутній перелік документів, переклад яких здійснено, що є необхідним для вирішення питання чи пов"язаний такий переклад саме з розглядом даної справи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази здійснення перекладу документів, пов"язаних з розглядом даної справи саме ФОП ОСОБА_2 .

В той же час, з наданих до позову доказів вбачається, що переклад деяких документів з англійської мови українською здійснений перекладачем Агентства з перекладів та легалізації "Legalab" Півнем О.О. Доказів понесення витрат саме на вказаний переклад матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність документального підтвердження понесення витрат на залучення перекладача що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Гермес-Агро" (вул. Завокзальна, буд.18,м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл.,08304. РНОКПП/ЄДРПОУ: 32782270) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000167/1 від 28.08.2025.

Визнати протиправним та скасувати прийняту Житомирською митницею картку відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює UA101020/2025/000924.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Гермес-Агро" судовий збір у розмірі 2240,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

09.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua