Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №489/10085/26
Суддя: Гриненко М. В.
Справа № 489/10085/26
Провадження № 3/489/1507/26
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
10 листопада 2026 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №795445 від 12.10.2026, 12.10.2026 о 17:58 год в м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 81/2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, млява мова), в порушення вимог п. 2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «МОЦПЗ» МОР.
ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судовою повісткою, по телефону, смс-повідомленням, повідомленням у додатку «Вайбер» та оголошенням на сайті судової влади. При складенні протоколу свою вину в інкримінованому правопорушенні не заперечував. Таким чином, судом вжито достатніх та вичерпних заходів для виклику особи до суду для реалізації її права на захист від пред`явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, реалізуючи яке ОСОБА_1 уклав договір з адвокатом Петровським Л.А. про надання правової допомоги від 14.10.2026 у даній справі, який 21.10.2026 ознайомився з матеріалами справи та 22.10.2026 подав до суду письмові заперечення проти протоколу.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду протоколу без участі ОСОБА_1 , суддя дійшов таких висновків.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
При цьому, особі відомо, що на розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно неї, про що їй повідомлялося особисто під час складення протоколу та засвідчено її підписом, а також викликалася судом.
Згідно зі ст. 6 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з`явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Також суддя враховує той факт, що участь особи в суді при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаної категорії не є обов`язковою.
Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справи, неодноразову неявку особи до суду та відсутність фактичних даних про поважність її неявки тричі до суду, факт залучення нею захисника та надання останнім докладних заперечень проти протоколу, суддя доходить висновку про можливість та доцільність розгляду справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол.
У судовому засіданні 10.11.2026 захисник, адвокат Петровський Л.А., просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на тій підставі, що були відсутні обґрунтовані підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; поліцейський не повідомив своє прізвище, посаду, спеціальне звання та не пред`явив службове посвідчення; була порушена процедура виявлення та фіксування ознак сп`яніння в особи.
Вислухавши захисника, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідку УПП в Миколаївській області від 08.01.2026; переглянувши відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, а також зі службового транспортного засобу), суддя дійшов таких висновків.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС.
Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Пункт 3 зазначеного Порядку передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), так і лікарем закладу охорони здоров`я.
Проте Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння.
Так, розділ ІІ зазначеної Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.
В той же час пунктом 12 розділу ІІ даної Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Пункт 4 розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п. 3 розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння.
При цьому, відповідно до положень п. 6 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.
Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Із пунктів 15, 16, 17, 18, 19, 21 розділу ІІІ Інструкції слідує, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Натомість, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов`язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки саме наркотичного сп`яніння, передбачені п. 4 Розділу І Інструкції (зіниці очей, що не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, млява мова), які поліцейський виявив в особи, тому остання була зобов`язана на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння саме в закладі охорони здоров`я.
Проте, з відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що за вказаних у протоколі обставин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я категорично відмовився, незважаючи на роз`яснення поліцейськими, що наслідком такої відмови є складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Крім того, на відеозаписах зафіксовано, що перед складенням протоколу поліцейський роз`яснив особі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також при складенні протоколу про адміністративне правопорушення особа була ознайомлена з його змістом без будь-яких зауважень з приводу інкримінованого правопорушення та не виклала жодних заперечень проти нього.
Крім того, зміст відеозаписів свідчить про те, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах відповідно до вимог ст. 40 Закону України «По національну поліцію». Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. При цьому, тривалість та зміст відеозаписів дозволяють встановити повні та необхідні відомості щодо обставин відмови особи від огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.
Також складений протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Особа в тексті протоколу не виклала будь-яких обґрунтованих заперечень проти інкримінованого їй правопорушення з наведенням відповідних мотивів своєї незгоди.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Надаючи оцінку доводам захисника про необхідність закриття провадження у справі з наведених вище підстав, суддя доходить таких висновків.
Суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин, оскільки вказане підтверджується відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських, на якому зафіксований рух та зупинка автомобіля поліцейськими, та відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, на яких зафіксовано, що одразу після зупинення вказаного автомобіля, до нього підійшли двоє поліцейських, які за кермом авто виявили саме ОСОБА_1 .
Стосовно відсутності, як вважає захисник, законних підстав для зупинки керованого особою транспортного засобу, то суддя зазначає, що з відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що причиною для зупинки транспортного засобу стало надходження повідомлення про те, що водій вказаного автомобіля ( ОСОБА_1 ) перебуває в стані сп`яніння, про що поліцейські прямо вказали ОСОБА_1 після його зупинки. Натомість посилання захисника на відсутність письмових доказів про надходження поліцейським такого повідомлення не змінюють встановлених обставин щодо саме такої причини зупинки керованого ОСОБА_1 транспортного засобу, оскільки положеннями законодавства не передбачено обов`язку поліцейських надавати водієві будь-які письмові документи, в яких зазначені обставини, що стали причиною для зупинки транспортного засобу.
Також не можуть бути підставою для закриття провадження твердження захисника про те, що поліцейський не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання та не пред`явив службове посвідчення, оскільки вказаний обов`язок поліцейського регламентується положеннями ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», а не КУпАП, нормами якого керується суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо особи. При цьому, виходячи з положень п. 1 ст. 247 КУпАП, підставою для закриття провадження щодо особи є встановлення саме відсутності в діянні особи події та складу адміністративного правопорушення. Натомість можливе недотримання поліцейським вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» жодним чином не має наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а може бути підставою для притягнення поліцейського до передбаченої законом відповідальності, зокрема дисциплінарної.
Крім того, суддя виходить з того, що законність дій поліцейських, а саме підстави зупинки транспортного засобу та дотримання вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», не входить до предмету доказування у провадженні щодо притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів звернення ОСОБА_1 зі скаргами на відповідні дії поліцейських щодо його зупинки 12.10.2026 та визнання таких дій незаконними у встановленому законом порядку, судді не надано. До того ж, у будь-якому разі причина зупинки транспортного засобу не виключає обов`язок водія пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп`яніння та не скасовує такий обов`язок.
Також неспроможними є твердження захисника про те, що поліцейські не виявили у ОСОБА_1 у встановленому законом порядку ознаки наркотичного сп`яніння, наявність яких є підставою для висловлення вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки з досліджених відеозаписів однозначно та поза розумним сумнівом встановлено, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський зазначив йому про те, що виявляє у нього вказані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, млява мова), після чого запропонував проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому з відеозаписів вбачається, що для виявлення вказаних ознак поліцейський світив ліхтариком в очі ОСОБА_1 , перевіряючи як зіниці очей реагують на світло. Також під час спілкування з поліцейськими мова ОСОБА_1 була млявою, що свідчить про те, що поліцейський належним чином перевірив наявність в особи ознак наркотичного сп`яніння, що давало йому підстави висловлювати особі вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.
Крім того, суддя критично оцінює доводи захисника про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння через побоювання бути доставленим до Військової служби правопорядку, оскільки з досліджених відеозаписів слідує, що після зупинки ОСОБА_1 поліцейські висловили йому вимогу надати саме посвідчення водія. При цьому поліцейські жодним чином не повідомляли ОСОБА_1 після зупинки про необхідність перевірки його документів як військовозобов`язаного або військовослужбовця, натомість саме останній почав говорити їм, що у нього проблеми з військово-обліковими документами та він перебуває у СЗЧ. Однак вказана обставина жодним чином не впливала на дії поліцейського, який діяв лише у відповідності до вимог Порядку та Інструкції і ґрунтовно та змістовно роз`яснив ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння після оголошення виявлених у нього ознак такого сп`яніння, а також наслідки такої відмови у вигляді настання адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП і роз`яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте, ОСОБА_1 , розуміючи всі наслідки своїх дій, категорично відмовився від огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, після чого відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, після ознайомлення з яким та під час його підписання ОСОБА_1 не виклав будь-яких заперечень проти нього та дій поліцейських зокрема.
За такого, заперечення сторони захисту проти інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення суддя оцінює критично як намагання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.
Крім того, суддя також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху та становить особливу суспільну небезпечність, оскільки пов`язане з керуванням джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності за скоєне діяння.
На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне накласти на особу адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Керуючись статтями 252, 266, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК /Микол. обл./ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua