Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №490/2512/25 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №490/2512/25

Суддя: Лівінський І. В.

05.11.26

22-ц/812/1806/26

Провадження № 22-ц/812/1806/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 листопада 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/2512/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участю представника позивача Голованьова М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за

апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Укртранснафта»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 14 травня 2026 року під головуванням судді Чулуп О.С., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена,

за позовом

Акціонерного товариства «Укртранснафта» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі – АТ «Укртранснафта») звернулось із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі- ДТП).

Позивач зазначав, що 08 листопада 2024 року о 07 годині 55 хвилин у місті Миколаєві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався другорядною дорогою, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не дав дорогу автомобілю «Toyota Hilux», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, у результаті чого здійснив з ним зіткнення.

Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, тим самим ОСОБА_1 порушив пункти 2.3.б, 16.11 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Транспортний засіб «Toyota Hilux», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності АТ «Укртранснафта».

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/10400/24 від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що згідно з калькуляцією складеною ТОВ «Аикон-Авто», компанії, яка надає АТ «Укртранснафта» послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання вартість робіт з відновлення транспортного засобу «Toyota Hilux», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 будуть становити 545 985,40 грн.

Страховою компанією відповідача ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було відшкодовано позивачу 156 800,00 грн. Таким чином, різниця між вартістю робіт на відновлення транспортного засобу та отриманим позивачем страховим відшкодуванням становить 389 185,40 грн.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави до відшкодування матеріальної шкоди з відповідача.

В обґрунтування відшкодування моральної шкоди позивач зазначав, що внаслідок пошкодження автомобіля виникли психологічні чинники, які призвели до негативних емоцій, переживань зокрема водія транспортного засобу ОСОБА_2 , та інших працівників АТ «Укртранснафта». У зв`язку з пошкодженням майна позивач зазнав суттєвих втрат, оскільки не в повному обсязі міг забезпечити працівників спеціальними транспортними засобами, які використовуються для забезпечення безперервної діяльності виробничих комплексів позивача. Позивач вважає, що компенсація моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, відповідатиме принципу розумності і справедливості.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 389 185,40 грн, та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 4 910,22 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бараненко Д.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. Зазначає, що жодних документів, актів виконаних робіт по заміні старих деталей на нові матеріали справи не містять. Таким чином неможливо встановити чи були придбані вказані деталі саме для заміни пошкоджених деталей в автомобілі позивача. Також неможливо встановити, чи взагалі були пошкоджені ці деталі саме через ДТП, чи позивач вирішив за рахунок відповідача поміняти деталі в своєму автомобілі, які вже зносились з часом.

Крім того представник відповідача вказує, що сплачена страховою компанією сума страхової виплати, вочевидь, ґрунтується на проведених її спеціалістами розрахунках та дослідженнях пошкодженого транспортного засобу «Toyota Hilux». Позивач у мотивувальній частині позову умисно уникав посилань на ці обставини.

Представник відповідача вважає, що страховою компанією об`єктивно встановлена сума, яка необхідна для відновлення транспортного засобу, яка значно менша за наведену в позові штучну калькуляцію витрат на ремонт.

Зазначає, що позивачем не доведено обставини на які він посилається в позові, оскільки надані ним докази не є належними, достовірними та достатніми, а тому не повинні враховуватися судом при ухвалені рішення по справі.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то посилання позивача на неможливість використовувати автомобіль за призначення не є достатньою підставою для визнання цієї причини заподіянням моральної шкоди. Вважає, що заявлені позовні вимоги з боку позивача, є зловживанням своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача.

13 червня 2025 року позивач надав відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач зазначав, що страховою компанією ПрАТ «УСК КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виплачено суму в межах ліміту (160 000,00 грн), передбаченого полісом, за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого з вирахування франшизи, передбаченої полісом (3 200,00 грн.). Таким чином, максимальна сума, яку могла виплатити страхова компанія та відповідно виплатила за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого з вирахуванням франшизи становить 156 800,00 грн.

Страхова компанія ПрАТ «УСК КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» розрахувала вартість ремонту транспортного засобу у розмірі 422 558,45 грн, за курсом перерахунку 1 євро = 43,9581 грн, а саме: вартість робіт становить 11 450,00 грн, вартість фарбування становить 15 812,45 грн, вартість запчастин становить 395 296,00 грн.

Позивач наголошує, що 27 262,45 грн, кошти які розрахувала система Аудатекс (AUDATEX) за вартість робіт з ремонту «Toyota Hilux», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є абсолютно нереалістичними для покриття вартості робіт з ремонту автомобіля.

АТ «Укртранснафта» саме через ризик великої різниці між вартістю робіт, які нараховані системою Аудатекс (AUDATEX) та вартістю робіт, які АТ «Укртранснафта» фактично має буде заплатити за ремонт автомобіля (без урахування вартості запчастин) звернулося до ТОВ «Аикон-Авто», компанії, яка надає АТ «Укртранснафта» послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання для оцінки вартості ремонту транспортного засобу

ТОВ «Аикон-Авто» порахувала об`єктивну вартість ремонту транспортного засобу 545 985,40 грн, без жодних штучних збільшень вартості робіт або запчастин (матеріалів). Різниця між вартістю робіт на відновлення транспортного засобу (545 985,40 грн.) та отриманим позивачем страховим відшкодуванням (156 800,00 грн.) становить 389 185,40 грн, що є об`єктивним та обґрунтованим розміром матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо моральної шкоди.

Позивач зазначив, що компенсація моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, відповідатиме принципу розумності і справедливості. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.

З наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.

Позивач вважав, що довів обґрунтованість розміру матеріальної та моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2026 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртранснафта» суму майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 265 758,45 грн.

В решті вимог відмовлено. Крім того, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртранснафта» судові витрати в розмірі 3189,18 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди мотивоване тим, що оскільки відповідач ОСОБА_1 є винним в дорожньо-транспортній пригоді особою, а страхової виплати в розмірі 156 800 грн, від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» недостатньо для повного відшкодування витрат необхідних для відновлення транспортного засобу, то у позивача є право отримати з відповідача кошти, а саме різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

При розрахунку шкоди суд взяв до уваги ремонтну калькуляцію надану ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно якої вартість ремонтних робіт необхідних для відновлення транспортного засобу становить 422 558,45 грн, оскільки вбачається, що страховою компанією було перевірено та співвставлено обсяг пошкоджень із обсягом завданої шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд врахував, що позивач є юридичною особою, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок ДТП позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в приниженні ділової репутації юридичної особи, то суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20000 грн. відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, АТ «Укртранснафта» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило вказане рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 123 426,95 грн, матеріальної шкоди та 20 000,00 грн, моральної шкоди та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції при розрахунку шкоди взяв до уваги ремонтну калькуляцію надану ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Вважав, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та не врахував об`єктивне заниження вартості робіт за відновлення транспортного засобу, який був розрахований ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у системі Аудатекс (AUDATEX).

Окрім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, позивач не може використовувати транспортний засіб для забезпечення безперервної діяльності виробничих комплексів позивача, у тому числі для ремонтів обладнання нафтопроводів. У зв`язку з пошкодженням майна, позивач зазнав суттєвих втрат, оскільки не в повному обсязі міг забезпечити працівників спеціальними транспортними засобами, які використовуються для забезпечення безперервної діяльності виробничих комплексів позивача.

АТ «Укртранснафта» вважав, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо неможливості стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Узагальненні доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідача до апеляційного суду не надійшов.

У судове засідання апеляційного суду відповідач та його представник не з`явились. Представник відповідача надала до суду клопотання, в якому просила розглядати справу за відсутності відповідача та його представника. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та його представника не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 08 листопада 2024 року о 07 годині 55 хвилин у місті Миколаєві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався другорядною дорогою, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не дав дорогу автомобілю «Toyota Hilux», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, у результаті чого здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, тим самим ОСОБА_1 порушив пункти 2.3.б, 16.11 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 850 гривень.

Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди від 08 листопада 2024 року, яка була складена на місці пригоди та є додатком до протоколу серії ЕПР1 № 168769 від 08 листопада 2024 року вбачається, що транспортний засіб Toyota Hilux державний номер НОМЕР_2 , отримав пошкодження переднього бамперу, переднього лівого крила, решітки радіатора, розбита передня ліва фара, пошкодження омивача, переднього лівого підкрильника, лобового скла (а.с.12-13).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб марки Toyota Hilux, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності зареєстровано за АТ «Укртранснафта» (а.с.9-10).

Автомобіль марки Toyota Hilux, відповідно до полісу № 219097253 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «САЛАМАНДРА». Строк дії договору з 10:18 26 січня 2024 року по 25 січня 2025 року включно. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю – 320 000 грн, та за шкоду заподіяну майну – 160 000 грн. Розмір франшизи – 0,00 грн. Забезпечений транспортний засіб - марка Toyota Hilux тип ВЗ, номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 , рік випуску - 2018, місце прописки - Київ. Страховий платіж – 792,78 грн (а.с.15).

Згідно договору про надання послуг № 2024-122 укладений між АТ «Укртранснафта (далі-Замовник) та ТОВ «Аикон-Авто» (далі – виконавець) виконавець зобов`язався за завданням замовника та у встановлені цим Договором строки надати послуги: технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів Toyota у Східному регіоні.

Згідно наряду-замовлення № АИ00016618 від 24 січня 2025 року складеного ТОВ «Аикон-Авто» вартість відновлюваних робіт необхідних для ремонту автомобіля Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 545985,40 грн, в тому числі ПДВ – 90997,57 грн.(а.с.55-58)

Відповідальність відповідача ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Представником страхової компанії було оглянуто транспортний засіб Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_2 та зафіксовано пошкодження.

З ремонтної калькуляції Audatex № 24-1212664 від 24 грудня 2024 року наданою ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вбачається, що вартість ремонтних робіт необхідних для відновлення транспортного засобу Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 422558,45 грн.(а.с.139-142).

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ПАТ «Укртранснафта» кошти згідно страхового акту в розмірі 156800 грн.

Висновки апеляційного суду

Обставини вчиненого ДТП та розмір сплаченого страховиком страхового відшкодування сторони не оспорюють.

Предметом спору у даній справі є розмір матеріальної та моральної шкоди.

Щодо розміру матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95 цс 20).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення матеріальної шкоди позивач просив стягнути різницю між вартістю робіт на відновлення транспортного засобу, складеною ТОВ «Аикон-Авто», яка становить 545 985,40 грн, та розміром страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» позивачу в сумі 156 800,00 грн.

При цьому позивач пояснив, що автомобіль не відремонтований.

Як вбачається з видаткової накладної, оформленої ТОВ «Аикон-Авто» (т.1 а.с. 58), зазначена вище сума (545 985,40 грн) включає в себе ПДВ в розмірі 90997,57 грн.

В постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справ № 924/675/17 зазначено:

«4.37. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ».

Отже, враховуючи, що пошкоджений автомобіль позивач не відремонтував, заявлена ним на підставі вказаної видаткової накладної сума, розрахована з урахуванням ПДВ, не може застосовуватись для визначення розміру матеріальної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача посилалася на те, що страховою компанією об`єктивно встановлена сума, яка необхідна для відновлення транспортного засобу, яка значно менша за наведену в позові штучну калькуляцію витрат на ремонт.

Як вбачається з наданої ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ремонтної калькуляції, яка виконана за допомогою системи Audatex, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 422558,45 грн.(а.с.139-142)

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 221/6180/16-ц зазначено, що сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (далі – Закон № 2658-III) та наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Згідно положень статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону України оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який визначив розмір збитків виходячи з різниці між розміром витрат на відновлення пошкодженого автомобіля визначеного за калькуляцією страхової компанії та страховим відшкодуванням, виплаченим позивачу.

Посилання апеляційної скарги на занижений в калькуляції, виконаної страховою компанією, розмір витрат на проведення ремонтних робіт, колегія судів вважає необґрунтованим, оскільки належних доказів помилкового розрахунку таких робіт системою Аудатекс позивач суду не надав.

При цьому апеляційний суд враховує, що Аудатекс (AUDATEX) - найбільш поширене програмне забезпечення для розрахунку витрат на ремонт автомобіля після аварії, яким користуються страхові компанії, станції технічного обслуговування, незалежні експерти та оцінювачі для створення прозорих і стандартизованих кошторисів. Водночас, позивач, отримавши страхове відшкодування, також фактично погодився із запропонованим ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розрахунком, який проведений на підставі зазначеної вище калькуляції, виконаної за допомогою системи Аудатекс.

Щодо моральної шкоди.

Заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди АТ «Укртранснафта» посилалося на те, що внаслідок пошкодження автомобіля виникли психологічні чинники, які призвели до негативних емоцій, переживань працівників АТ «Укртранснафта».

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, проаналізувавши положення статті 23 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача – юридичної особи, про стягнення моральної шкоди, яку позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, не підлягають задоволенню.

Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, на яку представник АТ «Укртранснафта» посилається у апеляційній скарзі, не є релевантною до зазначених правовідносин, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду апеляційного суду, встановлено різні фактичні обставини.

Зокрема, у справі № 761/14285/16-ц Верховний Суд надав висновок щодо підстав для стягнення моральної шкоди на користь фізичної особи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням суду, що ґрунтується на власному трактуванні апелянтом встановлених судом обставин справи, а також на власному тлумаченні положень чинного законодавства України та практики Верховного Суду.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судового збору

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для зміни розподілу судових витрат апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 10 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua