Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №650/3830/26
Суддя: Ковальчук О. В.
Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/3830/26
Провадження №2/650/3525/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді — Ковальчук О.В.
за участю секретаря судового засідання — Кудряшова І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати таким, що відбувся, договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений у 1995 році між нею та ОСОБА_3 , а також визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
На обґрунтування позову зазначила, що у 1995 році між нею та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу зазначеного житлового будинку. Сторони погодили істотні умови договору, зокрема предмет та ціну продажу.
На підтвердження домовленості та отримання коштів продавцем позивач посилається на власноручно складену ОСОБА_3 розписку, відповідно до якої остання отримала від позивача 1500 доларів США за домоволодіння. Після отримання коштів продавець передала позивачу ключі від будинку та фактичне володіння ним, а також зареєструвала позивача за адресою спірного домоволодіння.
Позивач стверджує, що з 1995 року відкрито та безперервно користувалася будинком, утримувала його, здійснювала ремонтні роботи, сплачувала необхідні платежі та проживала в ньому до лютого 2022 року, коли була вимушена виїхати через повномасштабне вторгнення російської федерації та окупацію села Тягинка.
Нотаріально договір купівлі-продажу оформлений не був. За твердженням позивача, ОСОБА_3 обіцяла підготувати необхідні документи для нотаріального посвідчення договору, однак відкладала його оформлення, посилаючись на стан здоров`я, а згодом померла.
Позивач також зазначає, що після смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом із матір`ю та вступив в управління спадковим майном. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадщину прийняв син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю останнього та, за твердженням позивача, прийняла спадщину після його смерті у зв`язку з постійним проживанням разом із ним на час відкриття спадщини.
У зв`язку з відсутністю нотаріально посвідченого договору та неможливістю оформити право власності в позасудовому порядку позивач звернулася до суду.
Позивач у письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідачка у письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечувала.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Щодо правовідносин сторін та застосовного законодавства
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Оскільки спірні правовідносини щодо укладення договору виникли у 1995 році, до них підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинного на час виникнення цих правовідносин.
Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.
За змістом статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в належній у відповідних випадках формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Водночас частиною другою статті 47 ЦК УРСР передбачено, що якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Отже, наведена норма передбачала судовий спосіб захисту прав сторони, яка виконала домовленість, але не змогла оформити її нотаріально через ухилення іншої сторони.
Оцінка доказів та обставин справи
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягів із погосподарських книг, оформлених довідками Тягинської сільської ради №77 від 06 лютого 2026 року та №262 від 13 травня 2026 року, власником житлового будинку за відповідною адресою зазначена ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» №269 від 14 квітня 2026 року відомості про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна в архіві БТІ відсутні.
Водночас відсутність архівних відомостей БТІ сама по собі не спростовує інших письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема записів погосподарських книг щодо належності будинку ОСОБА_3 .
Із наданої позивачем розписки вбачається, що ОСОБА_3 отримала від позивача грошові кошти в сумі 1500 доларів США за домоволодіння. Зміст розписки оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують передачу будинку та фактичне виконання сторонами домовленості.
Копія паспорта позивача та відомості погосподарської книги підтверджують її реєстрацію за адресою спірного домоволодіння. Довідка Тягинської сільської ради №196 від 02 квітня 2026 року містить відомості щодо проживання позивача та користування нею домоволодінням.
Технічний паспорт на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, виготовлений 01 лютого 2022 року, містить технічну характеристику об`єкта нерухомості, зокрема загальну площу 88,5 кв. м та житлову площу 75,0 кв. м.
Таким чином, наведені письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт тривалого володіння та користування позивачем спірним домоволодінням, а також наявність домовленості між позивачем та ОСОБА_3 щодо його відчуження.
Суд також ураховує, що позивач стверджує про повне виконання нею обов`язку з оплати погодженої вартості домоволодіння, а продавець передала їй ключі та фактичне володіння будинком.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за життя не здійснила нотаріального оформлення договору, хоча, за поясненнями позивача, неодноразово відкладала його оформлення з огляду на стан здоров`я.
Довідкою Тягинської сільської ради підтверджуються відомості про проживання ОСОБА_3 за відповідною адресою та спільне проживання з нею сина ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом Великоолександрівської державної нотаріальної контори від 08 вересня 2026 року №653/01-09 підтверджено, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Бериславською державною нотаріальною конторою 24 березня 2017 року заведено спадкову справу №51/2017.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 10 листопада 2021 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд бере до уваги довідку Тягинської сільської ради №119 від 25 лютого 2026 року, на яку посилається позивач на підтвердження факту постійного проживання відповідачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповіддю Великоолександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 2026 року повідомлено, що актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за даними відділу та Державного реєстру актів цивільного стану громадян не знайдено. Разом із тим у матеріалах справи наявні документи Тягинської сільської ради, в яких зазначено дату смерті ОСОБА_3 — ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд оцінює зазначені відомості з урахуванням усієї сукупності доказів, не надаючи відсутності актового запису значення безумовного підтвердження того, що смерть особи не настала.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в порядку, встановленому статтею 263 цього Кодексу.
Визнання позову відповідачкою суд бере до уваги, однак воно не звільняє суд від обов`язку дослідити наявні докази та перевірити, чи не суперечить таке визнання закону та чи не порушує права, свободи або інтереси інших осіб.
У цій справі відповідачка позовні вимоги визнала повністю, проти задоволення позову не заперечувала. Доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, суду не надала.
З урахуванням установлених обставин, письмових доказів, тривалого фактичного володіння позивачем спірним домоволодінням, підтвердження передачі коштів продавцю та передачі будинку покупцеві, а також визнання позову відповідачкою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд вважає, що визнання договору купівлі-продажу дійсним відповідає способу захисту, передбаченому частиною другою статті 47 ЦК УРСР, а визнання за позивачем права власності на спірне домоволодіння є необхідним для належного підтвердження та захисту її майнового права.
Відповідно до статей 316, 328 ЦК України право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 206, 258–265, 268, 354 ЦПК України, статтями 4, 41, 47, 128, 153, 224, 227 ЦК УРСР 1963 року, статтями 15, 16, 316, 328 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку таким, що відбувся, та визнання права власності на нерухоме майно — задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений у 1995 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який фактично виконаний сторонами.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, загальною площею 88,5 кв. м, житловою площею 75,0 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності позивача на зазначене нерухоме майно в установленому законом порядку.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ковальчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua