Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №160/26767/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №160/26767/26

Суддя: Кисіль Сергій Вікторович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуСправа № 160/26767/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Майданник Дмитро Григорович (далі – представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій представник позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач відповідає умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 для отримання одноразової грошової винагороди, а саме: є громадянином України; належить до осіб сержантського і старшинського складу Збройних Сил України (звання – молодший сержант); проходив військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», і станом на дату набрання чинності постановою № 153 (13 лютого 2025 року) не досяг 25-річного віку (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ); брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на території Донецької та Херсонської областей, під час проходження служби у 2023-2026 роках; 17 грудня 2023 року, тобто до дати набрання чинності постановою № 153, одержав травму під час захисту Вітчизни, що відповідно до абзацу четвертого пункту 4 постанови № 153 додатково підтверджує право на виплату винагороди в повному обсязі; не притягувався до кримінальної відповідальності; притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення лише 1 (один) раз, що не є підставою для відмови у виплаті винагороди, оскільки абзацом п`ятим пункту 4 постанови № 153 позбавлення права на винагороду пов`язується лише з притягненням до адміністративної відповідальності два або більше разів; звільнення позивача у запас 03 квітня 2026 року відбулося вже після виникнення у нього права на винагороду (яке визначається станом на 13 лютого 2025 року) та не є і не може бути підставою для відмови у її виплаті, тому має право на її отримання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 у вересні 2026 року подала відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що після отримання від Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач проходив службу до 19 лютого 2025 року, необхідних документів, відповідачем буде продовжено процедуру з розгляду відповідності позивача, умовам викладеним у постанові № 153 для подальшого подання матеріалів на розгляд відповідної комісії. Рішення щодо наявності підстав для призначення винагороди приймається відповідною комісією за результатами розгляду поданих документів. У разі прийняття позитивного рішення подальші заходи щодо призначення та здійснення виплати проводитимуться уповноваженими посадовими особами та структурними підрозділами військової частини. Таким чином, відповідач не допускає протиправної бездіяльності стосовно виплати позивачу винагороди, а тому підстав для задоволення позову немає.

03 листопада 2026 року ВЧ НОМЕР_1 подала до суду документи, витребувані ухвалою від 07 вересня 2026 року.

Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено наступне.

03 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_3 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05 липня 2023 року № 181 матрос ОСОБА_1 з 05 липня 2023 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2820,00 грн на місяць, шпк «матрос».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 16 лютого 2025 року № 47 молодшого сержанта ОСОБА_1 з 16 лютого 2025 року виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з призначенням останнього розпорядженням Генерального Штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 лютого 2025 року № 38-РС на посаду командира відділення самохідної артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03 квітня 2026 року № 281 молодого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03 квітня 2026 року № 93-рс звільненого у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану), з 03 квітня 2026 року виключено зі списків особового складу військової частини.

Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 29 червня 2024 року № 191/4516 підтверджено, що молодший сержант ОСОБА_1 дійсно з 12 липня 2023 року по 18 вересня 2023 року, з 29 вересня 2023 року по 17 грудня 2023 року, з 08 січня 2024 року по 17 березня 2024 року, з 29 березня 2024 року по 13 квітня 2024 року, з 25 квітня 2024 року по теперішній час брав участь у участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, н. п. Велика Новосілка, н. п. Шахтарське, Херсонська обл., м. Херсон.

Згідно з довідкою від 09 січня 2026 року № 2133/18, виданої командиром Військової частини НОМЕР_2 , 17 грудня 2023 року ОСОБА_1 , внаслідок ворожих штурмових дій при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України в районі населеного пункту Тягинки, Тягинської територіальної громади, Бериславського району, Херсонської області, одержав АБТ з ураженням обох вух, перелом нижньої третини ноги. Причини та обставини поранення не пов`язані із вчиненням особою кримінального чи адміністартивного правопорушення та не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту. Підставою видачі довідки зазначено – наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 24 грудня 2023 року № 990.

За змістом довідки ВЧ НОМЕР_2 від 28 жовтня 2026 року № 5417 молодший сержант ОСОБА_1 має поранення (травму, контузію, каліцтво) ,одержані під час захисту Вітчизни, що підтверджується довідкою про обставини травми від 09 січня 2026 року № 2133/18.

04 червня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника подав рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 з проханням призначити та виплатити винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Листом від 12 серпня 2025 року № 6857/ФЕС начальник фінансово-економічної служби – головний бухгалтер ВЧ НОМЕР_1 повідомила адвоката Майданника Д. Г., що станом на 12 серпня 2025 року виплата винагороди ОСОБА_1 командиром ВЧ НОМЕР_1 не оголошена, оскільки у фінансовій службі відсутні документи, які підтверджують факт безпосередньої участі позивача у бойових (спеціальних) діях, а саме: записи у журналі бойових дій, накази командира про залучення до бойових (спеціальних) завдань, довідка чи інші підтверджуючі матеріали.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби;

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу. Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

За змістом статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – постанова № 153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).

Відповідно до пункту 3 постанови № 153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 постанови № 153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу і брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац четвертий пункту 4).

Порядок, затверджений постановою № 153, визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі – експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку, затвердженого постановою № 153).

Відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою № 153, під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, … на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі – окремі категорії громадян).

Згідно з пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою № 153, окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Відповідно до пунктів 13, 15 Порядку, затвердженого постановою № 153, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина – 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина – 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина – 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Суд звертає увагу, що застосовним у цьому випадку є саме пункти 3, 4 постанови № 153, оскільки Порядок, затверджений постановою № 153, передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти постанови №153 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою і Порядком.

Оскільки позивачем укладено новий контракт про проходження військової служби, під час дії воєнного стану, то на нього розповсюджується дія постанови № 153.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач:

- є особою сержантського складу;

- до набрання чинності постановою № 153 під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби у віці до 25 років;

- на час набрання чинності постановою №153 (13 лютого 2025 року) проходив військову службу, тобто був діючим військовослужбовцем;

- брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- одержав поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Вітчизни.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн можлива виключно за умови дотримання одночасно встановлених постановою № 153 вимог:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу військової служби Збройних Сила Національної гвардії та Держприкордонслужби,

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності постанови № 153 (13 лютого 2025 року);

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13 лютого 2025 року).

Разом з тим, звертає увагу, що відповідачем не здійснено перевірку всіх цих підстав, що є його дискреційними повноваженнями, а тому способом захисту прав позивача не може бути визнано зобов`язання військової частини виплати позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою № 153, а відповідача необхідно зобов`язати повторно розглянути відповідний рапорт позивача з урахуванням висновків суду.

За змістом пункту 4 частин другої, четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

- позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

- орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24.

Оскільки відповідач не проводив перевірку наявності у позивача для отримання одноразової грошової допомоги всіх умов, визначених пунктом 4 постанови № 153, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою № 153, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн (один мільйон гривень), передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн (один мільйон гривень), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua