Суд: Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №991/10006/25
Суддя: Чорненька Д. С.
Справа № 991/10006/25
Провадження №11-кп/991/163/26
Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому/частково закритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та прокурора на вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2026 року в кримінальному провадженні №52025000000000196 від 11 квітня 2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Калуш Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , з вищою освітою, адвоката, одруженого, має на утритманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, який проживає у АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.3 ст.369, ч.1 ст.190 КК України,
в с т а н о в и л а :
І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_7
ОСОБА_7 обвинувачувався у закінченому замаху на підбурення ОСОБА_9 , у період часу з 10 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року, у м.Івано-Франківськ, шляхом умовляння, погроз, примусу до надання неправомірної вигоди в сумі 8 030,15 грн та 1 300 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19 травня 2025 року становило 53 947,79 грн, на загальну суму 61 977,94 грн, особі, яка відповідно до пункту 2 примітки до ст.368 КК України є службовою особою та займає відповідальне становище - судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 , за вчинення нею в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням службового становища - прийняття судового рішення на його користь.
У свою чергу ОСОБА_9 , будучи підбуреним та введеним в оману ОСОБА_7 , у період часу з 10 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року надав йому неправомірну вигоду в сумі 8 030,15 грн та 1 300 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19 травня 2025 року становило 53 947,79 грн, на загальну суму 61 977,97 грн.
Кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_7 не мав наміру передавати вказану неправомірну вигоду судді ОСОБА_10 з причин, що не залежали від волі ОСОБА_9 .
Також ОСОБА_7 обвинувачувався у шахрайстві, а саме у тому, що він у період часу з 10 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року, перебуваючи в м.Івано-Франківськ, шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 , заволодів чужим майном - коштами ОСОБА_9 у сумі 8 030,15 грн та 1 300 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19 травня 2025 року становило 53 947,79 грн, на загальну суму 61 977,94 грн, які ОСОБА_7 не мав наміру передавати як неправомірну вигоду судді, а розпорядився ними на власний розсуд.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 та ч.1 ст.190 КК України як закінчений замах на вчинення підбурення, шляхом умовляння, погроз, примусу особи до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, а також шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою.
ІІ. Короткий зміст вироку суду першої інстанції
Вироком Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2026 року ОСОБА_7 виправдано та визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України; визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України; призначено покарання у виді штрафу у розмірі 5 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) грн. Залишено ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді застави в розмірі 242 240 грн. Вирішено питання: щодо повернення застави, арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2025 року, та долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він «19.05.2025 на автозаправці «WOG» на в`їзді у Івано-Франківськ в автомобілі ОСОБА_9 , діючи умисно та з метою власного збагачення, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 1 300 доларів США для себе за вплив на прийняття судового рішення (постанови) суддею Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі №345/1250/25 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_9 на користь останнього.
Тим самим ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 369-2 КК України, - зловживання впливом».
Судом першої інстанції визнано недоведеним обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Мотиви суду першої інстанції щодо визнання недоведеним пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 .
Основним мотивом непогодження суду з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 статті 369 КК України є недоведеність призначення грошових коштів в розмірі 1 300 доларів США (або їх частини) для судді.
Під час зустрічей та розмов з ОСОБА_9 08 травня 2025 року, 13 травня 2025 року, 15 травня 2025 року ОСОБА_7 постійно зазначає про необхідність «вирішити питання» саме в першій інстанції.
Обговорюючи ситуацію щодо іншого адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 за частиною першою статті 130 КУпАП, вчиненого у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, ОСОБА_7 зокрема зазначив, що «…Там я не буду ходити з грошима. Там будем битись, ну як, я буду…».
ОСОБА_7 постійно створює у ОСОБА_9 враження про наявність діалогу, взаєморозуміння із суддею ОСОБА_10 , але не стверджує про остаточну домовленість з нею, уникає прямих відповідей на питання ОСОБА_9 , відповідає на них змушено, скоріше, щоб задовольнити клієнта.
Тому судом першої інстанції визнано доведеним поза розумним сумнівом факт отримання ОСОБА_7 1 300 доларів США саме з метою впливу на суддю як особу, уповноважену прийняти рішення (постанову) у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_9 .
Докази будь-якої комунікації між ОСОБА_7 та суддею Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 відсутні.
Допитана як свідок ОСОБА_10 заперечила наявність будь-якої позапроцесуальної комунікації із ОСОБА_7 , повідомила про відсутність намагань з боку ОСОБА_7 вирішити питання незаконним способом.
Тому суд дійшов висновку про одержання ОСОБА_7 неправомірної вигоди саме для себе та за вплив на суддю Калуського міськрайонного суду ОСОБА_10 за прийняття нею позитивного для ОСОБА_9 судового рішення.
ІІІ. Короткий зміст вимог апеляційних скарг
19 серпня 2026 року до Вищого антикорупційного суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , у якій вона просить вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2026 року в частині визнання ОСОБА_7 винуватим вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, скасувати та закрити кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.369-2 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення; скасувати ОСОБА_7 запобіжний захід та інші заходи забезпечення кримінального провадження, які підлягають скасуванню у зв`язку із закриттям кримінального провадження; процесуальні витрати віднести на рахунок держави. Вважає вирок незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, постановлений із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Судом першої інстанції не доведено поза розумним сумнівом функціональний зв`язок між коштами, які були отримані ОСОБА_7 від ОСОБА_9 , та здійсненням ним впливу на конкретну службову особу - суддю Калуського міськрайонного суду ОСОБА_10 , а фактично констатовано відсутність безпосередніх доказів існування домовленості між обвинуваченим та суддею, а також відсутність доказів того, що суддя була обізнана із пропозиціями, які обговорювалися між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Водночас, після встановлення зазначених обставин, суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що ОСОБА_7 одержав неправомірну вигоду саме для себе та за вплив на суддю ОСОБА_10 за прийняття нею позитивного для ОСОБА_9 рішення. У вироку не зазначено, який саме доказ дозволив суду перейти від встановленої ним недоведеності призначення коштів судді до повністю протилежного висновку про те, що ці кошти були одержані саме «за вплив на суддю». Такий висновок не випливає із встановлених судом фактичних обставин та побудований на припущеннях і суперечностях про те, що обговорення можливості вирішення судової справи саме по собі свідчить про одержання коштів за вплив. Після визнання ключових доказів недопустимими (протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 18 травня 2025 року та протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 21 травня 2025 року) суд не встановив, якими саме іншими доказами доводиться сума отриманих коштів, вручення її ОСОБА_9 , передача ОСОБА_7 1 300 дол. США. Такі докази у справі відсутні. Суд послався, зокрема, на чек №4416408973 від 19 травня 2025 року як документ, пов`язаний із придбанням 1 300 дол. США. Однак сам суд встановив, що 1 300 дол. США були оглянуті, ідентифіковані та вручені ОСОБА_9 18 травня 2025 року, тобто за день до дати, зазначеної у цьому чеку. Отже, такий документ не підтверджує придбання саме тієї іноземної валюти, яка була вручена ОСОБА_9 18 травня 2025 року. Виявлені кошти під час обшуку не свідчать, що вони є тими коштами, які використовувались під час проведення НСРД. Недоведеність предмета неправомірної вигоди виключає можливість обґрунтованого висновку про мету її одержання. Недоведеність факту одержання коштів та недоведеність мети їх одержання є самостійними підставами для виправдання обвинуваченого. Висновки суду не відповідають вимогам ст.17, 84, 86, 89 та 94 КПК України, а сукупність доказів не має необхідної узгодженості. З огляду на наведене, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, є передчасним. Суд фактично визнав доведеними обставини, які не підтверджені належною та достатньою сукупністю допустимих доказів, та застосував до ОСОБА_7 кримінально-правову норму за відсутності доведених усіх обов`язкових ознак відповідного складу кримінального правопорушення. Це свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та є підставою для скасування вироку відповідно до положень ст.409, 413 КПК України.
21 серпня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора, у якій він просить вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2026 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині правової кваліфікації його дій та призначеного покарання; у цій частині ухвалити новий вирок, яким: ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.190 КК України, та призначити покарання: за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 3 роки з конфіскацією, належного йому на праві приватної власності, майна; за ч.1 ст.190 КК України - у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією, належного йому на праві приватної власності, майна; в іншій частині вирок залишити без змін. Вважає, що вирок не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.190 КК України на ч.2 ст.369-2 КК України, поза увагою суду залишилася низка обставин справи, які підтверджують вчинення обвинуваченим саме того злочину, у вчиненні якого він обвинувачувався. При цьому має місце невідповідність висновків суду першої інстанції у частині перекваліфікації дій обвинуваченого фактичним обставинам справи, а саме: 1) такі висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Тому, на його думку, вирок підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.2-4 ч.1 ст.409 КПК України та ч.2 ст.409 КПК України внаслідок м`якості. Обвинувачений є адвокатом, покликаним захищати закон, а не маніпулювати ним, тому вважає це істотною обтяжуючою обставиною, а отже, і підставою для призначення більш суворого покарання, оскільки його протиправна поведінка у ході вчинення кримінального правопорушення свідчить про можливість вчинення ним нових. Також він не погоджується з мотивами суду першої інстанції, з яких змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 . Так, починаючи від зустрічі на вокзалі, де ОСОБА_7 вказав про два можливі варіанти розвитку подій, пов`язаних із притягненням ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, та під час наступних зустрічей і дзвінків, обвинувачений ініціативно повідомляв ОСОБА_9 про необхідність передачі грошових коштів судді. При цьому використовував відповідні однозначні вислови. Всі розмови ОСОБА_7 містять чітку ініціативу у підбуренні ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди: «треба стартувати, треба вже, давай лиш гроші і я погнав». Під час зустрічей та розмов з ОСОБА_9 08 травня 2025 року, 13 травня 2025 року, 15 травня 2025 року ОСОБА_7 постійно зазначає про необхідність «вирішити питання» саме в першій інстанції. А обговорюючи ситуацію щодо іншого адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_9 за ч.1 ст.130 КУпАП, вчиненого у с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, обвинувачений зокрема зазначив: «...Розумієш, тут інша зовсім тактика. Там я не буду ходити з грошима. Там будем битись, ну як, я буду...», «…по хронології пишемо апеляцію, він відкриває провадження, або не відкриває. Ми знайомимся, і я бачу. І я тобі тако кажу, єдиний там буде плюс, що я нічого там нести не буду. От і все. Там буде всьо чотко. І якщо ми там так доб`єм, що то закон на твоїй стороні, то воно там буде. Треба час...». Ці висловлювання вказують на намагання ОСОБА_7 вирішити питання ОСОБА_9 у Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області саме незаконним шляхом: «ходити з грошима», «комусь нести». ОСОБА_7 постійно створює у ОСОБА_9 враження про наявність діалогу, взаєморозуміння із суддею ОСОБА_10 , про що також свідчить зміст зафіксованих розмов. Так на питання ОСОБА_9 під час зустрічі 13 травня 2025 року «Піде вона на зустріч чи ні?» ОСОБА_7 відповів: «Та-та, мусить піти...». Також на питання чи домовився він із суддею, ОСОБА_7 відповів: «Ну можна вважати, що так...». І вже під час розмови 15 травня 2025 року ОСОБА_7 запевнив, що вирішить такі питання, зазначивши: «Це питання вирішено, да, з суддею, там вона...», «...ми зрозуміли одне одного. Ми зрозуміли один одного тому, що про таке не говорять... Так-так. Ми всі дійшли до спільного знаменника. Просто це все було на публіку, бо то є...». Також суд першої інстанції, за результатами дослідження доказів, дійшов помилкового висновку про недоведеність призначення грошових коштів в розмірі 1 300 дол. США (або їх частини) для судді, що, на його думку, не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що ОСОБА_7 з самого початку діяв чітко, ініціативно та послідовно, його дії були направлені саме на підбурення до надання неправомірної вигоди, а також на заволодіння майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 . Такі дії обвинуваченого повністю співвідносяться із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво». Окрім цього, судом помилково встановлено кінцевий строк процесуальної дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_7 до 17 травня 2025 року, оскільки відповідно до ч.5 ст.115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Отже, строк дії постанови про контроль за вчиненням злочину спливав 18 травня 2025 року. Вважає у даному провадженні релевантною практикою вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (справа № 758/11219/16-к, провадження №11-кп/991/8/21), відповідно до якої перша частина від обумовленої ОСОБА_7 суми переказана на його рахунок у день винесення першої постанови про контроль за вчиненням злочину, а отже: «У випадку одержання частини із задуманого розміру неправомірної вигоди при встановленні умислу службової особи отримати його у великому розмірі її дії необхідно кваліфікувати як закінчене одержання неправомірної вигоди у великому розмірі. Саме така кваліфікація відображатиме правове значення неправомірної вигоди в системі ознак цього злочину». У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року (справа №943/2064/19) зазначено: якщо під час отримання доказів допущено процесуальні порушення, які обмежують права людини та викликають сумніви у достовірності відомостей, суд у нарадчій кімнаті має оцінити можливість усунення цих сумнівів на підставі сукупності інших допустимих доказів. Такі докази є допустимими лише тоді, коли порушення КПК України не є істотними (не вплинули на достовірність даних) або якщо виниклі сумніви повністю усунуті іншими допустимими доказами. Якщо усунути сумніви в достовірності даних неможливо, суд визнає доказ недопустимим. Достовірність доказу встановлюється шляхом аналізу його змісту та зіставлення з іншими доказами для перевірки їхнього взаємозв`язку. Постанова Верховного Суду від 31 березня 2025 року (справа №320/1199/19) констатувала, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично не тягне необхідність визнання доказу недопустимим. За таких обставин, вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням ст.370 КПК України.
16 жовтня 2026 року прокурор подав клопотання про накладення на обвинуваченого ОСОБА_7 грошового стягнення за його неявку у судове засідання 14 вересня 2026 року за викликом суду апеляційної інстанції без поважних причин, у тому числі у режимі ВКЗ (т.8, а.с.111-114).
ІV. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного розгляду
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та клопотання про накладення грошового стягнення. Вважали, що досліджувати докази повторно немає необхідності, оскільки судом першої інстанції їх досліджено повністю, а показання свідків та обвинуваченого викладено у тому обсязі, який має значення для правильного вирішення обвинувачення. У судове засідання 14 вересня 2026 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 не прибув, так як не міг з`явитися його захисник. Обвинувачений додатково пояснив, що підстави для призначення експертизи з метою встановлення його осудності відсутні.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та наполягав на задоволенні його апеляційної скарги. Також вважав, що досліджувати докази повторно немає необхідності, оскільки судом першої інстанції їх досліджено повністю та показання викладено у тому обсязі, який має значення для правильного вирішення обвинувачення. Стверджував, що кошти ОСОБА_9 було вручено 18 травня 2025 року, які він передав ОСОБА_7 19 травня 2025 року. Отримання та надання чеку про купівлю іноземної валюти наступного дня після вручення коштів обвинуваченому мало місце лише з тою метою, щоб довести її вартість, а не на підтвердження її придбання для здійснення контролю за вчиненням злочину. Просив накласти грошове стягнення на обвинуваченого в розмірі 2 прожиткових мінімумів доходів громадян за його неявку без поважних причин у судове засідання 14 вересня 2026 року.
V. Мотиви та висновки суду апеляційної інстанції
Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з ч.1 ст.409 КПК України п ідставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, у тому числі невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності до ст.368 КПК України, серед іншого повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, тобто якщо судом апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення буде встановлено, що суд першої інстанції необґрунтовано перекваліфікував дії обвинуваченого на закон про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Для правильного вирішення апеляційних скарг, апеляційний суд, у межах наведених сторонами кримінального провадження доводів, має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо правильності встановлення: 1) кола допустимих доказів; 2) фактичних обставин; 3) визначити чи правильно застосовано судом першої інстанції закон про кримінальну відповідальність та призначено покарання обвинуваченому.
Колегія суддів, при визначенні обсягу доказів, які необхідно повторно дослідити, врахувала висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №698/937/13, згідно з якими для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. При цьому, сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Згідно приписів ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду діє в ситуації, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний вирок і постановляє обвинувальний вирок. Якщо апеляційний суд робить лише іншу юридичну оцінку ситуації, але не ставить під сумнів установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, це не вимагає нового безпосереднього дослідження доказів цим судом (постанови Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №428/2648/15-к, від 04 квітня 2021 року у справі №676/1504/18, від 16 червня 2021 року у справі №742/3592/15-к та від 13 квітня 2023 року у справі №552/4179/20).
Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №712/2341/15-к). Сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч.2 ст.23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (постанови Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №756/4855/17, від 29 липня 2026 року у справі №127/12323/22).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду судом першої інстанції, за участі учасників судового провадження, досліджені письмові докази з дотриманням засад безпосередності, допитані свідки, обвинувачений, та таким доказам надана правова оцінка в ухваленому за результатами судового розгляду вироку із викладенням мотивів такої оцінки.
Так, згідно розділу вироку Обставини, що передували зверненню ОСОБА_9 із заявою про вчинення злочину судом першої інстанції встановлено, що:
«06.03.2025 об 11:23:53 у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області по вул. Грушевського працівниками Національної поліції відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений протокол серії ЕПР №263593 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (т. 2 а.с. 39).
За змістом протоколу о 10:52:21 у зазначеному місці ОСОБА_9 керував автомобілем Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка не відповідає обстановці, блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери поліцейських 1836, 1837, чим порушив п. 2.5. ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів.
Також 14.03.2025 о 17:31:57 у місті Калуш по вул. Медичній, 6 інспектором Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений протокол ЕПР № 271329 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (т. 3а.с. 183).
Згідно цього протоколу 14.03.2025 о 16:18:05 у м. Калуш по вул. Львівська ОСОБА_9 керував автомобілем Subaru Forester, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушим п. 2.5. ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення №271329 по частині першій статті 130 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_9 , оформлені Калуським РВП ГУНП України в Івано-Франківській області, надійшли до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 19.03.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 визначено суддю для розгляду адміністративної справи №345/1250/25 ОСОБА_10 .
Розгляд адміністративної справи був призначений на 10 год 00 хв 07.04.2025.
07.04.2025 ОСОБА_9 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки потребував правової допомоги у цьому питанні.
ОСОБА_9 звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_7 .
Між ними 10.04.2025 відбулась зустріч у місті Івано-Франківськ неподалік від залізничного вокзалу в автомобілі ОСОБА_7 . Під час спілкування ОСОБА_7 з`ясував суть проблеми, за допомогою у вирішенні якої звернувся ОСОБА_9 , та запропонував алгоритми можливого вирішення: 1) просто представляти інтереси ОСОБА_9 в суді; 2) сплатити судді грошові кошти за закриття провадження. Також ОСОБА_7 зазначив про загальну суму, яка підлягає сплаті - 1 500 доларів.
Під час зустрічі ОСОБА_9 на поштовому конверті з ідентифікатором 0610240501239 здійснив такий напис:
«Угода 1 500 $ угода
200 - аванс сьогодні
НОМЕР_3».
Судом досліджений зазначений конверт (т. 2 а.с. 41). Ця обставина також підтверджена показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
В якості авансу того ж дня ОСОБА_9 зі свого банківського рахунку сплатив на картковий рахунок ОСОБА_7 2 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією Р24А4169992118D0626 від 10.04.2025 (загальна сума переказу 2 010,05 грн з комісією банку) (т. 2 а.с. 40).
11.04.2025 ОСОБА_9 звернувся до директора Львівського територіального управління Національного антикорупційного бюро України із заявою (т. 2 а.с. 1).
У заяві просив вжити заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності адвоката ОСОБА_7 та суддю Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 , які хочуть отримати від ОСОБА_9 хабар в сумі 1 500 доларів за закриття справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП України.
Зокрема зазначив, що 10.04.2025 адвокат ОСОБА_7 у місті Івано-Франківськ біля залізничного вокзалу сказав ОСОБА_9 дати йому ( ОСОБА_7 ) та судді Калуського міськрайонного суду ОСОБА_10 хабар за непритягнення його за статтею 130 КУпАП до відповідальності.
Того ж дня відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
«16.04.2025 згідно попередньої домовленості ОСОБА_9 зі свого рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк здійснив перерахунок власних коштів у сумі 6 000 грн (6 030,15 грн з комісією банка), які добровільно надав для проведення спеціального слідчого експерименту, на рахунок ОСОБА_7 № НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ Приватбанк. Це підтверджується протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 17.04.2025 (т. 5 а.с. 91). Додатком до протоколу є платіжна інструкція P24A41959770616D7909 від 16.04.2025 (т. 5 а.с. 92).
28.04.2025 ОСОБА_7 подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи (т. 3 а.с. 202)».
Учасники апеляційного провадження не заявляли клопотань про повтнорний допит свідків або обвинуваченого, про повторне дослідження доказів, стверджуючи, що той обсяг, який досліджено та зафіксовано судом у вироку першої інстанції, є достатнім для розуміння та прийняття законного рішення за результатами розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено свідків та обвинуваченого не допитувати. Однак з метою перевірки доводів апеляційних скарг прокурора та сторони захисту апеляційний суд з власної ініціативи прийняв рішення повторно дослідити письмові докази:
- протокол про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо, -відеоконтроль особи від 14 травня 2025 року №2245/55/108-2025 (т.5, а.с.127-138), де зафіксована телефонна розмова, яка відбулася 08 травня 2025 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 :
«… ОСОБА_7 - кароче на 20-те травня вона відклала, на 11-ту годину, до 20-того травня треба щось нам вирішити, ну я знаю що я буду робити, я буду писати клопотання про закриття провадження
ОСОБА_9 - угу
ОСОБА_7 - ну і мотивувати це (нерозбірливо), то не брали, кароче на наступний тиждень зберешся, приїдеш, переговорим…»
13 травня 2025 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відбулася зустріч біля кінотеатру «Космос» у м.Івано-Франківськ по вул. Незалежності, 97.
Між ними відбулася розмова, фрагменти якої наведені далі, зокрема:
«… ОСОБА_7 - але я тобі говорю як є, як я це розцінюю, бо то хто чує мене, хто не чує, апеляція там деколи, ну апеляція рідко. Зразу перша інстанція, треба питання вирішувати
ОСОБА_9 - сто процентів
ОСОБА_7 - розумієш…., апеляція, то і апеляція може бути. Але це є нерви і це є час. В нас є зараз шанс, до речі на 22 число. На 20
ОСОБА_9 - 20
ОСОБА_7 - нині 12, 13. От я тако говорив, вона тіпа каже ви… Я тобі не можу говорити всьо, що я там з нею
ОСОБА_9 - ну понятно
….. ОСОБА_7 - нє, я маю на увазі чи ти хочеш йти на суд, ти хоч йти на суд?
ОСОБА_9 - та як треба, то піду
ОСОБА_7 - дивись, я тобі тіпа, щоб ти десь, наприклад, отак зробить. Ти можеш навіть, я думаю, не йти. Але аби ти може був біля суда, я скажу тіпа дивись, так і так. Я наприклад собі так думаю, що я раніше занесу то клопотання, яке я приготую, ну
ОСОБА_9 - ну-ну
ОСОБА_7 - я підготую, напишу, я вже собі так всьо обдумую. То три диска, я собі ще прогортаю, що мені треба, але загальна картина. Але то таке, ти розумієш, це мої слова
ОСОБА_9 - та є ситуація
ОСОБА_7 - є ситуація, але ти більше мені здається постраждав, і вона на то так і мені говорила, нашо він з ним, то він тіпа безнадьожний, в мене кримінал. Щось він там не з`явився, щось там. Ну і четвертий цей варіант - це вже складова як вона послухає. Бо їй треба мотивувати
ОСОБА_9 - угу
ОСОБА_7 - тому якщо я, ми з тобою говорили, якщо я бачу що тіпа то нема смислу, нема сенсу тобі ліняти. А тут я вголос тобі просто не говорю. То ти думай. Є в тебе ще шанс, це ще можна, нині 13. Тиждень є
ОСОБА_9 - угу угу
ОСОБА_7 -і ти так думай, щоб я начав писати, бо я вже собі пишу потрохи. Воно не, сам розумієш
ОСОБА_9 - піде на зустріч вона чи нє?
ОСОБА_7 - та-та, мусить піти….».
«…. ОСОБА_7 - та аби я мав просто….. Розумієш, тут інша зовсім тактика. Там я не буду ходити з грошима. Там будем битись, ну. Як я буду.
ОСОБА_9 - то спочатку тут
ОСОБА_7 - ну а якже…»
«…. ОСОБА_7 - дивись железобетонно, друже. Давай лиш гроші, і я погнав, такого в мене нема, тому що я відповідаю за, я не за все відповідаю. Тому що це суд
ОСОБА_9 -ну-ну, суд ексгуманний
ОСОБА_7 - але за якийсь певний алгоритм, за який суд може подумати трошки інакше, то я вже відповідаю. Тому я оце тобі проговорюю. Так як ми з тобою говорили на вокзалі. Я їду, знайомлюсь, дивлюсь. Вийшло. Ну місяць пройшов, маєм те, що маєм. А в загальному то не то що ти маладец. Ти попав в погану ситуацію, але май на увазі….».
«… ОСОБА_9 - чи воно вартує, якщо там вже позбавили на рік то вже і так будуть, там рік, там буде два, просто шкода
ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , а шо, в тебе є шанси? Ну то лишай так як є, тай [...] з ним
ОСОБА_9 - нє,нє…»,
«… ОСОБА_9 - тоді шо то дальше, якщо я цей, з нею ви домовилися?
ОСОБА_7 - ну можна вважати, що так
ОСОБА_9 - ну так
ОСОБА_7 - я тобі говорив
ОСОБА_9 - так як є, ну, просто що далі там? Що то я маю, що від мене?
ОСОБА_7 - а, по грошах… Ну так як я казав. Полторуху. Ти дав двісті
ОСОБА_9 - то за всьо, послуги і там
ОСОБА_7 - та-та, всьо. І ще тобі доки справи не буде по тому. То ту будем писати і виписувати
ОСОБА_9 - я поняв, поняв
ОСОБА_7 - а як я вже дам електронну, то вони мені будуть дзвонити по любому. Вони там не будуть приймати рішення
ОСОБА_9 - то має бути як? До того чи після того результату, чи як?
ОСОБА_7 - ти такий смішний. Та нє. Такого не буває. То треба, ну, стартувати
ОСОБА_9 - то двісті було, то ще треба
ОСОБА_7 - тисячу триста. Ну, ти закинув. То всьо як ми домовлялись….».
«….. ОСОБА_7 …. Давай, щоб ми не затягували, завтра-післязавтра, ми раз бах, я тобі дзвоню, кажу, з цим проблем нема…..».
Із зафіксованих розмов вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 пропонує свідку ОСОБА_9 «змінити алгоритм» розгляду справи у їхній бік грошима, які він начебто передасть за попередньою домовленістю судді. Це обґрунтовує тим, що попередньо у судді про нього сформувалося негативне уявлення через те, що на відео з бодікамер патрульних вона побачила особу, стосовно якої вона неодноразово розглядала справи про адміністративні правопорушення та на даний час має кримінальну справу. При цьому, щодо справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, яка перебуває на розгляді в Стрию, він говорить, що він там не буде «ходити з грошима;
- протокол про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо, -відеоконтроль особи від 14 травня 2025 року №2246/55/108-2025 (т.5, а.с.124-126), де зафіксована телефонна розмова в кабінеті між суддею Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 та працівником Калуського СРПП від 13 травня 2025 року, в якій суддя уточнює деякі моменти по справі ОСОБА_9 , з яких вбачається, що вона не зацікавлена у результатах її вирішення на користь ОСОБА_9 , що свідчить про відсутність домовленостей між нею та ОСОБА_7 :
«… ОСОБА_12 : Я розумію, я не знаю, бо він, адвокат трохи б`є на то, ну короче, там що там немає огляду, то, сьо, а я собі думаю як оце чи шось спростовувати чи нічо не спростовувати, нехай йде як йде, тай все
ОСОБА_13 : Та нехай буде, що буде то буде…»,
«… ОСОБА_10 : Нє,нє, мені просто розумієте, ну як на мене то я бачу там склад адмін. правопорушення, але я не знаю як на це подивиться апеляція, бо я так розумію, ну не знаю, ну таке щось воно…»
«… ОСОБА_10 : там знаєте, тіпа підкреслення, [...], ми то спростуєм, скажем шо воно до складу правопорушення немає відношення тай все...»;
- протокол про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо, -відеоконтроль особи від 16 травня 2025 року №2284/55/108-2025 (т.5, а.с.114-121), де зафіксована розмова між обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_9 , що відбулася 15 травня 2025 року під час їхньої зустрічі:
«… ОСОБА_9 - тобто ну, ви беретеся за цю справу?
ОСОБА_7 - я беруся за цю справу, але дивись шо
ОСОБА_9 - ми перше рішаємо
ОСОБА_7 - ми перше, так, тут питання, за цю справу я тобі так говорю, аби ти собі не думав шо я, ми починаєм її робити, не так як тут я тобі говорю, бо я тут залежний вже від дати, і я там вже якісь проведено роботи
ОСОБА_9 - ну, ну, ну
ОСОБА_7 - ми відкладаєм, я пишу апеляцію, ми пишем по тому
ОСОБА_9 - по Стрию
ОСОБА_7 - по хронології пишем апеляцію, він відкриває провадження, або не відкриває, ми знайомимся, я бачу і я тобі тако кажу, єдиний там буде плюс що я [...] там нести не буду, от і все, там буде всьо чотко і якщо ми там так доб`єм що то є закон на твоїй стороні то воно там буде, треба час
ОСОБА_9 - добре, тоді по цьому, по Калушу, буду говорити прямо, так як є, ви з суддею домовилися?
ОСОБА_7 - дивись, ти мені таких питань можеш не задавати
ОСОБА_9 - я розумію, ваша робота, ну але я хочу конкретно знати, вдруг буде [...] рішення, потім куда мені йти
ОСОБА_7 - дивись,
ОСОБА_14 - гроші пропали і [...] нема і знов апеляція
ОСОБА_7 - ми дивися, до 20-того числа ми будем мати рішення, я всьо зробив, аби було всьо шо ти мене питаєш, більше я шо буду
ОСОБА_9 - нє, ну, але, ну, питання як вирішується, я розумію так, я скажу свою думку, гроші треба наперед тому що, ну, так як ми домовлялися, тому що там ну, всі так рішають
ОСОБА_7 - будем вважати так як ти собі думаєш
ОСОБА_9 - ви передаєте там
ОСОБА_7 - ну то вже таке питання
ОСОБА_9 - то вже таке, передаєте судді, ну всі так роблять, говоримо прямо, як є
ОСОБА_7 - прямо, ну, всьо
ОСОБА_9 - і ну, просто потім в разі чого
ОСОБА_7 - нє
ОСОБА_9 - скажете, вибач, не получилося
ОСОБА_7 - нє, буде закрите провадження
ОСОБА_9 - хочу конкретно знати що ви домовилися, що ви там ну
ОСОБА_7 - я не хочу тобі про якісь домовленості, я тобі говорю що я бачу на перспективу, ну ти мене тягнеш на якусь [...], так якби тут десь диктофон стояв
ОСОБА_9 - та яку [...], я даю гроші, не малі гроші
ОСОБА_7 - канєшно
ОСОБА_9 - адвокатські послуги то понятно дорогувато
ОСОБА_7 - я такі питання вирішу
ОСОБА_9 - я розумію що вирішите, я мушу знати просто що ви дійсно нею домовились, а може ви не домовились з нею
ОСОБА_7 - ти шо мене крутиш на шось?
ОСОБА_9 - нє, ну ви кажете що то за послуги там, та шо кручу, я не кручу, я говорю так як я розумію
ОСОБА_7 - це питання вирішено, да, з суддею, там, вона…»,
«… ОСОБА_9 - зараз вспливе ще одна апеляція, нашо, я не хочу тої ще одної апеляції
ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , а мені [...] того, думаєш мені хочеться їхати? Мені краще в Калуш поїхати закрити
ОСОБА_9 - я сказав зразу, просто ну, щоб рішили тут на місці по тій апеляції
ОСОБА_7 - а тут та
ОСОБА_9 - по Калушу
ОСОБА_7 - канєшно, канєшно, по Калушу тільки
ОСОБА_9 - скільки треба, я казав, даю
ОСОБА_7 - канешно по Калушу, так як ти говориш то так, сто процентів, апеляцій там ніяких не буде
ОСОБА_9 - я розумію, не нинішній, всі розумієм як то рішається, дав гроші, дав, дав, передав там, ну…»,
«… ОСОБА_9 - а потім буде якийсь негатив, а ви скажете, ну вибач, шось пішло не так
ОСОБА_7 - ну я так не говорю, я тобі сказав що всьо буде добре і сказав що, ну як, півтора години я дивися то відео, я його дивися тако і тако мав бесіду, то шо я буду дальше тобі розказувати
ОСОБА_9 - та нічо, але просто ну, ви говорите, всьо не переживай, всьо має бути добре, загальні фрази просто
ОСОБА_7 - всьо буде зак., дивись, питання, не загальна фраза, а я тобі говорю що буде ухвала
ОСОБА_9 - гроші наперед, ну
ОСОБА_7 - дивися, ухвала суду про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення, це як звучить? Інакше воно не звучить, якщо закривається питання…»,
«… ОСОБА_7 - ти дивися, гроші так не вимагають, ми працюємо, я маю свої методи праці і тд. і тп, я не хочу треті раз повертатися до того питання…»,
«… ОСОБА_9 - але за нормальних умов, всьо має бути добре
ОСОБА_7 - канєшно, буде всьо добре…»,
«… ОСОБА_7 - я тобі говорив, що я буду їхати на то всьо, це є підґрунтя, мені стало всьо понятно після того, тим більше я мав і не тільки бесіду і разом, тобто це питання
ОСОБА_9 - ну це власне я хотів уточнити, просто ну, для себе
ОСОБА_7 - дивися, мені ніхто не казав
ОСОБА_9 - дивилися відео, ну, але конкретно чи домовились чи не домовились, то я хотів уточнити
ОСОБА_7 - ми зрозуміли одне одного, ми зрозуміли один одного тому, що про таке не говорять
ОСОБА_9 - так, так, я розумію що про таке не говорять, але так, чисто
ОСОБА_7 - я просто тобі говорю, ми
ОСОБА_9 - ми розумієм як то робиться
ОСОБА_7 - так, так, ми все дійшли до спільного знаменника, просто це все було на публіку, бо то є…»,
«… ОСОБА_9 - бо не малі гроші, конкретно знати шо всьо буде добре
ОСОБА_7 - я тобі конкретно, ухвала про закриття провадження
ОСОБА_9 - що домовлено і тому подібне
ОСОБА_7 - домовлено, перемовлено, як собі хоч, їдем, всьо?..»;
- протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 19 травня 2025 року , де зафіксовано вручення ОСОБА_9 у сумі 1 300 дол. США для передачі обвинуваченому ОСОБА_7 (т.5, а.с.70-77);
- протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 21 травня 2025 року (т.5, а.с.111-113), де зафіксовано хід подій, які мали місце 19 травня 2025 року.
Так, постанова прокурора від 17 квітня 2025 року передбачала проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_7 щодо здійснення контролю за передачею грошових коштів у розмірі 1 300 дол. США - неправомірної вигоди, визначеної ним у ході попередньої розмови з ОСОБА_9 (т.5, а.с.64-68). За результатами проведених дій складено протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 19 травня 2025 року (т.5, а.с.70-76).
Висновки суду першої інстанції про визнання протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 19 травня 2025 року та протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 21 травня 2025 року, які містять інформацію про огляд і вручення коштів ОСОБА_9 та передачу їх ним ОСОБА_7 недопустимими доказами, колегія суддів вважає безпідставними. Детальний опис відсутності підстав для визнання вказаних протоколів недопустимими описано у розділі «Щодо доводів сторони захисту»;
- протокол про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо, -відеоконтроль особи від 21 травня 2025 року №2375/55/108-2025 (т.5, а.с.101-108), де зафіксовані телефонні розмови 19 травня 2025 року о 16 год 23 хв:
«… ОСОБА_7 - ну та то треба вирішити, ОСОБА_11 , я і так вже мав бути, я не знаю, я пишу, давай тоді знаєш як, я ще на роботі поки, я звільнюсь, я тебе наберу…»;
У розмові біля автомобіля ОСОБА_9 о 19 год 23 хв 19 травня 2025 року зафіксовано, як ОСОБА_7 говорить, що сьогодні «не заніс», тому завтра прийде раніше і «занесе»:
«... ОСОБА_7 - а дивися, зможеш завтра бути там?
ОСОБА_9 - та як треба, то, ну, на суді чи під судом?
ОСОБА_7 - під судом
ОСОБА_9 - нема питань, то на яку годину?
ОСОБА_7 - на 11-ту, я буд там вже на 10-ту. бо я хочу занести, я нині не заніс, то я завтра занесу
ОСОБА_9 - на 10-ту, то нормально.
ОСОБА_7 - позиція що є, дивись, твоя офіційна позиція
ОСОБА_9 - та я тоже на 10-ту під`їду
ОСОБА_7 - добре, ну я тебе не буду викликати, але просто [...] така [...] може бути
ОСОБА_9 - я поняв, бути на підхваті
ОСОБА_7 - да,да,да, шо ти є, живий, адекватний
ОСОБА_9 - та нормальний
ОСОБА_7 - шо тіпа, інше питання що ти вживав [...], але ти на момент, тобто я описав ситуацію і так обговорював з нею
ОСОБА_9 - ну, ну
ОСОБА_7 - щоб ти не думав, був спокійний
ОСОБА_9 - я всьо розумію…».
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 створює у ОСОБА_9 відчуття того, що він усе тримає під контролем, що про все вже домовлено із суддею.
Також у цьому протоколі, в межах цієї розмови, зафіксовано факт передачі коштів, які були неправомірною вигодою в розумінні ОСОБА_9 та призначалися судді ОСОБА_10 :
«… ОСОБА_9 - присядете?
ОСОБА_7 - та сідаю (сідає в автомобіль до ОСОБА_9 на переднє пасажирське сидіння)
ОСОБА_9 - (нерозбірливо), на коліні (перераховує грошові кошти та передає ОСОБА_7 ), забрав в кума аж вчора…»,
«… ОСОБА_9 - просто би вже мені хоч одна зійшла з голови, то мені висить всьо
ОСОБА_7 - всьо плюс, лягай цей, лягай спати, лягай спати, відпочивай, набирайся сил, всьо, будь здоровий (виходить з автомобіля) завтра будем…»;
- протокол про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо, -відеоконтроль особи від 21 травня 2025 року № 2374/55/108-2025 (т.5, а.с.97-100), де зафіксована розмова обвинуваченого ОСОБА_7 та судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 під час розгляду справи №345/1250/25 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9 20 травня 2025 року і яка не містить жодного натяку чи спроби ОСОБА_7 вирішити питання з суддею поза межами правового поля. Крім того, сам результат розгляду справи, за яким ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, свідчить про відсутність у судді наміру закрити провадження у справі, що в іншому випадку могло б указувати на її особисту заінтересованість у результатах цього розгляду чи наявності інших розмов з обвинуваченим, не зафіксованих у результаті проведених НСРД;
- протокол обшуку від 23 травня 2025 року з додатками до нього - картою пам`яті та описом речей і документів, вилучених під час обшуку у помешканні, яке знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.97-105), де зафіксовано, що під час обшуку вилучені 1 300 дол. США: три купюри по 100 (заздалегідь ідентифіковані) знаходились у книзі «Патріарх Йосиф Сліпий», 10 купюр по 100 - у кишені піджака ОСОБА_7 . Під час обшуку вилучені такі купюри по 100 дол. США: LB74681779B, LH79288767B, LF55554203A, PK 43818336B, LL73259317F, LL56993030H, PF69271140A, QB30904696B, LB88364493T, LE93858931C, LB88364495T, PL73301162A, MJ58991670A, що відповідають купюрам, які були вручені ОСОБА_9 у ході здійснення процесуальної дії - огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів;
- протокол огляду грошових коштів від 16 червня 2025 року (т.3, а.с.106-110), де зафіксовано огляд коштів у сумі 1 300 дол. США, що були вилучені під час обшуку у АДРЕСА_3).
Також стороною обвинувачення надано, а судом першої інстанції та частково судом апеляційної інстанції досліджено такі докази і документи, зокрема:
- письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 квітня 2025 року (т.2, а.с.13), відповідно до якої ОСОБА_9 надав письмову згоду про залучення його до конфіденційного співробітництва та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №52025000000000196 від 11 квітня 2025 року;
- судова повістка (копія) про виклик до суду ОСОБА_9 у справі про адміністративне правопорушення від 20 березня 2025 року у справі №345/1250/25 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на 10 год 00 хв 07 квітня 2025 року до судді ОСОБА_10 (т.2, а.с 38);
- платіжна інструкція від 10 квітня 2025 року про перерахування коштів 2 010,05 грн ОСОБА_9 на рахунок ОСОБА_7 (т.2, а.с.40);
- протокол огляду речей від 01 серпня 2025 року (т.3, а.с 139-145), у якому зафіксовано огляд мобільного телефону Iphone 13 Pro Max, серійний номер НОМЕР_9, вилученого 23 травня 2025 року під час проведення обшуку у ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . У месенджері WhatsApp, наявна бесіда із назвою «ОСОБА_11 130» між абонентами НОМЕР_4 ( ОСОБА_7 ) та НОМЕР_5 ( ОСОБА_9 ). Також наявні вхідні та вихідні дзвінки, здійснені за допомогою WhatsApp, між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 20 травня 2025 року та 22 травня 2025 року, а також повідомлення ОСОБА_7 від 22 травня 2025 року з файлом постанови судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 від 20 травня 2025 року у справі №345/1250/25. Додатком до протоколу є фотографії спілкування у WhatsApp;
- протокол обшуку від 23 травня 2025 року (т.3, а.с.162-170), який проводився в автомобілі TOYOTA CAMRY, д.н.з. НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_7 . У ході обшуку було виявлено та вилучено:
1) клопотання про закриття провадження у справі №345/1250/25 в інтересах ОСОБА_9 на 3 арк;
2) копія направлення на огляд водія ОСОБА_9 на 3 арк.;
3) роздруківка постанови судді Стрийського міськрайонного суду ОСОБА_15 від 05 квітня 2022 року на 3 арк.;
- направлення на огляд водія транспортного засобу від 14 березня 2025 року (т.3, а.с.174);
- роздруківка з ЄДРСР постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_15 від 05 квітня 2022 у справі №456/669/22 (т.3, а.с.175-177);
- протокол огляду документів від 01 серпня 2025 року (т.3, а.с.217-219), згідно якого зафіксовано огляд таких документів:
1) клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття провадження у справі в інтересах ОСОБА_9 від 20 травня 2025 року;
2) копії направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 березня 2025 року;
3) роздруківки постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_15 від 05 квітня 2022 року у справі №456/669/22 з ЄДРСР;
4) матеріали справи про адміністративне правопорушення №345/1250/25 за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_9 ;
- протокол огляду від 11 квітня 2025 року (т.3, а.с.220-224), згідно якого об`єктом огляду був мобільний телефон Iphone, що належить ОСОБА_9 . Телефон для огляду наданий добровільно. Під час огляду здійснено фотографування екрану мобільного телефону. Зафіксована наявність контакту «Адвокат ОСОБА_16 » з номером телефону НОМЕР_4 ;
- протокол огляду від 15 квітня 2025 року (т.3, а.с.225-227) згідно якого оглянуто сайт судової влади і встановлено, що на розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області перебуває справа №345/1250/25 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9 , суддя ОСОБА_10 . Справа призначена до розгляду 29 квітня 2025 року на 09 год 30 хв;
- лист начальника Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області ОСОБА_17 начальнику Департаменту стратегічних розслідувань НПУ №14716-2025 від 17 квітня 2025 року (т.5, а.с.62), який містить прохання видати грошові кошти з видатків спеціального призначення у сумі 55 000 грн з наступною їх частковою або повною втратою;
- чек №4416408973 від 19 травня 2025 року (т.5, а.с.63), у якому відображено вартість іноземної валюти у сумі 1 300 дол. США - 54 210 грн;
- постанова про контроль за вчиненням злочину від 16 квітня 2025 року (т.5, а.с 85-89), якою прокурор САП постановив провести у кримінальному провадженні №52025000000000196 від 11 квітня 2025 року негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_7 . Строк - 1 місяць, із залученням до проведення даної дії ОСОБА_9 . Метою цієї слідчої дії було здійснити контроль за перерахуванням на картковий рахунок ОСОБА_7 № НОМЕР_7 коштів у сумі 6 030,15 грн;
- постанова про контроль за вчиненням злочину від 17 квітня 2025 року (т.5, а.с.64-68), якою прокурор САП постановив провести у кримінальному провадженні №52025000000000196 від 11 квітня 2025 року НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_7 . Строк - 1 місяць, із залученням до проведення даної дії ОСОБА_9 . Метою цієї слідчої дії було здійснити контроль за передачею 1 300 дол. США;
- копія ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_7 ОСОБА_9 (т.3, а.с.203).
Також під час апеляційного розгляду судом враховуються показання свідків та обвинуваченого, допитних судом першої інстанції, що зафіксовані у вироку.
З урахуванням, у тому числі досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів будь-якої комунікації поза межами судового процесу між ОСОБА_7 та суддею Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 , а тому не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що мало місце кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України, оскільки відсутні докази, які б свідчили, що обвинувачений мав такі стосунки із суддею, щоб вплинути на неї, чи хоча б намагався це зробити самостійно чи із залученням інших осіб.
Так, зміст аудіозаписів за результатами проведення НСРД, на переконання колегії суддів, підтверджує умисний характер дій ОСОБА_7 та беззаперечно і поза розумним сумнівом вказує на схиляння свідка ОСОБА_9 до вчинення протиправних дій. ОСОБА_7 , зокрема, зазначив суму, яка підлягає сплаті за «вирішення питання з суддею», враховуючи вартість надання адвокатських послуг, створивши таким чином хибне уявлення у ОСОБА_9 про те, що суму коштів, які він запросив, буде розділено між ним і суддею ОСОБА_10 - 200 дол. США за роботу ОСОБА_7 і 1 300 дол. США - судді. Також наведені вище розмови та досліджені докази свідчать про відсутність домовленості у ОСОБА_7 із суддею ОСОБА_10 щодо вирішення справи про адміністративне правопорушення на користь ОСОБА_9 за допомогою надання їй неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.4 ст.27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Підбурення є ініціативною формою співучасті, яка передбачає активну роль особи у формуванні умислу у виконавця. У разі кваліфікації дій особи як підбурення суд має, на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх фактичних обставин кримінального провадження, дійти висновку, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин (постанова Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі №138/3717/16-к; від 12 вересня 2022 року у справі №161/14431/20; 18 січня 2021 року у справі №138/3717/16-к; від 16 лютого 2022 року у справі №161/5626/20 та інші). Із суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати. Судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин та доказів того, що свідок ОСОБА_9 мав намір надавати неправомірну вигоду судді самостійно чи рішучість такий намір реалізувати.
Згідно з ч.1-2 ст.15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Об`єктивна сторона у формі надання неправомірної вигоди полягає у передачі особисто або через посередника службовій особі, яка займає відповідальне становище (ч.3 ст.369 КК України), неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища. Таке кримінальне правопорушення є закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №727/5252/15-к зазначено, що в разі, якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі як хабар (неправомірну вигоду), маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України. Однак якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу неправомірної вигоди (хабара), тобто ще за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 і відповідною частиною ст.369 КК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України, а за наявності до того підстав і за відповідними частинами ст.27, 15 та 369 КК України як підбурювання до замаху на давання хабаря. Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману. Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом, тобто особа усвідомлює характер своїх дій та бажає настання злочинних наслідків. Пленум Верховного Суду України у постанові №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснив, що обман, як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини (активний обман) та/або приховувані певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їм майна. Отримання майна з умовою виконання якогось зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство (п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №10). Відповідно до положень ст.190 КК України обман при шахрайстві - це неправдиве твердження винною особою про такі факти, які завідомо не відповідають дійсності, або умисне замовчування таких фактів, подій тощо, повідомлення яких було обов`язкове з метою викривлення дійсних інтересів потерпілого (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №711/5284/18). Повідомлення неправдивих відомостей, або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, є особливими видами інформаційного впливу на психіку, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього та наступне фактичне протиправне заволодіння чужим майном або придбання права на таке (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі №171/1521/14). Верховний Суд в ухвалі від 22 жовтня 2020 року у справі №1-226/11 зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.190 КК України (шахрайства) характеризується прямим умислом і корисливим мотивом щодо вчиненого діяння. При вчиненні шахрайства винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, об`єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ, а також той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною.
Щодо ролі ОСОБА_7 як підбурювача у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що він є тією особою, яка шляхом умовляння, погроз, примусу схилила ОСОБА_9 до вчинення злочину (ч.4 ст.27 КК України) - надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - судді (ч.2 примітки 1 ст.368 КК України), що підтверджено протоколами НСРД, показаннями свідка ОСОБА_9 та встановлено поза розумним сумнівом під час дослідження доказів судом апеляційної інстанції. Хоча ОСОБА_7 за власним умислом і не планував надавати цю неправомірну вигоду, тобто не довів злочин до кінця, хоча вчинив усі дії по відношенню до ОСОБА_9 , отримавши кошти для передачі та переконавши його про неможливість вирішити правовим шляхом закриття провадження про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Так, про умисел обвинуваченого на вчинення кримінальних правопорушень свідчать його неодноразові наполягання на необхідності вирішити питання з суддею за кошти, відсутність будь-якого спілкування про закриття провадження про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП ОСОБА_9 поза межами самого судового розгляду із суддею, наявність у нього вищої юридичної освіти та його статус адвоката.
Про відсутність доказів впливу на суддю, відсутність існування домовленості між обвинуваченим та суддею, а також відсутність доказів того, що суддя ОСОБА_10 була обізнана із пропозиціями, які обговорювалися між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ,. зазначає в апеляційній скарзі і захисник обвинуваченого. Обвинувачений підтвердив, що не мав умислу на передачу грошових коштів судді ОСОБА_10 . Колегія суддів погоджується з такими доводами сторони захисту і зазначає, що відсутність відповідного умислу виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.
Так, у постанові від 29 березня 2021 року Об`єднана палата Верховного Суду (справа №554/5090/16-к; провадження №51-1878кмо20) визначила ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України: джерелом протиправного впливу є особа, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити вплив за надання такої вигоди. Поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. У контексті визначення ознак, передбаченого цією нормою складу злочину, зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.
Колегія суддів встановила, що обвинувачений ОСОБА_7 підбурив свідка ОСОБА_9 на вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення поза межами правового поля, шляхом надання неправомірної вигоди судді, а не просив для себе неправомірну вигоду - 1 300 дол. США для здійснення впливу на суддю, оскільки в ході дослідження доказів не було встановлено наявності між ОСОБА_7 та суддею ОСОБА_10 жодних стосунків, які могли б свідчити про можливість такого впливу. Також слід відхилити і доводи сторони захисту, що такі розмови стосувалися вартості надання адвокатських послуг. До вартості надання цих послуг суд відносить лише 8 030,15 грн - еквівалент 200 дол. США, які були сплачені як аванс 16 квітня 2025 року. Решта грошей, на думку ОСОБА_9 та на переконання колегії суддів, поза розумним сумнівом, мала залишитися та залишилася у обвинуваченого, хоча, з його слів, мала бути передана ним судді.
Тому вирок суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч.1 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України на ч.2 ст.369-2 КК України колегія суддів вважає помилковим та не обґрунтованим, який містить істотні суперечності, але погоджується з висновком суду першої інстанції, що 8 030,15 грн - еквівалент 200 дол. США є гонораром ОСОБА_7 за здійснену ним роботу із представництва ОСОБА_9 в суді, вивчення матеріалів, підготовку клопотання, тощо, тому апеляційна скарга прокурора в частині доведеності обвинувачення у повному обсязі не є повністю обґрунтованою. Як наслідок - доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання з ухвалення нового вироку, колегія суддів вважає обґрунтованими частково.
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту у частині визнання доказів недопустимими
Обов`язковою умовою допустимості доказів, отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії, є наявність попереднього дозволу уповноваженого суб`єкта (у цьому випадку - прокурора) на її проведення (постанова Верховного Суду у справі № 753/19835/14-к від 27 лютого 2019 року).
Постанова прокурора від 17 квітня 2025 року передбачала проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_7 щодо здійснення контролю за передачею грошових коштів у розмірі 1300 дол. США - неправомірної вигоди, визначеної ним у ході попередньої розмови з ОСОБА_9 (т.5, а.с.64-68). За результатами проведених дій складено протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 19 травня 2025 року (т.5, а.с.70-76).
Висновки суду першої інстанції про визнання протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 19 травня 2025 року (а не 18 травня як встановив суд першої інстанції) та протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 21 травня 2025 року, які містять інформацію про огляд і вручення коштів ОСОБА_9 та їх передачу ОСОБА_7 , недопустимими доказами, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Отже, строк дії постанови про контроль за вчиненням злочину від 17 квітня 2025 року починав свій відлік 18 квітня 2025 року і спливав 18 травня 2025 року. Проте, з урахуванням того, що на 18 травня 2025 року припадала неділя - вихідний день, останнім днем такого строку було 19 травня 2025 року (ч.7 ст.115 КПК України). Погоджуючись із доводами прокурора, апеляційний суд установив, що суд першої інстанції помилково визначив кінцевий строк процесуальної дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 17 травня 2025 року.
Під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що дата у протоколі огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів (т.5, а.с.70-76) внесена від руки, є нерозбірлива. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів був оформлений 19 травня 2025 року, а не 18 травня 2025 року, як зазначив суд першої інстанції, що підтверджується записом з карти пам`яті - додатку до протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, датованого 19 травня 2025 року (т.5, а.с.77). Одночасно це підтверджується і витягом з протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 21 травня 2025 року: «…19.05.2025 відповідно до постанови №07/4/731т від 17.04.2025 прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - ОСОБА_18 , проведено огляд та ідентифікацію грошових коштів, які отримано з видатків спеціального призначення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в сумі 1 300 (одна тисяча триста) доларів США, 13 купюр номіналом по 100 доларів США…».
За таких обставин протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів складений / сформований у строк дії постанови про контроль за вчиненням злочину, а отже такий доказ не можна вважати недопустимим.
З огляду на це, доводи сторони захисту про те, що виявлені у ОСОБА_7 кошти під час обшуку не свідчать, що вони є тими коштами, які використовувались під час проведення НСРД, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Оцінюючи протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 21 травня 2025 року (т.5, а.с.111-113), колегія суддів зазначає, що процесуальне порушення щодо дати його складення (яка виходить за межі строку дії постанови про контроль за вчиненням злочину) є неістотним і таким, яке не порушує фундаментальних прав людини; не призвело до істотного порушення вимог КПК України, прав та інтересів обвинуваченого; не має наслідком визнання доказів недопустимими; не є недотриманням приписів ст.104, 252 і п.3 ст.271 КПК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які зазначено у постанові від 22 лютого 2024 року (справа №688/3517/16-к). Також у постанові Верховного Суду від 31 березня 2025 року (справа №320/1199/19) наголошено, що суто формальні відхилення від встановленої процедури під час збирання доказів не є безумовною підставою для визнання їх недопустимими.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року (справа №943/2064/19) висловлено таку правову позицію: при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
Водночас захисник в апеляційній скарзі не зазначила, яким чином це порушення могло вплинути на доведеність факту одержання неправомірної вигоди та достовірність здобутих фактичних даних. При цьому факт отримання обвинуваченим ОСОБА_7 грошових коштів як неправомірної вигоди в межах визначеного процесуального строку повністю підтверджується сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтролю особи), показаннями свідка та самого обвинуваченого, який не визнає лише призначення таких коштів, а також протоколом обшуку із додатками до нього - картою пам`яті та описом речей і документів, вилучених під час обшуку у помешканні, яке знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (т.3, а.с.97-105).
Щодо визнання судом першої інстанції неналежним доказом чеку №4416408973 від 19 травня 2025 року як документу, пов`язаного із придбанням 1 300 дол. США, то колегія суддів вважає такий висновок безпідставним, оскільки він підтверджує купівлю іноземної валюти у день та в часі (09 год 35 хв) до вручення її ОСОБА_9 (11 год 56 хв - 12 год 05 хв), вартість неправомірної вигоди у гривнях (т.5, а.с.63), був сформований саме цієї дати. Кошти ж передані ОСОБА_7 ОСОБА_9 о 19 год 23 хв, а отже чек є належним і допустимим доказом у розумінні ст.85-86 КПК України.
Щодо доводів про те, що висновки суду не відповідають вимогам ст.17, 84, 86, 89 та 94 КПК України, а сукупність доказів не має необхідної узгодженості; передчасного висновку суду про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, та наявності підстав для скасування вироку
Колегія суддів погоджується з такими доводами частково з підстав, зазначених у розділі Щодо доводів апеляційної скарги прокурора. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту вчинення обвинуваченим протиправних діянь поза розумним сумнівом. Водночас, він припустився помилки при оцінці дій обвинуваченого та при визнанні окремих доказів сторони обвинувачення недопустимими з мотивів порушення порядку їх отримання. Крім того, судом першої інстанції помилково було визнано чек №4416408973 від 19 травня 2025 року неналежним доказом, з тих підстав, що він не має відношення до фактичної операції обміну, що вочевидь мала місце раніше, ніж 19 травня 2025 року. Проте зазначене не є підставою для виправдання обвинуваченого та закриття кримінального провадження за обставин даної справи, а версія сторони захисту про отримання коштів лише в рамках договору про надання правової допомоги підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшла та повністю спростовується дослідженими матеріалами справи.
Інші висновки суду першої інстанції, щодо оцінки доказів, у тому числі щодо відсутності ознак провокації з боку правоохоронних органів є правильними. Аналізуючи характер і ступінь втручання у дії обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла висновку, що під час досудового розслідування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій органи правопорядку діяли пасивно: їхня роль зводилася виключно до організаційного забезпечення (залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва, надання коштів, технічної підтримки, а також пасивного спостереження і фіксації правопорушення), що і було встановлено судом першої інстанції. Прямі запитання свідка ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, були спрямовані не на штучне створення умов для злочину, а на з`ясування дійсних намірів ОСОБА_7 . Те, що цей свідок згодом став викривачем в іншому провадженні, не доводить, що він діяв як агент-провокатор.
Оцінивши всі докази в сукупності, у тому числі, досліджені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції оцінив кожен із них з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Аналіз змісту наданих стороною обвинувачення доказів дозволяє суду дійти висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, є доведеною поза розумним сумнівом: обвинувачений діяв з прямим умислом, спрямованим на створення розуміння у свідка ОСОБА_9 того, що існує певна домовленість між ним і суддею та залишається тільки «мотивувати» її, щоб «змінити алгоритм» вирішення справи. Проте насправді кошти, отримані від свідка, він не збирався нікому передавати, а мав намір залишити собі. Отже, у цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_7 одним діянням вчинив два кримінальні правопорушення, які мають різні склади і кваліфікуються окремо, тобто сукупність злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 та ч.1 ст.190 КК України.
Докази ж, надані стороною захисту: протокол від 02 вересня 2022 року огляду мобільного телефону ОСОБА_19 у кримінальному провадженні №52022000000000241 (документ сформований в системі «Електронний суд»); обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52022000000000241 від 02 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (викривач - ОСОБА_19 ) (документ сформований в системі «Електронний суд»); інформація оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» щодо з`єднань абонента мобільного зв`язку ОСОБА_9 за номером НОМЕР_5 у період часу з 14 березня 2025 року по 23 травня 2025 року в електронному вигляді (т.7, а.с.208); витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22 травня 2026 року (т.7, а.с. 209-213) ні окремо, ні у сукупності не спростовують версію сторони обвинувачення.
З врахуванням досліджених обставин та доказів, показань свідків та обвинуваченого, даними у суді першої інстанції, відповідність та правильність фіксування яких у вироку ніким не оспорюється, клопотання про повторний допит осіб не заявлялись, суд апеляційної інстанції вважає доведеним обвинувачення відповідно до якого:
ОСОБА_7 , у період часу з 10 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року, у місті Івано-Франківськ, вчинив закінчений замах на підбурення ОСОБА_9 шляхом умовляння, погроз, примусу до надання неправомірної вигоди в сумі 1 300 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19 травня 2025 року становило 53 947,79 грн, особі, яка відповідно до пункту 2 Примітки до ст.368 КК України є службовою особою та займає відповідальне становище - судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 , за вчинення нею в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням службового становища - прийняття судового рішення на його користь.
ОСОБА_9 , будучи підбуреним та введеним в оману ОСОБА_7 , у період часу з 10 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року, надав йому неправомірну вигоду в сумі 1 300 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19 травня 2025 року становило 53 947,79 грн.
Кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_7 не мав наміру передавати вказану неправомірну вигоду судді ОСОБА_10 з причин, що не залежали від волі ОСОБА_9 .
Також ОСОБА_7 у період з 10 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року, перебуваючи в місті Івано-Франківськ, шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 , заволодів чужим майном - коштами ОСОБА_9 в сумі 1 300 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19 травня 2025 року становило 53 947,79 грн, які ОСОБА_7 не мав наміру передавати як неправомірну вигоду судді, а розпорядився ними на власний розсуд.
Такі дії ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) та за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України як закінчений замах на підбурення, шляхом умовляння, погроз, примусу особи до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища.
У зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження.
В апеляційних скаргах захисту та прокурора містяться також інші доводи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення у цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ: хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Мотиви призначення покарання та інші рішення щодо питань, які вирішуються судом апеляційної інстанції при ухваленні вироку, положення закону, якими керувався суд
Загальні засади призначення покарання визначені статтею 65 КК України. За цією нормою при призначенні покарання суд має враховувати:
- межі, встановлені у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України;
- мету покарання, особливості застосування окремих видів покарання;
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- особу винного;
- обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_7 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до класифікації, відносяться до: кримінального проступку (ч.1 ст.190 КК України) та до тяжкого корупційного злочину (ч.3 ст.369 КК України).
Суспільна небезпека вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, на переконання суду, є досить значною, оскільки злочин, передбачений ч.3 ст.369 КК України, згідно із положеннями ст.12 КК України, належить до тяжких злочинів, а відповідно до примітки до ст.45 КК України є корупційним.
Санкція ч.3 ст.369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Колегією суддів враховуються дані про особу винного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є адвокатом, має позитивну характеристику, надану Радою адвокатів Івано-Франківської області, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
У матеріалах справи наявний витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №254/26/4288/B від 22 травня 2026 року (т.7, а.с.209-213). У витягу зазначені відомості про стан здоров?я ОСОБА_7 , зокрема про визнання його особою з третьою групою інвалідності.
Згідно з п.3 ч.2 ст.244 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Відповідно до ч.1 ст.243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
Обвинувачений на запитання суду апеляційної інстанції щодо необхідності призначення йому експертного дослідження на предмет осудності заперечив та клопотання про призначення експертизи, у тому числі під час апеляційного розгляду, не заявляв.
Судом апеляційної інстанції обставин, передбачених ч.1 ст.509 КПК України, під час апеляційного розгляду встановлено не було.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, притягнення до кримінальної відповідальності вперше.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Відповідно до частини 1 статті 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
Частина 3 цієї статті передбачає, що за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З огляду на законодавчі положення строк покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, не може перевищувати 5 років і 4 місяці.
Враховуючи те, що обвинуваченим вчинено кримінальний проступок та тяжкий злочин, він раніше не судимий, із врахуванням обставин, що пом`якшують покарання, позитивної характеристики, але відсутності каяття у вчиненому, вчинення корупційного злочину, обставини, що обтяжує покарання, позиції сторони обвинувачення щодо міри покарання, суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, і находить за необхідне призначити йому основне покарання на підставі ст.70 КК України: за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права на зайняття адвокатською діяльністю на 3 роки з конфіскацією, належного ОСОБА_7 на праві приватної власності, майна; за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн. Підстав для призначення іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.190 КК України, та відносно призначеного покарання ст.ст.69, 69-1 КК України, а також призначення його в мінімальній межі санкцій, з врахуваням особи обвинуваченого, суд не вбачає.
Щодо призначення додаткового покарання суд виходить з такого. Конфіскація майна є додатковим покаранням та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється зокрема, за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (стаття 59 КК України). Закріплюючи санкцію частини 3 статті 369 КК України законодавець передбачив альтернативність призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Ураховуючи корисливий характер дій ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації належного йому майна (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для проживання).
Відповідно до ч.2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Суд встановив, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, пов`язані із підбуренням до надання неправомірної вигоди судді, яка розглядала справу, в якій він був адвокатом, ввівши в оману ОСОБА_9 , не маючи наміру надавати такі кошти, створивши безпідставне уявлення про підкупність представника судової влади. Таким чином вчинення корупційного злочину пов`язане саме із зайняттям ним адвокатською діяльністю і наявністю статусу адвоката.
Адвокат за своїм призначенням - це гарант дотримання законності; особа, яка має бути носієм високих моральних стандартів, представником правової культури, захисником прав людини та законності. Вчинення корупційного діяння повністю суперечить присязі адвоката, Кодексу адвокатської етики та професійному обов`язку. За обставин цієї справи він створив у заявника безпідставно переконання про неможливість вирішення справи у правовий спосіб та про злочинні наміри судді. З огляду на це, суд вбачає підстави для призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 роки.
У справі цивільний позов не заявлено, долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, судові витрати відсутні, є необхідним повернути заставодавцю - ОСОБА_21 заставу в розмірі 242 240 грн, внесену за ОСОБА_7 , та арешт майна, накладений з метою забезпечення конфіскації майна, залишити для забезпечення виконання вироку у цій частині.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про накладення грошового стягнення слід відмовити у зв`язку з тим, що мала місце перша та єдина неявка обвинуваченого, яка була пов`язана з неможливістю прибуття у судове засідання його єдиного захисника.
Керуючись ст.370, 374, 404, 405, 407, 409, 411, 420, 532 КПК, колегія суддів
у х в а л и л а :
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України залишити без задоволення.
Апеляційні скарги захисника та прокурора задовольнити частково.
Вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2026 року скасувати.
Постановити новий вирок, яким:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, та призначити йому покарання :
- за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права на зайняття адвокатською діяльністю на 3 роки з конфіскацією, належного ОСОБА_7 на праві приватної власності, майна;
- за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в 3 000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (17 грн х 3 000) ( п`ятдесят одну тисячу) грн.
На підставі ст.70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 3 (три) роки, зі штрафом у 3 000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 ( п`ятдесят одну тисячу) грн (17 грн х 3 000) з конфіскацією, належного ОСОБА_7 на праві приватної власності, майна.
На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу підлягає самостійному виконанню і складанню з іншими видами покарань не підлягає.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2025 року у справі №991/5239/25 на:
1) нежитлову будівлю (комору), реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2708933026040, площею 2,3 кв.м, за адресою: вул. Національної Гвардії, буд. 14ш, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська обл;
2) земельну ділянку з кадастровим номером 2624882901:01:001:0052 площею 0,0817 га;
3) транспортний засіб (легковий автомобіль) TOYOTA CAMRY, 2013 року випуску, днз НОМЕР_6 , свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ;
4) 1/2 частки ОСОБА_7 у праві спільної часткової власності на квартиру, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2705464726040, площею 92,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
5) 1/2 частки ОСОБА_7 у праві спільної часткової власності на квартиру, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 32798175, площею 68 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - залишити в силі для забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.
Речові докази - грошові кошти в розмірі 1 300 доларів США з такими серіями та номерами: LB74681779B, LH79288767B, LF55554203A, PK 43818336B, LL73259317F, LL56993030H, PF69271140A, QB30904696B, LB88364493T, LE93858931C, LB88364495T, PL73301162A, MJ58991670A - повернути володільцю - Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Інші речові докази: флеш-носії, карти пам`яті, диски та інші носії інформації - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.
Повернути заставодавцю - ОСОБА_21 заставу в розмірі 242 240 грн, внесену за ОСОБА_7 .
У задоволенні клопотання прокурора про накладення грошового стягнення відмовити.
В іншій частині апеляційні скарги залишити без задоволення.
Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору і захиснику.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
Оригінал: reyestr.court.gov.ua