Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №120/15692/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

Суд: Вінницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №120/15692/26

Суддя: Маслоід Олена Степанівна

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 листопада 2026 р. Справа № 120/15692/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

до: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - позивач) з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.10.2026 про накладення штрафу в розмірі 10 200, 00 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №79950240.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 01.10.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Плахотнюк Н.Ю. в межах виконавчого провадження №79950240 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №120/8681/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 11.01.2025 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Однак позивач вважає таку постанову передчасною, безпідставною та протиправною, оскільки виконання судового рішення потребує виділення коштів із Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду в установленому порядку, що підтверджується відповідними нормативно-правовими актами та листами, а в Головного управління відсутні правові підстави для зміни цільового призначення коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення. Наведене зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.10.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі – третя особа).

02.11.2026 за вх.№75148/26 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач вказує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 01.10.2026 в розмірі 10 200,00 грн (ВП № 79950240) винесена державним виконавцем правомірно у зв`язку з тим, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - так і не виконав судове рішення немайнового характеру у справі № 120/8681/25. Зокрема, після здійснення розрахунку перерахованої пенсії ОСОБА_1 , розмір якої з 11.01.2025 склав 19 115, 76 грн, пенсійний орган так і не розпочав її фактичну щомісячну виплату в належному розмірі. Через це стягувач продовжував недоотримувати призначені кошти, а заборгованість за час перебування виконавчого документа на виконанні лише зросла. При цьому, як наголошує відповідач, позивач безпідставно поширив дію Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, на поточну виплату пенсії, хоча вказаний Порядок регулює виключно порядок виплати нарахованої ретроспективної заборгованості за минулий час (у сумі 140 859,20 грн) i не поширюється на поточні щомісячні платежі після проведення розрахунків. Окрім цього, позивач на вимоги виконавця не надав жодних обґрунтованих обставин чи доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду та проведення щомісячних виплат, проте при цьому неодноразово звертався з проханням закінчити виконавче провадження як виконане в повному обсязі. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про ухилення від виконання судового рішення і повторне його невиконання, що згідно зі ст. 18, 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» є прямою підставою для застосування штрафу в подвійному розмірі.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/8681/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025, в даній справі адміністративний позов задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 11.01.2025 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

05.01.2026 Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/8681/25 виписано виконавчий лист.

08.01.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №79950240).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.01.2026 розмір пенсії ОСОБА_1 з 11.01.2025 склав 19 115, 76 грн. Донараховані кошти внаслідок виконання рішення суду в розмірі 140 859, 20 грн внесено до переліку боргів відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Виплата заборгованості, що виникла внаслідок виконання рішення суду у справі № 120/8681/25 у розмірі 140 859, 20 грн буде здійснюватись відповідно до покладених судом зобов`язань в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, згідно з Порядком № 821.

Державним виконавцем 26.02.2026 оформлено вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про надання до відділу примусового виконання рішень документального підтвердження щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 19 115, 76 в січні та лютому 2026 року в строк до 12.03.2026.

На виконання вищезазначеної вимоги державного виконавця, позивачем надано лист №0200-0902-5/25329 від 12.03.2026 яким повідомлено, що ним донараховано поточну заборгованість за період з 01.02.2026 по 31.03.2026 в розмірі 21 052,83 грн. Зазначена заборгованість також внесена до переліку боргів відповідно до Порядку № 821. Головне управління звернуло увагу на те, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (п. 6 Порядку №821). Таким чином, подальша виплата заборгованості, що виникла внаслідок виконання рішення суду у справі №120/8681/25 буде здійснюватись відповідно до покладених судом зобов`язань в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, згідно з Порядком № 821.

30.04.2026 державний виконавець повторно надіслала вимогу про надання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до 14.04.2026 доказів проведення ОСОБА_1 виплати нового розміру пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили.

Листом від 14.05.2026 пенсійний орган повідомив, що рішення суду у справі №120/8681/25 набрало законної сили 10.12.2025. На виконання Порядку №821 у лютому 2026 року проведено виплату частини коштів на виконання рішення суду в розмірі 1 103,00 грн. Окрім того, Головне управління зазначило, що у березні 2026 року виплачено стягувачу 1 083,00 грн коштів на виконання рішення суду та у квітні 2026 року - 977,00 грн. Подальша виплата коштів на виконання рішення суду у справі №120/8681/25 буде здійснюватись відповідно до покладених судом зобов`язань в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, згідно з Порядком № 821. Отже, рішення суду Головним управлінням виконано в межах чинного законодавства.

27.05.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/8681/25. Виконавцем зазначено, що боржником без поважних причин не проводиться виплата поточної щомісячної пенсії в новому розмірі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі №120/8508/26 відмовлено у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 27.05.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн в межах виконавчого провадження ВП № 79950240.

Також 27.05.2026 державний виконавець повторно надіслала вимогу про надання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до 10.06.2026 доказів проведення ОСОБА_1 виплати нового розміру пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили.

У зв`язку з тим, що станом на 01.10.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не надано доказів виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/8681/25 щодо виплати щомісячної пенсії стягувачу в новому розмірі з 10.12.2025 (набрання рішщенням законної сили) державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - у розмірі 10 200 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду у справі №120/8681/25. Виконавцем зазначено, що боржником без поважних причин не проводиться виплата поточної щомісячної пенсії в новому розмірі.

Ввжаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За правилами ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту процитованих положень законодавства вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Судом з`ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі №120/8681/25, яке набрало законної сили 10.12.2025.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі №120/8508/26 (що набрало законної сили) вже надавалась оцінка правомірності постанови від 27.05.2026 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин цього самого рішення суду. У задоволенні позову про скасування зазначеної постанови відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Тому суд враховує висновки, зроблені у справі №120/8508/26, щодо тотожних обставин і правової оцінки доводів позивача.

Так, у справі №120/8508/26 суд, зокрема, виходив із того, що рішення у справі №120/8681/25 зобов`язує позивача здійснити не лише перерахунок, а й виплату пенсії стягувачу. Нарахування пенсії в новому розмірі (19 115, 76 грн) без її фактичної виплати не є виконанням судового рішення.

Позивач обґрунтовує правомірність своєї поведінки необхідністю застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821), та відсутністю достатніх бюджетних асигнувань.

В контексті наведеного суд зазначає, що Порядок №821 визначає механізм здійснення видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує набранню рішенням суду законної сили. Виплати за ним проводяться щомісяця в межах бюджетних асигнувань, пропорційно виділеним коштам, і не більше суми, що обліковується в переліку.

Тобто цей Порядок стосується ретроспективної заборгованості (у цій справі - 140 859,20 грн), а не поточних щомісячних виплат пенсії в новому розмірі. Позивач безпідставно поширив його на поточні платежі, унаслідок чого стягувач фактично отримував лише незначні суми (1 103,00 грн у лютому, 1 083,00 грн у березні та 977,00 грн у квітні 2026 року) замість належної пенсії.

Більше того, постановою Верховного Суду від 10.09.2026 залишено без змін рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25, якими постанову Кабінету Міністрів України №821 визнано протиправною та нечинною.

Отже, правова підстава, на яку посилається позивач для виплати коштів виключно в межах бюджетних асигнувань, втратила чинність.

Щодо посилань позивача на відсутність фінансування суд зазначає, що позивач не надав ні державному виконавцю, ні суду доказів, які підтверджували б відсутність бюджетних асигнувань чи фактичну неможливість виплати пенсії в належному розмірі (кошторисів, довідок органів казначейства, інформації про залишки коштів тощо), а також доказів вжиття заходів для отримання відповідного фінансування.

Відтак така обставина не може вважатися поважною причиною невиконання рішення суду в розумінні ст. 63 та 75 Закону №1404-VIII.

До того ж обов`язок виплачувати поточну пенсію у встановленому судом розмірі є щомісячним і не залежить від порядку погашення заборгованості за минулий період.

Станом на 01.10.2026, незважаючи на накладення штрафу постановою від 27.05.2026 та повторну вимогу виконавця від 27.05.2026 надати до 10.06.2026 докази виплати пенсії в новому розмірі, позивач не надав доказів виконання рішення суду у справі №120/8681/25 в частині виплати щомісячної пенсії стягувачу в належному розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення суду не виконано повторно без поважних причин.

За наведених обставин, слід констатувати, що відповідачем правомірно та з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 01.10.2026 у ВП №79950240 про накладення штрафу на позивача в розмірі 10 200 грн за повторне невиконання рішення суду у справі №120/8681/25.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 01.10.2026 у виконавчому провадженні №79950240 про накладення штрафу на позивача в розмірі 10 200 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 45798761)

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 09.11.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua