Суд: Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №389/2401/26
Суддя: Берднікова Г. В.
06.11.2026
ЄУН 389/2401/26
Провадження № 2/389/1239/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку загального позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди, заподіянох смертю потерпілого,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_2 , 26 червня 2026 року подала до суду позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша» 271502 грн 00 коп. страхового відшкодувіання пов`язаного з втратою годувальника. Також просить стягнути з відповідача 21196 грн 00 коп. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Вимоги обґрунтувані тим, що 03 вересня 2025 року близько 12 год 00 хв відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "ФХА", р.н. НОМЕР_1 , рухаючись за межами населеного пункту автодорогою М-30 сполученням Стрий-Тернопіль-Дніпро-Кропивницький-Ізварине в Кропивницькому районі Кіровоградської області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_4 загинув на місці події. 03 вересня 2025 року за фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025120000000525 з кваліфікацією за ч.2 статті 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області кримінальне провадження №12025120000000525 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №71 від 01 жовтня 2025 року при судовомедичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) черепно-мозкової травми: клаптева рана з ділянкою осаднення навколо, на правій брові; рана з ділянкою осаднення навколо, в правій лобній ділянці на межі росту волосся; клаптева рана з ділянкою осаднення навколо, в правій тім`яній ділянці; синців на верхній повіці правого та лівого ока; ділянки осаднення на спинці носа зліва; крововилив в м`які тканини голови з внутрішньої сторони в правій тім`яній ділянці, в лівій потиличній ділянці; перелом правої виличної кістки; багатоуламковий перелом кісток склепіння та основи черепу; руйнування речовини головного мозку; набряк головного мозку; б) закритої тупої травми грудної клітки: ділянки осаднення - на рівні лівого підребір`я, від переднє-пахвової до заднє пахвової лінії; на рівні V міжребір`я по заднє-пахвовій лінії; в І міжребір`ї зліва ділянка осаднення з синцем навколо; переломи ребер справа - ІІ, ІІІ, - по переднє-пахвовій лінії, буз ушкодження плеври; ІІІ- по середнє-пахвовій лінії, без ушкодження пристінкової плеври; ІV - по переднє-пахвовій лопатковій лініям, з ушкодженням плеври; V - по переднє-пахвовій та лопатковій лініям, без ушкодження плеври; VI - по переднє-пахвовій та лопатковій лініям, з ушкодженням плеври; VI, VIІІ - по переднє-пахвовій лінії, без ушкодження плеври, по лопатковій лінії, з ушкодженням плеври; розриви легень; забій легень; в) ділянки осаднення - на лівому гомілково-ступневому суглобі, по медіальній поверхні; в лівій поперековій ділянці; по тильній поверхні лівої кисті, між І та ІІ пальцями; в нижній третині лівого зап`ястку, по задній поверхні; в лівій ліктьовій ямці; від верхньої третини до середньої третини правого передпліччя, по передній поверхні; в верхній третині лівого стегна, по задній поверхні; множинні садна на лівому ліктьовому суглобі; рана з ділянкою осаднення навколо на правому колінному суглобі з переходом на верхню третину гомілки, по переднє-медіальній поверхні. Комплекс тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 утворився від травматичного контакту з тупим предметом, який діяв із значною силою, форма та індивідуальні властивості якого в ушкодженнях не відобразились, могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді, могли утворитись за обставин викладених в постанові, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння. Причиною смерті ОСОБА_4 став багатоуламковий перелом кісток склепіння та основи черепа, ускладнившись набряком головного мозку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа та судово-гістологічного дослідження.
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано шкоди близькому родичу загиблого, зокрема батьку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є позивачем у цій справі.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього батько потерпілого зазнав шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, у розмірі та з підстав викладених нижче.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "ФХА", р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Перша", відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №228292545 чинного на дату ДТП.
Керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21 травня 2024 року, представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом України, із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: 200000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої ч.3 ст.25 ЗУ №3720-IX; 11198,00 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання, встановленої ч.4 ст.25 ЗУ №3720-IX; 288000,00 грн у рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, передбаченого ч.2 ст.25 вказаного закону.
Відповідачем прийнято рішення та 15 травня 2026 року здійснено виплату страхового відшкодування для ОСОБА_1 у розмірі 211198,00 грн, що складається із страхового відшкодування моральної шкоди та страхового відшкодування витрат на поховання.
Крім того, 24 червня 2026 року позивачем подано заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 17300,00 грн у рахунок відшкодування витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника, передбаченого ч.4 ст.25 ЗУ №3720-IX, та очікується на прийняття відповідачем відповідного рішення і здійснення виплати.
Водночас, відповідачем не прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, що стало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.
Позивач є батьком загиблого в даному ДТП ОСОБА_4 . Згідно з паспортними даними останнього та пенсійного посвідчення, він є особою пенсійного віку починаючи з 2019 року, тобто відповідно до ЦК України визнається непрацездатним на момент настання даної дорожньо-транспортної пригоди.
В розумінні ч.1 ст.1200 ЦК України, батько потерпілого є особою, який, за життя потерпілого, мав право на утримання, оскільки досягнув пенсійного віку встановленого законом у 2019 році. Крім того, він переніс гостре порушення мозкового кровообігу та церебральний атеросклероз з плегією лівої руки та парезом лівої ноги середньої тяжкості, що підтверджується наданими до матеріалів справи медичними документами. Зазначене захворювання потребує тривалого лікування, а також значних фінансових витрат на медикаменти, обстеження та можливі хірургічні втручання. У зв`язку з цим позивач об`єктивно перебуває у стані підвищеної потреби в матеріальній допомозі, що додатково підтверджує наявність у нього права на утримання від сина за життя останнього та, відповідно, право на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника.
У пінкті 2 ст.25 ЗУ №3720-IX зазначено, що загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. На день настання страхового випадку (03 вересня 2025 року), статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 8000,00 грн.
Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов`язаного зі втратою позивачем годувальника становить 288 000,00 грн (8000,00*36=288000,00 грн).
Представником відповідача 17 липня 2026 року на позовну заяву подано відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, навів аргументи на спростування заявлених вимог, вцілому вказав, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються спеціальним законом, яким є ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року №3720-ІХ. На його переконання у відповідача відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, заподіяної смертю потерпілого, позивачу, оскільки до позову не надано жодних документів, що підтверджують перебування позивача на утриманні загиблого сина, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, та довідку про призначення йому пенсії внаслідок втрати годувальника. Сам факт пенсійного віку позивача та проживання його однією сім`єю із загиблим, не підтверджує обставин, що він перебував на утриманні останнього. Щодо витрат на правову допомогу вказав, що заявлена до стягнення сума вказаних витрат є недоведеною, а отже задоволенню не підлягає.
Від представника позивача 21 липня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з урахуванням наведених ними норм матеріального права та усталеної судової практики Верховного Суду, вирішення питання про наявність у позивача права на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника не може зводитися до формального встановлення окремих обставин, як про це вказує відповідач, таких як розмір доходу чи наявність довідки про отримання пенсії внаслідок втрати годувальника. Усі докази у справі підлягають дослідженню виключно в їх сукупності та взаємозв`язку - зокрема те, що позивач є непрацездатною особою з 2019 року, перебуває на обліку в Пенсійному фонді як отримувач пенсії за віком, на момент дорожньо-транспортної пригоди досяг 66-річного віку, а також страждає на захворювання, підтверджене медичними довідками, що об`єктивно зумовлює необхідність постійних та значних матеріальних витрат на лікування, медикаменти та сторонній догляд. Відповідно до ст.1200 ЦК України, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Законодавець встановив дві самостійні, альтернативні підстави для отримання відшкодування: 1) факт перебування на утриманні; 2) наявність права на отримання утримання на день смерті потерпілого. Позивач у своїй позовній заяві обґрунтовує вимоги саме наявністю у нього права на утримання від сина, яке існувало на момент його трагічної загибелі.
Представник відповідача 21 липня 2026 року на відповідь на відзив подав заперечення, в якрму звернув увагу на розмежування «права» та «факту». Вказав, що непрацездатність за віком дійсно дає особі право просити про утримання (наприклад, стягувати аліменти з повнолітніх дітей за ст.202 СК України. Проте, ст.1200 ЦК України вимагає доведення факту, що особа вже фактично перебувала на утриманні на момент смерті годувальника. Отримання позивачем власної пенсії за віком свідчить про наявність у нього постійного та офіційного джерела існування. Позивач не довів, що допомога від сина (якщо вона взагалі була) перевищувала розмір його власної пенсії та була основним джерелом засобів до існування. Факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї за умови отримання ними інших доходів (пенсії) має встановлюватися судом виключно в порядку окремого провадження ст.315 ЦПК України. Пенсійне посвідчення такий факт не підтверджує. Для застосування норм ст.1200 ЦК України та закону про ОСЦПВ необхідна сукупність двох обов`язкових умов: 1) непрацездатність особи та 2) факт перебування її на утриманні загиблого Закон України про ОСЦПВ. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, утримання означає, що допомога, яка надавалася загиблим, була для непрацездатної особи постійним і основним джерелом засобів до існування. Оскільки позивач отримує самостійний та стабільний дохід - пенсію за віком, надання йому допомоги сином (у разі її наявності) кваліфікується як періодична або додаткова матеріальна допомога, що не прирівнюється до перебування на утриманні. Надане позивачем пенсійне посвідчення підтверджує виключно статус пенсіонера, але жодним чином не доводить факт систематичного отримання грошових коштів від загиблого сина чи їхній розмір. Жодного іншого належного, допустимого та достовірного доказу (виписок із банківських рахунків, грошових переказів, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні) позивачем суду надано не було.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив провести судове засідання за його з позивачем відсутності.
Представник відповідача у судова засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його учаті, у задоволенні позову відмовити. Також надав додаткові пояснення, в яких вказав, що страховою компанією у справі не заперечуються страховий випадок, родинний зв`язок позивача із загиблим, пенсійний статус позивача, спільне проживання батька та сина і працевлаштування загиблого. Також документально підтверджено фактичне здійснення відповідачем страхових виплат на загальну суму 228498,10 грн. Водночас заявлена до стягнення сума 271502,00 грн практично повністю відповідає арифметичному залишку страхового ліміту 500000,00 грн після здійснених виплат: 500 000,00 грн - 228 498,10 грн = 271 501,90 грн. Наявність такого залишку визначає лише невичерпану межу страхової відповідальності та не створює автоматичного права позивача на його отримання. Для виникнення права на виплату у зв`язку із втратою годувальника позивач повинен довести одну з передбачених статтею 1200 ЦК України альтернатив: фактичне перебування на утриманні загиблого або наявність на день його смерті права на одержання від нього утримання. Фактичне перебування на утриманні належною та достатньою сукупністю доказів не підтверджено. Альтернативна підстава також належним чином не доведена, оскільки надані матеріали не дають достатніх підстав установити потребу позивача у матеріальній допомозі як необхідну передумову обов`язку повнолітнього сина за статтею 202 СК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Судом ватновлено, що 03 вересня 2025, близько 12 год 00 хв водій автомобіля «ФХА», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись за межами населеного пункту автодорогою М-30 сполученням Стрий Тернопіль - Дніпро - Кропивницький - Ізварине в Кропивницькому районі, Кіровоградської області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку по правому краю проїзної частини, різко змінив напрямок руху ліворуч щодо руху автомобіля «ГАЗ 3302». У результаті ДТП велосипедист ОСОБА_4 загинув на місці події.
За вказаним фактом 03 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне паравопорушення за №12025120000000525, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №71 від 01 жовтня 2025 року комплекс тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 утворився від травматичного контакту з тупим предметом, який діяв із значною силою, форма та індивідуальні властивості якого в ушкодженнях не відобразились, могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді, могли утворитись за обставин викладених в постанові, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння. Причиною смерті ОСОБА_4 став багатоуламковий перелом кісток склепіння та основи черепа, ускладнившись набряком головного мозку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа та судово-гістологічного дослідження.
Надалі, постановою виконувача обов`язків слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Ляшонок Р.А. від 16 березня 2026 року, вказане кримінальне проваження №12025120000000625 від 03 вересня 2025 року було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Постанова слідчого мотивована тим, що дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок грубого порушення велосипедистом ОСОБА_4 , вимог п.п. 2.3 (б) і (д) та 10.1 ПДР, та його дії знаходяться в прямому причинному зв`язку з отриманням ним тілесних ушкоджень, в результаті яких настала його смерть. Доказів, які б вказували на винність водія транспортного засобу «ФХА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не здобуто та останній не мав технічної можливості запобігти дорожньотранспортній пригоді, адже в його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху, а таким чином в діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.
Вказана постанова не оскаржувала і набрала законної сили.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Суботці Кропивницького району Кіровоградської області.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "ФХА", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Перша", відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №228292545 від 05 квітня 2025 року, строком дії до 04 квітня 2026 року. У полісі вказано, що розмір страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих становить 5000000 грн., на одну потерпілу особу -500000 грн 00 коп. За шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих складає 1250000 грн 00 коп. На одну потерпілу особу 250000 грн 00 коп. У пункті 1 договору вказано, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений у відповідності до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2025 року №3720-ІХ.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 .
Представником ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова компанія "Перша" було подано 4 заяви про виплату страхового відшкодування від (три від 19 вересня 2025 року, одна від 24 червня 2026 року), в яких представник позивача повідомив страхову компанію про настання страхового випадку та відповідно до ст.33, п.1 ст.43 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в резальтаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме просив виплатити: страхове відшкодування пов`язане із моральною шкодою - 200000 грн 00 коп.; страхове відшкодування пов`язане із витратами на поховання - 11198 грн 00 коп.; пов`язане із витратами на виготовлення та споруження надгробного пам`ятника -17300 грн 00 коп.; страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника (для батьків) - 288000 грн (100%, що належить батьку загиблого).
На підставі вказаних заяв ПАТ "Страхова компанія "Перша" прийнято рішення про здійснення ОСОБА_1 страхових виплат на суму 228498 грн 10 коп., які складаються з таких видів страхового відшкодування: моральна шкода, заподіяна смертю потерпілого - 2000000 грн 00 коп.; витрати на поховання - 11198 грн 10 коп.; витрати на спорудження надгробного пам`ятника - 17300 грн 00 коп.
Водночас не прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, що стало підставою для звернення пробивача до суду з даним позовом.
При цьому, позивач у позовній заяві обгрунтовує свої вимоги саме наявністю у нього права на утримання від сина.
Відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_4 від 07 червня 2019 року та довідки про доходи №6218262524760214 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком. Перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за віком з 01 березня 2025 року по 30 вересня 2025 року склала всього 43358 грн 40 коп., розмір щомісячної пенсії становить 6194 грн 07 коп.
У акті від 15 червня 2026 року складеному мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та завіреного головою правління ЖБК №7 зазначено, що ОСОБА_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , перебував на утриманні як пенсіонер у свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав з ним останнім часом та був зареєстрований, оскільки його дохід (пенсія) був меншим ніж необхідні витрати.
Згідно з довідкою №22 від 16 вересня 2026 року виданою Житлово-будівельним кооперативом №7, за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживає ОСОБА_1 , 1959 року народження, вів спільне господарство з сином ОСОБА_4 . Та був на його утриманні до дня смерті.
Із записів будинкової книгу про прописку (реєстрацію) громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_2 вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про її смерть серія НОМЕР_5 .
У виписці №4526 з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення зазначено, що ОСОБА_1 з 21 листопада 2018 року по 13 грудня 2018 року знаходився на лікуванні у вказаному відділенні, поставлений діагноз ГПМК за ішемічним типом в ПСМА на фоні ГХ ІІІ ст. та ЦА з лівобічним грубим геміпарезом.
Відповідно до виписки №4689 з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення, ОСОБА_1 з 13 листопада 2019 року по 22 листопада 2019 року знаходився на лікуванні у вказаному відділенні. Діагноз: дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕП) 2 ступеня змішаного генезу. ГПМК (21.11.2018 року) за ішемічним типом в ПСМА на фоні ГХ та ЦА. Пізній відновлюваний період з плегією лівої руки та помірним парезом лівої ноги.
Відпровідно до довідки №217 виданої 15 червня 2026 року КНП «Знам`янський МЦПМСД» Знам`янської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, ОСОБА_1 , знаходиться на обліку у сімейного лікаря з приводу перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу (21 листопада 2018 року) за ішемічним типом в правій середній мозковій артерії на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ступеня та церебральний атеросклероз з плегією лівої руки та парезом лівої ноги середньої тяжкості. Порушення функції ходи, потребує постійного амбулаторного лікування.
Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зіткнення автомобіля з велосипедом у даному випадку не може бути кваліфіковано як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки, оскільки велосипед, не вважається джерелом підвищеної небезпеки, так як даний транспортний засіб не має двигуна, а рухається внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходиться на ньому, отже його експлуатація є повністю контрольованою. Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому. (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 у справі № 350/1425/17).
Згідно з ч.5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи" (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року
З огляду на встановлену законодавством презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Тобто, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
Додатково, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні немає правового значення для вирішеннясправи щодо виплати страхового відшкодування. До такого висновку прийшов і Верховний Суд, який викладено у постановах від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 (провадження №61-19906св21), від 05 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21 (провадження №61- 6997св22), від 3 грудня 2014 року у справі №6-183цc14.
Судом встановлено, що шкоду ОСОБА_4 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком.
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України № 3720-IX від 21 травня 2024 року, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно з п.5 ч.1 ст.20 Закону України №3720-IX, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Пунктом 1 ст.25 Закону України №3720-IX, страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньотранспортної пригоди та є прямим її наслідком.
Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово(п. 2 ст.25 Закону №3720-IX).
Тобто зазначеною нормою Закону №3720-IX, встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
Підпунктом б п.8 ч.3 ст.32 Закону №3720-IX передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньотранспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додає документи, що посвідчують право осіб на утримання від померлої потерпілої фізичної особи або перебування осіб на утриманні потерпілої фізичної особи згідно з частиною другою статті 25 цього Закону, та документи, що підтверджують доходи померлої потерпілої фізичної особи за календарний рік, що передує року настання дорожньотранспортної пригоди (за наявності), - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що для отримання відшкодування по втраті годувальника необхідна наявність однієї з двох умов, а саме: 1) або підтвердження перебування на утриманні потерпілого; 2) або наявність в утриманця на день смерті годувальника права на одержання від нього утримання.
Згідно з ч.1 ст.1200 Цивільного кодексу України, уразі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.
Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, слід віднести: непрацездатних осіб, які були на утриманні; непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
З аналізу цієї норми вбачається, що для виникнення у батька або матері права на утримання від повнолітньої дитини необхідними є такі юридичні факти: походження дитини від відповідної особи; непрацездатність батька або матері; потреба такої особи у матеріальній допомозі.
Разом з тим, зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) зазначено, що під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц (провадження № 61-7108св21) зазначено: «Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановити, що потерпілий був офіційно працевлаштований неможливо, а позивач є непрацездатною особою і отримує пенсію, яка на момент смерті сина у березні 2017 року становила 1 501,65 грн, тобто перевищувала встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (1 247 грн). Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19, під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Отже, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, встановивши, що позивачка є непрацездатною особою, передчасно відмовив у задоволенні позову про відшкодування шкоди відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з підстав отримання позивачем пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки саме по собі отримання пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, не свідчить про відсутність потреби у матеріальній допомозі. При цьому суд надав оцінку доказам у контексті з`ясування питання, чи перебувала позивачка на утриманні потерпілого на момент його смерті, проте відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20, які судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано».
У постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №279/1688/22 та від 15 березня 2023 року у справі №272/463/22 зроблено висновок, що неможливість встановити фактичний розмір доходу померлого сина не може сама по собі позбавляти непрацездатного батька чи матір права на відшкодування, якщо така особа мала право на одержання утримання відповідно до статті 202 СК України. Цей підхід підтверджений Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2024 року у справі №742/2724/21.
Судом встановлено, що позивач з 2019 року є пенсіонером за віком, хворіє та потребує постійного та тримвалого лікування, будучи батьком померлого внаслілок ДТП ОСОБА_4 , належить до категорії осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника. Так, відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Доводи представника відповідача про те, що відсутність документально підтвердженого заробітку ОСОБА_4 , а також доказів перебування позивача на утриманні його сина, виключає можливість стягнення страхового відшкодування, є безпідставними ґрунтується на неправильному тлумаченні статей 202 СК України та 1200 ЦК України.
Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження перебування його на утриманні ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави для виплати йому страхового відшкодування як особі, яка втратила годувальника, не спростовують наявність у останнього права на одержання від померлого сина утримання на день його смерті на підставі ст.1200 ЦК України.
Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що сам факт отримання пенсії у розмірі, більшому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, автоматично виключає потребу батька в матеріальній допомозі та право на утримання від повнолітнього сина.
Пунктом 2 статті 25 Закону України Закону №3720-IX передбачено, що загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку."
Дорожньо-транспортна пригода, вніслідок якої помер ОСОБА_4 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня становила 8000 грн 00 коп.
Таким чином, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов`язаного із втратою позивачем годувальника становить 288000 грн 00 коп. (8000,00*36=288000,00 грн.)
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України №3720-IX загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.
Відповідно до Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3720-IX, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих осіб становить 500 тисяч гривень на одну потерпілу особу.
Як вбачається з матеріалів справи, полісом №228292545 страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого, встановлена в розмірі 500000 грн 00 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Страхова компанія «Перша» здійснило батькові поперлого страхові витрати на загальну суму 228498 грн 10 коп. Відповідно залишок страхової суми становить 271502 грн 00 коп.
Заявлена до стягнення сума страхового відшкодування пов`язаного зі втратою годувальника не перевищує ліміту страхового відшкодування, встановленого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, з урахуванням вже виплачених сум.
Отже, з огляду на встановлення судом обставини того, що ОСОБА_1 мав право на одержання утримання від свого сина ОСОБА_4 на день його смерті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення 271502 грн 00 коп. страхового відшкодування, пов`язаного зі втратою годувальника.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню 2715 грн 02 коп. (271502/1 %) судового збору в дохід держави.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21196 грн 00 коп., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено: договір про надання професійної правничої (правової допомоги від 13 вересня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднаням «Центр допомоги при ДТП «Автопоміч»; детальний розрахунок, з якого вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: констультація, 1 година - 3028 грн 00 коп.; підготовчі дії, спрямовані на подання позовної заяви, 2 години - 6056 грн 00 коп.; підготовка та подання позовної заяви, 4 годин 12112 грн 00 коп., всього 21196 грн 00 коп., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Баган Х.В.
Представник відповідача просить відмовити у стягненні зі страхової компанії послуг з надання професійної парвиничої допомоги, вважає заявлений їх розмір необгрунтованим та неспівмірним.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
У постанові № 908/2702/21 від 12 січня 2023 рокуВерховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
На думку суду, понесені позивачам витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 21196 грн 00 коп. є неспівмірними складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 10 000 грн 00 коп., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
Керуючись ст.2,4,12,13,81,89,141,259,263-265,274,354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_1 271502 (двісті сімдесят одна тисяча п`ятсот дві гривні) 00 коп. страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" в дохід держави судовий збір у сумі 2715 (дві тисячі сімсот п`ятнадцять) грн 02 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Відомості про сторін:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_2 .
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", ЄДРПОУ 31681672, місце знаходження: вул.Фізкультури, 30, м.Київ.
Суддя Г.В. Берднікова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua