Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №484/3880/26
Суддя: Базовкіна Т. М.
10.11.26
22-ц/812/2216/26
Провадження №22-ц/812/2215/26, №22-ц/812/2216/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 листопада 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Кушнірової Т.Б. та Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників у письмовому провадженні цивільну справу №484/3880/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення, які ухвалив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Панькова Дениса Анатолійовича у приміщенні цього суду 11 та 17 серпня 2026 року, відповідно, дати складання повних судових рішень не зазначені, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у с т а н о в и в :
У червні 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позов мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року щодо стягнення зі споживачів - боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» (далі – КП «Первомайськводоканал») за комунальними платежами згідно з додатком № 1 до договору від 09 лютого 2026 року, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначений особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до вказаного особового рахунку за період з жовтня 2021 року до березня 2023 року включно розмір заборгованості за надані послуги становить 1085 грн 66 коп. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 475189301 від 30 квітня 2026 року) за адресою: АДРЕСА_1 , власником вказаної квартири є ОСОБА_1 . Відповідач не погасив заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 , який є правонаступником КП «Первомайськводоканал».
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1467 грн 86 коп., яка складається з 1085 грн 66 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2021 року до березня 2023 року, інфляційні втрати в розмірі 303 грн 32 коп., 3% річних в розмірі 78 грн 88 коп.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що 20 березня 2022 року він виїхав за кордон, де перебував безперервно протягом 2022-2023 років, у квартирі ніхто в цій період не проживав, послугами водопостачання ніхто не користувався, тому вважає, що за період з березня 2022 року по березень 2023 року було штучно збільшено обсяг спожитих послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 за водопостачання і нараховані борги за них. Тому відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт існування заборгованості. Крім того, зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних під час дії воєнного стану є протиправними.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1467 грн 86 коп., яка складається з 1085 грн 66 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2021 р. до березня 2023 р., інфляційних втрат в розмірі 303 грн 32 коп., 3% річних в розмірі 78 грн 88 коп., а також 1331 грн 20 коп. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг та належним відповідачем у справі. Відповідно до нарахування за надані послуги за спірний період за адресою АДРЕСА_1 існує заборгованість за надані послуги в сумі 1467 грн 86 коп.
Також суд установив, що позивач набув прав вимоги за вказаною заборгованістю на підставі договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні, укладеного 09 лютого 2026 року між КП «Первомайськводоканал» та ФОП ОСОБА_2 , яким визначено, що продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач набув право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат згідно долученого розрахунку, який відповідачем не спростовано.
13 серпня 2026 року представник позивача Вовк Д.О. подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме – просила стягнути з відповідача 3293 грн. 57 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пославшись на виконання Адвокатським бюро «Юлії Божко» відповідних робіт на вказану суму.
Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 серпня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. Частково задовольнивши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд послався на те, що матеріали справи не містять великої кількості документів, спір, який розглянутий, є незначної складності, судова практика у таких спорах є сталою, а також врахував вимоги співмірності та розумності розміру витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, а також скасувати додаткове рішення в частині стягнення з нього 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що хоча відповідач і не заперечує свого обов`язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги, однак загальний обов`язок споживача оплачувати такі послуги не звільняє позивача від обов`язку довести факт та обсяг конкретного споживання, покладеного ним в основу заявленої до стягнення заборгованості. Відповідач вважає, що суд не встановив факт та обсяг фактичного споживання води і походження донарахування 30 кубічних метрів, а саме - не встановив: які показники вузла обліку були станом на 28 лютого 2023 р.; які показники були станом на 03 березня 2023 р.; хто та коли здійснив їх зняття; яким первинним документом це було зафіксовано; як із фактичних показників утворилася різниця у 30 кубічних метрів; на підставі якого первинного документа ці дані були внесені до облікової системи позивача. Сам факт існування внутрішньої комп`ютерної роздруківки або таблиці позивача не доводить достовірність внесених до неї відомостей та не підтверджує фактичний обсяг споживання. Суд не надав належної оцінки платежу 300 грн від 03 березня 2023 року, не дослідив та не навів мотивів, з яких вважає його таким, що не має значення для справи. ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що до виникнення спірної ситуації відповідач сумлінно оплачував послуги водопостачання, а на його особовому рахунку обліковувалася значна переплата, що має істотне значення для оцінки тверджень позивача про нібито недобросовісне виконання відповідачем своїх обов`язків. Суд не надав належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві та запереченнях, у рішенні ці доводи зведені до загального твердження про заперечення відповідачем заборгованості та його перебування за кордоном. Крім того, відповідач вказує, що суд зазначив, що він не надав належних доказів відсутності заборгованості, а також не подав альтернативного розрахунку та вважає, що відсутність альтернативного розрахунку відповідача не може підтверджувати правильність розрахунку позивача. На думку ОСОБА_1 саме позивач повинен був довести фактичні показники приладу обліку, дату та спосіб їх фіксації, особу, яка здійснила їх зняття, підстави внесення відповідних даних до системи обліку та правильність визначення обсягу споживання. Також відповідач вважає, що оскільки основна заборгованість належними доказами не підтверджена, похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних також не можуть вважатися обґрунтованими. Щодо переходу права вимоги до позивача, то зазначене не доводить існування та розмір конкретної заборгованості та не звільняє позивача від обов`язку довести її існування та розмір.
Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказав, що не погоджується з ним, оскільки воно є похідним від основного рішення у справі та підлягає перегляду апеляційним судом і має бути вирішено залежно від результатів апеляційного розгляду. Діордіященко Л.І. також зауважує, що сам суд першої інстанції встановив, що справа є незначної складності, не містить великої кількості документів, не потребує застосування значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика у спорах такого характеру є сталою.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 та 17 серпня 2026 р. відповідно - без змін та стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000 грн., зазначивши, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат буде подано відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК розглядається без повідомлення учасників справи.
Сформовані відповідачем у системі «Електронний суд» 18 вересня 2026 року заперечення на відзив на апеляційну скаргу з долученими додатками (копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав речових прав на нерухоме майно, копією довідки Виконавчого комітету Первомайської міської ради від 22 червня 2026 року та копією плану домоволодіння), сформованими позивачем заперечення на додаткові пояснення, сформовані 09 листопада 2026 року, а також сформовані представником позивача 18 вересня 2026 року заперечення на відзив на апеляційну скаргу та сформовані 30 жовтня 2026 року додаткові пояснення слід повернути без розгляду, виходячи з наступного.
З огляду на положення глави 1 Розділу V в апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу. Поданні заперечення на відзив на апеляційну скаргу не передбачено, отже такі документи не підлягають розглядові.
Більш того, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина 5 статті 174 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 07 вересня 2026 року Миколаївський апеляційний суд надав учасникам справи п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу, але не визнав необхідним і не надав дозволів позивачу та відповідачу подати додаткові пояснення, заперечення на них після спливу строків на подання апеляційної скарги та відзиву на неї відповідно.
Щодо додатково долучених відповідачем до заперечень на відзив на апеляційну скаргу документів, то у колегії суддів відсутні передбачені частиною 3 статті 367 ЦПК України підстави для їхнього прийняття, оскільки ОСОБА_1 не виклав причин неподання цих доказів до суду першої інстанції та не обґрунтував поважність невчинення таких дій.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржувані рішення та додаткове рішення суду відповідають таким вимогам закону.
Як убачається із матеріалів справи і таке установив суд першої інстанції, постановою Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2025 року у справі №915/28/24 Комунальне підприємство «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради визнаний банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура. 02 лютого 2026 року відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту №4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості вказаного підприємства станом на 31 березня 2025 року. Відповідно до протоколу про результати аукціону від 02 лютого 2026 року позивач є його переможцем.
Згідно з протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02 лютого 2026 року: ціна або частина ціни, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора): 666963,13 грн без ПДВ (шістсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 13 копійок без ПДВ); сума залишку від ціни продажу лота, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (за вирахуванням залишку сплаченого гарантійного внеску): 0,00 грн.; сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 532 494,76 грн (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста дев`ятсот чотири гривні 76 копійок); винагорода оператора авторизованого електронного майданчика, через який переможцем аукціону придбано майно: 5 378,73 грн (п`ять тисяч триста сімдесят вісім гривень 73 копійки) у тому числі ПДВ 896,46 грн. Платіжна інструкція №2557 від 05 лютого 2026 року підтверджує оплату за лот №4 аукціону № BRD001-UA-20260121 -20415, а саме: 134468,37 грн. (а.с. 13).
09 лютого 2026 року на підставі електронного аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 між Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (далі за текстом - «Продавець», «Первісний кредитор» та/або «КП «Первомайськводоканал») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - «Покупець», «Новий кредитор», «Позивач» та/або «ФОП ОСОБА_2 ») складено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, а Продавець передав (відступив) Покупцю право вимоги дебіторської заборгованості, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) на загальну суму 11205697,58 грн., в тому числі, заборгованість фізичних осіб (населення) на суму 8294061,14 грн., заборгованість фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на суму 2911,636,44 грн. (а.с. 10).
09 лютого 2026 року КП «Первомайськводоканал» та ФОП ОСОБА_2 керуючись статтями 82, 87 Кодексу України з процедур банкрутства уклали договір відступлення права вимоги банкрута на аукціоні (далі за текстом - «Договір»). Згідно з пунктом 1 Договору на умовах даного Договору та на підставі Протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026 року, надалі Протокол, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги дебіторської заборгованості Первісного кредитора до контрагентів (боржників/солідарних боржників) за надані послуги, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Загальна сума вимог (дебіторської заборгованості) за цим Договором складає: 11 205 697,58 грн, обтяження відсутні. Пунктом 2 Договору передбачено, що за цим Договором Новий кредитор в день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань та сплати Боржниками грошових коштів. Розмір Права вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права Первісного кредитора переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. Пункт 5 Договору зазначає, що продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора (а.с. 11-12).
Відповідно до додатку №1 до договору відступлення права вимоги банкрутів на аукціоні від 09 лютого 2026 року переможцю аукціону передано право вимоги за надані послуги до боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради, зокрема, за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , власник – ОСОБА_1 в сумі 1085 грн 66 коп. (а.с. 12).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1275, виданого 12 вересня 2017 р. приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчан А.С. (а.с. 20).
Згідно відомостей Комунального підприємства «Первомайськводоканал» за адресою вул. Леоніда Федорова, 8 в м. Первомайськ на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 з метою обліку спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та проведення їх оплати, за яким за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року обліковується заборгованість в сумі 1085 грн. 66 коп. (а.с. 14-16, 17).
Як новий кредитор за зобов`язаннями ОСОБА_1 перед КП «Первомайськводоканал» щодо сплати за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, позивач просить стягнути з відповідача несплачену заборгованість.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, зважаючи на таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.
Як встановив суд першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з додатком № 1 до договору від 09 лютого 2026 року, зокрема за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1085 грн. 66 коп. за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року за адресою: будинок АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, отримавши право вимоги до боржників первісного кредитора за результатами електронного аукціону, має право звернення до суду з вказаним позовом до боржника ОСОБА_1 як власника жилого будинку, за яким рахується борг за надані первісним кредитором житлово-комунальні послуги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують переходу до позивача у справі права вимоги за боргами, які виникли перед Комунальним підприємством «Первомайськводоканал», натомість відповідач вважає недоведеним обсяг визначеної позивачем до сплати відповідачу спожитої послуги з водопостачання та водовідведення, зокрема 30 куб м води, донарахованих 03 березня 2023 року.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Тлумачення частини 2 статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж закону централізованого водопостачання, централізованого водовідведення віднесено до комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Частинами 2-4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску.
Згідно із частиною 1 статті 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).
У справі, яка переглядається, між відповідачем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» виникли відносини щодо надання комунальних послуг – централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно з частиною 3 статті 11, частиною 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 68, 162 ЖК України наймачі житлових приміщень (власники) зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду» також встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.
Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, доказів звернення у встановленому законом порядку із заявою про їх відсутність у будинку до виконавця послуг не звертався, офіційний документ, що підтверджує відсутність у житловому приміщенні, не надавав, однак отримані послуги в повному обсязі не оплачував.
Щодо визначення розміру заборгованості перед позивачем, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача про доведеність цього розміру, оскільки позивачем надані відомості про нарахування заборгованості відповідно до встановлених тарифів та часткову сплату згідно особового рахунку, а доказів іншого обсягу споживання води та /або внесення оплати за отримані послуги в більшому, ніж довів позивач розмірі, а також свого розрахунку заборгованості відповідач суду не надав.
Встановивши, що КП «Первомайськводоканал» як виконавець послуг з централізованого водопостачання (первісний кредитор) виконало обов`язок з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення до жилого будинку, власником якого є ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.
Відповідно до пунктів 10, 19, 22 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) (далі – Правила), визначення кількості та якості (щодо тиску) послуги здійснюється відповідно до умов договору з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку послуги (у разі їх наявності) - для індивідуальних договорів про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем. Одиницею вимірювання обсягу спожитих споживачем послуг є куб. метр.
Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Розрахунок заборгованості відповідача за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у справі, яка переглядається, проведений на підставі відомостей КП «Первомайськводоканал» за особовим рахунком № НОМЕР_1 , кількість споживачів – 2 особи (а.с. 14-19), згідно з якими ОСОБА_1 проводився облік спожитих послуг та, відповідно, нарахування оплати за них на підставі переданих них показників лічильника по лютий 2022 року, після чого він припинив надавати інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та обрахування спожитих послуг їх виконавець здійснював як для споживачів, «які не передавали показання».
Згідно із вимогами пункту 31 Правил у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуг за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуг, але не менше 15 діб.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку таким споживачем виконавець або інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, зобов`язані провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.
Згідно із пунктом 9 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування.
Доказів, що проведене виконавцем послуги з централізованого водопостачання нарахування обсягу спожитих послуг та їх вартості суперечить наведеним правилам, зокрема у разі ненадання споживачем інформації про показники вузла обліку, відповідач не навів, свого розрахунку суду не надав.
Заперечуючи проти обрахованих позивачем обсягів спожитої води, зокрема і донарахування 30 куб. м, ОСОБА_1 посилався на те, що суд не встановив фактичного обсягу показників вузла обліку та фактичного обсягу споживання, тоді як лише він як споживач та власник житлового будинку, до якого надавалися послуги з централізованого водопостачання має доступ до вузла обліку. Натомість відповідач не вчинив дій щодо повідомлення надавача послуги про актуальні показники вузла обліку спожитої холодної води.
За такого колегія суддів не приймає заперечення відповідачем розміру стягнутої заборгованості як такі, що не ґрунтуються на доказах.
Щодо доводів в апеляційній скарзі про неврахування судом оплати у березні 2023 року 300 грн., то таке суперечить наявному у справі розрахунку заборгованості (а.с. 14-15), з якого вбачається, що опісля надходження оплати в розмірі 300 грн. розмір обрахованої заборгованості зменшився на суму оплати. Так, у березні 2023 року до оплати заборгованість становила 561,74 грн. (початковий залишок) + 823,91 грн. (нараховано) = 1385,66 грн., після внесення 300 грн. розмір заборгованості склав 1085,66 грн.
Щодо доводу відповідача про некористування послугами з водопостачання у зв`язку із перебуванням за кордоном, то останній на власний розсуд розпорядився своїми правами, визначеними підпунктом 7 пункту 45 Правил, не звернувся у визначений цими Правилами спосіб до виконавця послуг, що виключає обов`язок останнього, передбачений підпунктом 8-1 пункту 50 Правил, здійснити відповідний перерахунок.
Щодо законності та обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення у справі.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2026 року позовні вимоги задоволені ФОП ОСОБА_2 були задоволені.
Також 17 серпня 2026 року суд ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву, яка подана представником позивача, про ухвалення такого рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги, стягнувши 1000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості та законності таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.
A?aiia?aii ai ?anoeie 1 noaoo? 264 OIE Oe?a?ie ai ieoaiu, ye? ae??oo? noa i?a ?an ooaaeaiiy ??oaiiy, a?aianaii oa ye ?iciia?eeoe i?? noi?iiaie noaia? aeo?aoe.
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У справі, яка переглядається, у позовній заяві окрім вимог по суті спору щодо стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, просив суд стягнути з відповідача судові витрати, виклавши попередній розрахунок суми таких витрат, до якої включив 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
Після ухвалення рішення судом першої інстанції 13 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу –3293,57 грн., долучивши докази таких витрат – акт № 372 приймання-передачі документів від 09 червня 2026 року та акт № 372 від 13 серпня 2026 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частинами другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23 (провадження № 61-15625св23).
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, провадження № 61-10724св23, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, провадження № 61-15443св23, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22, провадження № 61-16351св23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача щодо компенсації витрат на правничу допомогу, стягнувши 1000 грн, врахувавши незначну складність справи, фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), сталість судової практики у подібних справах, принципи розмірності витрат на правничу допомогу та їх співмірність зі складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг.
В апеляційній скарзі відповідач не наводить аргументів на спростування таких висновків суду щодо розподілу судових витрат, а пов`язує неправильність додаткового рішення виключно з оскарження рішення суду по суті справи.
За такого апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги та приймає аргументи відзиву на неї представника відповідача.
За такого колегія суддів вважає, що відсутні підстави для перегляду висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача компенсації витрат позивача на правничу допомогу.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їхнього скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Т.Б. Кушнірова
Л.М. Царюк
______________________________________________
Повна постанова складена 10 листопада 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua