Вирок від 09 листопада 2026 р. у справі №759/110/25 — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №759/110/25

Суддя: Проскурня О. І.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/110/25

пр. № 1-кп/759/497/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100080001855 від 05.06.2024, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Блиставиця Бородянського району Київської області, з середньою освітою, особи з інвалідністю 1 групи, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; такого, що судимості не має,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ;

ВСТАНОВИВ:

04.06.2024 приблизно о 20 год. 00 хв. за адресою м. Київ, Велика окружна дорога, поблизу вул. Садова, 48-А, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи маневр розвороту ліворуч, допустив зіткнення з мотоциклом «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався під керуванням ОСОБА_5 в попутному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за наступних обставин.

Приблизно о 20 год. 00 хв. 04.06.2024 ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Велика окружна дорога в м. Києві, зі швидкістю приблизно 30 км/год. Під час руху на відрізку від вул. Садова до вул. Соборна у ОСОБА_3 виникла необхідність виконати маневр перестроювання з першої смуги руху в четверту для виконання в подальшому маневру розвороту на проїзну частину з протилежним напрямком руху.

В цей же час по вул. Велика окружна дорога зі сторони станції метро «Академмістечко» в напрямку руху до вул. Соборна у четвертій смузі зі швидкістю приблизно 60 км/год, керуючи мотоциклом «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , рухався ОСОБА_5 , який наближався до місця розвороту на проїзну частину з протилежним напрямком руху.

Продовжуючи свій рух, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , розпочав здійснювати маневр перестроювання з першої смуги руху в четверту з метою в подальшому здійснити маневр розвороту на проїзну частину з протилежним напрямком руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявив неуважність, не надав переваги мотоциклу марки «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався під керуванням ОСОБА_8 , що призвело до зіткнення.

Під час керування автомобілем ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.

Так, відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. А згідно з пунктом 10.3 Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: Закрита травма лівого плеча: уламковий перелом середньої та нижньої третин лівої плечової кістки (зі зміщенням уламків), що відноситься до середнього ступеню тяжкості. Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчать про те, що вони утворитись при мотоциклетній травмі (травма водія на мотоциклі при зіткненні його з транспортом, що рухається чи іншими перешкодами).

Порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху та спричинення ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв`язку.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду не визнав вини у вчиненні кримінального правопорушення та дав показання про те, що він їхав з СТО по Окружній дорозі в м. Києві та мав намір здійснити маневр розвороту, у зв`язку з чим почав здійснювати перестроювання з крайньої правої смуги руху в крайню ліву. В цей час на швидкості 140-150 км/год рухався мотоцикл, який перед зіткнення транспортних засобів не став зменшувати швидкості та відбулося зіткнення транспортних засобів. Потім на місце події прибули медичні працівники, які забрали з місця події мотоцикліста, та працівники поліції. ОСОБА_3 пояснив, що під час руху почувався добре, перед зіткненням транспортних засобів він не бачив мотоцикла, який в`їхав у передню ліву бокову частину автомобіля. ОСОБА_3 вважає, у ДТП винен водій мотоцикла. Разом з тим, обвинувачений визнав, що він ніколи не отримував посвідчення водія.

Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 дав суду показання, що 04.06.2024 він рухався мотоциклом зі швидкістю 60 км/год на ділянці Окружної дороги у м. Києві, де виділено 4 смуги руху. Потерпілий рухався крайньою лівою смугою, призначеної для руху прямо, яка була суміжною зі смугою руху, призначеною для розвороту. Інших обставин ДТП потерпілий не пам`ятає, перед зіткненням транспортних засобів він автомобіля не бачив. В результаті ДТП потерпілий перебував на лікуванні, медичні працівники діагностували у нього перелом руки та струс головного мозку.

Під час допиту свідок ОСОБА_9 дав суду показання, що 04.06.2024 він керував автомобілем, рухаючись вул. Окружна дорога в м. Києві в сторону Одеської площі, з наміром здійснити розворот та в подальшому рухатися в напрямку ТЦ «Апрель». Позаду нього на відстані близько 70 м крайньою лівою смугою рухався мотоцикл. Під час здійснення маневру розвороту свідок бачив, як автомобіль, рухаючись перпендикулярно визначеному напрямку руху, здійснював рух з крайньої правої смуги в напрямку крайньої лівої та, фактично перегородивши дорогу, спричинив зіткнення з мотоциклом, який в`їхав у ліву передню частину автомобіля біля смуги руху, призначеної для розвороту. Після зіткнення мотоцикліст перелетів через автомобіль та вдарився плечем об відбійник, після чого свідок, зупинивши рух автомобілем, підійшов на місце події, викликав працівників поліції та швидкої медичної допомоги і сам почав надавати першу медичну допомогу потерпілому. Коли працівники поліції під`їхали на місце події, вони говорили, що водій автомобіля не мав права керувати транспортним засобом.

Окрім показань потерпілого та свідка, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом документів, які є належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.06.2024 з додатками (т. 1 а.с. 60-70), який містить дані про те, що того дня слідчий оглянув місце події та задокументував, серед іншого, наявність на проїзній частині дороги чотирьох смуг, положення транспортних засобів, локалізацію їх пошкоджень, зокрема: пошкодження передньої лівої частини кузова автомобіля «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , включаючи капот, передній бампер, лобове скло, деформацію передніх коліс; пошкодження деталей мотоцикла «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , включаючи рульової вилки, мотора, паливного бака, передньої фари, радіатора, деформацію рами, пошкодження коробки передач;

- схемою нанесення дорожньої розмітки на місці події, яка була надання комунальною корпорацією «Київавтодор» на запит слідчого (т. 1 а.с. 93-94);

- висновком експерта від 29.09.2024 № СЕ19/111-24/38918-ІТ (т. 1 а.с. 78-82), який містить фактичні дані про те, що на момент огляду автомобіля «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , виявлено невідповідність гальмівної системи пункту 31.4.1.а Правил дорожнього руху, які виникли перед настанням ДТП та могли бути виявлені водієм раніше, а рульове керування знаходилося в працездатному стані;

- висновком експерта від 06.08.2024 № СЕ19/111-24/38911-ІТ (т. 1 а.с. 96-99), згідно з яким на момент огляду мотоцикла «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , виявлено несправність рульового керування, яка виникла в процесі ДТП, а гальмівна система знаходилася в працездатному стані;

- висновком експерта № 042-1315-2024 (т. 1 а.с. 84-88), відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_5 лікарями були виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості - закрита травма лівого плеча: уламковий перелом середньої та нижньої третин лівої плечової кістки (зі зміщенням уламків);

- висновком експерта від 24.10.2024 № СЕ-19/111-24/61267-ІТ (т. 1 а.с. 91-93), відповідно до якого в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , повинен був керуватися вимогами пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху; цих приписів Правил дорожнього руху ОСОБА_3 не дотримався, невідповідність його дій вимогам пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП; в даній дорожній ситуації ОСОБА_10 мав технічну можливість запобігти зіткненню із мотоциклом «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху;

- висновком судово-психіатричного експерта № 1715 (т. 1 а.с. 109-121), який містить фактичні дані про те, що станом на 04.06.2024 ОСОБА_3 не виявляв ознак тимчасового розладу психічної діяльності, чи іншого хворобливого стану психіки. В той період часу він виявляв ознаки психічного розладу у вигляді: «Органічного ураження головного мозку травматичного генезу (внаслідок перенесеної тяжкої ЧМТ в 2016 році) з психоорганічним синдромом» (згідно з МКХ-10: F07.9) і за своїм психічним станом в той період часу не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (ст. 20 КК України); у теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді: «Органічного ураження головного мозку травматичного генезу (внаслідок перенесеної тяжкої ЧМТ в 2016 році) з психоорганічним синдромом» (згідно з МКХ-10: F07.9) і за своїм психічним станом у теперішній час не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_3 може приймати участь у проведенні з ним слідчих дій, в тому числі може приймати участь у судових засіданнях.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Системне тлумачення пунктів 10.1 і 10.3 Правил дорожнього руху свідчить про те, що спеціальний обов`язок водія, який змінює смугу, виникає до початку перестроювання та зберігається до завершення маневру. Водій повинен не лише подати сигнал про намір змінити смугу, а й обрати такі момент, швидкість і траєкторію маневру, за яких транспортний засіб, що вже перебуває у смузі, на яку здійснюється перестроювання, не буде змушений змінювати швидкість або напрямок руху для уникнення зіткнення. У випадках, коли внаслідок перестроювання транспортного засобу на іншу смугу водії, що рухалися тією смугою, змушені змінювати напрямок руху або швидкість руху, то вимога дати дорогу, передбачена п. 10.3 Правил дорожнього руху, не може вважатися виконаною.

На підставі сукупності досліджених доказів під час розгляду справи встановлено, що під час керування транспортним засобом на ділянці дороги, де організовано чотири смуги руху, ОСОБА_3 рухався з крайньої правої смуги руху в напрямку крайньої лівої смуги, тобто здійснював маневр перестроювання. Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 , траєкторія руху автомобіля «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , була перпендикулярною визначеному напрямку руху. Керуючи автомобілем, ОСОБА_3 фактично перегородив дорогу мотоциклу «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався під керуванням потерпілого ОСОБА_5 в межах крайньої лівої смуги, призначеної для руху прямо, що зумовило зіткнення транспортних засобів. Такі показання свідка логічно узгоджуються з характером та локалізацією механічних пошкоджень транспортних засобів. Зокрема, автомобіль ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок зіткнення отримав бокові пошкодження зліва, а мотоцикл «Voge», номерний знак НОМЕР_2 , отримав пошкодження передньої частини. Зазначені фактичні дані переконливо свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода та її наслідки, зокрема тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_5 , були спричинені протиправними діями ОСОБА_3 , який рухався автомобілем з порушенням приписів пунктів 10.1 і 10.3 Правил дорожнього руху.

Отже, допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд визнає, що сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів підтверджується вчинення ОСОБА_3 дій, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ст. 1 КК України визначено, що Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до положень ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Разом з тим, в силу положень ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.

Вирішуючи питання щодо того, чи призначити ОСОБА_3 покарання, чи застосувати до нього примусові заходи медичного характеру, суд враховує, що ОСОБА_3 керував автомобілем «ВАЗ 2104», не маючи права керування таким транспортним засобом і вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, після того, як ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26.10.2021 до нього вже були застосовані за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Після поміщення ОСОБА_3 до психіатричного закладу ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 йому примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу зі звичайним наглядом змінені на примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання. Контроль за виконанням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання, в силу ст. 31 Закону України «Про психіатричну допомогу» покладені на прокурора.

Відтак суд констатує, що застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 не попередили вчинення ним кримінального правопорушення, наразі до обвинуваченого вже застосовані примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання внаслідок вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у зв`язку з чим виконання завдань, визначених ст. 1 КК України, в межах даного кримінального провадження неможливе без призначення обвинуваченому покарання, як це передбачено ст. 20 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, що робить неможливим призначення покарання у виді виправних робіт, є особою з інвалідністю 1 групи, що унеможливлює призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі. Також суд враховує, що ОСОБА_3 не є військовослужбовцем, у зв`язку з чим в силу положень 60 КК України є неможливим призначення обвинуваченому покарання у виді арешту.

Відтак, з передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України основних покарань лише покарання у виді штрафу може бути призначене обвинуваченому ОСОБА_3 .

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом також не встановлені.

Беручи до уваги наведене та враховуючи ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, який не усвідомив суспільно-небезпечного характеру своїх дій, не проявив жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, керував автомобілем, не маючи права керувати таким транспортним засобом, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у сумарному розмірі 11 745 гривень 40 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (висновок експерта від 06.08.2024 № СЕ-19/111-24/38911-ІТ, висновок експерта від 26.09.2024 № СЕ-19/111-24/38918-ІТ, висновок експерта від 24.10.2024 № СЕ-19/111-24/61267-ІТ).

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України. При цьому, оскільки матеріали справи не містять відомостей про власника автомобіля «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , який під час досудового слідства визнаний речовим доказом, суд позбавлений можливості вирішити долю цього речового доказу згідно з положеннями ст. 100 КПК України. Разом з тим, суд зауважує, що це питання може бути вирішене під час виконання даного вироку в порядку, визначеному п. 14 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 337, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 11 745 (одинадцять тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 40 копійок на залучення експертів.

Речовий доказ: мотоцикл «Voge», номерний знак НОМЕР_2 - залишити у володінні ОСОБА_5 .

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили до ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11

Оригінал: reyestr.court.gov.ua