Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/6610/13-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7113/26

Справа № 520/6610/13-ц

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року,

за заявою ОСОБА_1 , за участі первісного стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступника первісного стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс», боржника – Приватного підприємства «Алекс 17-26», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в обґрунтування якої зазначила, що постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2024 року та задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості за виконавчими документами, виданими Київським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення в справі №520/6610/13-ц. Разом із тим, заборона на виїзд повинна існувати за наявності відомостей про умисне ухилення боржника від виконання рішення суду. Наразі відсутні підстави для подальшого існування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , виходячи з того, що ОСОБА_1 , не маючи наміру ухилятись від виконання рішення суду, 10.02.2026 року сплатила на рахунок приватного виконавця Колечко Д.М. 7000 грн та зазначила призначення платежу, як ВП63750164, вик. лист 520/6610/13-ц Київський р/с м. Одеса, 23.11.2020, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 . Факт здійснення ОСОБА_1 протягом лютого–грудня 2025 року систематичних платежів у межах виконавчого провадження (що підтверджується численними квитанціями) свідчить про її реальні дії, спрямовані на виконання судового рішення. Посилається, що незважаючи на незначний розмір окремих платежів, їх регулярність і цільове призначення підтверджують: наявність усвідомлення обов`язку виконати рішення суду; підтримання контакту з виконавчим провадженням; відсутність наміру уникнути виконання зобов`язань; добросовісну поведінку боржника в межах наявних фінансових можливостей. Отже, наведені обставини не свідчать про умисне ухилення від виконання судового рішення, а навпаки — підтверджують вчинення боржником активних дій, спрямованих на його поступове виконання. Крім того, вважає, що заборона у виїзді за кордон унеможливлює для заявниці тимчасовий виїзд з території України для уникнення небезпеки для життя та здоров`я та пошуку роботи, яка б дозволила забезпечити безперебійне виконання рішення суду та подальше погашення боргу.

У зв`язку з викладеним просила суд скасувати тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , що було накладене постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/6610/13-ц за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М.

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 05 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 , за участі первісного стягувача – ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступника первісного стягувача – ТОВ «Реалайнс Фінанс», боржника – Приватного підприємства «Алекс 17-26», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Скасував тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України встановлене громадянці – ОСОБА_1 , що було накладене на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/6610/13-ц за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. в межах виконавчого провадження №63750164.

В апеляційній скарзі приватний виконавець Колечко Д.М. просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеса від 05.05.2026 року по справі №520/6610/13-ц, провадження № 6/947/196/26 та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитого постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо доводів стягувача та виконавця про приховання боржницею належного їй транспортного засобу, так перебування транспортного засобу, що з 2020 року знаходиться у розшуку, у заставі кредитора, який не є стягувачем у виконавчому провадженні, не відміняє обов`язку боржника із повідомлення достовірного місцезнаходження цього транспортного засобу виконавцю, встановленого у п. 3,4,6 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Таким чином, у супереч вимогам ст. 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України суд не встановив на та не надав оцінки тому, що станом на сьогодні боржниця так і не повідомила достовірне місце знаходження транспортного засобу, а саме: MITSUBISHI LANCER, номерний знак: НОМЕР_2 , який ще 30.12.2020 року постановою приватного виконавця оголошено у розшук. Так, у судовому засіданні 27 червня 2024 року під час розгляду подання боржниця повідомила що вказаний автомобіль знаходиться на стоянці біля поліклініки на розі Корьольова Левітана. Вказану інформацію боржниця продублювала і у письмовій заяві від 24.07.2024, яка зберігається у матеріалах виконавчого провадження, та у декларації. 27.06.2024, 24.07.2024, 10.09.2024 приватний виконавець здійснив виїзди на місце зберігання авто, яке повідомила боржниця, але ним було виявлено, що транспортний засіб на відповідній стоянці був відсутній. Враховуючи наведене, боржниця навмисно повідомила виконавцю недостовірне місцезнаходження транспортного засобу, зокрема у поданій декларації, на факт надання якої суд першої інстанції посилається як на обставину із зміни поведінки боржниці на добросовісну. Враховуючи наведене, на думку скаржника, ухвалу суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованою та законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню у апеляційному порядку.

Крім того, за переконанням приватного виконавця, не можна кваліфікувати дії із отримання офіційного доходу боржником, як такі, що спрямовані саме на виконання рішення суду; приватний виконавець не вбачає ніякого причинно-наслідкового зв`язку між офіційним працевлаштуванням та наміром виконувати рішення суду; про відповідні намагання, за переконанням виконавця, свідчить не джерело доходу, а достовірне його декларування та направлення не менш як 20% від цього доходу на погашення боргу, що боржницею не робилось, зазначає, що кошти у розмірі 7000,00 грн були сплачені боржницею вже після вжиття щодо неї тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, перед поданням заяви про скасування відповідного обмеження, із явним наміром імітування зміни недобросовісної поведінки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2026 року відкрито провадження у справі ОСОБА_1 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Реалайнс Фінанс», ПП «Алекс 17-26» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження приватний виконавець Колечко Д.М. отримав 29.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ТОВ «Реалайнс Фінанс» копію ухвали про відкриття провадження та апеляційну скаргу отримало 29.05.2026 року та 23.05.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримала у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

ПП «Алекс 17-26» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Приватний виконавець Колечко Д.М., ТОВ «Реалайнс Фінанс» повістки-повідомлення отримали 22.08.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 , ПП «Алекс 17-26» про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Главацького Ю.А. надійшла заява до якої долучено довідку Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 від 24.06.2026 року; квитанції про сплату частини боргу та винагороди в рахунок погашення боргу по ВП 63750164 за період з 28.05.2026 року по 08.08.2026 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в приєднані доказів які долучені до заяви представником ОСОБА_1 – адвокатом Главацьким Ю.А., оскільки повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом із тим, надані довідка Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 та квитанції про сплату частини боргу та винагороди в рахунок погашення боргу по ВП 63750164, відповідно дати їх видачі, були отриманні вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, тобто після 05 травня 2026 року.

В судовому засіданні 29.10.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Главацький Ю.А. просив приєднати до матеріалів справу довідку про доходи ОСОБА_1 з 01 квітня 2023 року по серпень 2026 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Главацького Ю.А. долучено до матеріалів справи зазначену довідку, оскільки вказаний доказ не є новим доказом по справі, так як матеріали справи та виконавчого провадження містять відомості про доходи ОСОБА_1 за 2024 та 2025 рік.

В судовому засіданні представник скаржника – Зауліна О.Г. просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Главацький Ю.А. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, за необхідне зазначити наступне.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав доведеними доводи ОСОБА_1 , що починаючи зі встановлення відносно неї постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року тимчасового обмеження виїзду за межі України, наразі змінились обставини, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 , як боржника за виконавчим провадженням 63750164, від виконання рішення суду. Суд зазначив, що наявний факт зміни обставин що передували встановленню тимчасовому обмеженню боржнику у праві виїзду за межі України, станом на теперішній час відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на невиконання рішення суду, у тому числі на приховування транспортного засобу, яке зазначає приватний виконавець та стягувач. Наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб перебуває у заставі іншої фінансової установи, що об`єктивно підтверджує відсутність наміру його приховувати, а тому твердження заінтересованих осіб про приховування майна є припущенням, яке не ґрунтується на належних доказах. Поведінка ОСОБА_1 свідчить про вжиття нею заходів, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема шляхом часткових оплат заборгованості у межах виконавчого провадження та в матеріалах справи відсутні докази злісного або умисного ухилення від виконання судового рішення.

Суд зазначив, що ОСОБА_1 здійснюються дії спрямовані на виконання рішення суду, остання отримує офіційний дохід, з якого проводяться звернення стягнення на заробітну плату, під арештом перебуває належне їй майно, що свідчить про реальне виконання зобов`язань, хоча й у тривалому часовому вимірі.

Суд дійшов висновку, що продовження дії заборони у виїзді за межі України в даному випадку не досягає своєї мети, не прискорює виконання рішення суду, але водночас суттєво обмежує особисті права боржника, що може бути розцінено як непропорційне втручання у його свободу пересування.

За приписами частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" ("Горнсбі проти Греції").

Водночас, свобода пересування особи гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч. 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

При розгляді такої категорії справ, суд повинен з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Під «ухиленням» від виконання рішення суду розуміється свідома, навмисна та тривала бездіяльність боржника, яка робить виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №520/6610/13-ц, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року у частині вирішення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 скасовано. У задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року

у частині суми заборгованості за кредитним договором від 14 грудня

2007 року, стягнутої солідарно із ОСОБА_1 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», змінено, визначено розмір заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95 579,00 доларів США (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять доларів США) – заборгованості за кредитом, 1 056,85 доларів США (одна тисяча п`ятдесят шість доларів 85 центи) – заборгованості за відсотками, а також 396,68 грн (триста дев`яносто шість грн 68 коп.) – пені.

На виконання вищезазначеного рішення суду 23.11.2020 року Київським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист №520/6610/13-ц на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95579,00 доларів США за кредитом, 1056,85 доларів США за відсотками, 396,68 грн пені.

Постановою від 26 листопада 2020 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. відкрито виконавче провадження №63750164 з виконання виконавчого листа №520/6610/13-ц, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова від 26 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63750164 надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію 27 листопада 2020 року за вихідним №4232 за вказаними у виконавчому документі та заяві стягувача адресами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення боржник постанову про відкриття виконавчого провадження отримала 05 грудня 2020 року.

Постановою від 26 листопада 2020 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 106299,44 доларів США та 2436,35 грн. з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 .

Постанова від 26 листопада 2020 року про арешт коштів боржника надіслана для виконання до 36 банківських установ, станом на 17 червня 2024 року виявлено та списано грошові кошти з рахунку АТ «Ощадбанк» у розмірі 1198,60 грн., з рахунку АТ «Універсал Банк» у розмірі 124,33 грн. Грошові кошти боржника в інших банківських установах відсутні або наявні арешти на кошти, що накладені раніше за іншими виконавчими провадженнями.

В ході перевірки майнового стану боржника виявлено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передана в іпотеку на підставі Договору іпотеки, посвідченого 14 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2721.

За даними МВС за боржником зареєстрований транспортний засіб, автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який 30 грудня 2020 року постановою приватного виконавця оголошений у розшук.

21 жовтня 2021 року за №63750164, 12 листопада 2021 року за №63750164, 21 травня 2024 року №63750164 приватним виконавцем надсилались вимоги, згідно яких боржник був забов`язаний надати пояснення із приводу невиконання рішення суду, декларацію про доходи та майно, довідку про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 , копії технічних та правовстановлюючих документів на вказану квартиру, проте законні вимоги приватного виконавця не були виконані.

23 листопада 2011 року приватним виконавцем було проведено опис квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складено відповідну постанову.

22 лютого 2022 року за №63750164 приватним виконавцем надіслано вимогу, згідно якою боржник був зобов`язаний надати безперешкодний доступ приватному виконавцю та супроводжуючим особам (представник СОД, оцінювачу, стягувачу, понятим тощо) до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» були введені певні обмеження щодо примусової реалізації майна, з урахуванням яких станом на сьогодні законом встановлена заборона щодо примусової реалізації квартири адресою: АДРЕСА_1 .

27.06.2024, 24.07.2024, 10.09.2024 приватний виконавець здійснив виїзди на місце зберігання авто, яке повідомила боржниця, але ним було виявлено, що транспортний засіб на відповідній стоянці був відсутній, про що було складено акти із здійсненням фото фіксації.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.06.2024 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – громадянки України ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №520/6610/13-ц – залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2024 року у справі №520/6610/13-ц – скасовано. Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 – задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до погашення заборгованості за виконавчими документами, виданими Київським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення в справі №520/6610/13-ц. Вказаною постановою також встановлено, що на розгляді судів перебувала справа №520/11833/15-ц щодо власності на транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та іншого майна, що свідчить про те, що боржник та члени її родини використовують поділ майна для уникнення сплати боргу за судовим рішенням.

31.01.2025 року приватним виконавцем Колечко Д.М. в рамках виконавчого провадження ВП №63750164 винесено постанову, якою замінено в рамках зазначеного виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС».

З відповіді на запит №323215433 від 20.03.2026 року до пенсійного фонду України встановлено, що боржниця – ОСОБА_1 працевлаштована у ФОП ОСОБА_3 та отримає дохід, зокрема, ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_3 нараховано доходу за 1 квартал 2025 року – 24000 грн, за 2 квартал 2025 року – 24000 грн, за 3 квартал 2025 року – 24000 грн.

Згідно довідки про доходи виданої ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_1 з 01 квітня 2023 року і по перерішеній час працює у ФОП ОСОБА_3 на посаді менеджера, її заробітна плата за період квітень 2023 року – серпень 2026 року становить 318776 грн. З січня 2025 року заробітна плата ОСОБА_1 щомісячно складає 8000 грн, а з січня 2026 року щомісячно – 8647 грн.

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №63750164 від 13 лютого 2026 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. звернуто стягнення на заробітну плату (доходи) божника ОСОБА_1 , а саме постановлено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику ОСОБА_1 після відрахування податків, в загальному розмірі 20 % до погашення заборгованості у повному обсязі.

Згідно поданих ОСОБА_1 платіжних інструкцій, від її імені здійснювалась сплата грошових коштів на рахунок приватного виконавця Колечко Д.М. на погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження ВП 63750164 з примусового виконання виконавчого листа №520/6610/13-ц, а саме: 10.02.2026 року в сумі 7000 грн; 12.02.2025 року в сумі 120,02 грн; 14.03.2025 року в сумі 201,03 грн; 12.04.2025 року в сумі 104 грн; 10.05.2025 року в сумі 205,05 грн; 20.06.2025 року в сумі 109,06 грн; 12.07.2025 року в сумі 154,07 грн; 05.08.2025 року в сумі 141,08 грн; 06.08.2025 року в сумі 120,02 грн; 08.08.2025 року в сумі 641,08 грн; 08.08.2025 року в сумі 891,08 грн; 06.09.2025 року в сумі 777,09 грн; 16.10.2025 року в сумі 501,10 грн; 20.10.2025 року в сумі 301,10 грн; 21.10.2025 року в сумі 454,10 грн; 01.11.2025 року в сумі 511,11 грн; 09.11.2025 року в сумі 1011,11 грн; 27.10.2025 року в сумі 531,10 грн; 30.12.2025 року в сумі 101,12 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійсненні особою права на свободу пересування.

Стаття 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Разом із тим, при наявному обмеженні суду слід визначити чи відпала така необхідність саме на момент звернення боржника із заявою про його скасування. Тобто суд під час розгляду заяви боржника про скасування тимчасового обмеження у праві за межі України не вирішує питання обґрунтованості його застосування в цілому.

В матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 зобов`язання за виконавчим листом № 520/6610/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95579,00 доларів США за кредитом, 1056,85 доларів США за відсотками, 396,68 грн пені.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявний факт зміни обставин що передували встановленню тимчасовому обмеженню боржнику у праві виїзду за межі України, з посиланням, що станом на теперішній час відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на невиконання рішення суду, у тому числі на приховування транспортного засобу, яке зазначає приватний виконавець та стягувач.

Так, факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок приватного виконавця Колечко Д.М. на погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження ВП 63750164 з примусового виконання виконавчого листа №520/6610/13-ц, а саме: 10.02.2026 року в сумі 7000 грн; 12.02.2025 року в сумі 120,02 грн; 14.03.2025 року в сумі 201,03 грн; 12.04.2025 року в сумі 104 грн; 10.05.2025 року в сумі 205,05 грн; 20.06.2025 року в сумі 109,06 грн; 12.07.2025 року в сумі 154,07 грн; 05.08.2025 року в сумі 141,08 грн; 06.08.2025 року в сумі 120,02 грн; 08.08.2025 року в сумі 641,08 грн; 08.08.2025 року в сумі 891,08 грн; 06.09.2025 року в сумі 777,09 грн; 16.10.2025 року в сумі 501,10 грн; 20.10.2025 року в сумі 301,10 грн; 21.10.2025 року в сумі 454,10 грн; 01.11.2025 року в сумі 511,11 грн; 09.11.2025 року в сумі 1011,11 грн; 27.10.2025 року в сумі 531,10 грн; 30.12.2025 року в сумі 101,12 грн, враховуючи офіційний дохід боржника за 1-3 квартали 2025 року у розмірі 72000 грн, не є свідченням зміни обставин, встановлених судом раніше, та про зміну поведінки боржниці, приймаючи також до уваги розмір заборгованості за виконавчим листом та ту обставину, що отримуючи щомісячно з квітня 2024 року заробітну плату у розмірі 8000 грн, а з 01.01.2026 року у розмірі 8647 грн та за наявності постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника належать до виплати боржнику ОСОБА_1 після відрахування податків, в загальному розмірі 20 % до погашення заборгованості у повному обсязі, боржником не здійснювалася сплата грошових коштів на рахунок приватного виконавця Колечко Д.М. на погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження ВП 63750164 з примусового виконання виконавчого листа №520/6610/13-ц у розмірі 20 %.

Так, апеляційний суд вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що наявні у справі докази свідчать, що транспортний засіб перебуває у заставі іншої фінансової установи, що об`єктивно підтверджує відсутність наміру його приховувати, оскільки вказане не звільняє боржника від обов`язку повідомити приватного виконавця про достовірне місце знаходження транспортного засобу, а саме: MITSUBISHI LANCER, номерний знак: НОМЕР_2 , який ще 30.12.2020 року постановою приватного виконавця було оголошено у розшук. Крім того, враховуючи, що 21 жовтня 2021 року за №63750164, 12 листопада 2021 року за №63750164, 21 травня 2024 року за №63750164 приватним виконавцем надсилались вимоги, згідно яких боржник був зобов`язаний надати пояснення із приводу невиконання рішення суду, декларацію про доходи та майно.

Обмеження у праві виїзду за кордон є дієвою юридичною санкцією, яка сприятиме й стимулюватиме боржника до виконання рішення суду. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, § § 78 - 82).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України через її недоведеність. Натомість це не перешкоджає ОСОБА_1 у разі зміни обставин, які впливають на виконання неї рішення суду, та/або пов`язані з її особистим (сімейним) життям за наявності відповідних доказів повторно звернутися до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Окремо слід зазначити, що встановлені боржнику обмеження, носять тимчасовий характер, та можуть бути зняті після виконання ним рішення суду.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, порушив норми права, у зв`язку із чим ухвала Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича підлягає задоволенню, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року скасуванню, з ухвалення постанови про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року по цивільній справі №520/6610/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Алекс 17-26» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В.Назарова

О.Ю. Карташов