Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №758/14492/26 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №758/14492/26

Суддя: Гребенюк В. В.

Справа № 758/14492/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позики, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується борговою розпискою. Відповідач зобов`язалася повернути зазначені кошти до 21 липня 2026 року, однак, у встановлений договором строк своїх зобов`язань не виконала. На направлену позивачем вимогу про повернення заборгованості відповідач повідомила про неможливість повернення коштів у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та запропонувала відтермінувати виконання зобов`язання на один рік. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн та понесені судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.

Ухвалою від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

21 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява, у якій остання підтвердила наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 50 000,00 грн, зазначила про неможливість її погашення на теперішній час та просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Також, 12 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи оригіналу боргової розписки на підтвердження отримання від позивача грошових коштів за договором позики. У зазначеному клопотанні позивач також просила здійснювати розгляд справи без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2026 року після відкриття провадження у справі позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує сплату судового збору, або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати. Позивачу надано п`ять днів із дня вручення копії ухвали для усунення недоліків. В ухвалі визначено, що сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

На виконання ухвали позивач подала через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків від 4 листопада 2026 року, до якої додала квитанцію № 2584-7822-9701-0244 від 4 листопада 2026 року про сплату судового збору.

Отже, позивач у встановлений судом строк усунула недоліки позовної заяви, подавши документ, що підтверджує сплату судового збору.

У судове засідання сторони не з`явилися.

За змістом ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка сторін, належно повідомлених про дату, час і місце підготовчого засідання, не перешкоджає його проведенню за відсутності передбачених законом підстав для відкладення.

За цих обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні правовідносини позики, відповідно до яких позивач передала відповідачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути зазначені кошти у встановлений договором строк.

Відповідно до умов договору позики передача грошових коштів здійснювалася в готівковій формі та підтверджувалася борговою розпискою позичальника.

Згідно з пунктом 4.2 договору позики остаточним строком повернення грошових коштів визначено 21 липня 2026 року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений договором строк грошові кошти позивачу не повернула, у зв`язку з чим, 24 липня 2026 року позивач звернулася до відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

14 серпня 2026 року позивач отримала відповідь, у якій відповідач повідомила про неможливість повернення отриманих грошових коштів, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та запропонувала відтермінувати виконання зобов`язання на один рік.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як убачається з долученого до матеріалів справи оригіналу боргової розписки від 21 липня 2021 року, ОСОБА_2 підтвердила отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн за договором позики та зобов`язалася повернути зазначену суму до 21 липня 2026 року.

Таким чином, факт передання позивачем грошових коштів відповідачу підтверджується борговою розпискою, зміст якої узгоджується з обставинами, викладеними в позовній заяві, та письмовим підтвердженням відповідачем наявності заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом установлено, що відповідач у письмовій заяві від 21 серпня 2026 року підтвердила факт існування заборгованості перед позивачем у розмірі 50 000,00 грн та не заперечувала наявності обов`язку щодо повернення зазначених грошових коштів.

Зазначені відповідачем обставини узгоджуються зі змістом боргової розписки та іншими матеріалами справи. Підстав для обґрунтованого сумніву щодо достовірності повідомлених відповідачем відомостей або добровільності їх визнання судом не встановлено.

Разом із тим, скрутне матеріальне становище відповідача не є підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання взятого на себе договірного зобов`язання.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд установив, що відповідач отримала від позивача грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн та зобов`язалася повернути їх до 21 липня 2026 року, однак, взятого на себе зобов`язання у встановлений договором строк не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. За змістом ч. 3 та 4 ст. 200 ЦПК України визнання позову відповідачем дає суду підстави ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд задовольняє визнаний відповідачем позов за наявності законних підстав. Суд перевіряє, чи узгоджується визнання позову із законом і чи не порушує воно прав, свобод або інтересів інших осіб.

У письмовій заяві від 21 серпня 2026 року відповідач визнала позов у повному обсязі. Вимога про стягнення 50 000,00 грн ґрунтується на обов`язку позичальника повернути позику у встановлений договором строк відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України. Оригінал боргової розписки від 21 липня 2021 року підтверджує отримання відповідачем зазначеної суми та її обов`язок повернути кошти до 21 липня 2026 року. У встановлений строк відповідач позику не повернула.

За таких обставин суд установив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. Суд приймає визнання позову та задовольняє позов у повному обсязі, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн заборгованості за договором позики.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2026 року, до початку розгляду справи по суті, відповідач подала заяву, у якій визнала позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи визнання відповідачем позову та його задоволення в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, обчислених від належної до сплати суми 1 064,96 грн, що становить 532,48 грн. Решта судового збору в розмірі 532,48 грн відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 526, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст. 12, 81, 89, 141, 142, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень;

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок;

Повне найменування сторін:

?Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

?Відповідач - ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua