Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №140/7897/26
Суддя: Плахтій Наталія Борисівна
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7897/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2026 №032650007826 про відмову у призначенні за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV);
зобов`язання зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 26.03.1990 на території Білоруської СРСР згідно із наданим дипломом серії НОМЕР_1 ; період роботи на території Білоруської СРСР з 16.04.1990 по 15.06.1992, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 ; період роботи з 31.01.1994 по 31.12.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 ; період роботи з 24.12.1993 по 25.01.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 ; період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 09.02.2015 по 30.04.2015 та здійснити з 17.03.2026 призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 17.03.2026 для призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Згідно з принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області. 25.03.2026 рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №032650007826 було відмовлено у призначенні пенсії позивачу з тих підстав, що страховий стаж заявника становить 18 років 06 місяців 13 днів.
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано:
- періоди навчання на території Білоруської СРСР згідно із наданим дипломом серії НОМЕР_1 , роботи з 31.01.1994 по 31.12.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025. Після здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до МЗС щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат відповідно до Порядку №562 та надходження відповіді право на пенсійну виплату буде переглянуто;
- період роботи на території Білоруської СРСР з 16.04.1990 по 15.06.1992, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025. Після здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до МЗС щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат відповідно до Порядку №562 та надходження відповіді право на пенсійну виплату буде переглянуто;
- період роботи з 31.01.1994 по 31.12.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки номер наказу дописано іншим чорнилом, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58);
- період роботи з 24.12.1993 по 2.01.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки запис завірено печаткою УРСР.
Вік заявника 55 років 05 місяців 02 дні. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Спірне рішення ГУ ПФУ в Харківській області позивач вважає протиправним з огляду на таке.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 26.03.1990 у період з 01.09.1987 по 26.03.1990 позивач навчався в «Мінському авіаційному технічному училищі цивільної авіації» на території Білоруської Республіки. Згідно трудової книжки НОМЕР_3 у період з 16.04.1990 по 15.06.1992 ОСОБА_1 працював на території Білорусії на посаді наладчика технологічного обладнання за четвертим розрядом, цех №34 та був звільнений у зв`язку із скорочення штату.
Позивач зазначає, що наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Білорусь. А тому всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією було припинено співробітництво та обмін поштою з іншими державами та неможливістю надати запит на звірку достовірності документів.
У відповідності до записів, що містяться в трудовій книжці, позивач працював з 31.01.1994 по 31.12.1994 на посаді заступника начальника ЛТЦ. Для підтвердження факту працевлаштування позивач надав довідку Акціонерного товариства «Укртелеком» №37 від 28.04.2026 та наказ Ратнівського районного вузлу зв`язку від 31.12.1994. Позивач покликається на те, що працівник не несе відповідальності за порушення порядку заповнення його трудової книжки, а тому період, який не був зарахований з 31.01.1994 по 31.12.1994, має бути зарахований до загального страхового стажу позивача. На думку позивача, не може бути не зарахований трудовий стаж на підставі того, що номер наказу у трудовій книжці дописано іншим чорнилом, оскільки він, як працівник, не несе відповідальності за її заповнення.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 24.12.1993 по 25.01.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки запис завірено печаткою УРСР, то це не є поважною підставою для його не врахування, позаяк обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.
На підтвердження періоду догляду за особою, яка досягла 80-річного віку, позивач надав довідку Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації №589/1.16/2-26 від 05.05.2026, відповідно до якої перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації та одержував щомісячну компенсаційну виплату особі, яка здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку з 09.02.2015 по 30.04.2015 ( ОСОБА_2 ,1935 р.н.), а відтак цей період також підлягає врахуванню до страхового стажу.
З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.30).
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ в Харківській області позовні вимоги не визнала (а.с.33-34). В обґрунтування своєї позиції вказала, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано:
- період навчання на території Білоруської СРСР згідно із наданим дипломом серії НОМЕР_1 , оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025р. Після здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до МЗС щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат відповідно до Порядку № 562 та надходження відповіді право на пенсійну виплату буде переглянуто;
- період роботи на території Білоруської СРСР з 16.04.1990 по 15.06.1992, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025р. Після здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до МЗС щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат відповідно до Порядку № 562 та надходження відповіді право на пенсійну виплату буде переглянуто;
- період роботи з 31.01.1994 по 31.12.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки номер наказу дописано іншим чорнилом, що є порушенням вимог Інструкції №58;
- період роботи з 24.12.1993 по 2.01.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки запис завірено печаткою УРСР.
Закон України «Про правонаступництво України» встановлює, що Україна є правонаступником УРСР. УРСР припинила своє існування, а, отже, усі печатки, штампи, що містили згадку про УРСР, повинні бути замінені на нові. З невідомих причин цього не було зроблено, тому використання печатки УРСР є неправомірним та не може посвідчувати запис про трудову діяльність у вищезазначеній трудовій книжці.
Також, зазначене місце проживання у заяві не відповідає місцю проживання, зазначеному у паспорті.
Враховуючи вищезазначене, оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 25.03.2026, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону №1058-ІV у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та у зв`язку із відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання.
Представник відповідача вважає, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 25.03.2026 №032650007826 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що слідує з відповідного посвідчення серії НОМЕР_4 від 16.05.2023 (а.с.27).
17.03.2026 позивач (у віці 55 років) звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.36).
За принципом екстериторіальності 25.03.2026 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №032650007826 про відмову у призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що до страхового стажу роботи не зараховано:
- період навчання на території Білоруської СРСР згідно із наданим дипломом серії НОМЕР_1 , оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025. Після здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до МЗС щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат відповідно до Порядку №562 та надходження відповіді право на пенсійну виплату буде переглянуто;
- період роботи на території Білоруської СРСР з 16.04.1990 по 15.06.1992, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025 р. Після здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до МЗС щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат відповідно до Порядку №562 та надходження відповіді право на пенсійну виплату буде переглянуто;
- період роботи з 31.01.1994 по 31.12.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки номер наказу дописано іншим чорнилом, що є порушенням вимог Інструкції №58;
- період роботи з 24.12.1993 по 2.01.1994, згідно із записами з трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки запис завірено печаткою УРСР.
Додатково зазначено, що зазначене місце проживання у заяві не відповідає місцю проживання, зазначеному у паспорті.
Відповідач дійшов висновку про відсутність права на призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до статті 115 Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та у зв`язку із відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання (а.с.38-39).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону №1058-IV, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2026 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 33 років. У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягнули 63 роки та за умови наявності у таких осіб страхового стажу від 23 до 33 років.
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дружини «(чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, пункт 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV передбачає право на дострокове призначення пенсії за віком для окремих категорій осіб, пов`язаних із захистом України та участю у бойових діях. Таке право мають, зокрема, військовослужбовці, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, а також батьки та дружини (чоловіки) загиблих Захисників і Захисниць України, за умови досягнення визначеного законом віку та наявності необхідного страхового стажу.
Таким чином, законодавець надав зазначеним категоріям осіб додаткову соціальну гарантію у вигляді можливості дострокового виходу на пенсію з огляду на особливий характер служби, участь у захисті держави та пов`язані з цим втрати і наслідки.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зокрема у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 115 Закону №1058-ІV (не менше 25 років).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частина друга статті 24 Закону №1058-IV передбачає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_3 (а.с.15 зворот-20) слідує, що ОСОБА_1 працював, зокрема у періоди:
з 16.04.1990 по 15.06.1992 – налагоджувальником технологічного обладнання Завод «Цветотрон» (Республіка Білорусь);
з 24.12.1993 по 25.01.1994 – слюсарем консервного цеху Радгосп «Ратнівський»;
з 31.01.1994 по 31.12.1994 – заступник начальника лінійно-технічного цеху.
Судом встановлено, що зазначені записи у трудовій книжці позивача завірені печатками та підписом відповідальних осіб.
Разом з тим, періоди з 31.01.1994 по 31.12.1994 та з 24.12.1993 по 25.01.1994 не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав, що номер наказу дописано іншим чорнилом та запис завірено печаткою УРСР відповідно.
Щодо таких доводів пенсійного органу, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 заповнені всі поля правильно. Так, записи в трудовій книжці про роботу позивача та звільнення (записи №7, 9) в період з 31.01.1994 по 31.12.1994 відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працював позивач. Записи про періоди роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень, причина звільнення також не містить закреслень та є повністю читабельною.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Разом з тим, здійснення запису іншим кольором ручки працівником при заповненні трудової книжки за умови, що записи про роботу виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, не може позбавляти особу на зарахування такого періоду роботи до страхового стажу.
Крім того, наказом №20т про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника начальника ЛТЦ з 31.01.1994, наказом Ратнівського районного вузла зв`язку від 31.12.1994 (а.с.21-23) та довідкою АТ «Укртелеком» №37 від 28.04.2026 (а.с.24 зворот) підтверджується факт роботи позивача у зазначений період, тож такий період підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
При цьому, твердження відповідача про те, що період з 24.12.1993 по 25.01.1994 зарахувати до страхового стажу неможливо у зв`язку з тим, що запис завірено печаткою УРСР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства.
Україну проголошено незалежною державою 24 серпня 1991 року. До цього часу на печатках підприємств, установ та організацій міг міститися напис «УРСР». В подальшому зміна печаток відбувалась поступово і протягом значного часу.
Положення постанови Президії Верховної Ради України від 11.05.1992 №2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 №643, не містили жодних положень про заборону використання раніше виготовлених печаток та штампів (маються на увазі ті, що були виготовлені до припинення існування УРСР) та про обов`язок їх заміни, а також не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів.
Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, такими, що не підлягають застосуванню або не чинними та неправдивими.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1987 по 26.03.1990 та роботи з 16.04.1990 по 15.06.1992, оскільки відсутнє повідомлення про неможливість документально підтвердити факт неодержання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь відповідно до Постанови №562 від 16.05.2025.
Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.
Пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Матеріали справи не містять відомостей, що пенсійний орган відповідно до Постанови №562 звернувся до Міністерства закордонних справ України із заявою про направлення запиту до іншої країни щодо здійснення або нездійснення пенсійних виплат за період трудової діяльності до 1 січня 1992 року.
За змістом абзаців 5-6 Порядку №562 МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.
Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.
У своїй заяві позивач зазначив про відсутність пенсійних виплат в іншій державі (а.с.36), отже ним виконано вимоги Порядку №562.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно із статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Крім того, частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Відтак, з огляду на те, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 навчався з 1987 по 26.03.1990 в Мінському авіаційному технічному училищі громадянської авіації (а.с.13) та записами у трудовій книжці підтверджується робота позивача у період з 16.04.1990 по 15.06.1992 в Республіці Білорусь, яка була учасником Угод, то такий спірний період підлягає зарахуванню до загального стажу роботи ОСОБА_1 в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди.
Крім того, суд зауважує, що відповідач безпідставно посилається на Постанову №562 при не зарахуванні навчання до стажу, оскільки дана постанова визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди саме трудової діяльності до 1 січня 1992 року, а не навчання.
З врахуванням викладеного суд вважає, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для не зарахування позивачу до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1987 по 26.03.1990 та роботи з 16.04.1990 по 15.06.1992 на території Республіки Білорусь згідно з даними диплому та трудової книжки позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за престарілою ОСОБА_2 з 09.02.2015 по 30.04.2015, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «є» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлений пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558, якою затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати, за яку сплачені страхові внески.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.07.2018 року по справі №348/919/17 зауважив, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.
Вказана позиція Верховного Суду враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
З форми РС-право вбачається, що позивачу до страхового стажу не зараховано період догляду за особою, яка досягла 80-річного віку, з 01.04.2015 по 30.04.2015, водночас період з 09.02.2015 по 31.03.2015 зараховано (а.с.41).
На підтвердження здійснення догляду з 09.02.2015 по 30.04.2015 позивач надав до суду довідку Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 05.05.2026 №589/1.16/2-26, яка видана про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Ковельської РДА та одержував щомісячну компенсаційну виплату особі, яка здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку з 09.02.2015 по 30.04.2015 ( ОСОБА_2 1935 р.н.) (а.с.25).
Проте, суд зауважує, що така довідка не подавалась разом із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим, за даними персоніфікованого обліку, позивач отримав щомісячну компенсаційну виплату, за яку сплачені страхові внески, від Управління соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації лише в лютому та березні 2015 року (а.с.43-45).
Оскільки разом із заявою про призначення пенсії позивач не надав достатніх доказів, які підтверджують отримання компенсації по догляду за пенсіонером саме в період з 09.02.2015 по 30.04.2015, тому відповідач правомірно врахував до страхового стажу період догляду за даними персоніфікованого обліку з 09.02.2015 по 31.03.2015.
Щодо відсутності довідки про реєстрацію місця проживання та невідповідність місця проживання, зазначеному у заяві, місцю проживання, зазначеному у паспорті, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2025 №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, відомості про місце проживання.
Як встановлено судом, відомості про місце проживання зазначені в паспорті позивача: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Водночас, у заяві про призначення пенсії позивач зазначив місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.36), де позивач фактично зареєстрований, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 19.05.2025 (а.с.11).
Суд зазначає, що встановлена відповідачем у поданих документах невідповідність місця проживання не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки відповідно до абзацу четвертого пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд також зауважує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Крім того, Пенсійний фонд має право в порядку електронної інформаційної взаємодії отримувати відомості про трудову діяльність, заробітну плату, сплату єдиного внеску та іншу інформацію, необхідну для призначення або перерахунку пенсій і соціальних виплат.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів чи не неподання особою усіх документів відповідач наділений правом звернення до позивача, а також до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак ГУ ПФУ в Харківській області таким правом не скористалося та не здійснило перевірку поданих позивачем документів.
Таким чином, відповідач при розгляді документів позивача міг самостійно усунути виявлену розбіжність в адресі проживання позивача, проте протиправно цього не зробив.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач – ГУ ПФУ в Харківській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення 25.03.2026 №032650007826 про відмову у призначенні за віком прийняте з дотриманням критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача слід визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги в цій частині – задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги зобов`язального характеру, суд враховує наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати страховий стаж особи.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1987 по 26.03.1990, роботи з 16.04.1990 по 15.06.1992, з 31.01.1994 по 31.12.1994, з 24.12.1993 по 25.01.1994 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.03.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.03.2025 №032650007826 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1987 по 26.03.1990, роботи з 16.04.1990 по 15.06.1992, з 31.01.1994 по 31.12.1994, з 24.12.1993 по 25.01.1994 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Оригінал: reyestr.court.gov.ua