Суд: Бахмацький районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №740/4512/26
Суддя: Лобода Н. В.
Єдиний унікальний номер 740/4512/26
номер провадження № 1-кп/728/167/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач кримінальне провадження №62026100150000090 від 21.01.2026 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Грицівка Талалаївського району Чернігівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , з неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.4, 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 03.11.2025, у невстановлений час, самовільно залишив місце служби, яке станом на 03.11.2025 було визначене в районі населеного пункту Прилуки Чернігівської області, після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості для цього та по даний час в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся. У подальшому, 05.08.2026 солдата ОСОБА_6 було затримано у порядку ст.208 КПК України оперуповноваженими Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області.
У судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю, з обсягом обвинувачення погодився та пояснив, що дійсно він є військовослужбовцем і у листопаді минулого року самовільно залишив військову частину та знаходився вдома; у скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати.
З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суда немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за доцільне не проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
Заслухавши обвинуваченого, з`ясувавши думку захисника та прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні, окрім власного визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного.
Як особа, ОСОБА_6 є військовослужбовцем за призовом за мобілізацією, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак з 2025 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога; не одружений, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, згідно з висновком органу з питань пробації становить середній ризик небезпеки для суспільства; при цьому ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення також визначений, як середній; на думку органу з питань пробації виправлення ОСОБА_6 без застосування покарань, пов`язаних з позбавленням волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства
Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлені.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, суд вважає, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті.
Таке покарання, на думку суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, при призначенні покарання судом взято до уваги, що положення статей 69, 75 КК України у редакції, що діяли на час вчинення інкримінованого діяння, не дозволяють суду, у разі засудження за ст.407 КК України, призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а також прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Також суд враховує позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справі №750/2773/22 (провадження №51-3061км22) від 22.12.2022 та у справі №726/78/23 (провадження №51-1772км23) від 11.07.2023, з яких вбачається, що кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби свідчать про підвищену суспільну небезпечність, оскільки можуть призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а тому застосування іншого покарання ніж позбавлення волі, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій.
У ході досудового розслідування ОСОБА_6 05.08.2026 був затриманий у порядку ст.208 КПК України і у відношенні нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, тому строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05.08.2026 та у відповідності до положень ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення слід зарахувати в строк відбування покарання день за день.
Підстав для зміни чи скасування обраного на досудовому розслідуванні у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 05.08.2026 та відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05.08.2026, тобто з дати затримання ОСОБА_6 , по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» з визначенням застави у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень.
У разі внесення суми застави та з моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на нього обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Суддя Бахмацького районного суду ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua