Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №160/33146/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа №160/33146/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач-1), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

- визнати постанову старшого державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової Валерії Романівни про закінчення виконавчого провадження №82062344 - неправомірною та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження №82062344 прийнята протиправно та безпідставно, оскільки рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження, так і не було виконано, а державним виконавцем не здійснено всіх необхідних та передбачених законодавством дій для його своєчасного та повного виконання, а, отже, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно та суперечить приписам чинного законодавства і, відповідно, порушує права позивача на отримання щомісячних страхових виплат, які боржника зобов`язано поновити та виплатити ОСОБА_1 з 01.09.2025 року (без встановлення кінцевого строку виплати) відповідно до рішення суду, на виконання якого і видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження. Натомість державний виконавець фактично підмінив предмет виконання, погодившись із тим, що виплати нібито поновлені лише за обмежений період (по листопад 2025 року), чим протиправно обмежив обсяг прав стягувача та спотворив резолютивну частину рішення суду, яка підлягає виконанню в повному обсязі., хоча державний виконавець не наділений повноваженнями тлумачити рішення суду у такий спосіб, щоб звужувати чи обмежувати права стягувача, визначені судом. Разом з тим, навіть у межах визначеного державним виконавцем періоду фактична виплата заборгованості за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 в сумі 24 487,70 грн не здійснена - кошти позивачеві на банківський рахунок не надходили, а лише «обліковані» у боржника. Просте внесення записів до внутрішніх електронних баз даних та листування з Пенсійним фондом України не є «виплатою» у розумінні закону та не свідчить про реальне виконання судового рішення. Водночас, посилання боржника та державного виконавця на відсутність окремого механізму фінансування через центральний апарат ПФУ чи очікування внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України не звільняє боржника від обов`язку виконувати рішення суду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів чи внутрішні бюрократичні перешкоди як на підставу для невиконання судових рішень. Отже, матеріали виконавчого провадження навпаки вказують на невиконання рішення суду, у т.ч. й в частині виплати коштів. Таким чином, відповідач порушив вимоги ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі – Закон №1404-VIII), оскільки не вжив належних заходів для повного і фактичного виконання судового рішення та закінчив виконавче провадження без реального виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33146/26 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Цією ж ухвалою суду залучено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до участі у справі №160/33146/26 у якості другого відповідача.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП №82062344.

26.10.2026 року до суду надійшов відзив Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2026 року є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог Конституції України та Закону України “Про виконавче провадження”. Згідно зі статтями 18, 39 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний забезпечити виконання рішення в межах вимог виконавчого документа, а підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання рішення в повному обсязі. У справі №360/2151/25 судовим рішенням та виконавчим листом боржника зобов`язано поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.09.2025 року. Як встановлено з матеріалів виконавчого провадження, після відкриття виконавчого провадження боржник на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/2151/25 поновив нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року. При цьому в самому рішенні Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/2151/25, зокрема, зазначено, що оскільки інвалідність позивачу встановлена з 09 жовтня 2020 року, тобто до набрання чинності Постановою №1338 (26 листопада 2024 року), та строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України – 15 жовтня 2022 року, у зв`язку з чим позивачу продовжувалися страхові виплати до 31 серпня 2025 року, то у такому випадку позивач зобов`язаний був пройти оцінювання повсякденного функціонування у строк до 01 листопада 2025 року (абзац тринадцятий пункту 3 Постанови №1338). Відповідно суд дійшов до висновку, що до 01 листопада 2025 року інвалідність позивача вважалася продовженою. Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно припинено позивачу страхові виплати з 01 вересня 2025 року, тобто у період, коли інвалідність позивача ще вважалася продовженою. За встановлених обставин, зважаючи на нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо правомірності припинення страхових виплат позивачу з 01 вересня 2025 року у зв`язку з відсутністю у ГУПФУ в Луганській області рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо продовження позивачу строку інвалідності, є необґрунтованими, зважаючи на право позивача на проходження повторного огляду в медико-соціальних експертних комісіях до 01 листопада 2025 року. На виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено нарахування щомісячних страхових виплат позивачеві з 01.09.2025 року по 01.11.2025 року. Рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання, у межах суми стягнення за один місяць, виконано шляхом зарахування 24.02.2026 року коштів у сумі 24487,70 грн (за вересень 2025 року) на рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку. Заборгованість щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2025 року по 31.10.2025 року в сумі 24487,70 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого №1270145781 та Реєстру судових рішень (РСР №С2654048). Крім того, боржник звернувся до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати вищевказаної заборгованості. Таким чином, боржником відновлено нарахування та виплатний процес, тобто виконано саме той обов`язок, який визначений виконавчим документом. При цьому окремої вимоги про стягнення конкретної суми заборгованості за минулий період виконавчий документ не містить. Суд зобов`язав боржника поновити нарахування та виплату, а не стягнути чи одноразово виплатити окремо визначений борг. Виконавець не вправі доповнювати виконавчий документ вимогами, яких у ньому немає. Отже, обставини щодо невиплати заборгованості за жовтень 2025 року самі по собі не свідчать про невиконання вимоги виконавчого документа, оскільки окремого припису про стягнення такої заборгованості судом не встановлено. За таких обставин, державний виконавець мав правові підстави для застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII та закінчення виконавчого провадження. Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2026 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Також 26.10.2026 року відповідачем-1 надано витребувані ухвалою суду від 20.10.2026 року засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП №82062344.

26.10.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладено доводи аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року.

Крім того, вказаним рішенням суду стягнуто до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення страхових виплат за один місяць.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі №360/2151/25 залишено без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі №360/2151/25 залишено без змін.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 набрало законної сили 17.06.2026 року.

На виконання вищевказаного судового рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 10.09.2026 року видано виконавчий лист №360/2151/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року.

20.09.2026 року представник стягувача звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

На підставі вищевказаної заяви представника стягувача Зубенка Р.П. постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової В.Р. від 29.09.2026 року відкрито виконавче провадження №82062344 з примусового виконання виконавчого листа №360/2151/25, виданого 10.09.2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов`язання боржника – Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року.

Також у вказаній постанові зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.

05.10.2026 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.10.2026 року №1200-0307-5/23852, яким боржник повідомив, що на виконання рішення суду у справі №360/2151/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.09.2025 року до 01.11.2025 року. Рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, зараховано 24.02.2026 року (за вересень 2025 року) в сумі 24487,70 грн на рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку. Заборгованість щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 в сумі 24487,70 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого №1270145781 та Реєстру судових рішень (РСР № С2654048). З метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі № 360/2151/25 Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з проханням виділити кошти в розмірі 24487,70 грн для погашення заборгованості по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 листом від 14.07.2026 № 1200-0307-5/17911. Пенсійним фондом України листом від 19.08.2026 № 2800-030402-9/64061 надана відповідь, що судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до визначених зобов`язань, які конкретизовані у мотивувальній та резолютивній частинах, в установленому законодавством порядку. Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період буде проведено з урахуванням норм Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299, після внесення змін, зокрема, щодо визначення механізму виплати страхових виплат за минулий період. Отже, Головне управління виконало зазначене рішення суду в межах своїх повноважень.

07.10.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фроловою В.Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №82062344 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вказана постанова обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Головне управління) на постанову про прийняття виконавчого провадження від 29.09.2026 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо виконання виконавчого листа у справі №360/2151/25 від 10.09.2026, яка зареєстрована в Головному управлінні від 30.09.2026 №1954/14, повідомило наступне. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №360/2151/25, яке набрало законної сили 17.06.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності з 01.09.2025. Рішення суду звернути до негайного виконання у межах стягнення пенсії та щомісячних страхових виплат за один місяць. На виконання рішення суду Головним управлінням поновлено нарахування щомісячних страхових виплат позивачу з 01.09.2025 до 01.11.2025. Рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, зараховано 24.02.2026 (за вересень 2025 року) в сумі 24487,70 грн на рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку. Заборгованість щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 в сумі24487,70 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого №1270145781 та Реєстру судових рішень (РСР №С2654048). У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” (далі - Постанова №1279, зі змінами) встановлено Пенсійному фонду України до 01.04.2021 провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Також Постановою №1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, від 23.07.2014 №280 та від 11.05.2017 №312 відповідні зміни. Отже, з 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсій та грошової допомоги можливо тільки Пенсійним фондом України. Враховуючи умови виплати пенсій та грошової допомоги, що визначені Постановою №1279, виділення коштів на фінансування пенсійних виплат та грошової допомоги не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки з 01.04.2021 цей обов`язок покладено на Пенсійний фонд України. З метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №360/2151/25, Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з проханням виділити кошти в розмірі 24487,70 грн для погашення заборгованості по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01.10.2025 по 31.10.2025, листом від 14.07.2026 №1200-0307-5/17911(додається). Пенсійним фондом України листом від 19.08.2026 №2800-030402-9/64061(додається) надана відповідь, що судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до визначених зобов`язань, які конкретизовані у мотивувальній та резолютивній частинах, в установленому законодавством порядку. Регулювання та організація діяльності в Пенсійному фонді України здійснюється в межах правил, встановлених законодавством для центральних органів виконавчої влади, головний принцип якої закріплений в статті 19 Конституції України: діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Як зазначив Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі №263/14242/17, застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Пунктом 9 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України. Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період буде проведено з урахуванням норм Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299, після внесення змін, зокрема, щодо визначення механізму виплати страхових виплат за минулий період. Отже, Головне управління виконало зазначене рішення суду в межах своїх повноважень. Таким чином, державний виконавець дійшов висновку щодо закінчення виконавчого провадження №82062344 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Незгода позивача з вищевказаною постановою про закінчення виконавчого провадження №82062344 від 07.10.2026 року, зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Приписами ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Абзацом 1 частини 4 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом приписів абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому ч.6 ст.26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону №1404-VІІІ.

Так, згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписами ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому ч.1, ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що підставою для відкриття виконавчого провадження є відповідний виконавчий документ, зазначений у статті 3 Закону №1404-VIII, яким, зокрема, може бути виданий судом на виконання його рішення виконавчий лист, а також відповідна заява стягувача про примусове виконання цього рішення, при цьому, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру у постанові про відкриття виконавчого провадження має зазначити про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, і на наступний робочий день після їх спливу перевірити виконання рішення боржником та, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, - винести постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначено у ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ.

Зокрема, відповідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 статті 39 Закону №1404-VІІІ встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч.3 ст.39 Закону №1404-VІІІ у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження №82062344 став виконавчий лист №360/2151/25, виданий 10.09.2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на підставі та на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року; а також заява стягувача ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, подана останнім до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 20.09.2026р. разом із вказаним виконавчим листом.

На підтвердження виконання вищевказаного виконавчого листа боржником – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, подано державному виконавцю лист від 05.10.2026 року №1200-0307-5/23852, яким повідомлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.09.2025 року до 01.11.2025 року; рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць, виконане шляхом зарахування 24.02.2026 року коштів у сумі 24487,70 грн (за вересень 2025 року) на рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку; заборгованість щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2025 року по 31.10.2025 року в сумі 24487,70 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого №1270145781 та Реєстру судових рішень (РСР №С2654048). З метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №360/2151/25 Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з проханням виділити кошти в розмірі 24487,70 грн для погашення заборгованості по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 листом від 14.07.2026 № 1200-0307-5/17911. Пенсійним фондом України листом від 19.08.2026 № 2800-030402-9/64061 надана відповідь, що судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до визначених зобов`язань, які конкретизовані у мотивувальній та резолютивній частинах, в установленому законодавством порядку. Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період буде проведено з урахуванням норм Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299, після внесення змін, зокрема, щодо визначення механізму виплати страхових виплат за минулий період.

Варто зауважити, що судовим рішенням у справі №360/2151/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області було зобов`язане поновити не лише нарахування ОСОБА_1 страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року, а й поновити виплату таких страхових виплат.

Отже, фактичне повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 можливе виключно у разі вчинення боржником як дій з нарахування стягувачеві вказаних страхових, так і дій з безпосередньої їх виплати.

При цьому зі змісту рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 слідує, що суд, ухвалюючи це рішення, зокрема, виснував наступне:

«…. Отже, системний аналіз наведених вище правових норм Закону №2620-IX та Постанови №255 надає підстави стверджувати, що у зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення/скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

З урахуванням зазначеного Урядом автоматично продовжено виплату всіх пенсій і соціальних допомог по інвалідності, а також термін дії індивідуальної програми реабілітації для зазначених осіб. Це означає, що люди з інвалідністю, строк повторного огляду яких припав на період воєнного стану, можуть без проходження чергової ЛКК чи МСЕК отримувати пенсії та соціальні допомоги, реабілітаційні заходи, користуватися пільгами і гарантіями, передбаченими для осіб з інвалідністю законодавством.

Проте, у подальшому Законом №4170-ІХ унормовано, що у разі якщо особі інвалідність установлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа не проходила повторний огляду у медико-соціальних експертних комісіях, то такі особи, за виключенням визначених у Постанові № 1338 осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зобов`язані пройти оцінювання повсякденного функціонування особи у такий строк: чоловіки віком від 25 до 60 років - у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року; інші особи - до 01 квітня 2016 року.

При цьому, суд зауважує, що в абзаці вісімнадцятому пункту 3 Постанови № 1338 визначено, що на чоловіків віком від 25 до 60 років, яким встановлена друга або третя група інвалідності, із зазначенням строку повторного переогляду, не поширюються положення, зокрема абзаців п`ятнадцять-сімнадцять цього пункту, якими якраз і визначено осіб, які належать до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, зокрема тих осіб, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28 жовтня 2020 року серії 12 ААА № 033571 судом з`ясовано, що позивачу (01 квітня 1972 року народження) установлено третю групу інвалідності на період з 09 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2022 року з датою переогляду 15 жовтня 2022 року.

Таким чином суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що на позивача не поширюються положення абзаців п`ятнадцять-вісімнадцять про відтермінування оцінювання повсякденного функціонування на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування, оскільки позивач є чоловіком віком 53 років, якому встановлена третя група інвалідності, із зазначенням дати повторного огляду.

З тих самих підстав, позивач не відноситься й до категорії інші особи (абзац чотирнадцятий пункту 3 Постанови №1338), які проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

Наведені представником позивача у позовній заяві та відповіді на відзив твердження про протилежне, не спростовують висновків суду, оскільки гуртуються на хибному тлумаченні наведених положень Постанови 1338, тому відхиляються судом як безпідставні.

Проте, суд зауважує, що оскільки інвалідність позивачу встановлена з 09 жовтня 2020 року, тобто до набрання чинності Постановою № 1338 (26 листопада 2024 року), та строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України - 15 жовтня 2022 року, у зв`язку з чим позивачу продовжувалися страхові виплати до 31 серпня 2025 року, то у такому випадку позивач зобов`язаний був пройти оцінювання повсякденного функціонування у строк до 01 листопада 2025 року (абзац тринадцятий пункту 3 Постанови №1338).

Відповідно суд дійшов до висновку, що до 01 листопада 2025 року інвалідність позивача вважалася продовженою.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно припинено позивачу страхові виплати з 01 вересня 2025 року, тобто у період, коли інвалідність позивача ще вважалася продовженою.

За встановлених обставин, зважаючи на нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо правомірності припинення страхових виплат позивачу з 01 вересня 2025 року у зв`язку з відсутністю у ГУПФУ в Луганській області рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо продовження позивачу строку інвалідності, є необґрунтованими, зважаючи на право позивача на проходження повторного огляду в медико-соціальних експертних комісіях до 1 листопада 2025 року.

Інших підстав для припинення страхових виплат позивачу з вересня 2025 року матеріли справи не містять. Відповідних підстав відповідач суду не повідомив.

Таким чином суд дійшов до висновку, що дії ГУПФУ в Луганській області щодо припинення страхових виплат позивача з 01 вересня 2025 року є протиправними, а позовна вимога про таке - обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як наслідок задоволення цієї основної вимоги суд вважає за необхідне задовольнити й похідну вимогу щодо зобов`язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, з 01 вересня 2025 року.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплати заборгованість, яка склалася, то суд вважає що такий обов`язок відповідача у повній мірі охоплений зобов`язанням відповідача поновити страхову виплату з дня її припинення. …».

Таким чином, вказаним рішенням суду встановлено право позивача на отримання (нарахування та виплату на його користь) спірних страхових виплат у період з 01 вересня 2025 року по 01 листопада 2025 року.

Наведене фактично не заперечується й відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву, а також боржником у поданому ним листі від 05.10.2026 року №1200-0307-5/23852, яким повідомлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.09.2025 року до 01.11.2025 року, при цьому рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць, виконане шляхом зарахування 24.02.2026 року коштів у сумі 24487,70 грн (за вересень 2025 року) на рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку; а заборгованість щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2025 року по 31.10.2025 року в сумі 24487,70 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого №1270145781 та Реєстру судових рішень (РСР №С2654048).

За таких обставин, фактичне повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25 за змістом резолютивної частини цього рішення та виданого на його підставі виконавчого листа має відбутися у спосіб вчинення боржником дій і щодо нарахування стягувачеві вказаних страхових виплат за період з 01 вересня 2025 року по 01 листопада 2025 року, і щодо безпосередньої виплати таких страхових виплат як за вересень 2025 року, так і за жовтень 2025 року.

Проте, наданими боржником доказами підтверджено фактичне виконання рішення суду у справі №360/2151/25 лише в частині нарахування стягувачеві (позивачеві) спірних страхових виплат за вересень 2025 року у сумі 24487,70 грн та за жовтень 2025 року у сумі 24487,70 грн, а також в частині виплати вказаних страхових виплат за вересень 2025 року у сумі 24487,70 грн.

Разом з тим, рішення суду у справі №360/2151/25 в частині виплати стягувачеві (позивачеві) спірних страхових виплат за жовтень 2025 року у сумі 24487,70 грн станом на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №82062344 від 07.10.2026 року залишалося невиконаним, про що безпосередньо свідчить зміст листа боржника від 05.10.2026 року №1200-0307-5/23852, в якому зазначено, що заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01.10.2025 року по 31.10.2025 року в сумі 24487,70 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого №1270145781 та Реєстру судових рішень (РСР №С2654048) і буде виплачена з урахуванням норм Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299, після внесення змін, зокрема, щодо визначення механізму виплати страхових виплат за минулий період.

Суд зауважує, що посилання боржника на неможливість виконати судове рішення в частині виплати грошових коштів на користь стягувача через відсутність у боржника відповідного фінансового забезпечення та фактичну відсутність коштів, або відсутність законодавчо встановленого механізму виплати страхових виплат за минулий період, в жодному разі не може вважатися виконанням судового рішення, яким стягувачеві присуджено виплату таких коштів.

Посилання відповідача-1 на те, що рішенням суду у справі №360/2151/25 боржника зобов`язано поновити нарахування та виплату, а не стягнуто чи зобов`язано одноразово виплатити окремо визначений борг, отже, обставини щодо невиплати заборгованості за жовтень 2025 року самі по собі не свідчать про невиконання вимоги виконавчого документа, оскільки окремого припису про стягнення такої заборгованості судом не встановлено, є помилковими та безпідставними, позаяк, як було вказано вище, означене судове рішення зобов`язального характеру полягає не тільки в нарахуванні позивачеві (стягувачеві) спірних страхових виплат, право на отримання (нарахування та виплату) яких у період з 01 вересня 2025 року по 01 листопада 2025 року встановлено цим рішенням суду, а і у їх безпосередній виплаті, тож, пряма вказівка в резолютивній частині рішення суду на те, що така виплата має бути здійснена, вже є достатньою підставою для вжиття державним виконавцем відповідних виконавчих дій при примусовому виконанні такого рішення задля забезпечення фактичної виплати стягувачеві боржником відповідних коштів.

Таким чином, суд доходить висновку, що боржником у виконавчому провадженні №82062344 станом на 07.10.2026 року не було надано належних доказів фактичного виконання в повному обсязі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №360/2151/25, тож підстави для закінчення цього виконавчого провадження у розумінні приписів пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ були відсутні, з огляду на що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №82062344 від 07.10.2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд зазначає, що задовольняє заявлені позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №82062344 від 07.10.2026 року саме до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який і є належним відповідачем у цій справі у розумінні приписів ч.3 ст.287 КА України, якою встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження №82062344 від 07.10.2026 року була винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фроловою В.Р.

Відтак, саме Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є належним відповідачем у цій справі.

Натомість, Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України оскаржувану постанову не приймало, а жодних інших вимог до нього заявлено не було, тож останнє не є належним відповідачем у цій справі, з огляду на що, у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

З огляду на наведене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ відсутній, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової Валерії Романівни про закінчення виконавчого провадження №82062344 від 07.10.2026 року.

У задоволенні позовних вимог до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова