Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №155/1408/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 155/1408/26 Провадження №33/802/1078/26Головуючий у 1 інстанції:Яремчук С. М.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Винту Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Винту Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Горохівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України. жителя АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 09 серпня 2026 року о 10 годин 17 хвилину в селі Брани по вулиці Копань, керував автомобілем марки Опель Віваро, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву лиця. Водій відмовився на вимогу працівника поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі., чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник, який діє в інтересах ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, та просить оскаржену постанову скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник вважає, що суд передчасно та безпідставно визнав докази, отримані внаслідок дій поліцейських, достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не встановивши належним чином правових підстав для початку відповідних дій. Неповнота відеофіксації не дозволяє встановити повну послідовність подій, а суд не перевірив дотримання вимог щодо її здійснення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Винту Є.Ю., які апеляційну скаргу підтримали, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за ознакою правопорушення - відмова від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю стверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №060746 від 09.08.2026р.; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2026; відеозаписом з бодікамер працівників поліції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставини справи та оцінки наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та доведеності його вини сукупністю доказів.

Апеляційний суд вважає цілком безпідставними доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та всебічності судового розгляду.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своїй достовірності. Крім того факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не заперечується і в апеляційній скарзі.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у особистих поясненнях, наданих працівникам поліції після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , він вказав що вживав спиртні напої вчора, обставини зупинки не заперечував, просив у поліцейських не проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння або ж будь-яким чином вирішити питання щодо його зупинки.

Відеозаписом зафіксовано як ОСОБА_1 як водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проте він від проходження такого огляду у встановленому порядку відмовився. Також водієві було роз`яснено його права та обов`язки, і обставини, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції правильними, а наведені в оскарженій постанові мотиви, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України, такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КпАП України.

Доводи апеляційної скарги захисника, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння є неспроможними, оскільки фактично спростовуються відеозаписом, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є самостійною об`єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Не мають під собою підґрунтя доводи, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліції», тому є незаконною, а докази отримані внаслідок незаконної зупинки, є також незаконними і не можуть бути покладені в обґрунтування рішення суду.

З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Слід зауважити, що дії працівників поліції щодо зупинки транспортних засобів під час воєнного стану носять превентивний характер, що відповідає вимогам ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію».

Апеляційний суд вважає, що підстави зупинки та факт зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винність чи не винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що такі доводи є припущеннями з метою ухилення від відповідальності ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення.

Не беруться судом до уваги посилання сторони захисту й на те, що відеозапис є небезперервним, а тому не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 . На відеозаписі зафіксовані ті обставини, які й викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, і з урахуванням усіх в сукупності досліджених доказів, є таким, що містить фактичні дані, на основі яких встановлено винність ОСОБА_1 , тобто є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 251 КпАП України.

Таким чином доводи апеляційної скарги про скасування оскарженої постанови із закриттям провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, є неспроможними та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене вище постанова суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим судовим рішенням, підстави для її скасування із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення не встановлені.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Винту Євгенія Юрійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Горохівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук