Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №760/17225/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №760/17225/26

Суддя: Усатова І. А.

Справа №760/17225/26 2/760/17143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач звернулась з позовом, в якому просила розірвати укладений між нею та відповідачем шлюб та стягнути з відповідача аліменти на її користь щомісячно на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.04.2012 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис 357.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що з березня 2021 року сторони не мешкають разом, не ведуть спільного господарства і майже не контактують, мають різні погляди на життя, відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. Примирення між сторонами неможливе, подальше збереження шлюбу позивач вважає недоцільним.

Крім того, дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні, у зв`язку з чим остання просить стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано головуючу суддю Усатову І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками. Відповідачу визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

На день ухвалення рішення, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, було зареєстровано 20.04.2012 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 357.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 16.10.2012, актовий запис № 3259.

Згідно з довідкою Садівницького товариства «Підгірці» № 5 від 08.06.2026 встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2022 року по теперішній час спільно з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матір`ю ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач вказує, що на примирення не згодна, вважає, що шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

В контексті ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини, дитини-інваліда, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.

Враховуючи наведене, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подальше сімейне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим, оскільки це суперечить інтересам сторін.

Таким чином, встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливе і суперечить інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживають окремо, при цьому дитина проживає разом із матір`ю, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, і виплачуються щомісячно.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості належного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 року Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 Конвенції).

Згідно з ч.ч. 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Позивач просить суд стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Зі змісту ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, зокрема проживання неповнолітньої дитини разом із матір`ю, обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а також необхідність забезпечення її належного матеріального утримання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення аліментів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини, необхідності забезпечення її гармонійного розвитку та врахування інтересів дитини як пріоритетних.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у визначеному судом розмірі, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги № 05/26 від 05.06.2026, укладений з адвокатським бюро «Лесь і Партнери», акт приймання-передачі виконаних робіт від 08.06.2026 за договором № 05/26 від 05.06.2026.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи.

Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний підхід також відображений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у якій зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати їх дійсність, необхідність та розумність розміру.

Суд враховуючи складність справи, її категорію, реально виконані адвокатами роботи, значення справи для сторін, приходить до висновку, що вимога у цій частині підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Також при зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. за вимогу про розірвання шлюбу. Від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів позивач звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 110, 112, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 357 від 20.04.2012.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua