Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №511/2403/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/8474/26

Справа № 511/2403/23

Головуючий у першій інстанції Бобровська І.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла зазначена заява через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», у якій ОСОБА_1 просила:

-визнати виконавчий лист у цивільній справі № 511/2403/23, виданий Роздільнянським районним судом Одеської області 08 січня 2026 року від імені судді Ільяшук Антоніни Володимирівни, таким, що не підлягає виконанню.

-зупинити відповідно до частини 3 статті 432 ЦПК України виконання за виконавчим листом № 511/2403/23 у виконавчому провадженні ВП № 80101554 до закінчення розгляду цієї заяви судом;

-на підставі частини 4 статті 432 ЦПК України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» на її користь безпідставно одержані кошти за виконавчим листом № 511/2403/23 у розмірі 137 849,25 гривень.

Заява вмотивована тим, що 27 січня 2026 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №80101554 на підставі виконавчого листа № 511/2403/23, який було видано 08 січня 2026 року суддею Роздільнянського районного суду Одеської області Ільяшук Антоніною Володимирівною, про що прямо зазначено у постанові про відкриття провадження.

Поряд із цим, загальновідомим фактом є те, що суддя Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_2 відповідно до рішення від 02 жовтня 2025 року № 2039/0/15-25 Вищої ради провосуддя була звільнена у відставку.

Таким чином, станом на 08 січня 2026 року ОСОБА_2 не мала повноважень судді та не могла видати виконавчий лист.

Наявність косої риски («/») біля слова «Суддя» на бланку виконавчого листа підтверджує факт підписання документу іншою особою замість вказаного у тексті судді.

Видача виконавчого документа, де підписувач знеособлюється за косою рискою, а в тексті фігурує особа, яка втратила статус судді, нівелює легітимність виконавчого листа як документа суворої звітності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у цивільній справі №511/2403/23, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 08 січня 2026 року від імені судді Ільяшук А.В., таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити заяву у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції прямо у тексті оскаржуваної ухвали визнав, що застосував недіючу (нечинну) редакцію Інструкції з діловодства. Чинна на 08.01.2026 Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, не містить правової норми, яка б дозволяла голові суду чи будь-якій іншій особі підписувати виконавчі документи за іншого суддю без проведення процедури автоматизованого розподілу справи.

Застосувавши норму права, яка втратила чинність та не діяла станом на 08 січня 2026 року, суд першої інстанції припустився фундаментальної помилки, що призвело до ухвалення завідомо незаконного рішення.

Видача виконавчого документа від імені особи, яка звільнена у відставку та не має повноважень судді, за відсутності протоколу АСДС про визначення іншого уповноваженого судді, є класичним випадком помилкової видачі документа.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 28 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

12 жовтня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Поряд із цим, згідно з частиною 1 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

Так, у постанові від 20 лютого 2019 року справа №2-4671/11 провадження №61-45337св18, Верховний Суд зазначив, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

1) матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання,

2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20 (провадження № 61-10482ав21).

Як убачається з матеріалів справи, 16 лютого 2024 року Роздільнянським районним судом Одеської області під головуванням судді Ільяшук Антоніни Володимирівни було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Поряд із цим, Одеський апеляційний суд скасував рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року в сумі 15 000 доларів США та судовий збір 20 569,85 гривень.

На підставі постанови Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року було видано Роздільнянським районним судом Одеської області, як судом першої інстанції, виконавчий лист, на підставі якого було відкрито приватним виконавцем провадження №80101554 з примусового виконання судового рішення.

Зміст оскаржуваного виконавчого листа відповідає постанові Одеського апеляційного суду та пред`явлений до виконання у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», відомостей про добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, матеріали заяви та справи не містять.

Водночас, відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий лист №511/2403/23 містить всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо наявності інформації у виконавчому листі про суддю Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_2 , яка станом на день його видачі була звільнена у відставку, суд вважає необхідним зауважити, що виконавчий лист (наказ) формується на підставі внесених даних в АСДС, у тому числі, даних про суддю, у провадженні якого перебувала справа, у даному випадку у провадженні судді Ільяшук Антоніни Володимирівни (пункт 3 розділу XIX Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, яка затверджена наказом ДСА України від 20 серпня 2019 року № 814).

Слід також зазначити, що у попередній редакції Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 17 грудня 2013 року № 173, було передбачено, що виконавчі листи підписуються головуючим суддею, а за його відсутності (відпустка, тривале відрядження, хвороба та ін.) - головою суду чи його заступниками.

Таким чином, суд першої інстанції правильно констатував, що обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, у межах даної справи боржником не доведено.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що не визначено нового складу суду для видачі виконавчого документу, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Дана стаття ЦПК України визначає порядок визначення складу суду у випадках розгляду процесуальних заяв по суті, однак як дана стаття, так і ЦПК України загалом не встановлює порядку заміни складу суду під час видачі виконавчого листа, коли головуючий суддя (суддя-доповідач) був звільнений у відставку.

Таким чином, доводи в цій частині є неспроможними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував нечинну Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 17 грудня 2013 року №173, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, яка затверджена наказом ДСА України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі Інструкція з діловодства) оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі, в порядку визначеному процесуальним законодавством.

Чинна Інструкція з діловодства не передбачає порядку дій суду та його апарату у разі, коли суддя звільнений у відставку, та видати виконавчий лист чи інший процесуальний документ за заявою сторони у справі.

Тому, враховуючи ретроспективні положення законодавства у сфері діловодства у системі правосуддя, які були затверджені уповноваженими на те органами, суд першої інстанції, видаючи виконавчий лист за підписом голови суду, не порушив вимоги закону.

Саме по собі зазначення в оскаржуваній ухвалі посилання на нечинний нормативно-правовий акт не дає підстав стверджувати, що хибним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Питання розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк