Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №160/20922/26
Суддя: Дєєв Микола Владиславович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/20922/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
16.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Управління 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військової частини НОМЕР_1 ) у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Управління 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 листопада 2019 року позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на шість місяців. У подальшому контракт було переукладено строком на три роки. На момент укладення першого контракту позивачу було 21 рік (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тобто він не досяг 25-річного віку. На момент введення в Україні правового режиму воєнного стану позивачу було 24 роки. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби Позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій). 06 липня 2026 в інтересах позивача було направлено адвокатський запит №06-07/2026-05 щодо виплати одноразової грошової винагороди. Листом від 14 липня 2026 № 10/12-М-69-Аз Відповідач відмовив у виплаті Винагороди, зазначивши, що право на одноразову грошову винагороду мають військовослужбовці, які були прийняті (призвані) на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, а оскільки Позивач уклав контракт про проходження військової служби 06 листопада 2019 року, тобто до введення в Україні воєнного стану, він «не належить до категорії військовослужбовців, на яких поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України № 153», у зв`язку з чим підстави для встановлення його відповідності вимогам постанови та призначення винагороди відсутні. Позивач вважає відмову у нарахуванні та виплаті Винагороди безпідставною, незаконною та необґрунтованою, оскільки відповідачем невірно розтлумачено положення Постанови №153, яке суперечить принципу рівності військовослужбовців, нівелює значення тривалого виконання військового обов`язку, порушує соціальні гарантії осіб, які вже перебували на службі та фактично несли службу в умовах воєнного стану на рівні з іншими військовослужбовцями. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
23.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито сплощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
30.07.2026 року та 31.07.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що після прийняття Постанови №153 Кабінет Міністрів України неодноразово вносив до неї зміни, доповнюючи та уточнюючи коло осіб, які мають право на відповідну виплату. Отже, законодавець мав реальну можливість прямо передбачити право на отримання одноразової грошової винагороди для військовослужбовців, які були прийняті на військову службу до введення воєнного стану та лише продовжили строк дії контракту під час його дії, якби мав намір поширити дію Постанови №153 на таку категорію осіб. Однак жодною із внесених змін таке право для зазначеної категорії військовослужбовців встановлено не було. Навпаки, Кабінет Міністрів України щоразу визначав коло отримувачів шляхом прямого нормативного регулювання, не включаючи до нього військовослужбовців, які були прийняті на військову службу до введення воєнного стану. Таким чином, твердження позивача про те, що вирішальним є лише факт проходження військової служби під час воєнного стану та виконання бойових завдань, не відповідає змісту Постанови №153. Вирішальним є одночасне виконання всіх умов, визначених пунктом 4 Постанови, серед яких передбачено саме прийняття або призов на військову службу після настання визначених Кабінетом Міністрів України обставин, а не лише подальше проходження військової служби.
04.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що відзив не містить заперечень щодо жодної фактичної обставини, на якій ґрунтується позов. Зокрема, Відповідач не заперечує та не спростовує, що Позивач: – є громадянином України та особою рядового складу Національної гвардії України — військового формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України (стаття 1 Закону України «Про Національну гвардію України»); – уклав контракт про проходження військової служби у віці 21 року (дата народження — ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто не досягши 25-річного віку; – проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) і продовжує її проходити станом на день подання цієї відповіді; – брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у період з 20.09.2022 по 24.10.2022, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 22.05.2026 № 2990 та витягами з наказів командира НОМЕР_4 бригади Національної гвардії України від 20.09.2022 № 243 і від 02.11.2022 № 274; – 24.10.2022 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої надключичної ділянки та лівого передпліччя, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою № 74/с від 12.01.2023, актом про нещасний випадок за формою Н-1 та актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 07.12.2022; – не має обставин, які відповідно до Постанови № 153 виключають право на виплату, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
05.08.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказано, що відсутність однієї з визначених Постановою умов не може бути усунута шляхом розширювального тлумачення її положень або поширення її дії на осіб, які не охоплені сферою її застосування. Відповідач, керуючись статтею 19 Конституції України, не наділений повноваженнями самостійно розширювати сферу застосування нормативно-правового акта або застосовувати його до правовідносин, які прямо ним не врегульовані. Саме тому відмова у призначенні виплати ґрунтувалася не на оцінці заслуг Позивача чи факту отримання ним поранення, а виключно на застосуванні критеріїв, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №153.
09.11.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2019 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на шість місяців. У подальшому контракт було переукладено строком на три роки.
На момент укладення першого контракту позивачу було 21 рік (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
На момент введення в Україні правового режиму воєнного стану позивачу було 24 роки.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 .
Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), що підтверджується: довідкою від 22.05.2026 року №2990 про безпосередню участь особи в бойових діях під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі – довідка №2990), перебуваючи у складі УОС ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; витягами з наказів командира НОМЕР_4 бригади Національної гвардії України від 20.09.2022 № 243 і від 02.11.2022 № 274.
24 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, під час артилерійського обстрілу, Позивач отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої надключичної ділянки та лівого передпліччя, що підтверджується: - висновком військово-лікарської комісії № 74/с від 12.01.2023 - первинною медичною карткою від 24.10.2022, виданою медичною ротою НОМЕР_5 бригади ( АДРЕСА_1 ); - актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1; - актом за формою Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку від 07.12.2022, складеними військовою частиною НОМЕР_3 .
Позивач за період служби не притягався до кримінальної, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
З метою документального підтвердження права Позивача на Винагороду 20 травня 2026 року засобами електронного зв`язку в інтересах Позивача було направлено адвокатський запит № 20-05/2026-02 щодо надання:
інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі Позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій за час проходження військової служби, відсутності стягнень та обставин поранення, необхідної для виплати одноразової грошової винагороди у відповідності до Постанови №153;
копій документів, на підставі яких Позивачу видавались накази командира військової частини про виплату додаткової винагороди (бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань).
примірників контрактів про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України, укладених в 2019 та 2020 роках;
належним чином завіреного витягу з наказу командира військової частини про продовження строку дії контракту Позивачу;
довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
Листом від 24.06.2026 №10/12-М-64-Аз відповідач надав копію контракту від 2019 року та довідку від 24.06.2026 № 77 про безпосередню участь позивача у бойових діях. Інші затребувані документи надано не було.
06 липня 2026 в інтересах позивача повторно було направлено адвокатський запит №06-07/2026-05 щодо виплати одноразової грошової винагороди.
Листом від 14 липня 2026 № 10/12-М-69-Аз відповідач відмовив у виплаті Винагороди, зазначивши, що право на одноразову грошову винагороду мають військовослужбовці, які були прийняті (призвані) на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, а оскільки Позивач уклав контракт про проходження військової служби 06 листопада 2019 року, тобто до введення в Україні воєнного стану, він «не належить до категорії військовослужбовців, на яких поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України № 153», у зв`язку з чим підстави для встановлення його відповідності вимогам постанови та призначення винагороди відсутні.
Позивач вважає відмову у нарахуванні та виплаті Винагороди безпідставною, незаконною та необґрунтованою, оскільки Відповідачем невірно розтлумачено положення Постанови №153, яке суперечить принципу рівності військовослужбовців, нівелює значення тривалого виконання військового обов`язку, порушує соціальні гарантії осіб, які вже перебували на службі та фактично несли службу в умовах воєнного стану на рівні з іншими військовослужбовцями, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову (направлення) громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.
На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:
особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153, у редакції від 08.04.2025)
Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).
Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Згідно пункту 4 Постанови № 153 встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (…).
Контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.
Укладення нового контракту з окремими категоріями громадян, які проходили військову службу на умовах експериментального проекту, здійснюється відповідно до статті 19 та частини четвертої статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.
На підставі пункту 13 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.
Спірним у справі є наявність підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн відповідно до Постанови № 153, враховуючи, що контракт укладено до введення воєнного стану.
Відповідач вважає, що позивач не має права на виплати, оскільки до набрання чинності Постановою №153 був прийнятий на військову службу за контрактом з 06.11.2019 року, тобто до введення воєнного стану та до набрання чинності Постановою №153, тому на нього не поширюються положення Постанови №153, які є застосовними щодо громадян певної вікової категорії (18-24 роки), які вперше вступили на військову службу.
Пункт 4 Постанови №153 регламентує, що виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень здійснюється до набрання чинності цією постановою за наступних умов:
- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, у віці до 25 років;
- які прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Так, при дослідженні наданих доказів судом встановлено, що 06.11.2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 6 місяців.
На момент укладення контракту 06.11.2019 року ОСОБА_1 виповнилось 21 рік.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу) встановлено види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто, залежно від виду військової служби, громадяни України призиваються на строкову військову службу чи на військову служби за призовом під час мобілізації або ж приймаються на військову службу за контрактом.
З вищезазначеного слідує, що момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія відповідної норми.
Таким чином, відсутність у постанові прямої згадки про дату укладення контракту не свідчить про можливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне та телеологічне тлумачення пункту 4 Постанови №153 однозначно вказує на те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення саме тих осіб, які вступили на службу в умовах воєнного стану, тобто за підвищеного ризику та навантаження.
Визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби.
Враховуючи, що позивач, як військовослужбовець, станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом положення норм Постанови №153 на нього не поширюються, як наслідок відповідач правомірно відмовив йому у задоволенні рапорту щодо отримання одноразової грошової винагороди.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua