Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №748/3202/26
Суддя: Майборода С. М.
Провадження №1-кп/748/307/26
Єдиний унікальний № 748/3202/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши під час проведення підготовчого судового засідання в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026272130000041 від 07 липня 2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт. Куликівка Куликівського району Чернігівської області, з професійно-технічною освітою, заміжньої, працюючої агрономом ПОП «ім. Герасименка», що зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права на користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.
Згідно ст. 53 Земельного кодексу України, до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються, зокрема, навколо особливо цінних природних Об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій, тощо, з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно посадової інструкції агронома ПОП «ім. Герасименка», агроном організовує проведення сільськогосподарських робіт, меліорації земель; забезпечує раціональне використання земельного фонду; розробляє технологічні карти, виробничі програми і робочі плани з рослинництва; контролює своєчасність та якість проведення сільськогосподарських робіт і використання техніки; забезпечує виконання законодавства про охорону навколишнього природного середовища; приймає управлінські рішення в межах компетенції; несе відповідальність за неналежне виконання посадових обов`язків та правопорушення, вчинені під час діяльності.
Незважаючи на вищевказані норми чинного законодавства, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді агронома ПОП ім. Герасименка, будучи відповідно до посадової інструкції відповідальною за організацію проведення сільськогосподарських робіт, забезпечення раціонального використання земельного фонду, розроблення технологічних карт, виробничих програм і робочих планів з рослинництва, здійснення контролю за своєчасністю та якістю проведення сільськогосподарських робіт, використанням техніки, а також за виконання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, достовірно усвідомлюючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425580500:03:000:6188, загальною площею 13,1852 га, яка розташована за межами с Анисів Іванівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, перебуває у охоронній зоні та ПОП ім. Герасименка у встановленому законом порядку у власність чи користування не передавалась, а також щодо зазначеної земельної ділянки встановлено обмеження у використанні у виді зони охорони пам`ятки культурної спадщини, діючи умисно, дала вказівку невстановленій в ході досудового розслідування особі на проведення сільськогосподарських робіт на частині зазначеної земельної ділянки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, не маючи будь-яких правовстановлюючих документів на використання зазначеної земельної ділянки та за відсутності рішення уповноваженого органу про передачу її у власність чи користування ПОП ім. Герасименка, організувала проведення комплексу сільськогосподарських робіт, у тому числі посіву сільськогосподарської культури, внаслідок чого частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:03:000:6188 площею 2,2400 га, яка є пам`яткою археологи - поселення «Угор-1» №4616, та відповідно до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» перебуває під охороною держави на якій установлено обмеження у використанні у виді зони охорони пам`ятки культурної спадщини, було фактично зайнято та використано для вирощування сільськогосподарської культури — гречки.
Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_3 , державі в особі Іванівської сільської ради заподіяно шкоду у сумі 7 713 грн. (сім тисяч сімсот тринадцять гривень).
Дії ОСОБА_3 , що виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України.
19.10.2026 року до суду надійшла угода від 13 жовтня 2026 року про примирення укладена між представником Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .. В угоді зазначено формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні обставини. Також в угоді вказано, що представник потерпілого не має до ОСОБА_3 претензій матеріального характеру. Між сторонами узгоджене покарання обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Сторони ознайомлені з наслідками укладення та затвердження угоди, передбаченими статтею 473 КПК України, наслідками невиконання угоди.
У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечувала щодо затвердження угоди, укладеної між потерпілою стороною та обвинуваченою.
Представник потерпілого ОСОБА_5 просив затвердити укладену між ним та обвинуваченою угоду та призначити останній узгоджене сторонами покарання. Він ознайомлений із наслідками укладання та затвердження угоди щодо обмеження його права оскарження вироку та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується.
Обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що повністю визнає себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, просила затвердити угоду, погоджуючись на зазначене у ній покарання. При цьому, обвинувачена зазначила, що тиску не чинилося, угода укладена добровільно. Вона розуміє характер обвинувачення та ознайомлена з наслідками укладання та затвердження угоди.
Суд, ознайомившись з обвинувальним актом та укладеною між потерпілою стороною та обвинуваченою угодою, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає наступне.
Угода, укладена між представником потерпілого та обвинуваченим, про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України, в ній зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка вже відшкодована, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 474 КПК України у підготовчому судовому засіданні обвинуваченій роз`яснено, що вона має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а вона має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати докази, що свідчать на її користь.
Обвинуваченій роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та з`ясовано, чи цілком вона їх розуміє та чи розуміє вона характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Крім того, судом з`ясовано у представника потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.
Як вбачається з укладеної угоди, вид покарання обвинуваченій узгоджений у відповідності до ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, котрий згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, сукупності обставин справи, особи обвинуваченої, яка раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася. Також враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання, та пом`якшуючі обставини, а саме - щире каяття у скоєному, добровільне відшкодування шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушенн, що дає підстави для застосування ч.1 ст.69 КК України.
Суд, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою її прав згідно КПК України, наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, виду покарання, яке буде застосоване до неї у разі затвердження угоди судом, переконавшись у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, вважає, що укладена угода між представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 відповідає вимогам КПК України та підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов не заявлявся, оскільки шкода відшкодована.
Речові докази та витрати на залучення експерта відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 394, 395, 468-469, 471, 473-476 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду від 13 жовтня 2026 року, укладену між представником Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 про примирення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
ОСОБА_3 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, і призначити їй узгоджену сторонами міру покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Вирок суду може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення
- обвинуваченою виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення їй наслідків укладення угоди;
- потерпілим виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі відсутності апеляційної скарги.
У разі невиконання угоди про примирення прокурор та потерпілий мають право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua