Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №729/1564/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1564/26 2/729/1302/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

10 листопада 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – Булиги Н. О.

за участі секретаря судового засідання – Романченко С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 у розмірі 11 250,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 290215784 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV526QZ.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 900 грн. на умовах строковості, платності та поворотності, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором.

У подальшому право грошової вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу. Так, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, на підставі реєстру прав вимоги № 116 від 12.01.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020.

Надалі на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру прав вимоги № 8 від 17.12.2021 право грошової вимоги до відповідачки перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

14.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого на підставі реєстру прав вимоги № 2 від 15.02.2022 до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 у загальному розмірі 11 250,90 грн.

Позивач зазначає, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти та нараховані проценти у встановлені договором строки не повернула, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 250,90 грн, з яких: 5 900 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 5 350,90 грн. — заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Позивач зазначає, що після набуття права грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснювало, а платежі в рахунок погашення заборгованості від відповідачки не надходили.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою від 08.10.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи вважається повідомленою своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позов не подавала. Тому, за таких обставин, суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання без її участі та ухвалення заочного рішення в порядку передбаченому статтями 280, 281 ЦПК України.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 15.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 290215784 в електронній формі, шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 900 грн. на умовах строковості, поворотності та платності, строком на 23 дні, до 08.12.2021, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у 1,70 % за кожен день користування кредитом (а.с.23-24).

Відповідно до умов кредитного договору № 290215784 від 15.11.2020 року, відповідачка була ознайомлена з істотними умовами кредитування, зокрема щодо розміру кредиту, строку його повернення, процентної ставки та порядку погашення заборгованості, що підтверджується підписанням кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV526QZ.

Згідно графіку розрахунків сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 8206,90 грн. та включає у себе суму кредиту у розмірі 5 900 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 2306,90 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, під час укладення кредитного договору відповідачка самостійно зареєструвалася на офіційному вебсайті первісного кредитора www.moneyveo.ua, створила особистий кабінет позичальника, заповнила заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних та реквізитів банківської картки, пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, після чого акцептувала пропозицію кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV526QZ, отриманого на номер мобільного телефону, зазначений під час реєстрації (а.с.31).

На виконання умов кредитного договору від 15.11.2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило переказ кредитних коштів у сумі 5 900 грн. на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачкою під час оформлення заявки на отримання кредиту. На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано довідку та письмові пояснення первісного кредитора.

На підставі ухвали суду про витребування доказів, до суду надійшла інформація з АТ «Ощадбанк» щодо належності відповідачу платіжної картки та зарахування кредитних коштів. Із наданих банком документів вбачається, що платіжна картка з маскою номера НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 та на відповідний картковий рахунок 15.11.2020 були зараховані кошти у сумі 5900 грн., чим підтверджується факт отримання відповідачкою кредитних коштів та належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року становить 11 717 грн. 40 коп., з яких: 5 900 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 5 817 грн 40 коп. — заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, при цьому, як видно відсотки нараховувалися до 12.01.2021 (а.с.79).

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» переходили права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.45-54).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 116 від 12.01.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року у розмірі 11 717 грн. 40 коп., з яких: 5 900 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 5 817 грн 40 коп. — заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом (а.с.86-87).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року становить 5 900 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 5 350 грн. 90 коп. — заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом. При цьому, відповідачкою сплачено 22.04.2021 - 2990 грн. та 10.06.2021 - 1990 грн., загальний розмір 4980 грн.(а.с.80).

05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступало новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.89-91).

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 8 від 17.12.2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року у розмірі 11250,90 грн., з них 5 900 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 5 350 грн. 90 коп. — заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом (а.с.94-95).

14.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшли права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі прав вимоги (а.с.8-11).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 15.02.2022 року до договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 року, до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року на загальну суму 11 250 грн 90 коп. (а.с.17-18).

Як вбачається з виписки з особового рахунку за період з 15.02.2022 року по 15.06.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року становить 11 250 грн. 90 коп., з яких: 5 900 грн — заборгованість за тілом кредиту, 5 350 грн 90 коп. — заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (а.с.83).

При цьому, як зазначає позивач, після переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року у загальному розмірі 11 250 грн. 90 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 900 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 5 350 грн. 90 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстраціїу його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, платіжний інструмент це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; Держателем такого платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з п. 1.1 договору № 290215784 від 15.11.2020 року кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5 900 грн. Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається строком на 23 дні від дати його отримання позичальником, а згідно з п. 1.3 договору нарахування процентів за користування кредитом протягом зазначеного строку здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним. Відповідно до графіка розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору, сукупна вартість кредиту становить 8 206 грн 90 коп. та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 2 306 грн 90 коп. і суму кредиту в розмірі 5 900 грн. Термін повернення кредиту визначено до 08.12.2020 року. Саме з такими умовами кредитування ознайомилася та погодилася ОСОБА_1 при укладенні договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV526QZ. Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року станом на 08.12.2020 року становила: 5 900 грн — заборгованість за тілом кредиту, 2 306 грн 90 коп. — заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. При цьому нарахування саме таких процентів відбувалося у межах строку кредитування, до 08.12.2020 року.

Водночас інші положення кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів і після закінчення первісно визначеного строку кредитування. Так, відповідно до п. 1.4 договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.2.1.3 договору передбачено право позичальника звернутися до кредитодавця з наміром продовження строку надання кредиту та/або реструктуризації зобов`язань за договором.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування визначеного у п.1.2 договору (23 дні з дня отримання кредиту), є процентами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, проценти, передбачені пунктом 1.4 кредитного договору, в частині їх нарахування після закінчення встановленого договором строку кредитування за своєю правовою природою не є платою за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому суд враховує, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Водночас положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у період дії воєнного стану, не поширюються на проценти, нараховані до 24 лютого 2022 року.

Однак, у цій справі позивачем не надано належного розмежування заявленої до стягнення заборгованості за процентами за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування та процентами, нарахованими після його закінчення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Разом із тим, із погоджених умов кредитування вбачається, що визначена загальна вартість кредиту за встановлений договором 23-денний строк становить 8 206 грн 90 коп., а розмір процентів за користування кредитом — 2 306 грн 90 коп., що узгоджується з графіком розрахунків до кредитного договору № 290215784 від 15.11.2020 року.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідачкою здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 22.04.2021 року в сумі 2 990 грн та 10.06.2021 року в сумі 1 990 грн, усього 4 980 грн. При цьому, зазначені кошти були зараховані в рахунок погашення нарахованих процентів, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту залишилася в розмірі 5 900 грн.

Однак, ураховуючи, що розмір процентів за правомірне користування кредитом у межах погодженого сторонами строку становить 2 306 грн. 90 коп., а належних доказів продовження строку кредитування позивачем не надано, суд доходить висновку, що здійснені відповідачкою платежі в сумі 4 980 грн. підлягають врахуванню під час визначення залишку заборгованості, а саме: 2306 грн. 90 коп. — у рахунок погашення процентів за користування кредитом та 2 673 грн. 10 коп. — у рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, проаналізувавши надані позивачем докази, умови кредитного договору, враховуючи неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року щодо своєчасного повернення кредитних коштів та здійснені нею часткові платежі, суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 226 грн. 90 коп.

У частині стягнення заборгованості понад зазначений розмір позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки надані позивачем докази не дають суду підстав для стягнення процентів, нарахованих після закінчення визначеного договором 23-денного строку кредитування, а проценти, нараховані в межах цього строку, погашені здійсненими відповідачкою платежами.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із критерію реальності таких витрат, їх необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі адвоката Тимошенка О. О., предметом якого є надання правничої допомоги ТОВ «Юніт Капітал»; додаткову угоду до договору № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, предметом якої є надання правничої допомоги ТОВ «Юніт Капітал», зокрема у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року; акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зазначено склад, обсяг та види виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість, яка становить 7000 грн.

Оцінивши подані позивачем докази, враховуючи характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також те, що заявлені витрати фактично понесені позивачем та документально підтверджені у сумі 7000 грн., то суд доходить висновку, що саме такі витрати на професійну правничу допомогу є реальними, обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, у зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 226 грн. 90 коп. із заявлених 11250 грн. 90 коп., то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 763 грн. 61 коп.

Керуючись статтями 207, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 1050, 1048, 1054, 1056, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 137, 141, 258,259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 290215784 від 15.11.2020 року у сумі 3 226 (три тисячі двісті двадцять шість) гривень 90 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 763 (сімсот шістдесят три) гривні 61 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Бобровицького районного суду Н. О. Булига