Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №752/19470/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19470/26

Провадження №: 1-кп/752/2329/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві під час підготовчого судового розгляду кримінального провадження за №12026100000000756 від 22.07.2026 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, не працевлаштований, одружений, має малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив за наступних обставин.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022, який був продовжений та діє по даний час.?

Так, особою щодо якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні (далі - Особа 1) зареєстровано юридичну особу - ПП «ІНТЕРКОМ» (ЄДРПОУ 31512633, із основним видом діяльності (КВЕД) - «28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у.»), в якому він виступив як директор.

Відповідно до протоколу від 25.09.2024 № 13 та на підставі наказу Міністерства оборони України від 05.07.2024 № 453/нм «Про утворення комісії із визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період» ПП «Інтерком» надано статус критично важливого підприємства з можливістю бронювання військовозобов`язаних працівників на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 13.03.2025 № 7ДСК, ПП «Інтерком» підтверджено статус критично важливого підприємства до 31.12.2025.

Так, відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332), бронювання підлягають військовозобов`язані, які працюють, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.

Встановлено, що не пізніше серпня 2024 року, у особи щодо якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні (далі - Особа 2), виник умисел на перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування чоловіків призовного віку на підприємства критичної інфраструктури, що мають можливість «бронювання» осіб, за грошову винагороду.

Діючи на виконання свого умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, Особа 2, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2024 року, запропонував Особі 1 взяти участь в реалізації свого плану, на що останній погодився.

Крім цього, Особа 2 задля реалізації свого умислу, залучив до його виконання, двох осіб щодо яких здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні (далі Особа 3 та Особа 4) та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, вступивши таким чином із ними та Особою 1 у попередню змову.

При цьому, Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4 та інші невстановлені особи достовірно знали, що зменшення мобілізаційного потенціалу України шкодить Збройним Силам України, оскільки зменшує чисельність особового складу, особливо в умовах повномасштабного вторгнення. Це може призвести до дефіциту людських ресурсів, особливо під час наступу, що може бути використано агресором як тактична перевага.

Так, згідно з загальним планом та розподіленими ролями Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4 та інші невстановлені особи, з серпня 2024 року по червень 2025 року забезпечували пошук військовозобов`язаних громадян України, які в порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мають намір ухилитися від обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, та формально укладуть договір працевлаштування на ПП «Інтерком», яке має можливість «бронювання» працівників, що надасть останнім можливість не бути мобілізованими до ЗС України, за грошову винагороду, таким чином вступаючи з ними в попередню змову.

Надалі, військовозобов`язані особи, діючи за попередньою змовою із Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4 та іншими невстановленими особами надавали вказаним особам необхідні для фіктивного працевлаштування документи, а саме копію паспортів та довідок про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, які в подальшому передавались керівнику ПП «Інтерком» Особа 1.

В свою чергу, Особа 1 умисно, за попередньою змовою з Особа 2, Особа 3, Особа 4 та іншими невстановленими особами, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, в період з серпня 2024 року по червень 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи як директор працевлаштовував на роботу в ПП «Інтерком» та у подальшому бронював від мобілізації військовозобов`язаних осіб, відповідно до вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332).

Так, громадянин України ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та таким, що підлягає мобілізації, у невстановлений час, але не пізніше 10 квітня 2025 року, познайомився із Особа 2.

У ході спілкування ОСОБА_3 дізнався про можливість Особа 2 надати допомогу в ухиленні від мобілізації, шляхом фіктивного працевлаштування на роботу на ПП «Інтерком» та подальшого бронювання та домовився із останнім про надання такої допомоги, вступивши таким чином у попередню змову із Особа 2.

На виконання досягнутих домовленостей, ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, перебуваючи у невстановленому місці, у невстановлений час, за попередньою змовою із Особа 2 надав останньому необхідні документи для фіктивного оформлення на ПП «Інтерком» та подальшого бронювання від мобілізації.

У той же час, отримавши від ОСОБА_3 вищевказані документи Особа 2, перебуваючи у невстановленому місці передавав їх директору ПП «Інтерком» Особа 1.

В свою чергу, Особа 1, діючи умисно, за попередньою змовою із Особа 2 та іншими невстановленими особами, на підставі отриманих документів здійснив оформлення ОСОБА_3 , як працівника ПП «Інтерком» з 10 квітня 2025 року та бронювання від військового призову на період з квітня 2025 по 31.12.2025.?

Разом з цим, працевлаштування ОСОБА_3 на ПП «Інтерком» не передбачало його фактичного перебування на робочому місці та відповідного залучення до виготовлення виробів з металу та металоконструкції які використовуються для виготовлення, модернізації та ремонту башт бойових машин.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

22.07.2026 року між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , з однієї сторони, обвинуваченим ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_5 - з іншої сторони, укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Обвинувачений підтвердив добровільність свого волевиявлення на укладання угоди, беззастережне визнання винуватості, прийняття на себе обов`язків за угодою, у тому числі, добровільність свого волевиявлення щодо понесення узгодженого покарання, обізнаність з наслідками укладення і затвердження угоди, наслідками її невиконання.

Захисник підтвердила добровільність волевиявлення підзахисного на укладення угоди, просила про її затвердження судом.

Суд зазначає, що угоду було укладено 22.07.2026 між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , з однієї сторони, обвинуваченим ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_5 - з іншої сторони, згідно з якої ОСОБА_3 , повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, щиро розкаявся у скоєному.

Заслухавши сторін, з урахуванням наявних матеріалів суд встановив, що в угоді про визнання винуватості сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації діянь обвинуваченого за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, який, згідно ст. 12 КК України, є тяжкими злочином.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.

Санкцією ч. 1 ст. 144-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Сторони визнають правильність кваліфікацій дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 можуть бути визнані: щире каяття.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 66 КК України передбачено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

У зв`язку з викладеним, сторони угоди пропонують додатково визнати обставинами, які пом`якшують покарання, добровільне здійснення ОСОБА_3 благодійного внеску на користь Збройних Сил України в розмірі 50,000 гривень для військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

З урахуванням вищевказаних обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сторона обвинувачення погоджується з тим, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, а також зважаючи що, сторони дійшли згоди про призначення покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у вигляді позбавлення волі на строк п`ять років, звільнивши ОСОБА_3 , на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, заслухавши думки прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, думку захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка також просила затвердити угоду про визнання ОСОБА_3 винуватості, обвинуваченого ОСОБА_3 , який беззастережно визнав свою вину у вчиненому за обставин, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому та просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та прокурором, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам ст. ст. 469 ч. 4, 472 КПК України, з`ясувавши, що обвинувачений розуміє викладені у ст. 474 ч. 4 КПК України обставини, та з`ясувавши, що останній правильно розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, з урахуванням обставин, що згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме - щире каяття, відсутність обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , а також даних про його особу, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, здійснив добровільний внесок на допомогу ЗСУ, суд приходить до висновку про необхідність постановлення у даному кримінальному провадженні вироку відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання, а саме - 5 (п`ять) років позбавлення волі, із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Отже, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , з однієї сторони, обвинуваченим ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_5 - з іншої сторони, та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 100, 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22.07.2026 року між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026100000000756 від 22.07.2026.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон «Redmi» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою " НОМЕР_4 ", який належить ОСОБА_3 , та який зберігається за адресою: Володимирська 15, камера зберігання речових доказів СУ ГУНП у м. Києві - повернути належному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення, обвинуваченим - виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором - виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1