Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №619/76/26
Суддя: Яцина В. Б.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 619/76/26 Головуючий суддя І інстанції Болибок Є. А.
Провадження № 22-ц/818/4685/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Савенка М.Є., Шабельнікова С.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Брек Людмили Олегівни на додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 травня 2026 року у справі №619/76/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.
10.04.2026 представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Меркулова Н.А. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що у відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила, зокрема, що очікує понести судові витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зазначає, що відповідно до договору та акта наданих послуг, витрати відповідачки на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду такої справи у порядку ч.ч.3-4 ст. 270 ЦПК України.
Вказує, що вищезазначений розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі, відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову.
На думку заявника, це є підставою для ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 травня 2026 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Брек Л.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні додаткового рішення суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не були застосовані вимоги ч.5 ст.142 ЦПК України, відповідно до положень якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
На думку апелянта, суд не встановив у оскаржуваному рішенні, в чому полягала недобросовісність дій позивача при подачі заяви про залишення позову без розгляду.
Крім того, вказує, що відповідно до ст.ст.137, 142 ЦПК України, витрати на правничу допомогу, які понесені відповідачем у справі, можуть бути компенсовані за рішенням суду. Тобто, компенсаційний характер зводиться до сатисфакції фінансових витрат сторін процесу, які вони понесли у справі.
Наголошує , що суд першої інстанції не встановив те, чи була здійснена відповідачкою оплата за Актом №1 надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №28-02/25 від 18.02.2025, складеного 10.04.2025, у сумі 25 000 грн. Зазначає, що адвокатом Меркуловою Н.А. всупереч п.4.2 Договору про надання правової допомоги, а також вимогам чинного законодавства, не було надано платіжного документа, який би засвідчував внесення відповідачкою 25 000 грн у готівковій чи безготівковій формі.
Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, а також на постанову Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №755/3436/20, робить висновок, що вказані порушення процесуального законодавства призвели до необґрунтованого стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у сумі 7 500 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду – без змін.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам додаткове рішення суду відповідає.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд врахував характер спірних правовідносин, середній ступінь складності справи, обставину залишення позову без розгляду за заявою представника позивача, поданою до початку розгляду справи по суті, а також те, що відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи.
З огляду на викладене, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критеріями реальності адвокатських витрат, а також враховуючи фактичний обсяг і види наданих послуг, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним, а вартість відповідних послуг – завищеною. У зв`язку із цим суд визнав наявними підстави для зменшення розміру таких витрат та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між відповідачкою та адвокатом Меркуловою Н.А. було укладено Договір про надання правничої допомоги №28-02/25 від 28.02.2025.
Відповідно до п.1.1 Договору, клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в порядку надання правової допомоги захищати права і законні інтереси та здійснювати представницькі повноваження клієнта у відповідності до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором.
Згідно з п.2.1.4 Договору, адвокат бере участь у судових засіданнях, в яких клієнт є стороною або будь-яким іншим учасником судового процесу, в якості представника (захисника) клієнта, а також безпосередньо вчиняє дії, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у тому числі зі збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, а також складає заяви, звернення, адвокатські запити, позовні заяви, пояснення, скарги та інші документи правового характеру (п.2.1.3 Договору).
У подальшому, між відповідачкою та адвокатом Меркуловою Н.А. було укладено Додаткову угоду №4 від 06.01.2026 до Договору.
Відповідно до п.1.2 Додаткової угоди, безпосереднім предметом цього Договору між клієнтом та адвокатом є захист та представництво інтересів клієнта, пов`язаних із представництвом інтересів у Дергачівському районному суді Харківської області у цивільній справі №619/76/26.
Відповідно до п.4.1 Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги за цим Договором визначається сторонами, виходячи з фактично витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги за цим Договором клієнту.
Відповідно до п.4.2 Договору, обсяг та зміст наданої клієнту правової допомоги за цим Договором, а також розмір гонорару визначається в акті (актах) наданої правової допомоги (надалі – «Акт»), які формуються адвокатом по мірі надання правової допомоги та направляються на адресу клієнта засобами поштового або комунікаційного зв`язку або вручаються клієнту, вважається погодженим та підписаним (підлягаючим оплаті – за відсутності авансування або оплаченим – в частині авансу) клієнтом, якщо протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання Акта від клієнта не надійшли обґрунтовані зауваження щодо такого Акта. Підписання сторонами Акта засвідчує факт своєчасного та належного надання послуг в обсязі та розмірах, що визначені цим Актом. Акт може складатись як за певний період надання правової допомоги, так і на певний її вид.
Відповідно до п.4.3 Договору, оплата наданої правової (правничої-) допомоги здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката (або шляхом внесення оплати у готівковому виді).
Оплата наданих послуг здійснюється протягом 5 (п`яти) днів з моменту складання та підписання сторонами Акта наданих послуг.
Відповідно до Акта №1 від 10.04.2026 наданої правової допомоги за Договором №28-02/25 від 18.02.2025, адвокатом Меркуловою НА. було надано відповідачці правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) на загальну суму у розмірі 25 000 гривень, а саме:
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про ознайомлення з матеріалами справи, отримання доступу до електронної справи;
- правовий аналіз наданих клієнтом документів в рамках судової справи №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя;
- підготовлено та подано адвокатські запити з метою отримання документів та інформації в рамках підготовки до розгляду справи №619/76/26 у Дергачівському районному суді Харківської області до: Головного управління ДПС у Харківській області (вих. №30-01/26 від 30 січня 2026 року), Харківської митниці (вих. №27-01/26 від 27 січня 2026 року);
- підготовлено та подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у справі №619/76/26;
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;
- підготовлено та подано клопотання до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про долучення доказів;
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;
- підготовлено та подано клопотання до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування доказів;
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З огляду на це колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності можливості ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду.
Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризується умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом щодо відомих обставин справи з метою обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкоджання діяльності суду щодо правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи, що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Разом з тим звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та забезпечує доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача є формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст.129 Конституції України.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи мав недобросовісний позивач на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисними та який ступінь його вини і чим це підтверджується.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на характер процесуальної поведінки позивача та її наслідки для відповідачки.
Так, звернувшись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, позивач ініціював судовий розгляд спору, що, своєю чергою, зумовило необхідність вчинення відповідачкою процесуальних дій для захисту своїх прав та інтересів. Зокрема, під час підготовки відзиву на позовну заяву представником відповідачки було надано розгорнуті пояснення щодо обставин спору, зокрема стосовно майна, яке позивач просив поділити, опрацьовано відповідні матеріали та отримано відповіді на адвокатські запити, подані з метою формування правової позиції у справі.
Крім того, представником відповідачки подавалися клопотання про витребування та долучення до матеріалів справи доказів, а також про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Наведене свідчить про те, що відповідачка та її представник вживали заходів для належної підготовки справи до судового розгляду, виявляли готовність брати участь у судових засіданнях та здійснювали процесуальні дії, спрямовані на захист інтересів відповідачки. При цьому представник відповідачки брала участь в одному із судових засідань.
Водночас позивач, ініціювавши судовий розгляд спору, у судове засідання, призначене на 09.02.2026, не з`явився, подавши клопотання про його відкладення, а в судове засідання, призначене на 10.03.2026, повторно не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки. Надалі представник позивача подала заяву про залишення позову без розгляду за відсутності позивача та його представника.
За таких обставин колегія суддів бере до уваги, що відповідачка, будучи залученою до судового процесу внаслідок звернення позивача з відповідним позовом, вживала необхідних заходів для захисту своїх прав та інтересів, залучила представника, здійснила підготовку процесуальних документів, збір та подання доказів, а також забезпечувала участь представника в судовому засіданні. Натомість позивач, після ініціювання судового розгляду та спонукання відповідачки до вчинення відповідних процесуальних дій, надалі відмовився від продовження розгляду справи шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду.
Таким чином, саме процесуальна поведінка позивача зумовила необхідність понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, які внаслідок залишення позову без розгляду не були компенсовані в межах вирішення спору по суті.
Відтак наявні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 судових витрат.
Разом із тим при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим (п.268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а також прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення та у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги – це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та/або надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються договором про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство визначає критерії, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу, включаючи гонорар адвоката та іншу допомогу, визначається відповідно до договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті; розмір витрат, необхідних для надання правничої допомоги, визначається на підставі доказів їх фактичного понесення.
Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а також впливом її результату на репутацію сторони чи наявністю публічного інтересу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідачки до матеріалів справи долучено: ордер адвоката серії АХ №1243378 від 02.03.2025; Акт наданої правової допомоги №1 від 10.04.2026 за Договором №28-02/25 від 18.02.2025, відповідно до якого адвокатом Меркуловою Н.А. було надано ОСОБА_2 правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) на загальну суму 25 000 гривень; Договір про надання правничої допомоги №28-02/25 від 28.02.2025; Додаткову угоду №4 від 06.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги №28-02/25 від 28.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002555 від 12.01.2022, виданого на ім`я Меркулової Н.А.
Відповідно до Акта наданої правової допомоги №1 від 10.04.2026 за Договором №28-02/25 від 18.02.2025, адвокатом Меркуловою НА. було надано відповідачці правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) на загальну суму у розмірі 25 000 гривень, на що адвокатом витрачено 12,5 години, а саме:
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про ознайомлення з матеріалами справи, отримання доступу до електронної справи, на що витрачено 1 годину;
- правовий аналіз наданих клієнтом документів в рамках судової справи №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, на що витрачено 2 години;
- підготовлено та подано адвокатські запити з метою отримання документів та інформації в рамках підготовки до розгляду справи №619/76/26 у Дергачівському районному суді Харківської області до: Головного управління ДПС у Харківській області (вих. №30-01/26 від 30 січня 2026 року), Харківської митниці (вих. №27-01/26 від 27 січня 2026 року), на що витрачено 2 години;
- підготовлено та подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у справі №619/76/26, на що витрачено 5 годин;
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на що витрачено 0,5 години;
- підготовлено та подано клопотання до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про долучення доказів, на що витрачено 0,5 години;
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на що витрачено 0,5 години;
- підготовлено та подано клопотання до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування доказів, на що витрачено 0,5 години;
- підготовлено та подано заяву до Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/76/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на що витрачено 0,5 години.
Доводи апелянта про порушення вимог подання доказів понесення витрат на правову допомогу та про недоведеність факту надання правничої допомоги спростовуються матеріалами справи, оскільки під час її розгляду встановлено, що до суду подано належним чином засвідчені копії доказів, які містять необхідні відомості щодо їх походження та ідентифікації. Крім того, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір, акт про надання юридичної допомоги та інші підтвердні документи. Зміст зазначеного акта узгоджується з процесуальними діями у справі та підтверджує фактичне надання послуг адвокатом саме у межах даного судового провадження, зокрема подання клопотання про надання доступу до справи (а.с.21), відзиву на позов з додатками, які свідчать про направлення адвокатом адвокатських запитів у межах розгляду цієї справи (а.с.22-32), клопотань про участь представника відповідачки в судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.37-39, 58-60, 79-81), клопотань про витребування та долучення доказів (а.с.48-57) та участь представника відповідачки в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.64-67 – протокол судового засідання від 10.03.2026).
Доводи апеляційної скарги щодо того, що представником відповідачки не надано доказів фактичного понесення витрат, тобто доказів про їх оплату, є необґрунтованими, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечень або з власної ініціативи, керуючись критеріями частин 5-7 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні всі витрати на професійну правничу допомогу.
Зокрема, суд має оцінювати реальність витрат (їх фактичність і необхідність) та розумність їх розміру, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що компенсуються лише фактичні, необхідні та розумні витрати (зокрема, рішення у справах «Двойних проти України», «Гімайдуліна та інші проти України», «East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України», «Заїченко проти України»).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №742/2585/19, від 03.02.2021 у справі №522/24585/17.
Також у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд зобов`язаний оцінити адвокатські витрати з урахуванням їх фактичності, необхідності та розумності.
Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає порядок провадження у справі, враховуючи принцип пропорційності, завдання цивільного судочинства, баланс приватних і публічних інтересів, складність справи, її значення для сторін та розмір судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що договірні відносини між адвокатом і клієнтом не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд оцінює як фактичність витрат, так і їх необхідність. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
У разі встановлення фіксованих або погодинних ставок адвоката сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема шляхом посилання на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів, кількість процесуальних документів, засідань, тривалість розгляду справи та інші обставини.
Судом першої інстанції було обґрунтовано зменшено суму до стягнення за витратами на правничу допомогу з 25 000 грн до 7 500 грн, зважаючи на складність справи, обсяг наданих представником відповідачки послуг, час, витрачений на їх надання, принцип співмірності судових витрат, критерії їх реальності та розумності, а також значення справи для сторін і результати її розгляду.
Таким чином, доводи скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевказаними обставинами.
Отже, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на надання правничої допомоги з позивачки на користь відповідачки у розмірі 7 500 грн, задовольнивши заяву частково, з чим погоджується колегія суддів.
Оскільки доводи скарги не знайшли свого підтвердження, висновки суду не спростовані, судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням вимог закону, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст.375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення – без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Брек Людмили Олегівни залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 09 листопада 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді М.Є.Савенко
С.К.Шабельніков.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua