Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №344/14898/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №344/14898/25

Суддя: Малєєв А. Ю.

Справа № 344/14898/25

Провадження № 33/4808/669/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.

Суддя-доповідач Малєєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А. Ю. розглянув справу за апеляційною скаргою адвоката Михайлюка Н. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 06.10.2026 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду від 21.01.2026 за нововиявленими обставинами - відмовлено.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Суд першої інстанції помилково визначив семиденний строк оскарження, оскільки постанова ухвалена в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення і підлягає оскарженню протягом десяти днів відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП.

2.2. Застосування судом за аналогією п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України щодо семиденного строку оскарження є безпідставним, оскільки ця норма врегульовує строки для ухвал у кримінальному процесі, а не постанов за КУпАП, що безпідставно обмежує доступ до апеляційного суду.

2.3. Суд непослідовно відступив від власної позиції, висловленої в постанові від 30.06.2026 у цій же справі щодо застосування десятиденного строку оскарження за ст. 294 КУпАП, що покладає на особу негативні наслідки процесуальної невизначеності.

2.4. У разі обчислення семиденного строку, такий строк підлягає поновленню як пропущений з поважних причин, оскільки 06.10.2026 було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, а повний текст рішення з мотивуванням сторона захисту отримала лише в день подання скарги — 16.10.2026.

2.5. Суд ототожнив різні за змістом офіційні документи медичного закладу, не врахувавши відмінність між раніше дослідженим листом № 19066 (про відсутність даних щодо перебування/доставки) та новим листом № 7530 від 15.06.2026 (про відсутність записів щодо звернення чи направлення на огляд).

2.6. Суд не усунув розбіжність між матеріалами поліції (наявним паперовим направленням на огляд) та документацією медичного закладу (відсутністю відомостей про звернення чи направлення), залишивши ці обставини без перевірки.

2.7. Суд неналежно дослідив критерій нововиявленості та зробив формальний висновок про обізнаність захисту з обставинами, не з`ясувавши, чи могла сторона об`єктивно володіти інформацією з внутрішніх реєстрів медичної установи до 29.05.2026.

2.8. Суд безпідставно відмовив у клопотанні про виклик і допит свідків (поліцейського ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 ), помилково пославшись на службовий статус поліцейського та позбавивши сторону можливості усунути суперечності у справі.

2.9. Суд підмінив оцінку спеціальних підстав для перегляду справи посиланням на остаточність первинної постанови та принцип правової визначеності (res judicata).

2.10. Оскаржена постанова є неповністю мотивованою, оскільки суд не дав належної та послідовної відповіді на ключові аргументи захисту.

2.11. Для належного вирішення апеляційної скарги та оцінки поважності причин пропуску строку виникає необхідність дослідити технічний запис судового засідання від 06.10.2026 та витребувати матеріали справ.

Просить строк на апеляційне оскарження поновити, оскаржену постанову скасувати та призначити новий розгляд заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами у суді першої інстанції.

3. Доводи доповнення до апеляційної скарги.

3.1. Суд першої інстанції хибно ототожнив різні за юридичним змістом документи медичного закладу, проігнорувавши те, що нова довідка від 15.06.2026 року доводить повну відсутність у закладі реєстрації направлення на медичний огляд водія, що вказує на формальне складання цього документа поліцейськими постфактум.

3.2. За відсутності складеного та зареєстрованого в медичному закладі направлення офіційна процедура огляду не була розпочата, тому розмови водія поза межами кабінету лікаря не можуть кваліфікуватися як закінчена відмова від проходження огляду, що виключає склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

3.3. Суд першої інстанції допустив істотне порушення процесуального закону, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит як свідків інспектора поліції ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_3 для з`ясування обставин і точного часу заповнення бланка направлення.

3.4. Суд необґрунтовано використав принцип правової визначеності, як підставу для ухилення від оцінки нової відповіді медичного закладу, оскільки інститут перегляду за нововиявленими обставинами є прямо передбаченим законом винятком із цього принципу задля виправлення фундаментальних судових помилок.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, оскаржену постанову від 06.10.2026 скасувати, та призначити новий судовий розгляд заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами в суді першої інстанції.

4. Провадження в суді апеляційної інстанції.

В судове засідання сторона захисту не з`явилась, про причини суд не повідомила. Це не перешкоджає розгляду справи.

5. Мотиви суду апеляційної інстанції.

5.1. Щодо строку апеляційного оскарження.

Належить погодитись із доводами апелянта про помилковість визначення семиденного строку на оскарження постанови.

Норма ч. 2 ст. 294 КУпАП оперує тільки 10-ти денним строком оскарження.

Інших строків на оскарження постанов судів апеляційним порядком чинний КУпАП не передбачає, тож і в цьому випадку має бути застосований 10-ти денний.

Окрім того, у таких питаннях (вирішення нормативних пробілів у праві), вважає суд апеляційної інстанції, потрібно застосовувати норму, яка найкраще захищає права та законні інтереси особи (favor libertatis) і забезпечує доступ до правосуддя (ст. 6 Конвенції).

Оскаржену постанову винесено 06.10.2026; апеляційну скаргу подано 16.10.2026, тобто в межах указаного строку.

Відтак, цей строк не пропущено, а тому відсутня необхідність у його поновленні.

5.2. Щодо суті.

5.2.1. За змістом складу оспорюваного правопорушення, тяжкістю санкції розглядувана справа співмірна з кримінальними (до прикладу, ст. 286 КК).

Тому тут належить застосувати аналогію закону і вирішувати вимоги апеляційної скарги порядком, передбаченим КПК.

5.2.2. Центральним питанням справи є визначення того, чи є наведена в скарзі обставина нововиявленою і чи потрібно її досліджувати без втручання у базові засади судочинства.

За ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали (в даному випадку — постанови), що належить переглянути.

Законодавство розмежовує поняття «нововиявлена обставина» та «новий доказ».

Нововиявлені обставини — це матеріально-правові факти, які об`єктивно існували на час розгляду справи, але з поважних причин не були і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою.

Натомість нові докази, які підтверджують обставини, що вже були предметом дослідження під час судового розгляду, не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Апелянт посилається на відповідь медичного закладу КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» № 7530 від 15.06.2026 про відсутність у медичній документації записів щодо звернення чи направлення ОСОБА_1 на медичний огляд 22.08.2025.

5.2.3. Тут до уваги належить брати таке.

По-перше. Обставини щодо фактичного неперебування ОСОБА_1 у медичному закладі та нібито відсутності факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вже були предметом ретельного дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Під час первісного розгляду справи захист долучав аналогічний за суттю доказ — лист КНП № 19066 від 20.10.2025 про відсутність даних щодо відвідування ОСОБА_1 закладу, якому надавалася правова оцінка.

Те, що у новому листі № 7530 медичний заклад сформулював відповідь інакше (зазначивши про відсутність записів про «звернення чи направлення» замість «відвідування»), не вказує на нову юридичну обставину.

Цей лист є лише новим доказом, який сторона захисту здобула після набрання постановою законної сили, з метою повторно довести обставину, яка вже була відхилена судами попередніх інстанцій при оцінці всієї сукупності доказів (протоколу про адміністративне правопорушення, направлення тощо).

Із цього приводу існують вмотивовані судові рішення, які набрали чинності.

По-друге. Щодо доводів про безпідставну відмову судом першої інстанції у виклику свідків (поліцейського ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 ).

Згідно зі ст. 272 КУпАП свідок викликається для з`ясування обставин, що підлягають установленню по справі.

Провадження за нововиявленими обставинами не передбачає перегляду судового рішення чи повторного з`ясування вже з`ясованих обставин правопорушення за допомогою нових доказів.

Показання свідків є новими доказами, отримання та дослідження яких виходить за межі предмету доказування на цій стадії процесу.

По-третє. Послідовне виконання принципу юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. У доповненнях апелянт вважав, що в рішенні суду першої інстанції цей принцип використаний у якості щита. Вважає його незастосовним до цієї ситуації.

Апеляційний суд виходить із того, що принцип обов`язковості судових рішень, втілений у приписах п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, і належить тут застосувати, оскільки нововиявлених обставин не наведено, а повторне дослідження вже встановлених обставин через допит свідків не відповідатиме юридичній визначеності.

Суд першої інстанції слушно послався на відповідну практику ЄСПЛ.

6. Висновок.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно витлумачив норми матеріального та процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Михайлюка Н. М. - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 06.10.2026 щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А. Ю. Малєєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua