Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №494/669/26
Суддя: Комлева О. С.
Номер провадження: 22-ц/813/7671/26
Справа № 494/669/26
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Коновалової В.А., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року, постановленого під головуванням судді Римаря І.А., повний текст рішення складений 20 травня 2026 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року в розмірі 51758,63 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38493,44 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 12765,19 грн., заборгованості за комісією в розмірі 500 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 29.10.2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи №95736581000, згідно умов якого відповідачу надано кредит на придбання товару та відкрито кредитну картку, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом. Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконала, тобто не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що у загальному розмірі становить 51758.63 грн., з них: 38493,44 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 12765,19 грн. – заборгованість за відсотками; 500,00 грн. – заборгованість за комісією. 20.05.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №168, згідно якого первісний кредитор АТ «УкрСиббанк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року в розмірі 51758,63 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у виписці, на яку посилається позивач, міститься запис від 19.05.2020 року про зарахування коштів на суму 51 758,63 грн., та у графі «Баланс заборгованості на кінець періоду» відображено значення 0,00 грн., однак договір факторингу № 168, на підставі якого позивач набув права вимоги, укладений 20.05.2020 року - тобто на день пізніше дати, якою датована операція по зарахуванню коштів і нульовому балансу заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги суперечить дійсним обставинам справи, рішення суду є законним та обґрунтованим та вважає, що судом належним чином досліджено всі матеріали справи та вирішено спір у відповідності до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2024 року це 90 840 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028 грн. (3028 грн. х 30 = 90 840 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд враховуючи, що ціна позову в даній справі становить 51758,63 грн., що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, може розглядатися в порядку спрощеного провадження та не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повному обсязі, за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29.10.2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95736581000, згідно умов якого відповідачу надано кредит на придбання товару та відкрито кредитну картку.
Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом, відповідно до умов договору та правил.
Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти, натомість відповідач користуючись кредитними коштами не виконав своєчасно свої зобов`язання за укладеним договором.
20.05.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №168, згідно якого первісний кредитор АТ «УкрСиббанк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року.
На підтвердження заборгованості, позивач надав до суду розрахунок, відповідно до якого у відповідача станом на день подання позову наявна заборгованість у загальному розмірі 51758,63 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 38493,44 грн.; заборгованість за відсотками – 12765,19 грн.; заборгованість за комісією – 500 грн.
Задовольняючи частково позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 51758,63 грн., суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти за кредитним договором у добровільному порядку позивачу не повернуті.
Однак, повністю з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України ( далі – ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
20.05.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №168, згідно якого первісний кредитор АТ «УкрСиббанк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року.
Згідно з п.2.1. вказаного договору клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.
Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 168 від 20.05.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №95736581000 в розмірі 51758,63 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 38493,44 грн.; заборгованості за відсотками – 12765,19 грн.; заборгованості за комісією – 500 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року укладеним з ОСОБА_1 вбачається, що за останньою обліковується заборгованість у загальній сумі 51758,63 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38493,44 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 12765,19 грн., заборгованості за комісією в розмірі 500 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони, укладаючи кредитний договір погодили всі його умови, в тому числі розмір наданого кредиту, а також відсотки.
Ліміт кредитування встановлюється у розмірі 45000 грн., який діє з дати укладання договору по 10.11.2021 року (п. 2.1.1. кредитного договору).
Також сторони домовились про умови надання, використання та повернення кредитних коштів, а саме щодо строку, процентної ставки, комісії за управління кредитом (п. 2.2.3. кредитного договору).
Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, зважаючи на обумовлення сторонами в кредитному договорі орієнтовну загальну вартість кредиту у випадку невиконання клієнтом своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів у визначений договором строк, відсутність відомостей щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками, який становить 51258,63 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у визначеному розмірі.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості з відповідача за тілом кредиту у розмірі 38493,44 грн. та відсотками у розмірі 12765,19 грн., оскільки факт укладення вказаного договору відповідачем не заперечувався та в судовому порядку не оскаржувався, в тому числі й щодо отримання кредитних коштів у визначеному умовами договору розмірі.
Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 500 грн., оскільки такий висновок суду не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно п. 2.6. кредитного договору у разі прострочення сплати клієнтом чергового платежу банк має право вимагати сплати клієнтом комісії за надання і послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500 грн. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнта шляхом оголошення на сайті банку.
Натомість, положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За наведених обставин справи в своїй сукупності, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача про стягнення комісії у розмірі 500 грн.
Доводи про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у виписці, на яку посилається позивач, міститься запис від 19.05.2020 року про зарахування коштів на суму 51 758,63 грн., та у графі «Баланс заборгованості на кінець періоду» відображено значення 0,00 грн., однак договір факторингу № 168, на підставі якого позивач набув права вимоги, укладений 20.05.2020 року - тобто на день пізніше дати, якою датована операція по зарахуванню коштів і нульовому балансу заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи спростовуються наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, а доказів про відсутність наявної у відповідача заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять та суду не надано.
Більш того, колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження сплати нею заборгованості не надано жодного доказу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 року у справі № 761/24252/14-ц зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку у відповідності до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Як вбачається, з матеріалів справи, позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог до суду були надані докази на підтвердження укладеного кредитного договору, в тому числі виписку з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, тобто є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні зі зменшенням стягнутої судом суми заборгованості з 51758,63 грн. до 51258,63 грн.
Відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що рішення суду підлягає зміні зі зменшенням стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості, сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, сплаченого апелянтом судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням задоволених позовних вимог (99,03%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2597,84 грн.
З огляду на положення ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року – змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором №95736581000 від 29.10.2019 року з 51 758 (п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім) гривень 63 копійки до 51 258 (п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят вісім) гривень 63 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 597 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) гривень 84 копійки.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 09 листопада 2026 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ В.А. Коновалова
______________________________________ С.М. Сегеда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua