Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №592/8978/26
Суддя: Нестеренко М. В.
Справа №592/8978/26
Номер провадження 22-ц/816/2966/26
Категорія - 39
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2026 року, ухвалене у м. Суми, у складі судді Бичкова І.Г.,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 270 грн, з яких 10 100 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 120 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 5 050 грн - штраф. Також просило стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 59672-10/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10 100 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість. 27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 27012025, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2026 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року в розмірі 27 270 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується поданими позивачем доказами, зокрема документами щодо проходження відповідачем ідентифікації та верифікації, підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також листом-повідомленням про перерахування кредитних коштів. Суд дійшов висновку про доведеність факту надання відповідачу кредиту та виникнення в нього зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів.
Крім того, суд урахував укладення договору факторингу від 27 січня 2025 року та дійшов висновку про перехід до позивача права вимоги за кредитним договором. Визнавши поданий розрахунок заборгованості обґрунтованим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та штрафу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зменшив заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу з 8 000 грн до 5 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати й ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апелянт стверджує, що позивач не довів укладення відповідачем кредитного договору № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року, оскільки матеріали справи містять лише роздруківку договору, а докази направлення відповідачу одноразового ідентифікатора та його використання саме ним відсутні. Вважає, що довідка про ідентифікацію, складена первісним кредитором в односторонньому порядку, не підтверджує підписання договору відповідачем. У зв`язку із цим посилається на статті 207, 1046, 1047, 1054, 1055 ЦК України та статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Також заперечує факт отримання кредитних коштів, зазначаючи, що позивач не надав належних первинних документів, які підтверджують перерахування коштів відповідачу, зокрема платіжних інструкцій, меморіальних ордерів чи інших документів, оформлених відповідно до вимог законодавства. Посилається на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативні акти Національного банку України. Вважає, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є лише інформаційною довідкою платіжного посередника, а з банківської виписки не вбачається надходження коштів від ТОВ «Стар Файненс Груп» на його картку. На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду у справі № 200/5647/18.
Крім того, апелянт заперечує набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, посилаючись на відсутність належних доказів переходу такого права, зокрема договорів факторингу в повному обсязі, реєстру боржників, актів приймання-передачі та доказів оплати за договорами факторингу. Зазначає, що наданий витяг із реєстру боржників не містить підпису посадової особи та відбитка печатки первісного кредитора, а тому, на його думку, не підтверджує наявності у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до нього. Посилається на статті 512, 514, 517, 1077, 1079 ЦК України.
Оспорює стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 12 120 грн, вважаючи, що після закінчення строку кредитування нарахування договірних процентів припиняється, а наслідки прострочення грошового зобов`язання визначаються частиною другою статті 625 ЦК України. На підтвердження цього посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц. Також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення процентів річних з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.
На думку апелянта, суд не врахував положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частини третьої статті 42 Конституції України та правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011. Також заперечує стягнення штрафу, вважаючи відповідні умови договору несправедливими та посилаючись на встановлені статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження щодо розміру неустойки.
Апелянт не погоджується і зі стягненням 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, витраченим часом та ціною позову. Зазначає, що справа є типовою, позовна заява має шаблонний характер, а вказані у звіті адвоката 6 годин 30 хвилин на її підготовку є завищеними. Посилається на статтю 137 ЦПК України та практику Європейського суду з прав людини у справах «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» і «Лавентс проти Латвії».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у письмових поясненнях просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 30 жовтня 2024 року укладено договір про надання фінансового кредиту № 59672-10/2024, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 100 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів у розмірі 1 % на день. При цьому кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а відповідач був належним чином ідентифікований та ознайомлений з умовами кредитування.
Вказує, що факт переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підтверджується договором відступлення права вимоги від 27 січня 2025 року, витягом із реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжним дорученням. Вважає, що зазначені документи у своїй сукупності підтверджують набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором, а відсутність повідомлення боржника про відступлення права вимоги не впливає на дійсність такого відступлення.
Також зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням і повідомленням про успішне перерахування коштів. При цьому вважає безпідставними заперечення відповідача щодо ненадання виписки з особового рахунку, оскільки кредитодавець не є банківською установою, а кредитні кошти перераховувалися на рахунок відповідача із використанням реквізитів його платіжної картки.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо розміру заборгованості, представник позивача наголошує, що до стягнення заявлено 10 100 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 120 грн процентів та 5 050 грн штрафу, а загальний розмір заборгованості становить 27 270 грн. Вважає помилковими твердження представника відповідача про нарахування процентів у розмірі 55 440 грн, оскільки така сума не відповідає змісту позовних вимог та розрахунку заборгованості. Крім того, посилається на погодження відповідачем умов кредитного договору, зокрема умов щодо відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що стягнута судом першої інстанції сума в розмірі 5 000 грн є обґрунтованою, співмірною з обсягом наданих правничих послуг та документально підтвердженою.
У зв`язку з наведеним представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
30 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 59672-10/2024 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 10 100 грн строком на 120 днів, до 26 лютого 2025 року, шляхом безготівкового перерахування коштів на платіжну картку позичальника, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1 договору).
Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору за користування кредитом на залишок заборгованості нараховуються проценти за ставкою 1 % на день. Договором визначено, що денна процентна ставка є фіксованою, становить 1 % (12 120,00 грн / 10 100,00 грн / 120 днів ? 100 %) та застосовується у межах строку кредитування. Загальні витрати за кредитом становлять 12 120 грн, а загальна вартість кредиту для позичальника - 22 220 грн, з яких 10 100 грн - сума кредиту та 12 120 грн - проценти за користування ним. Реальна річна процентна ставка визначена в розмірі 2 428,90 %. Цей тариф залишається незмінним протягом строку Договору.
Крім того, 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора W3565.
Відповідно до графіка платежів, викладеного в додатку № 1 до кредитного договору, позичальник мав здійснити платежі в таких розмірах і строки: 3 030 грн - до 28 листопада 2024 року, 3 030 грн - до 28 грудня 2024 року, 3 030 грн - до 27 січня 2025 року та 13 130 грн - до 26 лютого 2025 року. Загальна сума платежів за графіком становить 22 220 грн, у тому числі 10 100 грн основної суми кредиту та 12 120 грн процентів. При цьому договором передбачено, що в разі дострокового повернення кредиту проценти нараховуються за фактичний період користування ним.
Пункт 4.1.4 кредитного договору передбачає право ТОВ «Стар Файненс Груп» залучати до врегулювання простроченої заборгованості третіх осіб, у зв`язку з чим може відбуватися заміна кредитодавця за договором, за умови повідомлення позичальника протягом 10 робочих днів після дати такої заміни.
Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених у Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «Стар Файненс Груп», під час укладення кредитного договору позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 було направлено одноразовий ідентифікатор W3565 о 17:22:48 30 жовтня 2024 року. У кредитному договорі зазначено час його укладення - 17:23:10 того самого дня, а в заявці-анкеті клієнта та договорі як електронний підпис позичальника зазначено одноразовий ідентифікатор W3565.
Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», 30 жовтня 2024 року о 17:25:11 було здійснено переказ 10 100 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену в документах кредитного договору, із вказівкою на ОСОБА_1 як отримувача коштів. Номер транзакції - 552569015.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 59672-10/2024, складеного ТОВ «Стар Файненс Груп», убачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1 % на день. Станом на 27 січня 2025 року заборгованість за основною сумою кредиту становила 10 100 грн, за процентами - 9 090 грн, за штрафом - 5 050 грн, а загальна сума заборгованості - 24 240 грн.
27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнтом) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактором) укладено договір факторингу № 27012025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався передати фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі боржників, а фактор - передати клієнту грошові кошти на умовах, передбачених договором. Згідно з пунктом 1.4 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру боржників, а разом із ним переходять усі права клієнта за відповідними кредитними договорами.
На підтвердження передачі прав вимоги 27 січня 2025 року сторони підписали акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло реєстр, що містить відомості про 3 809 боржників із загальною сумою заборгованості 433 854 271,99 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 1768 від 27 січня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» 2 407 514,23 грн на виконання договору факторингу № 27012025 від 27 січня 2025 року.
Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 27012025 від 27 січня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року. На момент відступлення права вимоги заборгованість становила 24 240 грн, з яких: 10 100 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9 090 грн - заборгованість за процентами та 5 050 грн - штраф.
За розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», після переходу права вимоги позивачем продовжено нарахування процентів за користування кредитом у межах установленого договором строку кредитування - до 26 лютого 2025 року. За період із 28 січня до 26 лютого 2025 року нараховано 3 030 грн процентів. Відтак позивач визначив загальну суму заборгованості в розмірі 27 270 грн, з яких: 10 100 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 12 120 грн - заборгованість за процентами та 5 050 грн - штраф.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту від 30 жовтня 2024 року, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування ним та штрафу.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2026 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 27 270 грн заборгованості за кредитним договором, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн судового збору. Задовольняючи позов, суд виходив із доведеності факту укладення електронного кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів і виникнення в нього зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів. Урахувавши перехід до позивача права вимоги за договором факторингу від 27 січня 2025 року та визнавши розрахунок заборгованості обґрунтованим, суд стягнув заборгованість за тілом кредиту, проценти та штраф. Розмір витрат на професійну правничу допомогу зменшено із заявлених 8 000 грн до 5 000 грн.
Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 59672-10/2024, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 10 100 грн строком на 120 днів, до 26 лютого 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день на залишок заборгованості.
У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором позивач звернувся до суду із позовом про її стягнення у розмірі 27 270 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10 100 грн, заборгованості за процентами у розмірі 12 120 грн та штрафу у розмірі 5 050 грн.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує факт укладення кредитного договору, посилаючись на відсутність належних доказів його підписання одноразовим ідентифікатором. На думку апелянта, надана позивачем роздруківка договору не підтверджує волевиявлення відповідача на укладення правочину.
Апеляційний суд не приймає до уваги вказані доводи апелянта, оскільки пунктами 2.16 та 2.17 кредитного договору передбачено, що у випадку готовності прийняти пропозицію клієнт натискає кнопку «Підписати», отримує код з одноразовим ідентифікатором та вводить його у відповідне поле на сайті товариства. Введення цього коду підтверджує акцепт оферти та є аналогом накладення електронного підпису клієнта на оригінал договору. Згідно з пунктом 2.18 договору після здійснення акцепту клієнтом товариство накладає на оригінал договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.
У матеріалах справи наявні договір про надання фінансового кредиту № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року, документи щодо погодження кредитних умов та відомості про підписання договору одноразовим ідентифікатором W3565. Згідно з цими відомостями ідентифікатор було надіслано 30 жовтня 2024 року о 17 год 22 хв 48 с, а підписання договору зафіксовано о 17 год 23 хв 10 с.
Крім того, договір містить умову про ідентифікацію та верифікацію клієнта перед його укладенням. Сукупність документів щодо погодження кредитних умов, використання одноразового ідентифікатора та укладення договору свідчить про дотримання передбаченого договором порядку оформлення кредитних правовідносин.
Отже, довід апеляційної скарги про те, що наявність роздруківки договору сама по собі не підтверджує його укладення відповідачем, не спростовує доказів у їх сукупності. Відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей щодо оформлення договору або використання зазначеного одноразового ідентифікатора.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність фактичного перерахування кредитних коштів колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі на рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 , а кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
На підтвердження перерахування коштів первісним кредитором надано лист-повідомлення про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року. Крім того, у матеріалах справи міститься підтвердження платіжної операції, проведеної 30 жовтня 2024 року о 17 год 25 хв 11 с через платіжного провайдера iPay.ua, щодо перерахування 10 100 грн, із зазначенням номера транзакції 552569015 та відомостей щодо платіжної картки й одержувача.
Таким чином, надані документи підтверджують перерахування суми кредиту, визначеної договором. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів видачі коштів зводяться до незгоди з оцінкою наданих доказів, однак не спростовують відомостей про проведення зазначеної платіжної операції.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, а у відповідача виник обов`язок повернути отримані кошти та сплатити проценти відповідно до умов договору.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.
27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 27012025.
На підтвердження переходу права вимоги позивач надав договір факторингу, витяг із реєстру боржників, акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 27 січня 2025 року, а також платіжну інструкцію № 1768 від 27 січня 2025 року на суму 2 407 514,23 грн щодо оплати прав вимоги за договором факторингу.
У витягу з реєстру боржників зазначено ОСОБА_1 та кредитний договір № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року. За відповідним записом на дату відступлення права вимоги заборгованість становила 24 240 грн, з яких 10 100 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 090 грн - заборгованість за процентами та 5 050 грн - штраф.
Отже, надані документи підтверджують включення вимоги до відповідача за відповідним кредитним договором до реєстру боржників, передання реєстру первісним кредитором факторові та здійснення оплати за договором факторингу. Тому доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи реєстру боржників та акта приймання-передачі не відповідають наявним у справі доказам.
Щодо процентів, нарахованих після укладення договору факторингу, колегія суддів зазначає, що строк кредитування за договором № 59672-10/2024 на дату відступлення права вимоги не закінчився та тривав до 26 лютого 2025 року. Умовами первісного кредитного договору передбачено нарахування процентів за ставкою 1 % на день протягом 120 днів користування кредитом.
При цьому стаття 1078 ЦК України допускає передання за договором факторингу майбутньої грошової вимоги. Тому сам по собі факт, що на дату відступлення права вимоги проценти за весь строк кредитування ще не були нараховані, не виключає переходу до фактора права вимоги таких процентів.
У цій справі кредитний договір відповідача зазначений у реєстрі боржників, а договір факторингу передбачає передання прав грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до реєстру. За таких обставин зазначення в реєстрі суми процентів, нарахованих станом на 27 січня 2025 року, саме по собі не спростовує переходу до позивача права вимоги процентів за решту погодженого строку кредитування.
Водночас право позивача вимагати такі проценти не означає можливості нараховувати їх після закінчення погодженого строку кредитування. У цій справі позивач заявив проценти за весь договірний строк - до 26 лютого 2025 року.
За умовами кредитного договору сума кредиту становила 10 100 грн, строк кредитування - 120 днів, а процентна ставка - 1 % на день. Загальна сума процентів за цей строк становить 12 120 грн, що відповідає умовам договору: 10 100 грн ? 1 % ? 120 днів = 12 120 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що до 27 січня 2025 року було нараховано 9 090 грн процентів за 90 днів користування кредитом. За наступні 30 днів - до завершення погодженого строку кредитування 26 лютого 2025 року - нараховано 3 030 грн процентів. Таким чином, загальна сума процентів за 120 днів користування кредитом становить 12 120 грн.
Наведений розрахунок узгоджується з погодженою процентною ставкою та строком кредитування. Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту або сплати процентів, які не були враховані позивачем, відповідач не надав. Апеляційна скарга не містить контррозрахунку, який би спростовував визначений позивачем розмір основного боргу та процентів.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення 10 100 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 120 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованим.
Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 5 050 грн штрафу, виходячи з такого.
Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено нарахування неустойки у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості з урахуванням законодавчих обмежень.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне регулювання щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними та позиковими договорами в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.
Зазначене положення передбачає звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у визначений законом період, а також списання неустойки та інших платежів, нарахованих за таке прострочення з 24 лютого 2022 року.
Посилання позивача на виключення пункту 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не спростовує необхідності застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Зміна положень Закону України «Про споживче кредитування» не означає автоматичного припинення дії спеціального регулювання, установленого ЦК України.
Оскільки заявлена до стягнення сума 5 050 грн є договірним штрафом за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, правових підстав для її стягнення з відповідача немає. У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення штрафу зі складу заборгованості. У частині стягнення основної суми кредиту та процентів за користування ним рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, правильно встановивши наявність підстав для стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування ним, помилково стягнув із відповідача штраф у розмірі 5 050 грн, не застосувавши положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які звільняють позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у визначений цією нормою період.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості з 27 270 грн до 22 220 грн, з яких 10 100 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 12 120 грн - проценти за користування кредитом, із відмовою в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5 050 грн.
У зв`язку з частковим задоволенням позову підлягає зміні розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції. Судові витрати, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи, підлягають розподілу відповідно до результату розгляду апеляційної скарги.
У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Згідно зі статтями 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
У позовній заяві товариство просило стягнути з відповідача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Усенком М.І. На підтвердження цих витрат подано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року, ордера серії ВС № 1381377, детального опису наданих послуг та акта наданих послуг від 11 травня 2026 року, відповідно до якого їхня вартість становила 8 000 грн.
Суд першої інстанції, врахувавши обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та її значення для сторін, зменшив заявлений до відшкодування розмір витрат із 8 000 грн до 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком. Спір стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, має типовий характер і не потребував вирішення складних правових питань. Водночас надання правничої допомоги передбачало опрацювання кредитного договору, документів щодо надання кредиту та переходу права вимоги, розрахунку заборгованості, а також підготовку позовної заяви. З урахуванням змісту й обсягу виконаної роботи визначена судом першої інстанції сума 5 000 грн відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності витрат.
Доводи апеляційної скарги щодо шаблонного характеру позовної заяви та завищення зазначеного адвокатом часу на її підготовку не свідчать про необхідність додаткового зменшення визначеної судом суми, оскільки суд першої інстанції вже зменшив заявлені витрати з урахуванням складності справи та обсягу наданих послуг.
Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами апеляційного перегляду задоволенню підлягають позовні вимоги на суму 22 220 грн із заявлених 27 270 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 074,07 грн (5 000 грн ? 22 220 грн / 27 270 грн).
Щодо судового збору
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню на суму 22 220 грн із заявлених 27 270 грн, розмір судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за розгляд справи в суді першої інстанції, становить 2 169,36 грн (2 662,40 грн ? 22 220 грн / 27 270 грн).
Апеляційну скаргу задоволено в частині стягнення штрафу в розмірі 5 050 грн із оспорюваної суми заборгованості 27 270 грн. Відтак із ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 739,56 грн (3 993,60 грн ? 5 050 грн / 27 270 грн).
Керуючись статтями 367-369, 374 - 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2026 року змінити в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню, та розподілу судових витрат, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 59672-10/2024 від 30 жовтня 2024 року в розмірі 22 220 грн, з яких 10 100 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 12 120 грн - проценти за користування кредитом.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5 050 грн відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 074,07 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 169,36 грн».
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 739,56 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - М.В. Нестеренко
Судді: О.І. Собина
А.П. Сидоренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua