Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №140/8575/26
Суддя: Мачульський Віктор Володимирович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8575/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасувати відмову, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації (далі – відповідач) в якому заявлені наступні позовні вимоги:
1) Визнати протиправним та скасувати відмову Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 .
2) Зобов`язати Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, є учасником бойових дій, проходив службу в ОВС – поліції, в подальшому в НП україни. В січні 2015 року отримав травму при виконання службових обов`язків. 03.02.2021 звільнений зі служби в НП України за станом здоров`я. 10.02.2026 отримав витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №23/26/305/В від 10.02.2026 яким встановлено 3 групу інвалідності, в пункті 17.1.7 якого зазначено діагноз: Т90.5 – наслідки внутрішньочерепної травми; в пункті 17.1.10 зазначено травма (поранення, контузія, каліцтво) або захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК. НПУ Національна поліція України/органи МВС: Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
Зазначає, що в квітні 2026 року позивач звернувся до Управління з питань ветеранської політики Волинської ОДА із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримання відповідного посвідчення.
Листом від 08.05.2026 №1033/13/2-26 йому було відмовлено у встановленні такого статусу.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає ненадання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни протиправним, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що лист Управління від 08.05.2026 №1033/13/2-26 не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути предметом судового розгляду. Як вбачається з тексту листа, його було складено за результатами розгляду вхідного запиту Управління соціальної та ветеранської політики Володимирської міської ради від 07.04.2026 №490/01-22/2-26 щодо надання роз`яснення законодавства. Даний лист є документом внутрішньовідомчого, службового та консультативно-роз`яснювального характеру, адресованим іншому суб`єкту владних повноважень у порядку методологічної допомоги. Лист не адресований позивачу, не містить імперативних приписів, не встановлює для позивача обов`язків та сам по собі не позбавляє його права на статус. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
03.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримує позовні вимоги, і зазначає що саме цим листом Управління йому оформлено відмову у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив від 05.08.2026 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах ОВС та в НП України та наказом начальника ГУ НП у Волинській області №35 о/с від 03.02.2021 був звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) з 04.02.2021.
17.07.2015 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
Відповідно до акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) №14 від 18.10.2024 нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №140/2773/24, пров. №А/857/17645/24).
Відповідно до постанови №13 від 23.12.2024 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» медична (військово-лікарська) комісія встановлено, що травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №23/26/305/В від 10.02.2026 позивачу з 10.02.2026 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою (поранення, контузія, каліцтво) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВКЛ. НПУ – Національна поліція України/ органи МВС: Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
Ппозивач ОСОБА_2 звернувся до Управління соціальної та ветеранської політики Володимирської міської ради із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення.
З метою з`ясування правомірності встановлення позивачу зазначеного статусу Управління соціальної та ветеранської політики Володимирської міської ради листом від 07.04.2026 №490/01-22/2-26 звернулося до Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації про надання роз`яснень щодо правомірності встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» гр.. ОСОБА_1 .
За результатами розгляду зазначеного запиту Управлінням з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації 08.05.2026 надано лист № 1033/13/2-26, адресований Управлінню соціальної та ветеранської політики Володимирської міської ради, про надання роз`яснень щодо правомірності встановлення ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач, вважаючи, що Управлінням з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації відмовлено у встановленні йому відповідного статусу та видачі посвідчення, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт — це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Як встановлено судом, лист Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 08.05.2026 №1033/13/2-26 адресований Управлінню соціальної та ветеранської політики Володимирської міської ради та є відповіддю на його міжвідомчий запит.
Зміст цього листа свідчить про те, що відповідач надав роз`яснення щодо застосування законодавства, а не прийняв рішення за результатами розгляду заяви позивача.
Такий лист не містить владного припису, адресованого позивачу, не встановлює для нього прав чи обов`язків та самостійно не породжує юридичних наслідків щодо його права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Отже, лист від 08.05.2026 №1033/13/2-26 не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який може бути самостійним предметом оскарження.
Аналогічний підхід щодо правової природи інформаційних листів органів державної влади викладено у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 05.10.2020 у справі № 755/12736/17 та постанові від 08.01.2025 у справі № 120/5665/24.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту прийняття відповідачем оскаржуваної відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Щодо вимоги про зобов`язання встановити статус та видати посвідчення суд зазначає таке.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено категорії осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Зокрема, пунктом 2 частини другої статті 7 цього Закону передбачено відповідну категорію осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.
Пункт 11 частини другої статті 7 зазначеного Закону передбачає іншу категорію осіб, інвалідність яких пов`язана з безпосередньою участю у визначених законом заходах із захисту України.
Суд звертає увагу, що наведені законодавчі положення передбачають різні юридичні підстави для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 685, регулює процедуру надання статусу категоріям осіб, визначеним у пунктах 11–16 частини другої статті 7 Закону, у межах предмета його регулювання.
За змістом пункту 13 Порядку № 685 рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається відповідним місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики.
Отже, відповідач у цій справі не є органом, уповноваженим приймати рішення про встановлення позивачу відповідного статусу в порядку, визначеному зазначеним Порядком.
Судом установлено, що запит від 07.04.2026 № 490/1-22-2-26 направлений міським управлінням до відповідача з метою отримання роз`яснення законодавства та не є заявою позивача про встановлення статусу.
Доказів подання позивачем заяви до уповноваженого органу, її розгляду та прийняття рішення за результатами такого розгляду матеріали справи не містять.
За таких обставин відсутні докази того, що відповідач розглядав питання про надання позивачу відповідного статусу або відмовляв у його наданні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак цей обов`язок не звільняє позивача від необхідності довести факт порушення його прав саме тим суб`єктом владних повноважень, до якого пред`явлено позов.
Суд також бере до уваги положення частин першої та другої статті 9 КАС України, відповідно до яких розгляд адміністративних справ здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
Позивач визначив відповідачем Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації та просить зобов`язати саме цей орган встановити йому статус і видати посвідчення.
Проте судом не встановлено, що відповідач приймав рішення за заявою позивача або має повноваження приймати рішення про встановлення такого статусу в межах процедури, на яку посилається позивач.
Суд не вправі підміняти собою компетентний адміністративний орган та зобов`язувати відповідача вчиняти дії, які не належать до його повноважень.
При цьому суд наголошує, що встановлені обставини проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, отримання травми 18.01.2015 під час виконання службових обов`язків та висновок експертної команди про причинний зв`язок травми зі службою мають бути враховані компетентним органом під час розгляду належної заяви позивача.
Однак у межах цієї справи суд не вирішує остаточно питання про наявність у позивача матеріально-правових підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відповідне питання не було предметом розгляду уповноваженого органу за заявою позивача.
Таким чином, позовні вимоги до Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації не підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 9, 19, 72–77, 139, 241–246, 255, 293–297 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 9, ЄДРПОУ 45677949) про визнання протиправною та скасувати відмову, зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючийт
Суддя В.В. Мачульський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua