Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №140/7379/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №140/7379/26

Суддя: Мачульський Віктор Володимирович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7379/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дзундза Юрій Романович звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому заявлені наступні вимоги:

1) Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» за 2015, 2016, 2017 рік.

2) Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» за 2018, 2019 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.

3) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату «грошової допомоги на оздоровлення» за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 140/4286/23.

4) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату «грошової допомоги на оздоровлення» за 2018, 2019 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки; з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 140/4286/23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 09.07.2014 по 07.03.2019 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що знаходилась в підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 07.03.2019 №52 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. При звільнені зі служби відповідач в супереч вимогам чинного законодавства при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення за 2018-2019 роки. При обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №140/4286/23 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі. Виплату індексації в повному обсязі було здійснено відповідачем 08.05.2026 проте, перерахунок спірних виплат здійснено не було. Вважає, що такі дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 роки, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та (виклику) повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву від 27.06.2026 відповідач позовних вимог не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що на момент здійснення спірних виплат військова частина керувались чинними нормативно-правовими актами та здійснювали нарахування у порядку, який прямо передбачався законодавством. Зазначає, що рішення суду у справі №140/4286/23 не має преюдиційного значення щодо обов`язку здійснювати перерахунок інших виплат. Вважає, що позивач фактично повторно просить визначити розмір грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпустки за періоди 2015-2019 роки після виплати індексації на виконання рішення суду у 2023 році.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 витребувано у в/ч НОМЕР_1 копії особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015-2019 роки.

07.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до справи письмових доказів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2026 про витребування доказів витребувано з Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України копії особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015-2017 роки.

24.10.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до справи письмових доказів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2026 про витребування доказів витребувано у представника позивача Дзудзи Ю.Р. копії архівних довідок про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2015-2017 роки.

Вимоги вищевказаної ухвали суду адвокатом Дзудзою Ю.Р. на момент розгляду справи судом не виконанні.

06.11.2026 до суду від Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшли копії архівних довідок про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2015-2017 роки.

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 09.07.2014 по 07.03.2019 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що знаходилась в підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 07.03.2019 №52 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, з 07.03.2019.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №140/4286/23 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування липня 2014 року, січня 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (з урахуванням виплачених сум). Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2019 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2019 року відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням висновків суду у рішенні та виплачених сум.

На виконання вищевказаного рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 проведено 08.05.2026 виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що підтверджується банківською випискою АТКБ «ПриватБанк».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За визначенням статті 1 цього Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статей 1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно із частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Відповідно до пункту 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За приписами Закону №2011-XII та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації.

Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошової допомоги на оздоровлення та грошова компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.

З копії архівних довідок про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2015-2018 роки вбачається, що позивачу не нараховувалась грошова допомога на оздоровлення.

Доказів нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки суду не надано.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 07.03.2019 №52 вбачається, що при звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову компенсацію за дні невикористаної основної відпустки за 2019 рік в кількості 5 діб у сумі 1736,19 грн, та грошову допомогу на оздоровлення у сумі 10417,13 грн.

Відтак, оскільки виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2019 роки, та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік, які обраховувались виходячи з щомісячного грошового забезпечення.

Тому позовні вимоги в цій частині про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки у кількості 5 діб за 2019 рік без урахування індексації підлягають задоволенню, тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок відповідних складових грошового забезпечення.

Щодо здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться їх розрахунок, щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України, передбаченої постановою №889, то суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №16 Постанову №889 доповнено новою нормою, згідно з якою, виплата винагороди поширюється на всіх військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби) без урахування займаних ними посад.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що розрахунковою величиною для обрахунку розміру щомісячної грошової допомоги на оздоровлення, є місячне грошове забезпечення.

Судом встановлено, що за період служби у військовій частині НОМЕР_2 позивачеві виплачувалась щомісячна грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №595).

Відповідно до пункту 8 Інструкції №595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція №595 втратила чинність з 16.12.2016 у зв`язку з виданням Міністерством оборони України наказу від 24.10.2016 №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №550).

Пунктом 8 Інструкції №550 також, як і пунктом 8 Інструкції №595 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що частина 4 статті 9 Закону України №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 в справі №825/997/17 наголосила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-XII, а не підзаконні нормативно-правові акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, суд виснував, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Зміст постанови №889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Як підтверджується матеріалами справи, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачеві протягом 2015-2019 років щомісячно, що свідчить про її систематичний, а не разовий характер.

Отже, у спірному випадку щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та підлягала включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.

Цей висновок корелюється з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, відповідно до якої оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Отже, виплативши позивачеві допомогу на оздоровлення у 2019 році, та компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки в кількості 5 (п`ять) діб за 2019 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку цих виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, відповідач порушив право позивача на отримання одноразового додаткового виду грошового забезпечення у належному розмірі. З урахуванням викладеного ці позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки в кількості 5 (п`ять) діб за 2019 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки в кількості 5 (п`ять) діб за 2019 рік, з урахуванням раніше виплачених грошових сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua