Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №120/14863/26
Суддя: Бошкова Юлія Миколаївна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
10 листопада 2026 р. Справа № 120/14863/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 21.09.2026 у ВП №81605783.
Позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/12028/25 ним проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 та донараховано 237268,21 грн. за період з 01.02.2023 по 30.06.2026, про що повідомлено державного виконавця листами від 06.08.2026 та 17.09.2026.
Наголошує, що виплата нарахованих сум здійснюється в межах бюджетних призначень відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою від 19.08.2026 №1046. Відсутність відповідного фінансування, на переконання позивача, є поважною причиною невиконання судового рішення в частині виплати коштів та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Стверджує, що ним вжито всіх можливих заходів для виконання судового рішення в межах наданих повноважень, а виплата донарахованих сум буде здійснена після надходження відповідного фінансування. При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду щодо неможливості застосування штрафу за невиконання судового рішення з поважних причин.
Ухвалою суду від 07.10.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
12.10.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №81605783 з виконання виконавчого листа №120/12028/25, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69587 від 18.06.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказує, що боржником повідомлено про проведення перерахунку пенсії та нарахування заборгованості в сумі 237268,21 грн. за період з 01.02.2023 по 30.06.2026. Водночас фактичну виплату пенсії у перерахованому розмірі не забезпечено. При цьому посилання позивача на порядок фінансування заборгованості за судовими рішеннями відповідач вважає безпідставними, оскільки відповідний порядок не поширюється на поточні щомісячні пенсійні виплати.
Наголошує, що, незважаючи на вимогу державного виконавця від 15.09.2026, боржником не надано доказів повного та фактичного виконання судового рішення, а також обґрунтованих обставин, які унеможливлювали б його виконання. Натомість позивач наполягав на закінченні виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду.
За таких обставин відповідач вважає, що постанова від 21.09.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. винесена з дотриманням вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Також заперечує проти стягнення судових витрат, посилаючись на частину другу статті 139 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/12028/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69587 від 18.06.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
19.06.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №120/12028/25.
На підставі вказаного виконавчого документа, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевчук О.О. від 28.07.2026 року відкрито виконавче провадження №81605783 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 06.08.2026 року №0200-1002-8/84783 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що ними вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь стягувача.
Зокрема зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі 120/12028/25 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 року становить 32976,27 грн., виплаті підлягає 29896,25 грн. та донараховано кошти в сумі 237268,21 грн. за період з 01.02.2023 по 30.06.2026.
15.09.2026 року вимогою державного виконавця зобов`язано боржника у строк до 21.09.2026 року надати до відділу документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду, зокрема інформацію та документальне підтвердження щодо причин обмеження розміру пенсії стягувачу.
Листом від 17.09.2026 року №0200-1002-8/100905 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №120/12028/25 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, розмір якої становить 32976,27 грн., із яких виплаті підлягає 29896,25 грн., та донараховано 237268,21 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2026.
Зазначено, що нараховані на виконання судового рішення суми включено до відповідного переліку, а їх виплата здійснюватиметься відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046, пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Наголошено, що територіальні органи Пенсійного фонду України не є розпорядниками бюджетних коштів та не можуть здійснювати відповідні виплати без належного фінансування.
Посилаючись на відсутність фінансового забезпечення як поважну причину невиконання судового рішення в частині виплати коштів, Головне управління вказало на вжиття всіх можливих заходів щодо його виконання та просило закінчити виконавче провадження №81605783 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевчук О.О. від 21.09.2026 року в рамках виконавчого провадження №81605783 накладено штраф у розмірі 5100 грн на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною четвертою статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова від 21.09.2026 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII із мотивів невиконання рішення суду без поважних причин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
У межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання судового рішення по виконавчому листу №120/12028/25, виданого 19.06.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом.
Як встановлено судом, обсяг обов`язків, покладених на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням суду у справі №120/12028/25, охоплював здійснення з 01.02.2023 року перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69587 від 18.06.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення позивач перерахував пенсію ОСОБА_1 , визначивши її розмір з 01.02.2023 у сумі 32976,27 грн та нарахував заборгованість у сумі 237268,21 грн.
Водночас, фактично щомісячна пенсія виплачувалася з 01.02.2023 у розмірі 29896,25 грн.
Отже, попри проведення формального перерахунку, позивач не забезпечив виплату пенсії стягувача у визначеному за результатами такого перерахунку розмірі.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2026 боржнику встановлено строк для виконання рішення суду.
Однак, станом на дату винесення оскаржуваної постанови позивач не надав доказів такої виплати.
Отже, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №120/12028/25 у частині виплати поточної пенсії в перерахованому розмірі не було виконано в повному обсязі.
Посилання позивача на те, що судовим рішенням не визначено конкретного розміру пенсії, не спростовує обов`язку виплачувати її в розмірі, самостійно обчисленому пенсійним органом на виконання цього рішення.
Державним виконавцем було надано позивачу строк для добровільного виконання рішення та вимогою зобов`язано надати документальне підтвердження його повного та фактичного виконання, зокрема пояснити причини виплати пенсії у зменшеному розмірі.
Однак, позивач не усунув установленого порушення та не надав доказів виплати поточної пенсії у розмірі 32976,27 грн.
Таким чином, виплата стягувачу пенсії в сумі 29896,25 грн. замість перерахованого розміру свідчить про неповне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №120/12028/25.
Щодо посилань позивача на відсутність належного бюджетного фінансування суд зазначає, що ним не надано державному виконавцю документів, які підтверджували б відсутність бюджетних асигнувань або об`єктивну неможливість здійснення відповідних виплат, зокрема кошторисів, довідок органів Казначейства, відомостей про залишки коштів на рахунках чи доказів вжиття заходів для отримання необхідного фінансування.
Крім того, відсутність фінансування могла б стосуватися погашення нарахованої заборгованості за минулий період, однак не пояснює продовження виплати поточної пенсії у попередньому, меншому розмірі після проведення її перерахунку на виконання рішення суду.
Суд враховує, що Законом № 4695-ІХ передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 14 Прикінцевих положень), однак такою постановою, винесеною Кабінетом Міністрів України є Постанова №821, яка у судовому порядку визнана протиправною та нечинною, а тому підстав для її застосування немає.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, зазначену постанову Кабінету Міністрів України визнано протиправною та нечинною.
Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади не наділений повноваженнями самостійно змінювати встановлені законом умови отримання пенсійних виплат та порядок виконання остаточних судових рішень шляхом запровадження додаткових обмежень, черговості або відстрочення виплат.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що передбачене законом виокремлення бюджетних видатків на виплати за судовими рішеннями не є тотожним наданню Кабінету Міністрів України повноважень обмежувати фактичне отримання особами належних пенсійних сум.
Суд ураховує зазначені висновки Верховного Суду під час оцінки правомірності застосування позивачем пропорційного механізму виплати пенсії.
Крім того, Кабінетом Міністрів України 19.08.2026 прийнято постанову №1046 “Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)”, яка, фактично, є аналогією Постанови №821, яка, як зазначалось вище, визнана протиправною та нечинною.
За таких обставин перерахована на виконання судового рішення пенсія підлягає виплаті у визначеному судовим рішенням та законодавством розмірі, без застосування обмежень або зменшень, які ґрунтуються на положеннях нормативно-правового акта, визнаного протиправним та нечинним. При цьому питання організації фінансування відповідних видатків та порядок проведення видатків з бюджету Пенсійного фонду України не можуть змінювати обсяг набутого особою права на пенсію або бути підставою для фактичного невиконання судового рішення.
Не свідчить про інше й пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, відповідно до якого, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що її предметом є виключно порядок здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України та визначення відповідних напрямів і джерел їх фінансування. Зазначена норма не встановлює обмежень щодо розміру пенсії, не передбачає можливості зменшення сум, визначених за результатами перерахунку пенсії на виконання судового рішення, та не надає органам Пенсійного фонду України повноважень виплачувати пенсію в меншому розмірі, ніж той, що випливає із судового рішення та вимог закону.
Саме по собі визначення законодавцем того, що відповідні видатки здійснюються “за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати”, не означає, що кожна виплата пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, обов`язково повинна здійснюватися із застосуванням окремого механізму її фінансування, який призводить до обмеження чи зменшення розміру пенсії. Така норма регулює бюджетно-фінансовий аспект здійснення відповідних видатків, а не матеріальне право пенсіонера на отримання пенсії у належному розмірі.
Інше тлумачення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” фактично означало б можливість обмеження набутого особою права на пенсію виключно з огляду на спосіб організації бюджетного фінансування відповідних виплат.
Таким чином, визнання Постанови № 821 протиправною та нечинною не створює правової підстави для подальшого застосування передбачених нею, або ж Постановою 1046 обмежень чи зменшень пенсійних виплат. А положення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” визначає лише порядок бюджетного фінансування відповідних видатків і не може тлумачитися як норма, що дозволяє виплачувати перераховану за судовим рішенням пенсію не в повному розмірі.
За наведеного суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ у Вінницькій області не відповідають вимогам законодавства та свідчать про неналежне виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 21.09.2026 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №81605783.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абзац 2 частина 1 статті 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця код ЄДРПОУ 45798761).
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду сформовано 10.11.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua