Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №130/2807/25
Суддя: Панасюк О. С.
Справа № 130/2807/25
Провадження № 22-ц/801/2269/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 рокуСправа № 130/2807/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Оніщука В. В., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Заярного А. М. від 10 червня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 15 червня 2026 року),
встановив:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, за якою просила встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Покликалася на те, що вона проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до сповіщення сім`ї від 01 квітня 2024 року № 1739 ОСОБА_2 вважався зниклим безвісти, а згідно з повідомленням Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими перебуває в полоні.
Необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу зумовлена потребою реалізації прав члена сім`ї військовослужбовця, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вказувала, що з 19 червня 2004 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2022 року було розірвано. Попри розірвання шлюбу, вони продовжували проживати однією сім`єю, вести спільний побут та мати взаємні права і обов`язки до моменту мобілізації ОСОБА_2 .
На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю посилалася на відповідні довідки, показання свідків, докази перерахування коштів ОСОБА_2 на банківську картку його племінниці ОСОБА_3 , а також на роздруківку телефонних з`єднань, яка свідчить про їхнє регулярне спілкування засобами телефонного зв`язку.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявниця не довела належними та допустимими доказами наявність усіх необхідних ознак проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Окрім довідок старостинського округу, акта про спільне проживання, виписки по картковому рахунку третьої особи (племінниці), копій сповіщень про зникнення безвісти / полон, квитанцій на оплату комунальних послуг та роздруківки дзвінків, заявниця не надала інших доказів, зокрема спільних фото, доказів спільного відпочинку, придбання майна тощо, які б підтверджували наявність спільного бюджету, спільних витрат та взаємних прав і обов`язків подружжя. Хоча допитані свідки підтвердили факт спільного проживання, показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту за відсутності інших об`єктивних ознак сім`ї. Оскільки шлюб між сторонами було розірвано 14 лютого 2022 року, а вже 28 лютого 2022 року відбулася мобілізація ОСОБА_2 , суд зазначив, що проживання протягом такого короткого двотижневого проміжку часу само по собі, за відсутності доказів реальності сімейних відносин, не свідчить про ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету та інших ознак проживання однією сім`єю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року скасувати та постановити нове про задоволення заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на ті ж обставини, що і в заяві про встановлення факту. Зазначала, що суд першої інстанції обмежився аналізом лише двотижневого періоду їх спільного проживання після розірвання шлюбу до мобілізації та безпідставно застосував до спірних відносин критерії особистих немайнових прав подружжя за главою 6 Сімейного кодексу України (далі СК України), повністю проігнорувавши попереднє сімнадцятирічне сімейне життя та безперервність їхніх відносин. Суд не дав належної оцінки всій сукупності доказів у взаємозв`язку: довідкам органу місцевого самоврядування, акту сусідів, договору про надання комунальних послуг, грошовим переказам, постійному телефонному зв`язку та показанням свідків. Крім того суд першої інстанції не надав правової оцінки офіційним сповіщенням, у яких її було офіційно визначено членом сім`ї та використано формулювання «Ваш чоловік» стосовно зниклого безвісти та полоненого військовослужбовця ОСОБА_2 , а також документам щодо його матеріального забезпечення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд встановив, що з 19 червня 2004 року по 14 лютого 2022 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
28 лютого 2022 року ОСОБА_2 був призваний до лав Збройних сил України за мобілізацією.
15 грудня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.
01 квітня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї про те, що ОСОБА_2 перебуває в полоні.
Згідно з частинами другою - четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім`ї має одинока особа.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (частина перша статті 74 СК України).
Отже закон установлює набуття спільних прав і обов`язків, зокрема на набуте майно жінкою та чоловіком, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Разом з тим згідно з частинами першою і другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
Частина перша статті 111 СК України зобов`язує суд вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, а частина перша статті 112 цього Кодексу з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як видно із рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2022 року саме ОСОБА_1 ініціювала позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , вказуючи, що сімейних стосунків з ним не підтримує, спільного господарства не веде, їх сім`я припинила своє існування («розпалась»).
У рішенні суд установив, що шлюбні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені, поновлювати їх сторони наміру не мають, їх примирення і збереження сім`ї є неможливим.
Таким чином припинення сімейних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 установлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а поведінка заявниці є такою, що очевидно суперечить її попереднім заявам, відповідно не може вважатись добросовісною, а тому решта поданих нею доказів не мають значення для вирішення цієї справи.
За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції врахував положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 09 листопада 2026 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: В. В. Оніщук
Т. Б. Сало
Оригінал: reyestr.court.gov.ua