Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №160/14682/26
Суддя: Луніна Олена Станіславівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуСправа № 160/14682/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 року, внаслідок чого її розмір становив 42 404,69 грн. Водночас, незважаючи на проведення з 01.03.2026 року індексації пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, фактичний розмір пенсійної виплати позивача не збільшився. Звернувшись до відповідача, позивач отримав відповідь від 06.05.2026 року №0400-010202-8/85495, зі змісту якої встановив, що індексацію проведено, однак її виплату обмежено у зв`язку з перевищенням установленого законодавством максимального розміру пенсії. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки застосування обмеження пенсії максимальним розміром суперечить положенням Конституції України, Закону №2262-XII, рішенням Конституційного Суду України та правовим висновкам Верховного Суду. На переконання позивача, він має право на отримання пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, без обмеження її максимальним розміром, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
22.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 року без обмеження її максимальним розміром, внаслідок чого розмір пенсії становив 42 404,69 грн. Відповідач вказує, що з 01.03.2026 року пенсію позивача проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, однак такий перерахунок не призвів до збільшення фактичного розміру пенсійної виплати, оскільки обчислений на виконання судового рішення розмір пенсії перевищує встановлений законодавством максимальний розмір, а позивач, на думку відповідача, не належить до категорії осіб, яким пенсія виплачується без відповідного обмеження. Крім того, відповідач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, якою врегульовано порядок фінансування та виплати пенсійних сум, нарахованих на виконання судових рішень, у межах передбачених бюджетних асигнувань. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
25.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшла заява через систему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року у справі №160/14682/26, до якої долучено копію пенсійної справи позивача.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25 вирішено питання щодо перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 року, за результатами якого її розмір становив 42 404,69 грн.
Як убачається з відзиву на позовну заяву, за результатами виконання рішення суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25 відповідачем визначено доплату пенсії за період з 01.03.2025 року по 27.01.2026 року в розмірі 33 341,26 грн.
Крім того, відповідачем визначено поточну доплату пенсії за період з 28.01.2026 року по 31.03.2026 року в розмірі 6529,74 грн, з яких 1272,74 грн виплачено у квітні 2026 року, а також доплату за період з 01.04.2026 року по 30.04.2026 року в розмірі 3067,00 грн.
25.02.2026 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», якою передбачено проведення з 01.03.2026 року індексації пенсійних виплат, зокрема пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Пунктом 3 зазначеної постанови встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 грн.
З матеріалів справи встановлено, що з 01.03.2026 року відповідачем проведено індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, однак фактичного збільшення розміру пенсійної виплати не відбулося.
З метою з`ясування причин незбільшення пенсійної виплати представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідним адвокатським запитом.
Листом від 06.05.2026 року №0400-010202-8/85495 відповідач повідомив, що з 01.03.2026 року пенсію позивача проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, проте проведений перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсійної виплати, оскільки розмір пенсії, обчислений на виконання судового рішення, перевищує максимальний розмір, визначений законодавством.
Також у зазначеному листі відповідач послався на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 та вказав, що позивач не належить до категорії осіб, виплата пенсії яким здійснюється без обмеження максимальним розміром.
Отже, підставою для незбільшення фактичного розміру пенсійної виплати позивача з 01.03.2026 року стало застосування відповідачем обмеження пенсії максимальним розміром.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Преамбулою Закону №2262-XII визначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-XII призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Таким чином, індексація пенсії є законодавчо встановленою державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах зростання споживчих цін, а тому її проведення повинно забезпечувати реальне, а не формальне підвищення пенсійного забезпечення особи за наявності передбачених законодавством підстав.
25.02.2026 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», якою передбачено проведення з 01.03.2026 року індексації пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Постановою №236 передбачено підвищення пенсій з урахуванням раніше проведених індексацій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185 та від 25.02.2025 року №209.
При цьому постановою №236 установлено граничний розмір підвищення пенсії внаслідок проведення індексації - 2595 грн.
Суд наголошує, що обмеження розміру індексаційного підвищення та обмеження загального розміру пенсійної виплати є різними за своєю правовою природою поняттями.
Встановлення максимального розміру підвищення пенсії внаслідок індексації не є тотожним установленню максимального розміру самої пенсії та не може автоматично розглядатися як правова підстава для зменшення або обмеження загального розміру пенсійної виплати.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25 вирішено питання щодо перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року з урахуванням індексації за 2025 рік без обмеження її максимальним розміром.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого її розмір становив 42 404,69 грн.
Із наданого відповідачем розрахунку пенсії станом на 01.03.2026 року вбачається, що грошове забезпечення, з якого обчислено пенсію позивача, становить 53 249,20 грн.
Основний розмір пенсії визначено на рівні 70 відсотків відповідного грошового забезпечення, що становить 37 274,44 грн.
У розрахунку пенсії враховано індексаційні підвищення за 2023, 2024 та 2025 роки в розмірі 1500 грн за кожний відповідний рік.
Крім того, з 01.03.2026 року відповідачем визначено індексаційне підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 у розмірі 2595 грн.
Загальний розрахунковий розмір пенсії позивача з урахуванням відповідних підвищень і доплат становить 45 058,19 грн.
Водночас фактичний розмір пенсії, визначений відповідачем до виплати, становить 42 404,69 грн.
Таким чином, різниця між загальним розрахунковим розміром пенсії та розміром, визначеним до виплати, становить 2653,50 грн.
Зазначені обставини свідчать, що відповідачем фактично здійснено обчислення індексації пенсії позивача за 2026 рік, однак під час визначення остаточного розміру пенсійної виплати застосовано обмеження, внаслідок якого проведена індексація не призвела до відповідного збільшення фактично виплачуваної пенсії.
Листом від 06.05.2026 року №0400-010202-8/85495 відповідач підтвердив проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року та зазначив, що фактичне збільшення пенсійної виплати не відбулося у зв`язку з перевищенням обчисленим розміром пенсії встановленого законодавством максимального розміру.
Отже, предметом судової оцінки є правомірність застосування відповідачем обмеження загального розміру пенсії позивача під час проведення її індексації з 01.03.2026 року.
Вирішуючи зазначене питання, суд виходить із такого.
Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідні положення були закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII та статті 2 Закону №3668-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України виходив із того, що обмеження максимального розміру пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких встановлено Законом №2262-XII, порушує сутність конституційних гарантій соціального захисту відповідної категорії осіб.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії, втратили чинність з 20.12.2016 року.
Водночас стаття 2 Закону №3668-VI містила аналогічне за змістом положення щодо обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Зазначена обставина зумовила виникнення колізії між положеннями спеціального Закону №2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, та положеннями Закону №3668-VI.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та частини першої статті 2 Закону №3668-VI в частині поширення її дії на Закон №2262-XII є однопредметними правовими нормами, прийнятими для регулювання однакових правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначив, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 такі положення допускають неоднозначне правове регулювання питання обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців.
За таких обставин застосуванню підлягають положення Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не положення Закону №3668-VI, які передбачають обмеження максимального розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.07.2022 року у справі №620/613/21.
У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що за наявності неоднозначного правового регулювання орган державної влади повинен застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи та забезпечує реалізацію її права на належне пенсійне забезпечення.
Суд враховує також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18, щодо необхідності застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення законодавства у випадку, коли відповідні правові норми допускають неоднозначне або множинне тлумачення.
Зазначений підхід відповідає принципу верховенства права, складовими якого є юридична визначеність, передбачуваність правозастосування та заборона свавільного втручання держави у права особи.
Таким чином, за наявності нормативної колізії щодо можливості обмеження максимального розміру пенсії особи, яка отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII, перевага повинна надаватися такому тлумаченню законодавства, яке забезпечує реалізацію права особи на отримання пенсії без відповідного обмеження.
Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.03.2021 року у справі №560/3762/18, щодо неприпустимості встановлення підзаконним нормативно-правовим актом обмежень пенсійних виплат, які суперечать положенням закону.
Верховний Суд виходив із того, що Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження щодо нормативного регулювання порядку проведення пенсійних виплат, не може змінювати зміст та обсяг прав, гарантованих законом.
Суд зазначає, що наведені правові висновки підлягають урахуванню під час оцінки правомірності застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії позивача у зв`язку з проведенням індексації з 01.03.2026 року.
Водночас суд враховує, що у 2026 році законодавцем було встановлено окреме регулювання виплати пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зокрема, статтею 30 Закону України від 03.12.2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено застосування протягом дії воєнного стану відповідних коефіцієнтів до частини пенсійних виплат, яка перевищує визначений законом розмір.
На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 року №1778, якою врегульовано порядок виплати пенсій окремим категоріям осіб у 2026 році із застосуванням понижувальних коефіцієнтів.
Разом із тим суд зазначає, що встановлення додаткових обмежень пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначено відповідно до Закону №2262-XII, підлягає оцінці з урахуванням спеціального характеру цього Закону та конституційних гарантій соціального захисту відповідної категорії осіб.
При цьому Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 року у справі №580/1002/26 сформулював правовий висновок щодо застосування у 2026 році положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 до пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Зокрема, Верховний Суд виходив із пріоритетності спеціального законодавчого регулювання пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб та необхідності дотримання конституційних гарантій їх соціального захисту.
Суд враховує, що положення законодавства про Державний бюджет України не повинні підміняти спеціальне правове регулювання пенсійного забезпечення, встановлене Законом №2262-XII, а встановлення додаткових обмежень пенсійних виплат має відповідати вимогам Конституції України.
Водночас суд зауважує, що правове регулювання застосування понижувальних коефіцієнтів та обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром не є повністю тотожним, а тому наведені правові висновки Верховного Суду враховуються в частині загальних принципів захисту пенсійних прав осіб, яким пенсії призначено відповідно до Закону №2262-XII.
Суд також бере до уваги, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25 вже було вирішено питання щодо права позивача на перерахунок пенсії з 01.03.2025 року без обмеження її максимальним розміром.
Зазначене судове рішення набуло обов`язкового характеру та підлягало виконанню відповідачем у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, відповідач, здійснюючи подальший перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року, повинен був ураховувати правові наслідки виконання рішення суду від 27.06.2025 року у справі №160/11736/25.
Разом із тим суд наголошує, що рішення у справі №160/11736/25 стосувалося перерахунку пенсії за 2025 рік та саме по собі не визначало розміру індексації пенсії за 2026 рік.
Право позивача на індексацію з 01.03.2026 року виникло на підставі відповідного нормативно-правового регулювання, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236.
Таким чином, попереднє судове рішення має значення для встановлення розміру пенсії позивача, визначеного за результатами її перерахунку з 01.03.2025 року, однак правомірність подальших дій відповідача щодо індексації пенсії за 2026 рік підлягає самостійній судовій оцінці.
Суд зазначає, що внаслідок проведення відповідачем індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року загальний розрахунковий розмір пенсії становив 45 058,19 грн, тоді як до виплати визначено 42 404,69 грн.
Зазначена різниця виникла внаслідок застосування відповідачем обмеження розміру пенсійної виплати, а не внаслідок відсутності права позивача на відповідне індексаційне підвищення.
Відтак суд доходить висновку, що відповідачем фактично визнано право позивача на індексацію пенсії відповідно до постанови №236, однак не забезпечено реалізацію цього права шляхом виплати пенсії у належному розмірі.
При цьому формальне відображення суми індексації у розрахунку пенсії без відповідного врахування її під час визначення фактичної пенсійної виплати не забезпечує досягнення мети законодавчого механізму індексації.
Суд вважає, що інше тлумачення відповідних положень законодавства призводило б до ситуації, за якої особа формально набуває права на індексаційне підвищення пенсії, однак фактично позбавляється можливості отримати відповідну виплату.
Такий підхід не узгоджується з принципами верховенства права, юридичної визначеності та ефективного захисту права на соціальне забезпечення.
Оцінюючи спірні правовідносини з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», заява №63134/00, зазначив, що держава має право встановлювати, змінювати або припиняти виплату певних надбавок шляхом внесення відповідних змін до законодавства.
Водночас, якщо чинне законодавство передбачає виплату відповідної надбавки та особа відповідає встановленим вимогам, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у її виплаті, доки відповідні положення законодавства залишаються чинними.
Зазначений правовий підхід свідчить про необхідність забезпечення належного виконання державою своїх законодавчо визначених зобов`язань щодо соціальних виплат.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви №68385/10 та №71378/10, зазначено, що за певних умов право на соціальну виплату може становити майновий інтерес, який підлягає захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
При цьому законне сподівання на отримання відповідної виплати повинно мати достатнє правове підґрунтя у національному законодавстві.
У рішенні від 24.04.2014 року у справі «Будченко проти України», заява №38677/06, Європейський суд з прав людини також розглядав питання захисту майнових інтересів особи, що виникають у зв`язку з установленими законодавством соціальними гарантіями.
Суд ураховує, що зазначена практика ЄСПЛ не встановлює абсолютного права особи на незмінність розміру пенсійних виплат та не позбавляє державу можливості змінювати законодавство у сфері соціального забезпечення.
Водночас будь-яке втручання держави у майнові права особи повинно мати належну правову підставу, бути передбачуваним та забезпечувати справедливий баланс між інтересами суспільства і необхідністю захисту основоположних прав особи.
Застосовуючи наведені правові підходи до обставин цієї справи, суд зазначає, що право позивача на пенсійне забезпечення виникло на підставі Закону №2262-XII, а право на проведення індексації пенсії з 01.03.2026 року передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236.
Відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії, що підтверджує наявність правових підстав для застосування до пенсії позивача індексаційного підвищення за 2026 рік.
Однак внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії фактична пенсійна виплата позивача не була збільшена на суму, визначену за результатами проведеного перерахунку.
Таким чином, застосування відповідачем відповідного обмеження призвело до втручання у майнові інтереси позивача, пов`язані з реалізацією його права на пенсійне забезпечення.
За встановлених у справі обставин суд не вбачає належного правового обґрунтування застосування відповідачем обмеження загального розміру пенсії позивача під час проведення індексації з 01.03.2026 року.
Суд також враховує положення частини третьої статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Отже, під час вирішення цього спору суд виходить із необхідності забезпечення пріоритетності положень Конституції України, спеціального Закону №2262-XII та обов`язкового врахування рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Посилання відповідача на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 не спростовує права позивача на отримання пенсії відповідно до положень спеціального Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.
Саме по собі зазначене рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 року не може розглядатися як універсальна правова підстава для обмеження максимального розміру всіх пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, незалежно від правового статусу особи та характеру відповідних пенсійних правовідносин.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 як на підставу для відмови у фактичній виплаті індексації пенсії за 2026 рік.
Зазначеною постановою врегульовано порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень.
Водночас предметом цього спору є правомірність застосування обмеження максимального розміру пенсії під час проведення її індексації з 01.03.2026 року, а не порядок погашення заборгованості, яка виникла на виконання попереднього судового рішення.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 не визначають матеріально-правових підстав для обмеження загального розміру пенсії позивача під час проведення її індексації відповідно до постанови №236.
Наявність окремого порядку фінансування пенсійних виплат, нарахованих на виконання судових рішень, не звільняє відповідача від обов`язку правильно визначати поточний розмір пенсії позивача відповідно до законодавства.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені відповідачем доводи не підтверджують правомірності застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01.03.2026 року.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами дослідження наявних у справі доказів суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення індексації з 01.03.2026 року.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що відповідачем проведено розрахунок індексації пенсії позивача відповідно до постанови №236, однак фактичну виплату пенсії здійснено із застосуванням обмеження її загального розміру.
Таким чином, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, положення Конституції України, Закону №2262-XII, Закону №1282-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а також наведені правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її індексації з 01.03.2026 року.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua