Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №160/20736/26
Суддя: Сліпець Надія Євгенівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуСправа № 160/20736/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
16.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , підготувати та надати до Головного Управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії по інвалідності з моменту призначення з 02.07.2025 грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з зазначенням виплати грошового забезпечення за період військової служби з вересня 2024 року по 01.07.2025 відповідно до вимог ст.ст.43,63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України перерахувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 на підставі наданих ІНФОРМАЦІЯ_2 грошового атестату та довідки про розмір грошового забезпечення за період військової служби з вересня 2024 року по 01.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 01.07.2025 року. Відповідно до заяви позивача від 03.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 було оформлено подання для призначення пенсії по інвалідності. Пенсійний орган повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 06.10.2025 №7/27197/16, що при перевірці документів виявлено недоліки в грошовому атестаті (виплата грошового забезпечення здійснена по 16.04.2025 замість 01.07.2025), у зв`язку з чим ведеться переписка з військовою частиною. Разом з цим, позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 надав пенсійному органу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії позивачу без зазначених сум додаткових видів грошового забезпечення у 2025 році.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 06.08.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
06.08.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимоги, обґрунтовуючи наступним. Якщо у позивача немає можливості самостійно отримати певні документи, то ІНФОРМАЦІЯ_5 допомагає їх отримати, але не виготовляє їх. У зв`язку з чим, ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до останнього місця служби позивача (Військової частини НОМЕР_1 ), з метою отримання достовірних документів як грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення позивача для коректного призначення останньому пенсії.
Представник відповідача зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у цій справі є неналежним відповідачем, оскільки суть позовних вимог (підготувати та надати грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням виплати грошового забезпечення за період військової служби з вересня 2024 року по 01.07.2025) відноситься до виключної компетенції Військової частини НОМЕР_1 та не має жодного відношення до проведення перерахунку пенсії позивача в розумінні Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 01.07.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 №184.
Позивач має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 14.07.2025 кадровим центром сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 18.06.2026 Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної в місті Кривий Ріг ради Дніпропетровської області, яке дійсне до 01.07.2029, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
На підставі заяви позивача від 03.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано подання від 02.10.2025 за № 15738 та направлено до органу пенсійного забезпечення пакет матеріалів для призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у листі від 17.04.2026, повідомило позивача, що під час призначення пенсії керувалося документами, які надійшли від уповноваженого органу – ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так, за даними грошового атестату від 09.07.2025 за № 2565/07/2025, який надано військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України, позивача задоволено грошовим забезпеченням до 16.04.2025.
Листом від 06.10.2025 за № 7/27197/16 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив пенсійний орган, що при перевірці документів виявлено недоліки в грошовому атестаті (виплата грошового забезпечення здійснена по 16.04.2025 замість 01.07.2025) для обчислення пенсії позивача, у зв`язку з чим ведеться листування з військовою частиною.
Пенсійний орган врахував зазначене у листі ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.10.2025 №7/27197/16 та з 02.07.2025 (з наступного дня після звільнення зі служби та припинення виплати грошового забезпечення) призначив ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262 в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Листом від 29.04.2026 №9/4446 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив позивача, що на його заяву від 21.04.2026 (вх. №3245/9 від 26.04.2026) заяву позивача від 03.09.2025 вх. №П-К/693 та пакет документів, наданий для оформлення подання про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (II група, поранення пов`язане із захистом Батьківщини), було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 з супровідним листом від 05.09.2025 №к/9549, а також із супровідним листом від 02.01.2026 вих. №к/33 було направлено додатковий пакет документів до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, вказаним листом позивачу направлено запитувану копію грошового атестату військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 вих. №2565/07/2025.
Так, позивач вважає, що з огляду на вищевказані дії відповідачів, йому призначено пенсію у неналежному розмірі, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон № 2262-XII).
За приписами статті 1 Закону № 2262-XII, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Статтею 1-2 Закону № 2262-XII визначено перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.
Так, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, зокрема мають звільнені зі служби особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Відповідно до статті 10 Закону № 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був звільнений з військової служби з 01.07.2025. Позивачу призначено пенсію по інвалідності з 02.07.2025 відповідно до Закону № 2262-XII в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Предмет даного спору зводиться до правомірності обчислення розміру призначеної позивачу пенсії по інвалідності. При цьому позивач не оскаржує сам факт призначення пенсії з 02.07.2025, а спірним є питання належності сформованого та направленого ІНФОРМАЦІЯ_3 до органу пенсійного забезпечення пакета документів (грошового атестата та довідки про розмір грошового забезпечення) для визначення обсягу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, Закон № 2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, щомісячних основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
За приписами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідного окладу за посадою, окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Організаційні питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-XII врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Згідно п.1, 2 розділу І Порядку № 3-1 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (членам їх сімей), пенсії згідно із Законом призначаються і виплачуються головними управліннями Пенсійного фонду України.
Заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, зокрема, Міністерства оборони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)) за останнім місцем служби.
Уповноваженим органом (структурним підрозділом) заява про призначення пенсії з необхідними документами до органу, що призначає пенсію, може надсилатись поштою.
За приписами п.2 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку);
2) витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії;
3) розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню);
4) грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку);
5) військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
6) документи про страховий стаж особи, які передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») (для призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону);
7) документи, що підтверджують право на встановлення особі надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу;
8) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Для призначення пенсії по інвалідності орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) виписку з акта огляду МСЕК про визнання заявника особою з інвалідністю.
Для виплати пенсії пенсіонерам з урахуванням загальної (додаткової) вислуги відповідно до частин другої-четвертої статті 2 Закону подаються документи, передбачені підпунктами 1-7 цього пункту.
Водночас згідно з положеннями чинного законодавства, що регулюють питання фінансового забезпечення і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280), грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною у разі звільнення з військової служби та містить відомості про фактично виплачені розміри грошового забезпечення станом на день звільнення.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку № 3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.
У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Порядку № 3-1 копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд доходить висновку, що саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 як уповноважений орган покладено обов`язок щодо прийняття заяви позивача від 03.09.2025 про призначення пенсії по інвалідності, належного формування, перевірки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повного пакета документів, необхідних для обчислення пенсії у належному розмірі.
Зокрема, виявивши недоліки у грошовому атестаті від 09.07.2025 № 2565/07/2025 (а саме відображення виплати грошового забезпечення позивача лише по 16.04.2025 замість дати звільнення — 01.07.2025), про що ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначав у листі від 06.10.2025 № 7/27197/16, орган ТЦК зобов`язаний був не обмежитися лише листуванням з військовою частиною, а вжити вичерпних заходів для витребування виправленого грошового атестата та довідки про грошове забезпечення з урахуванням виплат з вересня 2024 року по 01.07.2025 й невідкладно надати їх до пенсійного органу.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що в межах розгляду цієї справи суд не надає оцінки конкретним сумам та складовим грошового забезпечення позивача за період з вересня 2024 року по 01.07.2025, а також не зумовлює наявність чи відсутність певних виплат у вказаний період, оскільки з`ясування підстав нарахування, наявності чи відсутності фактичних виплат належить до компетенції військової частини, у якій позивач проходив службу, та не є предметом розгляду цієї справи.
Разом з тим, наявність суперечностей щодо кінцевої дати задоволення позивача грошовим забезпеченням (16.04.2025 замість дати звільнення 01.07.2025) зобов`язує ІНФОРМАЦІЯ_3 вжити всіх передбачених законодавством заходів для витребування актуалізованих відомостей та надання до органу Пенсійного фонду України належно оформленого грошового атестата і довідки про розмір грошового забезпечення позивача за весь період військової служби по день звільнення включно.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано суду вичерпних доказів ужиття реальних та ефективних заходів щодо виправлення зазначених недоліків і направлення до пенсійного органу уточнених документів про грошове забезпечення позивача за весь період військової служби по 01.07.2025.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 29.04.2026 № 9/4446 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив позивача про направлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 додаткового пакета документів згідно супровідного листа від 02.01.2026 вих. № к/33.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 залишив ці обставини поза увагою, відповідні докази до матеріалів справи не надано, їх зміст перед судом не розкрито, як і не надано належних доказів правомірності подальшого утримання від оформлення уточнюючих документів.
У наданому суду відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 обмежився лише загальними посиланнями на факт перебування у листуванні з військовою частиною, що свідчить про неналежне виконання ним обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій (бездіяльності) згідно частини другої статті 77 КАС України.
За таких обставин, суд вважає необхідним зауважити, що жодні змістовні пояснення та заперечення ІНФОРМАЦІЯ_5 з цього питання не надано, адже довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
Суд наголошує, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21).
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21).
Отже, у даній справі саме ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен був довести правомірність неподання до органу Пенсійного фонду України уточненого грошового атестата і довідки про розмір грошового забезпечення позивача за весь період військової служби по 01.07.2025, що відповідачем зроблено не було.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання перерахувати пенсію, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки обов`язок пенсійного органу здійснити відповідний перерахунок пенсії виникає після отримання від уповноваженого органу належно оформлених документів (грошового атестату та довідки про розмір грошового забезпечення).
Захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відтак, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можуть виникнути в майбутньому, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Інші доводи сторін не спростовують вказані вищі висновки суду.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи викладене, належним способом захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з моменту її призначення з 02.07.2025 належно оформлених грошового атестата та довідки про розмір грошового забезпечення за весь період військової служби по день звільнення (01.07.2025);
та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з моменту її призначення з 02.07.2025 грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення за весь період військової служби по день звільнення (01.07.2025), згідно вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з моменту її призначення з 02.07.2025 належно оформлених грошового атестата та довідки про розмір грошового забезпечення за весь період військової служби по день звільнення (01.07.2025).
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з моменту її призначення з 02.07.2025 грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення за весь період військової служби по день звільнення (01.07.2025), згідно вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua