Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №484/2349/26
Суддя: Муругов В. В.
10.11.26
22-ц/812/2450/26
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 листопада 2026 року м. Миколаїв
справа №484/2349/26
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Муругова В.В.,
суддів: Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником Заболотною Інною Євгенівною,
на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року, постановлену під головуванням судді Медведєвої Н.А. в приміщенні того ж суду про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У квітні 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1 ) через свого представника Заболотну І.Є. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року позов задоволений, стягнута із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2109,82 грн.
15 червня 2026 року представник позивача Заболотна І.Є. подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 3556,78 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення.
Судове рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних доказів понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко», а витрати на надані стороні послуги іншої, аніж адвокат особи не підлягають відшкодуванню відповідно до вимог частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник позивача Заболотна І.Є., посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи є докази, які підтверджують надання адвокатом Біжко Ю.О. правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги адвокат аналізував надані позивачем документи та складав позовну заяву, при цьому вказаний договір не передбачав подання таких документів до суду безпосередньо Адвокатським бюро «Юлії Біжко». При цьому в матеріалах справи є довіреність ФОП Галкіна Г.О., а також довіреність Адвокатського бюро «Юлії Біжко», якими Заболотна І.Є. уповноважена, зокрема, підписувати та подавати відповідні документи, які були підготовлені адвокатом.
Узагальнені доводи інших учасників
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
2.Мотивувальна частина
Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
З матеріалів справи слідує, що у квітні 2026 року ФОП ОСОБА_1 через свого представника Заболотну І.Є., яка не є адвокатом, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В тексті вказаного позову позивач вказав, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року позов задоволений, стягнута із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2109,82 грн.
15 червня 2026 року представник позивача Заболотна І.Є. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 3556,78 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до заяви від 15 червня 2026 року були додані: 1) копія договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 року; 2) копія додатка №1 від 19.03.2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 року; 3) копія свідоцтва про право на заняття ОСОБА_3 адвокатською діяльністю від 23.11.2018 року серії ДП №3976; 4) копія акту №83 від 15.04.2026 року приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19.03.2026 року; 5) копія акту №83 від 12.06.2026 року здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 року; 6) копія довіреності від 19.03.2026 року, яким ФОП ОСОБА_1 уповноважив ряд осіб, в тому числі ОСОБА_4 , бути його представником в судах та подавати і підписувати від імені довірителя, в тому числі позовні заяви та апеляційні скарги; 7) копія довіреності від 19.03.2026 року, яким Адвокатське бюро «Юлії Біжко» уповноважило ряд осіб, в тому числі ОСОБА_4 , здійснювати від свого імені подання та підписання, в тому числі заяв та скарг, підготовлених (складених) Адвокатським бюро «Юлії Біжко» або іншими залученими особами, на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги з ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять належних доказів понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко», а витрати на надані стороні послуги іншої, аніж адвокат особи не підлягають відшкодуванню відповідно до вимог частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими.
Зі змісту ст. 367 ЦПК України слідує, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад цивільного судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 та ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» під іншими видами правничої допомоги розуміється, серед іншого, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому відповідно до загальної засади свободи договору (ст. 3, 627 ЦК України) сторони такого договору є вільними у визначенні умов такого договору.
Разом з тим розподіл судом понесених стороною судових витрат є актом судочинства, який згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України має ґрунтуватись на положеннях нормативних актів, які регулюють питання надання професійної правничої допомоги, а також відповідно до ст. 2 ЦПК України відповідати принципам справедливості та пропорційності.
Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому до клопотання про ухвалення додаткового рішення заявник додав акт здачі-приймання наданих послуг №83 від 12.06.2026 року, який був складений після ухвалення судом першої інстанції судового рішення по суті справи, про надання якого сторона позивача зробила відповідну заяву в тексті позовної заяви, у зв`язку з чим він не міг бути наданий раніше до ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим були підстави для застосування в даній справі положень ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2026 року по справі №758/593/20.
Як вказано вище, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до заяви від 15 червня 2026 року були додані: 1) копія договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 року; 2) копія додатка №1 від 19.03.2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 року; 3) копія свідоцтва про право на заняття Біжко Ю.О. адвокатською діяльністю від 23.11.2018 року серії ДП №3976; 4) копія акту №83 від 15.04.2026 року приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19.03.2026 року; 5) копія акту №83 від 12.06.2026 року здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 року; 6) копія довіреності від 19.03.2026 року, яким ФОП ОСОБА_1 уповноважив ряд осіб, в тому числі ОСОБА_4 , бути його представником в судах та подавати і підписувати від імені довірителя, в тому числі позовні заяви та апеляційні скарги; 7) копія довіреності від 19.03.2026 року, яким Адвокатське бюро «Юлії Біжко» уповноважило ряд осіб, в тому числі ОСОБА_4 , здійснювати від свого імені подання та підписання, в тому числі заяв та скарг, підготовлених (складених) Адвокатським бюро «Юлії Біжко» або іншими залученими особами, на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги з ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином сукупність наданих позивачем доказів підтверджує, що професійна правнича допомога в даній справі для її розгляду в суді першої інстанції була надана ФОП ОСОБА_1 адвокатом Біжко Ю.О.
При цьому одночасно з наданням суду доказів реального надання позивачу правничої допомоги адвокатом йому не були надані докази, які б ставили під сумнів фактичного обсягу такої правничої допомоги адвоката, тому такі витрати на професійну правничу допомогу мали бути розподілені між сторонами, що узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду (пункт 68 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
У зв`язку з цим висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів надання ФОП ОСОБА_1 у суді першої інстанції професійної правничої допомоги саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко» та понесених у зв`язку з цим витрат, є помилковим.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див.: пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зафіксованої зокрема у рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року та у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року позов задоволений, стягнута із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2109,82 грн.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 3-5 ст. 141 ЦПК України. Таке узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.
При цьому, дана справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Ціна позову в даній справі становить 2109,82 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу – 3556,78 грн., що значно перевищує ціну позову.
Оцінюючи вказані вище критерії, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь 600 грн у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що становить суму, наближену до чверті від ціни позову, що відповідатиме принципам пропорційності таких витрат ціні позову та категорії справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
За такого, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по справі про часткове задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 , яким слід стягнути з відповідача на користь позивача 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року по справі №484/2349/26 про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 600 (шістсот) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.
Головуючий В.В. Муругов
Судді: Т.В. Крамаренко
Н.О. Тищук
---------------------------------
Повний текст постанови виготовлений 10 листопада 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua