Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №641/6422/25
Суддя: Пилипчук Н. П.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року
м. Харків
справа № 641/6422/25
провадження № 22-ц/818/3492/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 березня 2026 року в складі судді Музиченко В.О.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 08 липня 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ «Альфа-Банк», який у подальшому змінив назву на АТ «Сенс Банк», із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який розміщено на сайті Банку.
Позичальниця підписала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «8277», направленого їй 08 липня 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , та підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування тощо. Банк прийняв пропозицію відповідачки.
Таким чином, 08 липня 2021 року між банком та відповідачкою укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із такими умовами: тип кредитування - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED»; мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту банк на підставі поданих позичальником документів та цієї Угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів; ліміт кредитної лінії - 200 000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії - 13 000,00 грн; процентна ставка - 37,00 % для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Угоді присвоєно № 631715905.
Банк взяті на себе відповідно до Угоди зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Відповідачка активувала кредитну картку та активно користувалась кредитними коштами.
Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 27 661,75 грн, з яких: 17 094,93 грн - прострочене тіло кредиту; 10 566,82 грн - відсотки за користування кредитом.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 27 661,75 грн, судовий збір 2422,40 грн та 2771,45 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 03 березня 2026 року у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовлено, витрати АТ «Сенс Банк» зі сплати судового збору та правничої допомоги покладено на АТ «Сенс Банк».
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту укладення 08 липня 2021 року кредитного договору № 631715905 з ОСОБА_1 .
На вказане рішення суду 23 березня 2026 року через систему «Електронний суд» АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 08 липня 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яку Банк прийняв, про що зазначено в акцепті. Позичальниці відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 з електронним платіжнім засобом у гривні, для неї випущена міжнародна платіжна карта MasterCard DEBIT WORLD строком дії п`ять років з моменту випуску № НОМЕР_3 . Так як банк прийняв пропозицію клієнта на укладання Угоди, відповідно Акцепт пропозиції на укладення угоди містить всі умови отриманої від позичальника Оферти, зокрема, сума встановленої кредитної лінії - 13 000,00 грн; процентна ставка - 37,00 % для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Кредитний договір укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та є рівнозначним договору в письмовій формі. Презумпцію правомірності договору не спростовано. Відповідачка кредитну картку активувала та активно користувалась кредитними коштами, що підтверджується випискою по поточному рахунку за період з 08 липня 2021 року по 18 травня 2025 року, яка була додана до позовної заяви. Розрахунок заборгованості повністю відповідає інформації, яка зазначена у виписці по рахунку. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» слід задовольнити частково, рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підтвердження укладання кредитного договору від 08 липня 2021 року позивач долучив: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка містить роз`яснення про порядок здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників (а.с.17 зворот), паспорт споживчого кредиту, що підписаний ОСОБА_1 08 липня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8277, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо (а.с. 18-19) та Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, який не містить дати та номеру (а.с. 20).
Також позивач надав довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» клієнт ініціював процес активізації картки з використанням Системи Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду): текст повідомлення «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na oformlennia kartky 8277; дата відправки 08 липня 2021 року; номер телефону, на який було відправлено повідомлення НОМЕР_1». Підписання угоди № 631715905 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) (а.с.21).
З наданої банком виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 08 липня 2021 року по 18 травня 2025 року, що містить інформацію про рух коштів, вбачається, що 08 липня 2021 року банк встановив кредитний ліміт у розмірі 13 000,00 грн, який у подальшому неодноразово змінював; відповідачка користувалась коштами на рахунку і поповнювала його, та протягом усього періоду банк нараховував та списував з рахунку відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, комісію за обслуговування основної картки, а також нараховував заборгованість, зокрема нарахував по тілу кредиту - 17 094,93 грн, за відсотками - 10 566,82 грн (а.с. 21 зворот - 24).
ОСОБА_1 також надано виписки по рахунку, які містять інформацію про стан рахунку з 08 січня 2022 року по 08 листопада 2025 року (а.с. 56-93), з яких вбачається, що у вказаний період банком здійснювались списання процентів за користування кредитом і за овердрафт та комісії за розрахунково-касове обслуговування картки. Станом на 08 травня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 27 490,85 грн (а.с. 89).
Відповідно до складеного позивачем розрахунку (а.с. 28) борг відповідачки за кредитним договором № 631715905 від 08 липня 2021 року станом на 18 травня 2025 року складає 27 661,75 грн, з яких: 17 094,93 грн - прострочене тіло кредиту; 10 566,82 грн - відсотки за користування кредитом.
На адресу ОСОБА_1 АТ «Сенс Банк» 11 квітня 2025 року надіслало вимогу про усунення порушень, в якій вказано про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 631715905 від 08 липня 2021 року, яка станом на 24 березня 2025 року складає 26 704,71 грн. (а.с. 25-27).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі встановлено, що звертаючись до суду з позовом АТ «Сенс Банк» було надано суду довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту та Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, який не містить дати та номеру і підпису позичальниці.
Відмовляючи у задоволенні позову банку у повному обсязі суд першої інстанції виходив з недоведеності факту укладення між сторонами кредитного договору.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечувала, що між нею та банком 08 липня 2021 року було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, на підставі якої їй було відкрито рахунок і видано картку зі строком дії до липня 2026 року, лише зазначала, що договір було укладено не через Інтернет-сервіс, а саме у відділенні банку. Посилалась на те, що до 24 лютого 2022 року вона виконувала умови договору, а надалі настали обставини непереборної сили, та банком була анульована її картка, проте здійснювались нарахування певних сум, зокрема комісії, з якими вона не згодна, вважає їх необґрунтованими (а.с. 51-55).
За змістом частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З урахуванням того, що відповідачка у відзиві сама посилалась на факт укладення договору з банком, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів укладення кредитного договору.
До того ж, такий договір частково виконувався - ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами і частково погашала заборгованість, тому договір не можна вважати неукладеним, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).
З огляду на викладене, оскільки банк має право вимагати фактично отриманих та неповернутих відповідачкою кредитних коштів, підстав для відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, матеріалами справи дійсно не підтверджується, що 08 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала оферту - пропозицію на укладення договору про надання споживчого кредиту № 631715905, оскільки до суду першої інстанції не надано вказаної оферти. Акцепт банку не містить підпису відповідачки.
Посилання банку на довідку про ідентифікацію, а саме, що ОСОБА_1 здійснено акцепт договору одноразовим ідентифікатором 8277, не можуть бути взяті до уваги, оскільки довідка видана позивачем без номеру та дати, крім того, на акцепті відповідного ідентифікатора не зазначено, він взагалі не містить даних про накладення електронного підпису.
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором 8277, не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20).
Тобто відсутні докази, що при укладенні договору відповідачка ознайомлювалась саме з такими його умовами, на які посилається банк у позовній заяві.
Отже, докази існування письмової домовленості між сторонами щодо нарахування процентів за користування кредитом, комісії у справі відсутні.
Водночас на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами банк надав виписку по рахунку ОСОБА_1 . Відповідачка зі свого боку також надала суду наявні у неї виписки по рахунку, що відображають інформацію про стан рахунку.
Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
З наданих сторонами виписок вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами у період з 08 липня 2021 року по 08 грудня 2021 року, а також вносила кошти на погашення заборгованості: останнє поповнення картки здійснила 03 лютого 2022 року на суму 400,00 грн, загалом у період з 08 липня 2021 року по 03 лютого 2022 року внесла коштів на рахунок на суму 7504,00 грн. У подальшому з лютого 2022 року банком лише здійснювались нарахування процентів і комісії, у зв`язку з чим заборгованість зростала.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем не доведено погодження між сторонами таких істотних умов договору як сплату відсотків за кредит та овердрафт, вимоги АТ «Сенс Банк» щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 10 566,82 грн задоволенню не підлягають.
Сума нарахованої комісії за обслуговування картки склала загалом 2704,10 грн, та з огляду на те, що доказів погодження сторонами умов договору про стягнення такої комісії суду також не надано, вказана сума підлягає відрахуванню від загального розміру заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково - у розмірі 14 390,83 грн (17 094,93 грн заборгованість за тілом кредиту - 2704,10 грн комісія). У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» в іншій частині слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З огляду на зазначене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 7), за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн (а.с. 120). Оскільки позов банку задоволено частково, на 52,02%, то з відповідачки підлягає стягненню на його користь судовий збір за подачу позову у розмірі 1 260,13 грн (2422,40*52,02%) та апеляційної скарги у розмірі 1 890,20 грн (3633,60*52,02%), а загалом 3 150,33 грн.
Крім того, у позовній заяві банк просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2771,45 грн. Вказав, що для надання професійної правничої допомоги АТ «Сенс Банк» звернулось до Адвокатського об`єднання «СмартЛекс», про що укладено договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, згідно з п. 3.1. якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн; за отримання рішення суду 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 % (а.с. 10-13).
Заперечень проти розміру судових витрат ОСОБА_1 до суду першої інстанції та апеляційної інстанції не подавала.
Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 1 441,71 грн (2771,45*52,02%).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити частково.
Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за договором № 631715905 від 08 липня 2021 року у розмірі 14 390 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто) грн 83 коп, судовий збір у розмірі 3 150 (три тисячі сто п`ятдесят) грн 33 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн 71 коп.
В іншій частині позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua