Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №489/4937/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Суд: Миколаївський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №489/4937/26

Суддя: Павленко І. В.

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/4937/26

Провадження № 2/945/1813/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Павленко І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сербіної К.Ю.,

представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Медведського П.О. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мутьєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року представник позивача директор Сердійчук Я.Я. звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором № 5222606 від 26.08.2021 у загальному розмірі 25932,38 грн, а також понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 26.08.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5222606. Згідно п. 1.2. Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у розмірі, визначеному п. 1.3. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути отриманий Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі відповідно до умов Договору та Правил. Сума кредиту становить 3800.00 грн. Строк дії Договору до 23.03.2022 року. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок Позичальника, зазначений ним при укладенні Договору. Відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом нараховуються залежно від періоду користування кредитом, зокрема: у Базовий період - за пільговою (акційною) процентною ставкою 1.69 відсотків за кожен день користування кредитом; у Спеціальний (або інший передбачений Договором) період - за стандартною процентною ставкою 3.0 відсотків за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку дії Договору. 01.04.2026 було укладено договір № АК 01-04/2026 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5222606. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5222606. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5222606 від 26.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 25932.38 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 3800.00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22132.38 грн.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03.06.2026 позовну заяву передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Миколаївської області за підсудністю.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09.07.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

15.07.2026 надійшла заява про усунення недоліків до якої окрім іншого додано позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою від 16.07.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

18.08.2026 від представника відповідача адвоката Мутьєва Д.В. надійшов відзив на позовну заяву де вказано, що Стороною Позивача не надано жодних достеменних доказів укладення угоди, належної ідентифікації Відповідача. За наданими стороною Позивача документами не вбачається правомірного й законного нарахування відсотків за кредитом нібито укладеного договору (належним чином завірені й підтверджені копії первинних бухгалтерських і інших документів не надано тощо). Визначених Позивачем розмірів заборгованостей Відповідач не має. Надані до позову копії документів в якості доказів обґрунтовано викликали сумніви, оскільки їх ксерокопії виконані у нерозбірливому (нечитабельному) вигляді, не завірені у відповідності до приписів ЦПК України повноважними особами (відмітка має містити наступні реквізити: слова «Згідно оригіналу», найменування посади, особистий підпис, прізвище та ініціали уповноваженої особи, дата засвідчення). Окремі додатки до позову мають форми бланків без повної інформації і підписів належних осіб. Засвідчені форми актів прийому-передачі договору факторингу за Додатком №4 нічого спільного не мають із самими доданими актами, нібито за погодженою формою, оскільки не відповідають затвердженим формам документів, не містять позначок Додатку № 4 до відповідного договору факторингу тощо. Тобто немає прив`язки до конкретного договору факторингу, зазначеного у ньому додатку. Більш того, чи не кожен наданий стороною Позивача в якості доказів по справі додаток до позову складений різними посадовими особами, повноваження вказаних осіб, як і самі додатки до позову, викликають обґрунтовані сумніви, а отже витребування оригіналів вказаних документів є обов`язковим під час даної справи, про що клопочемо, або ж визнання судом таких доказів, що є неналежними й недопустимими у справі. Наданий Паспорт споживчого кредиту, як й договір суперечить законодавству, адже зазначені в ньому відсотки більш ніж 1 за один день, що явним порушенням законодавства, навіть в тому числі якщо це зазначено нібито в укладеному договору( ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Більш того, оцінюючи сам зміст Паспорту споживчого кредиту слід зазначити, що в ньому невірно зазначений строк кредитування, замість 29 днів зазначено 209, що в результаті, у подальшому стало помилкою й у відповідних розрахунках заборгованості (Закон України ч. 7 ст. 12 «Про споживче кредитування»). Фактично введено споживача в оману подвійною кількістю строків договору одразу. Силу має первинний строк, а подальший мав би бути погоджений тільки додатковою угодою в силу приписів згаданого Закону. Надані представником позивача розрахунок боргу в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитними коштами, ні факт наявності заборгованості по відсотках. Виставлені у позові штрафні санкції за кредитом не відповідають приписам законодавства, адже не можуть перевищувати тіло кредиту в декілька разів за достатньо короткий проміжок часу. після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Оскільки після закінчення строку кредитування у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам у розмірі 29055,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає. До позову не додано доказів того, що одноразовий ідентифікатор, про який заначено у позові, був переданий позивачем відповідачу засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації відповідача у системі, та він не доданий (не приєднаний) до електронного повідомлення від ОСОБА_1 , як це передбачено пунктом 12 частини першої статті 3 Закону. Також відсутній кваліфікований підпис та печатка чи електронний підпис чи печатка іншого виду позикодавця на кредитному договорі, дійсність яких можливо було б перевірити, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач так само намагається стягнути із Відповідача й витрати на правничу допомогу, адже в матеріалах справи немає жодного достеменного й належного доказу підтвердження надання таких послуг. Розмір самих юридичних послуг є значно завищеним, що не відповідає судовій практиці. В цих вимогах Позивача як і в інших має бути відмовлено. Просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

20.08.2026 надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій вказано, що Відповідач здійснював часткові платежі у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, тобто вчинення таких платежів свідчить про фактичне визнання Відповідачем існування договірних правовідносин між сторонами, а також підтверджує факт отримання ним кредитних коштів. Відповідно до матеріалів справи, кредитний договір № 5222606 від 26.08.2021року був укладений сторонами в електронній формі відповідно до вимог статей 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», які є невід`ємною складовою договору. Так, 26.08.2021 року о 08:34:35 у інформаційно-комунікаційній системі було здійснено ідентифікацію Заявника шляхом направлення йому фінансовою установою ідентифікатора Т1248 в SMS-повідомленні. Отже, вищезазначене свідчить про те, що подальші дії в інформаційно-комунікаційній системі здійснювалися після проходження процедури ідентифікації особи Заявника. Надалі, 26.08.2021 року о 08:34:39, Заявником було направлено заявку фінансовій установі щодо можливості отримання кредиту у розмірі 3 800,00 грн із зазначенням базового періоду 29 днів. При цьому саме по собі зазначення у заявці 29-денного базового періоду не свідчить про встановлення загального строку кредитування у 29 днів, оскільки вже на наступному етапі оформлення кредиту фінансова установа сформувала та направила Заявнику конкретні умови кредитування, з якими в подальшому Відповідач погодився шляхом їх підписання за допомогою одноразового ідентифікатора. Так, 26.08.2021 року о 08:35:15 первісний кредитор направив Заявнику Оферту, яка містила умови кредитування, зокрема: суму кредиту - 3 800,00 грн; строк кредитування - 209 днів; базовий період - 29 днів; спеціальний період - 180 днів; акційну процентну ставку - 1,69 %; спеціальну процентну ставку - 3 %. Таким чином, вже на етапі направлення Оферти, тобто до її прийняття Заявником, було чітко визначено, що 29 днів є саме базовим періодом, а загальний строк кредитування становить 209 днів. Отже, зазначена обставина спростовує твердження Відповідача про те, що строк у 209 днів нібито був зазначений лише внаслідок технічної помилки при оформленні Паспорта споживчого кредиту. Більше того, 26.08.2021 року о 08:35:18, після направлення Оферти, первісний кредитор направив Заявнику Паспорт споживчого кредиту. Відповідно до п. 4.21.1 Правил оферта обов`язково містить інформацію про кредитодавця, позичальника, суму кредиту, розмір процентних ставок, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту та інші істотні умови договору. Отже, відповідач до моменту акцепту був ознайомлений із повним обсягом інформації щодо майбутнього кредитного зобов`язання. Зі змісту Паспорта вбачається, що в графі «Строк кредитування» зазначено «За Загальними умовами кредитування 209 днів, у тому числі Базовий період 29 днів, Спеціальний період 180 днів». Отже, умови Паспорта споживчого кредиту не лише не суперечать Оферті, а навпаки відображають погоджені умови строку кредитування. Далі, 26.08.2021 року о 08:38:25, фінансова установа направила Заявнику одноразовий ідентифікатор PS5222606. Після отримання зазначеного одноразового ідентифікатора 26.08. 2021 року о 08:38:28 Заявником було здійснено акцепт Оферти фінансової установи. При цьому Лог-файл прямо фіксує інформацію, що акцепт передбачав прийняття Оферти, яка містила умови щодо суми кредиту 3 800,00 грн, строку кредитування 209 днів, базового періоду 29 днів та спеціального періоду 180 днів, а також підписання відповідних електронних документів одноразовим ідентифікатором PS5222606. Позивачем до матеріалів справи було долучено квитанцію №83236005835523625445343550235175 від ТОВ «Фінасова компанія «Елаєнс», що підтверджує перерахування грошових коштів 26.08.2021 року у розмірі 3800,00 грн на номер картки відповідача № НОМЕР_1 . Отже, Позивачем підтверджено всіма належними та необхідними доказами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» факт перерахування Кредитодавцем грошових коштів. Відповідач у своєму відзив посилається на ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», щодо розміру процентної ставки. Кредитний договір було укладено 26.08.2021 року. Враховуючи дату укладення Кредитного договору, твердження представника Відповідачем, що при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором начебто мала б застосовуватися денна процентна ставки на рівні 1 % є такими, що не відповідають нормам матеріального права. З наданого Позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснювалось виключно відповідно до погоджених сторонами умов Договору. Так, протягом Базового періоду з 26.08.2021 року до 24.09.2021року нарахування здійснювалось на залишок основної суми кредиту 3 800,00 грн. та застосовувалась ставка 1,69 % на день, у зв`язку із чим щоденний розмір процентів становив 64,22 грн. (3 800,00 Х 1,69% в день=64,22 грн). Після завершення Базового періоду, починаючи з 25.09.2021 року до 23.03.2022 року, нарахування здійснювалось за погодженою сторонами Спеціальною процентною ставкою 3 % на день, що становило 114,00 грн за кожен день користування кредитом (3 800,00 Х 3,00% в день=114,00 грн). Таким чином, порядок формування заборгованості є повністю зрозумілим та обґрунтованим. Посилання Відповідача на те, що процентна ставка 3 % на день нібито застосовувалась у зв`язку з простроченням виконання ним зобов`язань, не відповідає змісту укладеного Договору. Умови Договору та Правил не містять положень, відповідно до яких Спеціальна процентна ставка є штрафною санкцією або застосовується як міра відповідальності за порушення зобов`язань. Навпаки, Договором прямо визначено, що така ставка застосовується у Спеціальному періоді кредитування, який був погоджений сторонами ще на момент укладення Договору. 01.04.2026 було укладено договір факторингу № АК 01-04/2026 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5222606. На підтвердження правомірності укладення договору додано платіжну інструкцію про перерахування коштів. Додаток № 4 до Договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 року прямо має назву «Форма акту повернення права вимоги» та містить безпосереднє посилання на конкретний Договір факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 року. Отже, твердження Відповідача про відсутність прив`язки форми документа до конкретного Договору факторингу спростовується самим змістом Додатка № 4. На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року; Заявку на надання юридичної допомоги №2098 від 01.04.2026 року; Витяг з Акту №33про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, хочемо зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню. Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20.08.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.09.2026 клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано в АТ КБ «Приват Банк» інформацію, що містить банківську таємницю та зобов`язано позивача надати оригінали документів, що додані до позовної заяви для огляду у судовому засіданні.

09.10.2026 від АТ КБ «Приват Банк» надійшла витребувана судом інформація.

28.10.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів документів, що стосуються факторингових угод щодо відступлення права вимог з ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивача Медведський П.О. надав пояснення, які за змістом відповідають тим, що викладені в заявах по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мутьєв Д.В. надав пояснення, які містять в собі доводи, викладені у відзиві, однак вказав на те, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та факт отримання грошових коштів у розмірі 3800 грн, однак заперечує щодо розміру нарахованих відсотків та вважає, що правильний розмір зазначено в Таблиці обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до кредитного договору. Також просив зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу.

За результатми дослідження у судовому засіданні доказів, що додані до позовної заяви, суд відмовив представнику відповідача ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів, що стосуються факторингових угод щодо відступлення права вимог, оскільки наявні в матеріалах справи докази суд вважає належними, допустимими та достатніми, про що буде зазначено нижче.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26.08.2021 ОСОБА_1 шляхом реєстрації через особистий електронний кабінет, що створений в ІТС на офіційному веб-сайті ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», подав заявку щодо можливості отримання кредиту у розмірі 3800,00 грн з базовим періодом 29 днів.

Також позивачем надано інформацію щодо логування подій, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви позичальника по укладенню кредитного договору № 5222606 від 26.08.2021 в ІТС товариства.

26.08.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства було укладено електронний Договір про надання кредиту № 5222606. Договір підписано відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора PS 5222606.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору товариство надає позичальнику кредит у розмірі 3800,00 грн (п. 1.3). Строк дії договору (п. 3.1) встановлюється з дати укладення договору 26.08.2021 та закінчується 23.03.2022 (включно).

Умовами договору (п. 1.7.2) сторони врегулювали, що протягом базового періоду, який складає 29 календарних днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.09.2021 нарахування процентів здійснюється за акційною процентною ставкою у розмірі 1,69 % в день. Спеціальний період складає 180 днів, що настає з дня наступного за днем завершення базового періоду і закінчується 23.03.2022. Нарахування процентів протягом спеціального періоду здійснюється за спеціальною процентною ставкою у розмірі 3,00 % в день.

Розрахунок зобов`язань позичальника, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.6).

Згідно з п 1.4 Договору товариство надає кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час без згоди позичальника (п. 2.1.7 Договору).

Перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 3800,00 грн підтверджується квитанцією ТОВ «Елаєнс» від 26.08.2021. З квитанції встановлено, що відповідно до кредитного договору № 5222606 від 26.08.2021 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 545708ХХХХХХ5879 від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» 26.08.2021 на суму 3800,00 грн.

Як вбачається з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 04.10.2026, що отриманий на підставі ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим і 26.08.2026 відбулось зарахування коштів на суму 3800 грн. Банк надав також виписку за рахунком за період з 26.08.2021 до 01.09.2021.

Ці відомості співвідносяться з наданою позивачем квитанцією платіжного оператора.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення договору та факт отримання ним грошових коштів у розмірі 3800 грн.

01.04.2026 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № АК 01-04/2026. Відповідно до умов договору ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором № 5222606 від 26.08.2021.

Акти прийому-передачі Реєстру боржників від 01.04.2026 та платіжне доручення № 0631060000 від 01.04.2026 про надходження у повному обсязі ціни продажу на рахунок ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» підтверджують факт переходу від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до позивача прав вимоги заборгованості.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 та з його копії (а/с 21-23, 30) встановлено, що за номером 601 значиться ОСОБА_1 , заборгованість якого за договором № 5222606 від 26.08.2021 складає суму 25932,38 грн, до якої включено: 3800,00 грн заборгованості по кредиту; 22132,38 грн заборгованості по відсоткам.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5222606 від 26.08.2021 складеним кредитодавцем ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та підписаним електронним підписом (а/с 8-11), судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 було нараховано щоденні проценти за користування кредитними коштами протягом базового періоду починаючи з 27.08.2021 до 23.09.2021 на суму кредиту 3800,00 грн за акційною процентною ставкою 1,69 % в день. Починаючи з 24.09.2021 по 22.03.2022 протягом спеціального періоду нарахування процентів здійснювалось за спеціальною процентною ставкою у розмірі 3,00 % в день. Відповідачем протягом строку користування кредитом здійснено платежі на суму 50 грн 15.10.2021, 50 грн 17.10.2021, 50 грн 04.11.2021, 50 грн 07.11.2021 та 24.10.2022 на суму 50 грн, всього у розмірі 250 грн, які враховано як сплату відсотків за користування кредитом.

У підсумковому значенні розрахунку кредитодавець визначив заборгованість у загальному розмірі 25932,38 грн, з яких: 3800,00 грн заборгованість по кредиту; 22132,38 грн заборгованість по відсоткам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у подальшій практиці виходить із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього охоронні наслідки прострочення регулюються, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

Цей висновок не спростовує заявленого в цій справі розрахунку. Пунктом 3.1 договору строк його дії встановлений з 26 серпня 2021 року до 23 березня 2022 року включно. Пункт 1.7.2 передбачає акційну процентну ставку 1,69 % за день протягом базового періоду з 26.08.2021 до 24.09.2021 та спеціальну процентну ставку 3 % за день протягом спеціального періоду з 25.09.2021 до 23.03.2022. Пункт 1.7.4 передбачає нарахування процентів на основну суму кредиту за кожний день користування в межах строку дії договору.

Позивач нарахував проценти лише до 22.03.2022 - кінцевої дати виконання договору. Посилання представника відповідача на зазначену в графіку платежів орієнтовну загальну вартість кредиту не свідчить, що це є гранична сума зобов`язань за будь-якого способу виконання договору. Із самого графіка видно, що наведений показник сформований відповідно до такої структури розподілу платежів: у базовий період передбачено платіж 5661,38 грн, у тому числі повернення 3799,00 грн основної суми кредиту та 1862,38 грн процентів, а на спеціальний період залишається лише 1 грн основної суми та 5 грн 40 коп. процентів. Отже, показник 5667,78 грн розрахований за умови істотного погашення основної суми кредиту наприкінці базового періоду.

Натомість детальний розрахунок первісного кредитора свідчить про відсутність платежів відповідача на погашення основної заборгованості та незмінний залишок основної суми 3800 грн упродовж строку кредитування. За таких фактичних умов проценти у спеціальний період нараховані на непогашену основну суму кредиту, а не на 1 грн, як передбачав графік за умови належного виконання.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким запроваджено законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом, набрав чинності після укладення та завершення строку дії спірного договору. Відповідно до статті 58 Конституції України норми, що встановлюють нове обмеження цивільно-правових умов, не мають зворотної дії у часі, якщо законом прямо не передбачено інше. Тому саме по собі перевищення встановленої пізніше межі не є підставою для перерахунку процентів за договором від 26 серпня 2021 року.

Доводи про несправедливість умов договору не підкріплені встановленням обставин, які давали б підстави не застосовувати конкретну погоджену умову про процентну ставку. Відомості про базовий та спеціальний періоди, тривалість кожного з них і ставки 1,69 % та 3 % за день прямо відображені в договорі та паспорті споживчого кредиту. Сам по собі значний розмір процентів є наслідком непогашення основної суми протягом погодженого строку та не змінює змісту укладеного договору.

Таким чином, основні доводи відзиву щодо неукладення договору, неотримання кредитних коштів, відсутності переходу права вимоги та неправомірності нарахування процентів не спростовують висновку про наявність заборгованості.

Слід зауважити, що після надходження інформації з АТ КБ «ПриватБанк» представник позивача визнав факт укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів у розмірі 3800 грн.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон № 675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону № 675).

Статтею 12 Закону № 675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв`язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.

Письмовими доказами доведено, що 26.08.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства було укладено електронний кредитний договір № 5222606 на суму 3800,00 грн.

Встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора.

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відтак, між відповідачем та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано договір за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину.

Надання кредиту відповідачу здійснено в безготівковій формі шляхом переказу 26.08.2021 коштів кредиту у розмірі 3800,00 грн на картку позичальника, номер якої він зазначив при укладенні кредитного договору, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Елаєнс» як технічного оператора платіжних послуг та інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору відповідач мав зобов`язання перед кредитодавцем ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» повернути кредит в сумі 3800,00 грн не пізніше строку, вказаного у п. 3.1 договору, яким визначено дату погашення заборгованості 23.03.2022 (останній день строку кредитування).

Представником позивача долучено належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують, що у відповідності до вимог закону, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5222606 від 26.08.2021.

Усі документи, що надійшли до суду через підсистему «Електронний суд», вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису. Про це зазначив у своїй постанові від 11 вересня 2024 року Верховний Суд по справі №591/6212/23.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом встановив, що їх розмір визначено правильно.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 13000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження витрат.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи заперечення та доводи відповідача щодо розміру правової допомоги, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної не співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 5222606 від 26.08.2021 у розмірі 25932.38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 10.11.2026.

Суддя І.В. Павленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua