Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №705/2633/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/502/26 Справа № 705/2633/26 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАпГоловуючий у І інстанції Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 4.06.2026 р., якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 12.04.2026 р. о 20:32 год. в м. Умань на автодорозі М05 Київ-Одеса 211 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, р/номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року, про що свідчить постанова серії ЕНА №6738258 від 28.02.2026 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1. а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою в частині визначення строку позбавлення права керування транспортними засобами, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову та зменшити строк позбавлення права керування транспортними засобами з п`яти до трьох років.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, оскільки на той час він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується відповідною довідкою. Вважає, що виконання військового обов`язку було поважною причиною його неявки до суду, а розгляд справи без його участі позбавив можливості надати пояснення та звернути увагу суду на обставини, які мають значення для визначення міри адмінстягнення.

Також, апелянт зазначає, що суд, установивши відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, призначив максимальний строк позбавлення права керування транспортними засобами, передбачений санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, без належного врахування обставин справи та даних про його особу. Вказує на наявність пом`якшуючих обставин, зокрема визнання вини, щирого розкаяння, скрутного матеріального становища та проходження військової служби в умовах воєнного стану, які, на його думку, не були досліджені судом першої інстанції.

Посилаючись на положення ст. ст. 33 та 34 КУпАП, вважає призначене стягнення надмірно суворим та таким, що не відповідає принципам справедливості й співмірності, у зв`язку з чим просить зменшити строк позбавлення права керування транспортними засобами до трьох років.

ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення SMS-повідомлення у мобільний додаток Viber (а. пр. 24), тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 12.04.2026 р. о 20:32 год. в м. Умань Черкаської обл. на автодорозі М05 Київ-Одеса, 211 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, р/номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджене постановою серії ЕНА №6738258 від 28.02.2026 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим водій порушив п. 2.1. а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 №638929 від 12.04.2026 р. (а. пр. 1); постановою про накладення адмінстягнення серії ЕНА №6738258 від 28.02.2026 р. (а. пр. 2); рапортом інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань УПП в Черкаській обл. ДПП ст. лейтенанта поліції Васильченко В. від 12.04.2026 р. (а. пр. 3); довідкою даних УПП в Черкаській обл. ДПП України про те, що гр. ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а. пр. 4); диском з відеозаписом (а. пр. 7).

Водночас доводи апеляційної скарги щодо надмірної суворості призначеного адмінстягнення та необхідності зменшення строку позбавлення права керування транспортними засобами з п`яти до трьох років апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно ст. 34 КУпАП, обставинами, що пом`якшують відповідальність за адмінправопорушення, визнаються, зокрема, щире розкаяння винного, добровільне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.

Разом із тим, самі по собі посилання апелянта на визнання вини, щире розкаяння, скрутне матеріальне становище та проходження військової служби не є безумовною підставою для зменшення розміру призначеного адмінстягнення. Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з характером вчиненого правопорушення, даними про особу порушника та іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 притягується до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Отже, незважаючи на попереднє притягнення до адмінвідповідальності за аналогічне порушення, апелянт повторно грубо порушив вимоги ПДР.

Зазначене свідчить про те, що попереднє застосування до нього заходів адміністративного впливу не забезпечило належного виховного ефекту та не запобігло повторному вчиненню правопорушення. Така поведінка свідчить про зневажливе ставлення до встановлених правил дорожнього руху та вимог законодавства щодо допуску осіб до керування транспортними засобами.

Посилання апелянта на проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 апеляційний суд бере до уваги, однак вважає, що сама по собі ця обставина не свідчить про наявність підстав для пом`якшення адмінстягнення. Проходження військової служби заслуговує на повагу, однак не звільняє особу від обов`язку дотримуватися вимог законодавства, зокрема і ПДР.

Крім того, доводи апелянта про те, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся за його відсутності, не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про неправильність висновку щодо наявності в його діях складу адмінправопорушення. При цьому апелянт не навів конкретних обставин, які могли б вплинути на висновок суду щодо характеру вчиненого правопорушення або свідчити про необхідність застосування менш суворого стягнення.

Також слід зазначити, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, призначений ОСОБА_1 строк позбавлення права керування транспортними засобами п`ять років є мінімальним строком, передбаченим санкцією зазначеної статті. Підстав для призначення стягнення нижче межі, встановленої санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, законодавство взагалі не передбачає.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи вид та розмір адмінстягнення, дотримався вимог ст. 33 КУпАП, урахував характер вчиненого правопорушення та дані про особу правопорушника, а тому підстав для зміни постанови в частині призначеного стягнення не вбачається.

Інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а призначене адмінстягнення є справедливим, необхідним і співмірним характеру вчиненого правопорушення.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 4.06.2026 р. щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу правопорушника - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.