Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: медико-соціальної експертизи
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №140/10022/26
Суддя: Стецик Назар Васильович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10022/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України №ЦО-21696/1 від 12.06.2026; зобов`язання відповідача поновити чинність рішення медико-соціальної експертної комісії від 16.02.2021 про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності безстроково (довічно).
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 2012 року він має встановлену ІІІ групу інвалідності, яка щорічно підтверджувалася за результатами повторних оглядів медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). 16.02.2021 під час чергового повторного огляду МСЕК йому встановлено ІІІ групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду (довічно).
10.05.2024 він переніс інсульт головного мозку, внаслідок чого виникли стійкі порушення рухових функцій та обмеження повсякденного функціонування.
Протягом 2025–2026 років від відповідача на його адресу неодноразово надходили листи-запрошення (від 22.08.2025, 10.10.2025, 17.12.2025, 31.03.2026, 20.04.2026) щодо необхідності прибуття до м. Дніпро для проведення стаціонарного обстеження та оцінювання повсякденного функціонування у зв`язку із надходженням листа Державного бюро розслідувань у межах кримінального провадження №62024000000000923 від 21.10.2024 щодо необхідності перегляду правильності встановлення йому ІІІ групи інвалідності.
Позивач стверджує, що він не ухилявся від перевірки, а на кожний такий лист письмово інформував відповідача про неможливість особистого прибуття до м. Дніпро через погіршення стану здоров`я, труднощі пересування та перебування на стаціонарному лікуванні у Любомльській міській лікарні.
Наприкінці червня 2026 року він отримав витяг від 12.06.2026 з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО-21696/1 про скасування попереднього рішення МСЕК та визначення, що ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 12.06.2026.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.
Зазначає, що відповідно до пунктів 3 та 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15.11.2024 №1338, особи з довічно встановленою інвалідністю проходять оцінювання лише за власним бажанням або за рішенням суду, а перевірка МСЕК проводиться виключно на виконання постанови слідчого/прокурора, ухвали слідчого судді або за моніторингом, тоді як лист ДБР не є процесуальним рішенням у розумінні КПК України.
На переконання позивача, відповідач безпідставно не взяв до уваги неможливість його прибуття для проведення огляду, позбавивши його тим самим права бути вислуханим та проігнорувавши наявні медичні документи.
Звертає увагу суду, що у витязі з рішення зазначено про скасування рішення МСЕК щодо встановлення І групи інвалідності, хоча йому завжди встановлювалася ІІІ група, що вказує на неналежне та формальне дослідження матеріалів медико-експертної справи.
Ухвалою суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив повністю. Зазначив, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК проводилася на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 (указ Президента України від 22.10.2024 №732/2024), постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 та Наказу МОЗ України від 03.12.2024 №2022. Підставою проведення перевірки стала постанова слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 про залучення працівників установи як спеціалістів для дослідження обґрунтованості рішень МСЕК, у тому числі стосовно ОСОБА_1 .
Стверджує, що експертною командою здійснено аналіз медико-експертної справи позивача та встановлено відсутність обов`язкових об`єктивних медичних досліджень (навантажувальних проб Тредмілл/ВЕМ, повного протоколу ДопплерЕХОКГ, даних коронароангіографії), які підтверджують функціональний клас стенокардії напруження та відповідний ступінь обмеження життєдіяльності.
Позивач за листами-запрошеннями для проходження додаткового медичного обстеження до установи не з`явився та не надав підтверджень наявності виключних підстав для перенесення строків обстеження (відрядження, тимчасова непрацездатність, мобілізація), передбачених абзацом 13 пункту 51 Порядку №1338.
За результатами перевірки матеріалів справи та у зв`язку з неприбуттям позивача і відсутністю підстав для перенесення строків експертна команда ЦОФСО 12.06.2026 законно прийняла рішення №ЦО-21696/1 про скасування попереднього рішення МСЕК.
З огляду на викладене відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним і прийнятим у межах повноважень, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
19.08.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. У ній позивач зазначив, що доводи відповідача є суперечливими, оскільки той одночасно стверджує про проведення суто документальної перевірки справи та обґрунтовує скасування інвалідності фактом неприбуття позивача.
Також позивач наголосив, що лист або постанова ДБР про залучення спеціаліста не тотожні процесуальному рішенню про проведення перевірки МСЕК, а відсутність окремих аналізів у медичній справі за 2021 рік не спростовує наявності у нього стійкого розладу здоров`я.
Крім того, у відповіді на відзив позивач заявив клопотання про витребування у відповідача всього обсягу матеріалів перевірки, доказів вручення йому повідомлень та усіх його звернень про неможливість прибуття.
Ухвалою суду від 18.08.2026 проведено заміну відповідача у справі №140/10022/26 Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (ідентифікаційний код 03191673) на її правонаступника Державне некомерційне товариство Інститут оцінювання функціонування (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03191673).
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
16.02.2021 рішенням МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду (довічно).
31.01.2025 слідчим Державного бюро розслідувань у межах кримінального провадження №62024000000000923 винесено постанову про залучення працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в якості спеціалістів для проведення дослідження щодо обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення групи інвалідності стосовно низки осіб, у тому числі ОСОБА_1 .
На виконання постанови ДБР та відповідно до наказу МОЗ України від 03.12.2024 №2022 Центром оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) здійснено перевірку медико-експертної справи позивача.
Позивачу неодноразово надсилалися листи-повідомлення про необхідність прибуття до установи для проведення медичного обстеження та оцінювання.
Позивач до установи для проведення огляду та обстежень не з`явився, направляючи звернення про неможливість прибуття за станом здоров`я.
12.06.2026 за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО відповідача прийнято рішення №ЦО-21696/1 (оформлене протоколом №ЦО-21696/1), яким скасовано рішення МСЕК про встановлення групи та строку інвалідності позивачу та визначено, що ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 12.06.2026.
Не погоджуючись з таким рішення відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Суд зауважує, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип «належного урядування» зобов`язує Центр оцінювання навести у рішенні чіткі мотиви свого рішення у порівняні з попереднім висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина друга статті 2 КАС України).
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі також - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі також - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзаці 4 частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 в дію рішення РНБО від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» пункту 2 вказаного рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
На виконання рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 25.10.2024 №1207 та 08.11.2024 №1276, якими було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
Відповідно до пункту 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:
здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;
розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;
проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;
узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;
повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;
направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;
забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;
впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;
бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;
проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;
бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.
З аналізу пункту 13 Положення №1317 вбачається, що на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладено повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та їх скасування. При цьому, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.
При цьому, наказом Міністерства охорони здоров`я від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» вирішено покласти права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з дати підписання цього наказу.
Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі - Положення).
Пунктом 8 Положення встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Втім, з 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 2 та 6 пункту 3 постанови від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року №2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673). Враховуючи зазначене, ЦМСЕК МОЗ України було передано всі нерозглянуті матеріали та справи за запитами правоохоронних органів до Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено ЦОФСО) для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024.
За правилами пункту 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи:
1) надає організаційно-методичне консультування експертним командам;
2) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;
за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинне бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.
У свою чергу, положення пункту 10 Порядку №1338 передбачають, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Так, пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Здійснивши системний аналіз вищенаведених положень Положення №1338 та Порядку №1338 у взаємозв`язку з нормами процесуального права, слід дійти висновку, що відповідач у цих правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, чия діяльність підпадає під дію пункту 9 частини першої статті 19 КАС України. Зазначена норма прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори щодо оскарження рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки такі рішення є обов`язковими для органів державної влади та інших осіб.
У межах цієї спеціальної компетенції відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій.
Такими підставами можуть бути:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді;
за запитом робочої групи з моніторингу;
за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо Центром оцінювання функціонального стану особи.
Отже визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки оскаржуваного рішення є встановлення підставності його перегляду.
У контексті оцінки підставності ініціювання перевірки суд враховує правову позицію судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 07.08.2019 у справі №826/2212/17, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, прийняті у межах кримінального провадження, до моменту їх скасування у встановленому КПК України порядку.
Якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку №1338.
Суд встановив, що підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та винесення оскаржуваного рішення стало виконання постанови старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 31.01.2025, якою у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 залучено в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Як питання, що підлягає дослідженню спеціалістами у даній постанові зазначено: чи обґрунтовано прийняті рішення МСЕК про встановлення груп інвалідності визначеним особам, зокрема позивачу (а.с.58-62).
Вказана постанова старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024 (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ст. 368-5, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 369 КК України), якою визначено здійснити перевірку обґрунтованості прийняття рішень МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, зокрема позивачу, є належним процесуальним документом на підставі якого за приписами Порядку №1338 визначено можливість проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або медико-соціальними експертними комісіями.
За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність у відповідача належних правових підстав для проведення перевірки обґрунтованості встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
Щодо твердження позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за його відсутності.
Системний аналіз норм Порядку №1338 свідчить, що перевірка обґрунтованості рішень МСЕК здійснюється за матеріалами медико-експертної справи, а у разі необхідності проведення додаткових обстежень особа викликається для їх проходження.
При цьому, абзацом 13 пункту 51 та підпунктом 8.5 пункту 8 Порядку №1338 встанолено, що виключними підставами для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Вказаний перелік підстав для перенесення строків проведення медичних обстежень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як свідчать матеріали справи, листом від 22.08.2025 №3224/01-19 відповідач завчасно та у належній формі повідомив позивача про необхідність прибути до 01.10.2025 р. до ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» (м. Дніпро) для стаціонарного обстеження у зв`язку з перевіркою рішення МСЕК на виконання постанови ДБР від 31.01.2025. Позивач звернувся з клопотанням/заявою про неможливість прибуття через стаціонарне лікування, надавши виписку №1150 від 26.09.2025 (період лікування з 17.09.2025 по 26.09.2025).
Врахувавши заяву позивача, відповідач переніс строки обстеження та листом від 10.10.2025 №4823/01-19 повторно запросив ОСОБА_1 прибути для проведення додаткового стаціонарного обстеження після закінчення лікування останнього в Любомльській міській лікарні. У відповідь на даний лист позивачем надано епікриз/виписку про перебування на стаціонарному лікуванні з 06.10.2025 по 10.10.2025.
Листом від 17.12.2025 №10583/01-19 відповідач надав роз`яснення щодо процедури проведення оцінювання, підстав проведення додаткового обстеження, а також попередив позивача про правові наслідки повторної неявки відповідно до норм Порядку №1338.
Листом від 20.04.2026 №3739/03-19/2026 Відповідач вкотре вжив належних заходів для повідомлення позивача, направивши останньому офіційне повідомлення із встановленням нового граничного терміну прибуття — до 27.05.2026.
Як наслідок суд приходить висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Порядком №1338, завчасно повідомляючи позивача про час, місце та мету проведення медичного обстеження офіційними письмовими повідомленнями. Також відповідач сприяв реалізації прав позивача, неодноразово переносив розгляд питання та строки прибуття за його зверненнями, надаючи можливість проходити лікування за місцем проживання та надавати відповідні медичні документи.
Після 10.10.2025 (та на момент виклику у травні 2026 року) позивачем не надано жодного листка непрацездатності або медичного висновку, який би підтверджував наявність тимчасової непрацездатності на конкретно визначені дати повторних викликів або станом на час розгляду справи.
Проходження КТ-обстеження від 19.11.2025 р. та наявність медичних рекомендацій є елементами планового діагностичного нагляду і не є тотожними тимчасовій непрацездатності, яка звільняє від обов`язку з`явитися на медичний огляд.
Оскільки відповідачем було вжито всі можливості для сприяння явці позивача на огляд, а позивачем не надано підтвердження наявності виключних підстав (непрацездатність, відрядження) на визначену дату виклику (до 27.05.2026), неявка позивача не перешкоджала прийняттю рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на підставі досліджень наявних матеріалів медико-експертної справи.
Суд враховує правовий висновок, викладений у пункті 129 постанови Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №360/660/25 про те, що системний аналіз пункту 13 Положення №1317 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», якою був спрощений принцип заочного прийняття рішень комісією у зв`язку з адаптацією всієї системи МСЕК до умов воєнного стану, дає підстави для висновку, що у період дії воєнного стану ЦМСЕК МОЗ наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження.
За таких обставин, суд приходить висновку, що відповідачем не порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, що фактично є підставою для визнання спірного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України №ЦО-21696/1 від 12.06.2026, яким ОСОБА_1 скасовано ІІІ групу інвалідності, таким, що відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, тому не підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.
Щодо клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме: матеріалів перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, доказів належного вручення йому листів-запрошень для проходження оцінювання, а також усіх оригіналів/копій його звернень (листів) до Відповідача про неможливість прибуття за станом здоров`я, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, факт направлення відповідачем листів-запрошень та факт їх отримання позивачем не є спірними. У позовній заяві та у відповіді на відзив сам позивач детально описує всі отримані листи (від 22.08.2025, 10.10.2025, 17.12.2025, 31.03.2026, 20.04.2026), додає їх копії та підтверджує факт направлення відповідей про неможливість прибуття через стан здоров`я. Відповідач у відзиві на позовну заяву також повністю підтвердив факт надсилання вказаних запрошень та отримання звернень позивача.
Таким чином, обставини обміну листами між сторонами визнаються обома учасниками справи та підтверджені наявними у справі письмовими доказами.
За висновками суду, що викладені вище, надсилання позивачем листів про неможливість прибуття з причин стану здоров`я не підпадає під нормативно визначені виключні підстави перенесення строків огляду (абз. 13 п. 51 Порядку №1338), а неявка особи не перешкоджала прийняттю рішення за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, на переконання суду, додаткове витребування доказів щодо вручення повідомлень та внутрішнього листування між сторонами є недоцільним, оскільки ці документи не здатні змінити правову кваліфікацію спірних правовідносин і не впливають на висновки суду про законність оскаржуваного рішення відповідача.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення на користь позивача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 10 листопада 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03191673).
Суддя Н. В. Стецик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua