Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №947/16238/25
Суддя: Сегеда С. М.
Номер провадження: 22-ц/813/6396/26
Справа № 947/16238/25
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА.
27.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Комлевої О.С.,
Присакара О.Я.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника апелянта ОСОБА_1 – адвоката Воронцової Я.В.,
представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Жердецької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воронцова Яна Вадимівна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року, ухваленого під головуванням судді Бескровного Я.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ОПИСОВА ЧАСТИНА.
КОТОКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
02.05.2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.08.2021 року у розмірі 196917,15 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 25.08.2021 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С., зареєстровано в реєстрі за № 1141 (далі – Договір).
Відповідно п.3 вказаного Договору продаж нерухомого майна визначено у розмірі 796 073 грн. Сторони погодились про наступний порядок розрахунків за цим Договором: при укладанні цього Договору Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) 689 385,8 грн., а сплата решти суми у розмірі 106 687,20 грн., що за курсом Національного банку України на день посвідчення договору еквівалентно 4 000 доларам США відстрочується до 25.08.2022 року. Сторонами допускалось дострокове погашення заборгованості. При одержанні сплати решти суми Продавець зобов`язується скласти відповідну заяву про повний розрахунок за проданий житловий будинок, підпис на якій повинен бути засвідчений нотаріально, яка є невід`ємною частиною цього договору.
Але, умови частини 3 Договору відповідачем ОСОБА_1 не виконані, решта боргу у розмірі 106 687,20 грн., що за курсом НБУ на день посвідчення Договору було еквівалентом 4 000 доларам США, йому не сплачена.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за невиконання Договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.08.2021 у сумі 196 917,15 грн. та судові витрати по сплаті судового збору 1 970,00 грн. (т.1, а.с.196-199).
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Воронцова Я.В. ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким просила відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.202-206).
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПРОМІЖКОВОЇ УХВАЛИ СУДУ
ПРО ВІДМОВУ В ЗУПИНЕННІ ПРОВАДЖЕННЯ.
Крім того, в суді апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 – адвоката Воронцової Я.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 504/4881/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до Договору купівлі-продажу, стягнення завданих збитків (т.1, а.с.235-236, 245).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2026 року вищевказане клопотання було залишено без задоволення (т.2, а.с.26-27).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, усні заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу житлового будинку від 25.08.2021 не виконала, а тому повинна сплатити суму боргу за Договором, інфляційні витрати та 3 відсотка річних, починаючи з 22.08.2022р.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2021 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С., зареєстровано в реєстрі за № 1141.
Згідно пункту 3 вказаного Договору продаж нерухомого майна визначено у розмірі 796 073 грн. Сторони погодились про наступний порядок розрахунків за цим Договором: при укладанні цього Договору Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) 689 385,8 грн., а сплата решти суми у розмірі 106 687,20 грн., що за курсом Національного банку України на день посвідчення договору еквівалентно 4 000 доларам США відстрочується до 25.08.2022 року. Сторонами допускалось дострокове погашення заборгованості. При одержанні сплати решти суми Продавець зобов`язується скласти відповідну заяву про повний розрахунок за проданий житловий будинок, підпис на якій повинен бути засвідчений нотаріально, яка є невід`ємною частиною цього договору.
Однак, умови п. 3 зазначеного Договору купівлі-продажу від 25.08.2021 року відповідачем ОСОБА_1 не виконані, решта боргу у розмірі 106 687,20 грн., що за курсом Національного банку України на день посвідчення договору еквівалентно 4 000 доларам США позивачу не сплачена, що не заперечувала в суді сторона відповідача.
Більше того, стороною позивача на адресу відповідача направлялася листи від 30.01.2024 року та 26.02.2024, з вимогою про виконання майнового зобов`язання, який залишився без задоволення.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що за змістом ст.ст. 509, 526, 539 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання.
Згідно із вимогами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і при простроченні виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно з вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ст. ст. 662 та 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у встановлений у договорі строк.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за вказаним Договором від 25.08.2021 у повному обсязі не виконала, а тому повинна сплатити суму боргу за Договором, та 3 відсотка річних, починаючи з 22.08.2022р.по час пред`явлення позову, тобто в межах позовних вимог.
Що стосується індексу інфляції, про стягнення якої просив суд позивач ОСОБА_2 , то колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягнення інфляції, так як позовні вимоги заявлені саме в доларах США, тобто в іноземній валюті, а тому інфляційні витрати, що складають 20 679,40 грн., не підлягають стягненню.
МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
З підстав викладеного, рішення суду підлягає зміні, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості, виключивши із неї суму інфляційних витрат у розмірі 20 679,40 грн., а також розподілу між сторонами судових витрат.
В решті рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року слід залишити без змін.
СУДОВИЙ ЗБІР.
У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1762,21 грн., що складає 89,49 % від задоволених позовних вимог.
Крім того, враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 10.51 %, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 248,46 грн.
Враховуючи принцип взаємозаліку, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1513,75 грн. (1762,21 – 248,46).
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воронцова Яна Вадимівна, задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року змінити, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості і розподілу між сторонами судових витрат.
Ухвалити постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , суму заборгованості у розмірі 176 237,75 грн. (сто сімдесят шість тисяч двісті тридцять сім гривень 75 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1513,75 грн. (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 75 копійок).
В решті рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Через відсутність судді Присакара О.Я., повне судове рішення складено 09.11.2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
О.Я. Присакар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua