Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №946/6511/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №946/6511/26

Суддя: Киян Д. В.

Номер провадження: 11-кп/813/2893/26

Справа № 946/6511/26

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи «ВКЗ» за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.08.2026, в кримінальному провадженні №12026166150000160 від 22.05.2026, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця в с. Муравлівка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, із середньо освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 309 КК у виді пробаційного нагляду на строк два роки;

- за ч. 1 ст. 310 КК у виді пробаційного нагляду на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

У силу ст. 59-1 КК покласти на ОСОБА_8 обов`язки, що передбачені ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_8 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Також вироком вирішено долю речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винним за наступними обставинами.

ОСОБА_8 , з весни 2026 до 02.06.2026, більш точну дату та час не встановлено, здійснював незаконну діяльність щодо незаконного вирощування рослин коноплі, не маючи при цьому відповідного дозволу, а саме на присадибній ділянці за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , умисно незаконного вирощував 47 рослин коноплі. З метою незаконного вирощування рослин роду коноплі ОСОБА_8 на присадибній ділянці для особистих потреб, діючи умисно, посіяв та почав незаконно здійснювати догляд за вказаними рослинами роду коноплі у вигляді систематичного поливу, проріджування, прополювання, а також її огородження, з метою доведення рослин до стадії дозрівання, коли вони стануть придатними для виготовлення наркотичних засобів, які здійснював до 02.06.2026. В ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , на присадибній ділянці виявлено та вилучено 47 рослин роду коноплі (Cannabis), які віднесені до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей.

Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 310 КК, а саме незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п`ятдесяти рослин.

Крім того, ОСОБА_8 , не маючи на те спеціального дозволу, в ранковий час доби 02.06.2026, знаходячись у подвір`ї свого домоволодіння АДРЕСА_2 , придбав шляхом збору листя з рослини роду коноплі, які в подальшому зберігав за місцем мешкання для особистого вживання без мети збуту, до моменту коли працівниками поліції 02.06.2026 в період часу з 07:48 до 08:35 год. в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем його мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено речовину рослинного походження (листя) сіро-зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом, маса якого у висушеному стані становить 41,50 г.

Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок в частині призначення покарання, а саме призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 310 КК у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що ОСОБА_8 є не судимим, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в повному обсязі визнає свою вину, усвідомив вчинене, щиро розкаявся, будь-якої загрози для суспільства не несе, сприяв повному, всебічному та швидкому досудовому розслідуванню та судовому розгляду, не зловживав правами підозрюваного та обвинуваченого, належним чином виконував усі свої процесуальні обов`язки, у лікаря нарколога та психіатра на обліках не перебуває, так офіційно не працює, однак працює за наймом, на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, будь -які обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 упродовж строку пробаційного нагляду такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.310 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 упродовж строку пробаційного нагляду такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 упродовж строку пробаційного нагляду такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Доводи обґрунтовує тим, що структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладені певних обов?язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов?язків. Призначення покарання у виді пробаційного нагляду без зазначення обов?язків є помилковим, оскільки в такому разі, не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, та імперативні положення ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Проте, як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції не дотримався приписів матеріального закону під час призначення ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 310 КК України, оскільки перед призначенням за приписами ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання, призначаючи покарання окремо за ч. 1 ст. 309 та за ч. 1 ст. 310 КК України у виді пробаційного нагляду, суд не поклав на засудженого до пробаційного нагляду обов?язки, визначені ч. 2 ст. 59-1 КК України, які є невід?ємними елементами цього виду покарання.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, а також думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З матеріалів справи вбачається, що до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_8 , складену у присутності захисника ОСОБА_7 , якою він погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, обвинувачений ОСОБА_8 також беззаперечно визнав свою винуватість.

Тому враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідні їх письмові клопотання та заява, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_8 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).

У апеляційних скаргах не оспорюються встановлені в результаті досудового розслідування обставини, доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, та згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності, тому не переглядаються судом в цій частині.

Щодо доводів захисника з приводу суворості призначеного покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.

Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер і обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, характеризуючі дані обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Зокрема до обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд першої інстанції відніс щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції не було встановлено.

Також, судом враховано те, що ОСОБА_8 є громадянином України, одруженим, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його щирого каяття та відсутності обставин, які обтяжують покарання, виправлення обвинуваченого можливе із призначенням йому покарання за ч.1 ст. 309 КК України та ч.1 ст.310 КК України у виді пробаційного нагляду в межах, наближених до мінімальних, передбачених санкціями зазначених частин статей, а за сукупністю кримінальних правопорушень – із застосуванням ч. 1 ст.70 КК України.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України, та сприятиме формуванню в обвинуваченого готовності до самокерованої правослухняної поведінки. Суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для призначення як більш суворого покарання у виді обмеження волі, так і менш суворого у виді штрафу. Колегія суддів враховує, що, згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_8 офіційно не працює та не має підтверджених законних джерел доходу, а документів на підтвердження свого майнового стану до суду не надав. За таких обставин суд першої інстанції мав обґрунтовані сумніви щодо спроможності обвинуваченого сплатити штраф у межах санкцій ч.1 ст 309, ч. 1 ст. 310 КК України, яка передбачає штраф від ста до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, колегія суддів вважає, що вид покарання обвинуваченому визначено правильно, відповідно до вимог статті 65 КК України, у зв`язку з чим не знаходить підстав для його зміни та задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону - колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Частиною 2 ст. 59-1 КК України визначено обов`язки, які суд у безумовному порядку покладає на особу, засуджену до пробаційного нагляду, а ч. 3 цієї статті - обов`язки, які суд на власний розсуд може покласти на засудженого додатково.

З аналізу наведених норм випливає, що обов`язки, передбачені ч.2 ст. 59-1 КК України, є невід`ємною складовою покарання у виді пробаційного нагляду, а тому призначення цього виду покарання без їх покладення на засудженого не відповідає вимогам закону.

Саме таке застосування ст. 59-1 КК України визнав правильним Верховний Суд в ухвалі від 03.03.2025 у справі №182/5470/24.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції не дотримався приписів закону під час призначення ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 310 КК України, оскільки перед призначенням за приписами ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання, призначаючи покарання окремо за ч. 1 ст. 309 та за ч. 1 ст. 310 КК України у виді пробаційного нагляду, суд не поклав на засудженого до пробаційного нагляду обов`язки, визначені ч. 2 ст. 59-1 КК України, які є невід`ємними елементами цього виду покарання.

Таким чином, суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначення покарання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Ст. 409 КПК України визначено що, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

При цьому п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, передбачає, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Наведені порушення призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку у цій частині.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 409, 412, 413, 420, 615 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.08.2026, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 упродовж строку пробаційного нагляду такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.310 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 упродовж строку пробаційного нагляду такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 упродовж строку пробаційного нагляду такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору; інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua