Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №140/7380/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №140/7380/26

Суддя: Смокович Віра Іванівна

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7380/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності за зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Федорчук Іванна Юріївна, в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо невнесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону до 18.05.2024); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту шостого частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону до 18.05.2024).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.12.1998, який набрав законної сили 18.01.1999, ОСОБА_1 засуджено до 10 років позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній до 18.05.2024, особи, раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягали виключенню з військового обліку. У зв`язку із цим він вважає, що після засудження підлягав виключенню з військового обліку, а його військовий квиток був вилучений уповноваженими органами.

Водночас із відомостей електронного військово-облікового документа «Резерв+» позивачу стало відомо, що він обліковується як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 21.05.2026 звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру відомостей щодо виключення його з військового обліку, долучивши копію вироку суду. Однак листом від 01.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовив у задоволенні звернення, пославшись на відсутність у чинній редакції статті 37 Закону №2232-XII відповідної підстави для виключення з військового обліку.

Сторона позивача уважає таку позицію відповідача неправомірною, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватися законодавство, чинне на момент виникнення підстав для його виключення з військового обліку, а подальші законодавчі зміни не можуть мати зворотної дії в часі. Крім того, зазначає, що відповідач не надав запитуваної адвокатом інформації про підстави повторного взяття його на військовий облік та відомості щодо попереднього виключення, пославшись на службовий характер такої інформації.

Звертає увагу суду, що відповідач, як орган ведення Реєстру, зобов`язаний забезпечувати актуальність його даних та вносити відомості про виключення з військового обліку на підставі підтвердних документів, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 31-36).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 60).

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму відзиві від 05.11.2026 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 03.02.2006 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з установи відбування покарання. Окрім того, відмітки про зняття або виключення позивача з обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

Крім того, законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено у новій редакції, де така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Таким чином, громадяни України, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину, та внаслідок цього були виключені із військового обліку, підлягають поновленню на військовому обліку та зобов`язані виконувати свій конституційний обов`язок.

У зв`язку із тим, що підстава, відповідно до якої позивач був виключений із військового обліку більше не передбачена Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 (арк. спр. 67-68).

На адресу суду від представника позивача 06.11.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій вона підтримала позицію, викладену в позові та додатково зауважила, що технічна відсутність штампа чи запису у розділі 37 облікової картки ОСОБА_1 про виключення з обліку є результатом бездіяльності самогооргану військового управління (РВК/ТЦК), який у 2006 році зобов`язаний був належним чином оформити рішення, прийняте в силу вимог чинного на той момент закону. Неналежне ведення облікової документації суб`єктом владних повноважень не може нести негативних наслідків для громадянина.

Вказана бездіяльність державного органу у 2006 році не може перекреслювати факт виникнення у позивача статусу особи, яка підлягала виключенню з обліку в силу прямої дії Закону (арк. спр. 73-74).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 витяг з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів по ОСОБА_1 з відображенням періоду до дати повторного включення на військовий облік; копію військового квитка ОСОБА_1 що був вилучений (належно завіреного); інформацію про внесені коректні відмітки про виключення з обліку ОСОБА_1 на підставі вироку Ківерцівського районного суду від 30.12.1998 (арк. спр. 63-64).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.12.1998, який набрав законної сили 18.01.1999, позивача визнано винним у вчинені злочину передбаченого частини третьої статті 142 КК України (1960 року) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна (арк. спр. 9-14).

Як видно з облікової катки до військового квитка (військово-облікового документу) № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває з 03.02.2006 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. спр. 71).

ОСОБА_1 21.05.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, у якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та виключили ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону до 18.05.2024) у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин, як особи що вже була виключена з військового обліку (арк. спр. 17-18).

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» (військово-обліковий документ), позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний (арк. спр. 25).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2026 №2173 було повідомлено, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

У частині шостій статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі; були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно, але не були прийняті на військову службу за контрактом; звільнені з військової служби за контрактом (арк. спр. 16).

Позивач уважає дії відповідача в частині внесення його до реєстру, як військовозобов`язаного протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою, другою статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно частини першої та другої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частино. сьомою статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII.

Так, згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини шостої було виключено.

За змістом частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Згідно абзацу 2 пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, дія нормативно-правового акта обмежена в часі: від набрання чинності та до моменту втрати юридичної сили.

За суб`єктним складом (коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта), нормативно-правові акти поділяються на: загальні (спрямовані на регулювання суспільних відносин за участю широкого загалу), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (встановлюють відступи від загальних чи спеціальних положень).

Зазвичай, дія нормативно-правового акта поширюється на кожного, хто перебуває в межах його територіальної юрисдикції та є учасником відносин, на які він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, також може визначатися за такими критеріями як гендерна приналежність, вік, фахова спрямованість (наприклад, військовослужбовець), стан здоров`я тощо.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Варто зазначити, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

До такого ж висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 09.10.2025 у справі № 380/21976/24.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, було зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та виключено, зокрема, пункт 6 частини шостої статті 37 цього Закону.

Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17, від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону №2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 03.02.2006 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується обліковою карткою до військового квитка (військово-облікового документу) № НОМЕР_1 (арк. спр. 71).

Не є спірним той факт, що відповідно до вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.12.1998, який набрав законної сили 18.01.1999, позивача визнано винним у вчинені злочину передбаченого частини третьої статті 142 КК України (1960 року) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна (арк. спр. 9-14).

Водночас жодної інформації щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024) матеріали справи не містять.

Як зазначає представник відповідача, згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 03.02.2006 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з установи відбування покарання. Окрім того, відмітки про зняття або виключення позивача з обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

Суд зауважує, що правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не виключення ОСОБА_1 у 2006 році, після прибуття його з установи відбування покарання, не є предметом розгляду даної справи, а тому суд не надає їм оцінку в межах спірних правовідносин.

Крім того варто зауважити, що навіть у випадку виключення позивача з військового обліку у 2006 році на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», нова редакція цієї статті від 18.05.2024 встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Таким чином, оскільки за чинними нормами Закону №2232-XII особа є старшою 25 років, не перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним, відповідач на законних підставах має всі підстави для поновлення його на військовому обліку військовозобов`язаних.

У цій справі відсутні підстави для застосування зворотної дії закону, оскільки спірні правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону № 2232-XII.

При цьому, що виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

За таких обставин, суд не вбачає протиправних дій відповідача, а відтак і підстав для внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, суд уважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII та щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності за зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua