Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №742/4686/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №742/4686/26

Суддя: Коваленко А. В.

Провадження № 2/742/3110/26

Єдиний унікальний № 742/4686/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Драчук В`ячеслав Володимирович до ОСОБА_2 , представник відповідача – адвокат Фоменко Олена Володимирівна про визнання житлового будинку особистою приватною власністю ,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Драчук Вячеслав Володимирович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати об`єкт житлової нерухомості – житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 10 березня 2012 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року у справі № 742/2721/25 розірвано.

Вказує, що ще до укладення шлюбу, 13 серпня 2008 року, на підставі договору дарування набув у власність 1/2 частину житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У 2008–2009 роках за власні кошти здійснив реконструкцію належної йому частини будинку, зокрема добудував прибудову літ. А'-1, яку в подальшому було узаконено у встановленому законом порядку.

Також зазначає, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року затверджено мирову угоду та виділено йому в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна частину житлового будинку з прибудовою літ. А'-1, що складається з відповідних приміщень.

Право власності на виділений в натурі об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 січня 2019 року, тобто під час перебування у шлюбі з відповідачкою.

Позивач вважає, що зазначена державна реєстрація не змінила правового режиму майна, оскільки воно було набуте ним до шлюбу, а тому є його особистою приватною власністю. Водночас наявність відомостей про перебування сторін у шлюбі на момент державної реєстрації права власності створює перешкоди для вільного розпорядження належним йому нерухомим майном без нотаріально посвідченої згоди колишньої дружини.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду в загальному провадженні на 10 год 00 хв 14 жовтня 2026 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 11 год 45 хв 10 листопада 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, але надали заяву в якій підтримують позовні вимоги та просять розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Фоменко Олена Володимирівна подала заяву про визнання позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

10 березня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, про що складено актовий запис №47, відповідно до свідоцта серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року у справі № 742/2721/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано(а.с.8-а.с.9).

13 серпня 2008 року між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_1 (обдаровуваним) укладено договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Литвиненко О.М. та зареєстрований у реєстрі за № 20228603. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 , а останній прийняв у дар 1/2 частину житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літ. А-1, житловою площею 29,4 кв. м, загальною площею 73,6 кв. м, а також господарські будівлі: л.кухню літ. Б-1, сарай літ. б-1, сарай -В-1.

Згідно з пунктом 2 договору дарування право власності дарувальника на зазначену частину житлового будинку підтверджувалося свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 18 вересня 2006 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-4065(а.с.10-а.с.10 зворот).

14 вересня 2009 року комунальним підприємством «Прилуцьке міське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлювальному документі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1489997, номер витягу – 23842593.

Підставою виникнення права власності зазначено договір дарування від 13 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Литвиненко О.М. (а.с.11).

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Прилуцьке міське бюро технічної інвентаризації» станом на 28 вересня 2008 року, житловий будинок АДРЕСА_1 обліковувався як житловий будинок садибного типу(а.с.12-а.с.13).

Згідно технічного паспорта, виготовленого КП «Прилуцьке міське бюро технічної інвентаризації» станом на 12 липня 2012 року, на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , у ньому відображено план та технічні характеристики зазначеного домоволодіння(а.с.14-а.с.15).

30 вересня 2015 року Управлінням містобудування та архітектури Прилуцької міської ради видано довідку № 018-17/95, відповідно до якої за результатами візуального обстеження безпосередньо на місці встановлено, що прибудова літ. А'-1 до житлового будинку АДРЕСА_1 побудована самочинно у 2009 році з дотриманням діючих будівельних норм та правил.

У зазначеній довідці також вказано, що з урахуванням дотримання будівельних норм і правил Управління містобудування та архітектури вважає можливим оформлення дозвільних документів на вказану прибудову(а.с.27).

02 жовтня 2015 року КП «Прилуцьке МБТІ» виготовлено технічний паспорт на житлову прибудову літ. А'-1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого зазначено ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями технічного паспорта, початок будівництва прибудови літ. А'-1 припадає на 2008 рік, а завершення будівництва – на 2009 рік. Загальна площа прибудови становить 47,5 кв. м, а загальна площа будинку з прибудовою – 95,4 кв. м.

У технічному паспорті також зазначено, що за результатами технічного обстеження, проведеного 19 жовтня 2015 року, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації житлової прибудови за вказаною адресою. Зокрема, зроблено висновок про можливість її надійної та безпечної експлуатації за умови дотримання будівельних норм, зазначених у довідці Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради від 30 вересня 2015 року № 018-17/95(а.с.28-а.с.32).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до якої визнано за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна – частину житлового будинку з прибудовою літ. А'-1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із відповідними господарськими будівлями та спорудами. Ухвала набрала законної сили(а.с.33-а.с.33 зворот).

26 грудня 2018 року виконавчим комітетом Прилуцької міської ради прийнято рішення № 461 «Про надання поштових адрес», відповідно до якого окремому цілому об`єкту нерухомого майна – житловому будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , надано поштову адресу: АДРЕСА_1 . До складу зазначеного об`єкта віднесено приміщення житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А'-1, а саме: кухню площею 31,1 кв. м, ванну площею 5,9 кв. м та дві кімнати площею 10,5 кв. м і 13,7 кв. м, відповідно до ухвали суду від 22 березня 2016 року(а.с.34).

22 січня 2019 року КП «Прилуцьке міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , замовником якого зазначено ОСОБА_1 . У технічному паспорті об`єкт зазначений як такий, що належить позивачу на праві приватної власності в цілому (1/1)(а.с.35-а.с.37).

31 січня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Лабунською Таміною Григорівною проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1758147474107, загальна площа будинку становить 61,2 кв. м, житлова площа – 24,2 кв. м.

Підставами виникнення права власності є договір дарування частини житлового будинку від 13 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Литвиненко О.М., ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року у справі № 742/1661/16-ц та рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 26 грудня 2018 року № 461.

Підставою для внесення запису про право власності зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45372639 від 05 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Лабунською Таміною Григорівною(а.с.38).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_7 у 2026 році, ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначена в розмірі 138 421 гривня(а.с.39-а.с.40).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю становлять особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Сімейним законодавством передбачено два правові режими майна подружжя: особиста приватна власність кожного з подружжя та спільна сумісна власність подружжя.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Водночас частиною першою статті 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них з поважної причини не мав самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення закріплене у частині третій статті 368 ЦК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законом установлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу. Разом із тим така презумпція не є неспростовною. Один із подружжя може доводити, що певне майно не належить до об`єктів спільної сумісної власності, а є його особистою приватною власністю, зокрема у зв`язку з набуттям такого майна до шлюбу, одержанням його в дар або спадщину чи придбанням за особисті кошти.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, для вирішення питання про правовий режим спірного нерухомого майна суд встановлює не лише дату державної реєстрації права власності, а насамперед час фактичного набуття або створення майна, підставу його набуття, джерело коштів, за рахунок яких воно було придбане чи створене, а також наявність або відсутність істотного збільшення його вартості в період шлюбу внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя.

Зазначений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 127/9970/20 (провадження № 61-13122св24).

У цій постанові Верховний Суд наголосив, що режим спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте. При цьому сам по собі факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно під час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до спільної сумісної власності подружжя, якщо встановлено, що його будівництво було завершено до реєстрації шлюбу. Верховний Суд також зазначив про необхідність дослідження обставин фактичного будівництва, джерел його фінансування та змін характеристик нерухомого майна.

Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд виходить із такого.

Як установлено судом, 13 серпня 2008 року до реєстрації шлюбу з відповідачкою, ОСОБА_1 на підставі договору дарування набув у власність 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу 13 серпня 2008 року та зареєстрований у реєстрі за № 20228603. Право власності позивача на подаровану частину будинку було зареєстровано 14 вересня 2009 року, тобто також до укладення шлюбу з відповідачкою.

Отже, набуття позивачем 1/2 частини житлового будинку відбулося на підставі безоплатного правочину до виникнення шлюбних відносин між сторонами, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 СК України свідчить про належність такого майна до особистої приватної власності позивача.

Крім того, судом установлено, що прибудова літ. А'-1 до зазначеного житлового будинку була розпочата та завершена до реєстрації шлюбу сторін.

Так, відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Прилуцьке міське бюро технічної інвентаризації» станом на 28 вересня 2008 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , уже обліковувалося як житловий будинок садибного типу.

Згідно з довідкою Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради від 30 вересня 2015 року № 018-17/95, за результатами візуального обстеження встановлено, що прибудова літ. А'-1 до житлового будинку АДРЕСА_1 була побудована у 2009 році.

Також у технічному паспорті на житлову прибудову літ. А'-1, виготовленому КП «Прилуцьке МБТІ» 02 жовтня 2015 року, зазначено, що початок будівництва прибудови припадає на 2008 рік, а завершення будівництва на 2009 рік.

Таким чином, наведені письмові докази узгоджуються між собою в частині визначення періоду спорудження прибудови та підтверджують, що її будівництво було завершено до 10 березня 2012 року - дати реєстрації шлюбу між сторонами.

При цьому суд ураховує, що довідка від 30 вересня 2015 року та технічний паспорт від 02 жовтня 2015 року були оформлені вже під час перебування сторін у шлюбі. Однак дата виготовлення цих документів сама по собі не свідчить про те, що саме в цей період здійснювалося будівництво прибудови. Навпаки, у їх змісті прямо зазначено період фактичного будівництва а саме: 2008–2009 роки.

Тобто зазначені документи підтверджують не дату створення прибудови, а технічні характеристики об`єкта та відомості про період його спорудження, які були зафіксовані під час проведення відповідних обстежень та технічної інвентаризації.

Суд також бере до уваги, що 19 жовтня 2015 року було проведено технічне обстеження прибудови, за результатами якого встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації за умови дотримання відповідних будівельних норм. Ці обставини стосуються технічного стану та подальшого оформлення прибудови, однак самі по собі не спростовують зазначених у технічній документації відомостей про завершення її будівництва у 2009 році.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а у випадках, коли законом передбачено прийняття такого майна в експлуатацію, з моменту його прийняття до експлуатації.

Водночас відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

При цьому державна реєстрація права власності є юридичним фактом, який підтверджує визнання державою відповідного речового права, однак сама по собі дата такої реєстрації не може бути єдиним критерієм для визначення правового режиму майна між подружжям без з`ясування часу його фактичного створення та джерел фінансування.

Отже, у цій справі суд не ототожнює дату подальшого оформлення прибудови та державної реєстрації права власності на окремий об`єкт нерухомого майна з датою фактичного створення цього об`єкта. Визначальним для встановлення правового режиму спірного майна є дослідження обставин його набуття та будівництва, підтверджених наявними письмовими доказами.

Судом також установлено, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до якої за позивачем визнано право власності на окремий об`єкт нерухомого майна частину житлового будинку з прибудовою літ. А'-1.

Зазначеною ухвалою було визначено склад окремого об`єкта нерухомого майна, який у подальшому отримав окрему поштову адресу та був зареєстрований за позивачем як самостійний об`єкт нерухомості.

Зокрема, рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 26 грудня 2018 року № 461 відповідному окремому цілому об`єкту нерухомого майна було надано поштову адресу: АДРЕСА_1 . До складу цього об`єкта включено приміщення житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. А'-1, а саме кухню площею 31,1 кв. м, ванну площею 5,9 кв. м та дві кімнати площею 10,5 кв. м і 13,7 кв. м.

Надалі, 31 січня 2019 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на зазначений житловий будинок у цілому, загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м.

При цьому суд звертає увагу, що загальна площа приміщень, зазначених у рішенні виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 26 грудня 2018 року № 461, становить 61,2 кв. м, що відповідає загальній площі об`єкта, зазначеній у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, державна реєстрація 2019 року стосувалася окремого об`єкта, склад приміщень якого був визначений ухвалою суду 2016 року та рішенням органу місцевого самоврядування 2018 року.

Зміст витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також свідчить, що підставами виникнення права власності позивача зазначені договір дарування від 13 серпня 2008 року, ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року у справі № 742/1661/16-ц та рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 26 грудня 2018 року № 461.

Отже, державна реєстрація права власності 31 січня 2019 року відбулася на підставі документів, які підтверджують попереднє набуття позивачем майна, судове визначення окремого об`єкта нерухомості та присвоєння йому поштової адреси. Сам факт проведення такої реєстрації в період шлюбу не свідчить про те, що спірний об`єкт був створений або придбаний за спільні кошти подружжя саме у цей період.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд ураховує, що первісне право позивача на 1/2 частину житлового будинку виникло до шлюбу на підставі договору дарування, а прибудова літ. А'-1, яка входить до складу спірного об`єкта, за даними технічної документації була споруджена та завершена у 2008–2009 роках, тобто також до реєстрації шлюбу сторін.

Обставини подальшого виділу частини будинку в натурі, присвоєння окремої поштової адреси та державної реєстрації права власності суд оцінює як послідовні етапи оформлення окремого об`єкта нерухомого майна, правові підстави щодо якого походять із раніше набутого позивачем майна та відповідної судової ухвали.

При цьому суд бере до уваги положення статті 62 СК України, відповідно до якої майно, що належало одному з подружжя, може бути визнане спільною сумісною власністю у разі істотного збільшення його вартості за час шлюбу внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Однак із досліджених судом доказів не вбачається, що після 10 березня 2012 року сторонами здійснювалося нове будівництво, реконструкція чи інші роботи, внаслідок яких спірний об`єкт істотно збільшився у своїй вартості за рахунок спільних коштів або праці подружжя. Наявні технічні документи, навпаки, містять відомості про завершення будівництва прибудови ще у 2009 році.

Сам по собі факт виготовлення технічної документації, проведення технічного обстеження, подальшого оформлення документів на прибудову, затвердження мирової угоди, присвоєння поштової адреси та державної реєстрації права власності під час шлюбу не підтверджує здійснення відповідачкою або сторонами спільно таких трудових чи грошових затрат, які призвели до істотного збільшення вартості майна у розумінні статті 62 СК України.

Також суд ураховує, що відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда чи інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, зокрема, якщо вони збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, або без належно затвердженого проєкту чи з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 127/9970/20 звернув увагу на те, що сама державна реєстрація права власності не змінює правового режиму самочинного будівництва та не замінює встановленої законом процедури його легітимізації. Водночас у цій справі суд бере до уваги не лише факт державної реєстрації, а й наявність ухвали суду від 22 березня 2016 року, якою затверджено мирову угоду та визнано за позивачем право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, а також інші документи, на підставі яких надалі оформлено цей об`єкт.

Отже, питання подальшого оформлення прибудови не змінює встановленого судом періоду її фактичного спорудження, а наявні документи щодо оформлення окремого об`єкта нерухомості підлягають оцінці в їх сукупності з первісним правовстановлювальним документом та ухвалою суду від 22 березня 2016 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що позивач набув первісну частину житлового будинку на підставі договору дарування до реєстрації шлюбу, а прибудова літ. А'-1, яка входить до складу спірного об`єкта, була споруджена до укладення шлюбу. Доказів того, що після реєстрації шлюбу спірний об`єкт був істотно реконструйований або збільшений у вартості за рахунок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У цій справі представником відповідачки - адвокатом Фоменко Оленою Володимирівною подано заяву про визнання позову в повному обсязі.

Оцінюючи зазначену заяву, суд ураховує, що визнання позову є процесуальним правом відповідача, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, дослідити докази та встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У цьому випадку визнання позову відповідачкою узгоджується з установленими судом обставинами та дослідженими письмовими доказами. Підстав вважати, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом не встановлено.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши кожен із наданих доказів окремо, а також їх сукупність і взаємний зв`язок, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено набуття ним первісної частини житлового будинку до реєстрації шлюбу на підставі договору дарування, а також спорудження прибудови літ. А'-1 до укладення шлюбу з відповідачкою. Подальше оформлення окремого об`єкта нерухомого майна та державна реєстрація права власності на нього під час шлюбу самі по собі не свідчать про набуття цього майна за спільні кошти подружжя.

За таких обставин суд вважає доведеними підстави для визнання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ.Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні чи ухвалі вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 384 гривні 21 копійка.

З огляду на визнання відповідачкою позову та за наявності передбачених частиною першою статті 142 ЦПК України підстав позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 692 гривні 11 копійок. Інша частина судового збору в розмірі 692 гривні 10 копійок підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 142, 206, 263–265 ЦПК України, статтями 57, 60, 62 СК України, статтями 15, 16, 182, 331, 368 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку особистою приватною власністю - задовольнити.

Визнати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв.м, житловою площею 24,2 кв.м, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 692 (шістсот дев`яносто дві) гривні 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 692 (шістсот дев`яносто дві) гривні 10 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Оригінал: reyestr.court.gov.ua