Суд: Харківський районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №635/9361/26
Суддя: Березовська І. В.
Справа №635/9361/26
Провадження №1-кп/635/1262/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження № 62026170020008266 від 09 квітня 2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Стара Водолага Харківського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді номера обслуги 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, 14 лютого 2026 року у денний час, більш точний час не встановлений, але не пізніше 07 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби – місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд до 25 квітня 2026 року, коли його було доставлено представниками військової частини НОМЕР_1 до місця несення служби, а саме ППД роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення «ПРИП`ЯТЬ», розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, молодший сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, 27 квітня 2026 року у денний час, більш точний час не встановлений, але не пізніше 07 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби – місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд до 11 липня 2026 року, коли його було доставлено представниками військової частини НОМЕР_1 до місця несення служби, а саме ППД військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, щиро розкаявся та пояснив про обставини вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених вище у даному вироку. Так ОСОБА_3 пояснив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 14 лютого 2026 року він самовільно залишив місце служби в АДРЕСА_2 та перебував поза межами місця проходження служби до 25 квітня 2026 року, коли був доставлений представниками військової частини НОМЕР_1 до місця несення служби. Крім того, 27 квітня 2026 року він самовільно залишив місце служби в АДРЕСА_2 та перебував поза межами місця проходження служби до 11 липня 2026 року, коли був доставлений представниками військової частини НОМЕР_1 до місця несення служби.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає вчинення злочину особою повторно.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимий, 21 листопада 2024 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області звільнявся від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, в порядку, передбаченому ч.5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо, розлучений, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує характер і ступень тяжкості скоєних злочинів, які відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень. Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
При цьому, суд враховує, що таке покарання сприятиме меті покарання - виправленню обвинуваченого і попередженню вчиненню нових злочинів, та є заходом примусу, який можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2026 року.
Судові витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 31 липня 2026 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою – в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua