Суд: Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Катування
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №486/1988/26
Суддя: Далматова Г. А.
Справа № 486/1988/26
Провадження 1-кп/486/234/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 18 серпня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026152120000164, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнська, Миколаївської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, студента Державного навчального закладу «Південноукраїнський професійний коледж», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України,
учасники кримінального провадження: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
законний представник потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисник ОСОБА_9 ,
представники служби у справах дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представник сектору ювенальної превенції ОСОБА_12 ,
В С Т А Н О В И В:
11 лютого 2026 року близько 14:40 год. неповнолітній ОСОБА_3 , разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження у зв`язку з недосягненням нею віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність, перебували на подвір`ї за адресою: б-р Квітковий, 13, біля під`їзду № 1 у м. Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області.
Побачивши ОСОБА_6 вказаним подвір`ям, у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, на ґрунті тривалого конфлікту та неприязного ставлення, що виникли у зв`язку з нібито розповсюдженням ОСОБА_6 неправдивої та образливої інформації про іншу особу виник умисел на катування, вчинення щодо останнього протиправних насильницьких дій, спрямованих на заподіяння йому фізичного болю та морального страждання, його приниження та покарання.
Реалізуючи свій умисел, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, почала застосовувати до ОСОБА_6 фізичне насильство.
Так, стоячи обличчям до ОСОБА_6 , висловлюючись на його адресу грубою нецензурною лайкою, зазначена особа вимагала від потерпілого стати перед присутніми особами на коліна та просити вибачення за слова, які, на його думку, ОСОБА_6 раніше висловлював.
Отримавши від ОСОБА_6 відмову виконати зазначену вимогу, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, умисно нанесла потерпілому два удари правим кулаком у ліву бокову ділянку голови.
Після нанесення зазначених ударів ОСОБА_3 , перебуваючи безпосередньо на місці події, бачив та усвідомлював характер і спрямованість дій особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, а також спостерігав за станом ОСОБА_6 .
Усвідомлюючи, що щодо ОСОБА_6 вже застосовано фізичне насильство, та розуміючи, що такі дії спрямовані на його залякування, приниження та покарання, ОСОБА_3 умисно приєднався до конфлікту.
У цей момент у ОСОБА_3 виник умисел на продовження застосування до ОСОБА_6 фізичного насильства з метою покарати останнього за дії, які, на переконання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 вчинив щодо іншої особи.
ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що ОСОБА_6 вже зазнав фізичного насильства та намагається захиститися від нападників, прикриваючи голову руками, не припинив протиправних дій, а навпаки, свідомо приєднався до них та почав спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, наносити потерпілому удари.
ОСОБА_3 , усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з метою катування, демонстрації сили, подолання фізичного та морального опору потерпілого, його залякування та покарання, усвідомлюючи, що застосування ним фізичного насильства заподіє ОСОБА_6 фізичного болю та морального страждання, продовжив застосовувати до нього насильство.
При цьому ОСОБА_3 усвідомлював фактичний характер своїх дій, розумів, що нанесення ударів по тілу та голові потерпілого спричинить йому фізичний біль, а застосування насильства у присутності інших осіб - страх, приниження та моральні страждання, однак, незважаючи на це, бажав заподіяти ОСОБА_6 такі фізичні та моральні страждання з метою його покарання.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , діючи спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, умисно наніс ОСОБА_6 один удар правим кулаком у ліву бокову ділянку голови, у ділянку скроні, та один удар правою ногою в ділянку правої стопи. У свою чергу особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, продовжуючи свої умисні насильницькі дії щодо ОСОБА_6 , нанесла йому два удари правим коліном у ділянку живота, один удар правим кулаком у ліву бокову ділянку тулуба, один удар правою ногою в ділянку правого стегна, один удар правим кулаком у передню ділянку живота та останній удар правим кулаком у ділянку носа.
Внаслідок останнього удару правим кулаком у ділянку носа у ОСОБА_6 виникла кровотеча з носа, чим йому було заподіяно фізичного болю та посилено моральні страждання, почуття страху, неспокою та приниження.
Таким чином, після початку застосування насильства іншою особою ОСОБА_3 , усвідомлюючи характер та спрямованість її дій, умисно приєднався до насильницького впливу на ОСОБА_6 та спільно з нею продовжив застосовувати до потерпілого фізичне насильство. При цьому ОСОБА_3 діяв не з метою припинення конфлікту, захисту потерпілого чи іншої особи або припинення протиправних дій, а навпаки - свідомо долучився до насильства та своїми діями сприяв продовженню фізичного і психологічного впливу на ОСОБА_6 .
Метою дій ОСОБА_3 було покарання ОСОБА_6 за дії, які, на його переконання, останній вчинив щодо іншої особи, а способом реалізації цієї мети стало умисне застосування до потерпілого фізичного насильства спрямованого на заподіяння йому сильного фізичного болю та морального страждання.
Зазначені дії були ОСОБА_3 були спрямовані не лише на фізичний вплив на потерпілого, а й на придушення його волі, подолання фізичного та морального опору, залякування, приниження людської гідності та покарання за дії, які, на переконання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 вчинив щодо іншої особи.
При цьому насильницькі дії вчинялися у присутності сторонніх осіб, що посилювало моральні страждання потерпілого та принижувало його честь гідність.
ОСОБА_3 усвідомлював, що своїми діями заподіює потерпілому фізичного болю та морального страждання, передбачав настання таких наслідків і бажав їх настання, оскільки, незважаючи на стан потерпілого та його спроби захиститися, умисно продовжив наносити йому удари.
Таким чином, ОСОБА_3 , за викладених обставин, діючи умисно, усвідомлюючи характер та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи заподіяння ОСОБА_6 фізичного болю і морального страждання, умисно приєднався до насильницьких дій щодо потерпілого та спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, продовжив наносити йому удари з метою його покарання за дії, які, на його переконання, останній вчинив щодо іншої особи.
Унаслідок умисних дій ОСОБА_3 ОСОБА_6 заподіяно фізичного болю та морального страждання, а також спричинено почуття страху, неспокою та приниження.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КК України, а саме, умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, з метою покарати особу за вчинені нею дії.
Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження на підставі наступних доказів на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав. Пояснив, що у лютому 2026 року в денний час він повертався з коледжу та по б-ру Квітковому побачив раніше знайомих йому хлопців між якими відбувались наступні події, один із хлопців розповів, що потерпілий висловлювався нецензурною лайкою в бік його матері та відмовився вибачитись, оскільки потерпілий відмовився інший хлопець почав його бити. Тут він згадав, що ОСОБА_6 погано висловлювався щодо батька його друга, який вважається зараз загиблим і приєднався до побиття потерпілого. Завдав йому два удари у голову. ОСОБА_6 впав внаслідок ударів іншого хлопця, під час падання він намагався поставити підніжку, але вийшло так, що вдарив. Самостійно припинив бити ОСОБА_6 . У вчиненому щиро розкаявся.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 11 лютого 2026 року близько 14:45 год. по б-ру Квітковому його зустріли хлопці, один з яких вимагав вибачення на колінах за те, що він начебто ображав його матір, від чого він відмовився та один з хлопців почав його бити. Потім ОСОБА_3 завдав йому два удари у скроні кулаком. Інші хлопці фіксували побиття на телефон. Перший хлопець повалив його на землю та й бив, він просив припинити ці дії, але хлопці не припиняли, як ОСОБА_3 припинив бити не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що 11 лютого 2026 року після уроків він з друзями зустрів ОСОБА_6 . Один з хлопців почав розмовляти з потерпілим, потім до них підійшов ОСОБА_3 . Один з хлопців почав бити потерпілого, а ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_6 два - три рази кулаками, куди не бачив. ОСОБА_6 просив хлопців не чіпати його, питав за що, і просився піти. Перший хлопець вдарив ОСОБА_6 за то, що той образив його матір, а ОСОБА_3 , не говорив, за що б`є потерпілого. Це все тривало десь п`ять-сім хвилин. Свідок пояснив, що знімав все на телефон, щоб довести що він не бив ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 11 лютого 2026 року він йшов зі школи разом ще з двома хлопцями та й побачили ОСОБА_15 на б-рі Курчатова. Потім до них підійшов ОСОБА_3 і хлопці почали битися, спочатку один з хлопців ударив ОСОБА_6 , а потім ОСОБА_3 ударив один раз по голові потерпілого, від штовхань іншого хлопця ОСОБА_6 впав і ОСОБА_3 вдарив потерпілого ногою. ОСОБА_3 ударив ОСОБА_6 вже коли у нього текла кров з носу. Вся подія тривала п`ять-десять хвилин. Свідок пояснив, що він знімав на телефон, але ввечері видалив відео.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 12 лютого 2026 року мобільного телефону «РОСО М6 РRО» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 з сімкарткою оператора мобільного зв`язку «Водафон» НОМЕР_3 добровільно наданого ОСОБА_16 , де на одному з відеозаписів зафіксовано, як ОСОБА_3 наніс один удар правим кулаком в ділянку лівої частини голови потерпілому ОСОБА_6 та правою ногою по праві стопі ОСОБА_6 .
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 12 лютого 2026 року та фототаблиці до нього, потерпілий ОСОБА_6 вказав на лавочку біля під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , де йому були спричинено тілесні ушкодження, також вказав, на плями червоного кольору на землі, говорячи, що це у нього з носу йшла кров.
Згідно висновку експерта у неповнолітнього ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою носу, грудної клітини, які виникли незадовго до звернення до лікувального закладу. Класифікації ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не підлягає.
Відповідно до висновку експерта, у ОСОБА_6 внаслідок психотравмувальної ситуації, що досліджується, виникли почуття приниження, пригніченості, гніву, стану психологічного дискомфорту тощо, в подальшому стали причиною ознак тривожності, депресивної симптоматики: пригнічений настрій, відчуття напруги та тривоги, соціальної відчуженості (страх бути знову побитим, пересуватися по вулиці) безсоння, тощо та свідчать, про інтенсивність спричинених йому страждань та негативних наслідків для внутрішньої сфери, його відчуттів, самопочуття, ментального здоров`я та полягають у відсутності почуття емоційного благополуччя та зниження якості життя. З`явились надлишкові перешкоди у вигляді штучно заподіяного проблемного перебігу життєвих подій ОСОБА_6 . Це наповнило його життя стресогенними факторами у вітальних (життєво значущих) сферах життєдіяльності, обумовило стійке внутрішнє напруження, стало зберігати тривалий психологічний дискомфорт через вимушену перебудову усталених стереотипів життєдіяльності, спричинило штучне обмеження у плануванні потенційних можливостей (в тому числі й адаптивних), та свідчить про спричинення йому страждань та негативних наслідків для внутрішньої сфери, його відчуттів, самопочуття на психологічному (моральному рівні).
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 суду пояснила, що її син ОСОБА_3 усім забезпечений, вона обговорювала з ним подію, що відбулась, її син має хобі зборку PVP-дронів, майстер у ліцеї його вихваляє.
Представник служби у справах дітей суду пояснила, що умови проживання у сім`ї задовільні, з ОСОБА_3 була проведена профілактична бесіда, останній навчається у коледжі де позитивно характеризується, у матері високий батьківський потенціал.
Представник сектору ювенальної превенції у судовому засіданні пояснила, що у поле зору ювенальної превенції ані обвинувачений ані його законний представник не потрапляли, на обліку у поліції не перебувають, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувались.
За результатами судового розгляду суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння - за ч. 1 ст. 127 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу останнього, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, рівень розвитку, стан здоров`я, також враховує досудову доповідь, згідно якої виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження волі, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення вперше.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи неповнолітнього ОСОБА_3 , відповідно до ч.1 ст. 69 КК України, суд вважає можливим при призначенні неповнолітньому ОСОБА_3 покарання, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 127 КК України, та призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 127 КК України, у виді пробаційного нагляду з покладанням на ОСОБА_3 обов`язків передбачених ст. 59-1 КК України, а також з урахуванням рекомендацій у досудовій доповіді, додатково покласти обов`язок прочитати художній твір.
На переконання суду саме покарання у вигляді пробаційного нагляду, із застосуванням ст.69 КК України, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення неповнолітнього обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Судові витрати відсутні.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_3 покласти такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, у тому числі прочитати художній твір.
Встановлений ОСОБА_3 строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ - мобільний телефон «РОСО М6 РRО» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 з сімкарткою оператора мобільного зв`язку «Водафон» НОМЕР_3 переданий на зберігання ОСОБА_16 , залишити останній, як власнику.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua