Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №732/1627/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1627/26

Провадження № 2/732/861/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (адреса: вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44127243) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» через свого представника Оганову Карину Олександрівну звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 25575,00 грн. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 17 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику №5054100824, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти в сумі 5000,00 грн шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності строком на 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Як убачається зі змісту договору, договір позики разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 23.04.2024, складають єдиний договір, в якому визначені всі його істотні умови та з яким відповідачка була попередньо ознайомлена. Договір між сторонами був укладений у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». У вересні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова». Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 25575,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18075,00 грн – заборгованість по відсотках; 2500,00 грн – неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 01 жовтня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 148 зворот), уповноважений представник в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 12-13).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 150), ухвала про відкриття провадження у справі від 01.10.2026 доставлена до електронного кабінету відповідачки, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 147).

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 10.11.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом установлено, що 17 серпня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» (позикодавцем за договором) та ОСОБА_1 (відповідачкою, позичальником за договором) було укладено договір надання грошових коштів у позику №5054100824, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 2087 (а. с. 56-77).

Згідно з пунктом 2.1. договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, у порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в тому числі через месенджери).

Сума кредиту – 5000,00 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності позичальника, може направити позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, позичальнику в особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, за договором. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій позичальнику є правом Товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності позичальника. (п.2.3., 2.4., 2.5. договору).

У п.п. 2.6., 2.6.2., 2.6.2., 2.6.3. договору визначено, що тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору; знижена процентна ставка 1.35% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо позичальник 16.09.2024, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для позичальника у випадку та на умовах: визначених в п. 2.6.2. договору та/або умовами Програми лояльності та/або умовами Правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій позичальнику, зокрема у випадку отримання позичальником знижки на стандартну процентну ставку.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089.90% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8077.33% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32000,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31775,00 грн (п.2.8.,2.9. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз`яснення щодо процентів: економічна сутність процентів - плата за користування кредитом; база для розрахунку процентів – залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту; порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 4.2. договору» помножити на «процентну ставку вказану в п. 2.6. договору , яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов договору». З метою отримання загальної суми нарахованих процентів, проценти, обчислені за день користування кредитом сумуються. До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Допущення прострочення платежів, вказаних в Графіку платежів (новому графіку платежів) для позичальника може мати наступні наслідки: - необхідність сплати штрафу/пені у розмірі та порядку, що визначені в п. 7.3. та п.7.4. договору; - вплинути на кредитну історію та ускладнити отримання споживчого кредиту надалі; - якщо позичальник учасник Програми лояльності – втрата права на отримання зниженої процентної ставки (п.6.5.1. договору).

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено найменування юридичної особи з ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова».

Суд, дослідивши умови та зміст договору надання грошових коштів у позику №5054100824 від 17.08.2024 дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, з урахуванням наданих доказів, судом встановлено, що 17 серпня 2024 між позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (до перейменування – ТОВ «Іннова Фінанс») та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір надання грошових коштів у позику №5054100824, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи квитанції до платіжної інструкції №19952-1354-132936965 від 17.08.2024, ТОВ «Іннова Фінанс» (наразі ТОВ «Іннова-Нова») 17.08.2024 провело успішну транзакцію в сумі 5000,00 грн на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 (а. с. 91), який відповідає номеру рахунку, який зазначений відповідачкою у реквізитах у договорі надання грошових коштів у кредит №5054100824 від 17.08.2024.

Крім того, згідно із інформацією АТ «Універсал Банк», наданою на вимогу ухвали суду за клопотанням позивача, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Повний номер платіжної картки № НОМЕР_3 , на яку згідно з уточненою інформацією від партнерів було здійснено зарахування переказу від ТОВ «Іннова-Нова» через систему інтернет-еквайрингу Easy Pay від 17.08.2024 09:51:52 у розмірі 5000,00 грн (призначення платежу – кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс», поповненян картки НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) - № НОМЕР_3 . Оскільки кошти зараховувалися не по реквізитах, а через платіжну систему, а тому у банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправника, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надходив відповідно до укладеного договору про надання грошових коштів у позику №5054100824, банк не може. З виписки про рух коштів вказаному рахунку за період з 17.08.2024 по 20.08.2024 убачається, що 17.08.2024 на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_6 зараховані кошти у сумі 5000,00 грн, деталі операції: EasyPay (а. с. 154-156).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Позивач надав відповідачці грошові кошти за укладеним між ними кредитним договором, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем становить 45475,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за кредитом, 37975,00 грн – заборгованість за відсотками, 2500,00 грн – неустойка (а. с. 20-46).

Водночас, як убачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором №5054100824 від 17.08.2024 у розмірі 25575,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18075,00 грн – заборгованість по відсотках; 2500,00 грн – неустойка.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору про надання грошових коштів у позику №5054100824 від 17.08.2024 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

У свою чергу, відповідачкою будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача суду не надано.

Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №5054100824 від 17.08.2024, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування процентів за кожен день користування позикою, позивач у позовній заяві посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, в якій зазначено, що в кредитних договорах сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом (п. 121 постанови). Відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів (п. 122 постанови). Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів (п. 123 постанови).

Суд не погоджується з доводами позивача в цій частині, оскільки фактичні обставини цих справ є відмінними, зокрема у цій справі при укладенні договору про надання грошових коштів у позику №5054100824 від 17.08.2024 сторони чітко передбачили строк користування позикою, який становить 360 днів. Нарахування процентів поза межами користування позикою виходить за межі строку користування позикою, встановленого договором.

Як убачається з розрахунку заборгованості відсотки за користування позикою нараховувалися позивачем у період з 17.08.2024 по 19.08.2024 за процентною ставкою 1,5 % в день від суми позики, а з 20.08.2024 по 13.09.2025 за процентною ставкою 1% в день від суми позики, у зв`язку з чим заборгованість за відсотками станом на 13.09.2025 склала 37975,00 грн.

Водночас, як убачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 18075,00 грн.

Суд, здійснивши розрахунок заборгованості за відсотками, з урахуванням максимального розміру денної процентної ставки згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, та строку дії договору, дійшов висновку, що нарахування відсотків у цьому випадку мало відбуватися таким чином:

з 17.08.2024 по 19.08.2024 – 5000,00 грн (залишок фактичної заборгованості) *1,5% (розмір стандартної процентної ставки) *3 дні, що дорівнює 225,00 грн;

з 20.08.2024 по 11.08.2025 включно (останній день строку дії договору) – 5000,00 грн *1% (максимальний розмір денної процентної ставки) *357 днів, що дорівнює 17850,00 грн.

Виходячи з наведеного судом перерахунку, заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитом за період з 17.08.2024 по 11.08.2025 включно (період нарахування відсотків в межах строку дії договору), яка мала нараховуватися в межах діючих норм Закону, складає 18075,00 грн, а тому суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 неустойки у розмірі 2500,00 грн за невиконання нею зобов`язання, то суд дійшов такого висновку.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове

виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказані положення Закону, вимога позивача про стягнення з відповідачки неустойки, нарахованої за прострочення повернення кредитних коштів, задоволенню не підлягає.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 22.09.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2401,50 грн.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516-517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12-13, 43, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» суму заборгованості за договором надання грошових коштів у позику № 5054100824 від 17 серпня 2024 року у розмірі 23075,00 грн, з яких: 5000,00 грн – загальна сума боргу по тілу, 18075,00 грн – загальна сума боргу по відсотках.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 2401,50 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене та підписане 10.11.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (адреса: вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44127243).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко