Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №489/8159/26
Суддя: Кокорєв В. В.
Справа № 489/8159/26
Номер провадження 2/489/4240/26
РІШЕННЯ
Іменем України
10 листопада 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі ТОВ ФК"Ейс" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
В серпні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.03.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 973033645 на суму 14500,00 грн. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 14500 шляхом перерахування через банк-провайдер.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 38 995,84 грн, яка складається з: 14 498,76 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 497,08 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.
З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 973033645 від 20.03.2020 у розмірі 38 995,84 грн., судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач надала суду відзив, в якому вказала, що відповідно до умов укладених сторонами додаткових угод, останнім днем погодженого строку кредитування є 17.06.2020 року. Ця обставина має принципове значення для визначення правової природи процентів, які позивач нараховує після 17.06.2020 року. Отже, починаючи з 18.06.2020 року, проценти не можуть автоматично розглядатися як звичайні проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України. Позивач повинен надати суду чіткий та перевірюваний розрахунок саме процентів за прострочення, а не механічно продовжувати нарахування процентної ставки за користування кредитом. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що після закінчення строку кредитування ним зазначено, зокрема: 18.06.2020 – 0 грн; 19.06.2020 – 0 грн; 20.06.2020 – 0 грн; 21.06.2020 – 985,92 грн; починаючи з 22.06.2020 – 246,48 грн на день. При цьому сума 985,92 грн фактично відповідає чотирикратному розміру 246,48 грн, тобто: 246,48 * 4 = 985,92 грн. З матеріалів, наданих відповідачу, вбачається, що після переходу права вимоги між кредиторами нарахування процентів здійснювалося не безперервно. Зокрема, після переходу права вимоги 25.08.2020 та 29.01.2021 року та 05.06.2025 року подальше нарахування процентів саме з 29.01.2021 року, за наявними у відповідача даними, не здійснювалося.
Відповідач також заявляє про необхідність застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у відповідній частині.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій вказав, формули, за якими здійснювалося нарахування відсотків за кредитним договором. Твердження про нібито сплату заборгованості у розмірі 14 498,76 грн тіла кредиту та 21 785,80 грн процентів є необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними доказами фактичного виконання зобов`язання боржником. У зв`язку з укладенням зазначених договорів первісний кредитор та наступний кредитор здійснили балансове списання відповідної заборгованості. Таке списання є виключно бухгалтерською операцією, яка відображає вибуття активу (права вимоги) з балансу однієї юридичної особи та його передачу іншій особі (Фактору). Балансове списання не є оплатою боргу та не підтверджує виконання грошового зобов`язання боржником. Крім того, суми, на які посилається позивач як на «сплачені», відсутні у розділі «Оплати» розрахунків, що надані Товариствами. Це прямо свідчить про те, що відповідні кошти не надходили від боржника як погашення заборгованості. Отже, позивач фактично підміняє поняття бухгалтерського балансового списання поняттям виконання грошового зобов`язання, що є некоректним. З огляду на викладене, факт сплати боржником 14 498,76 грн тіла кредиту та 24 497,08 грн процентів не підтверджено, а тому доводи Представника Відповідача у цій частині підлягають відхиленню.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
20.03.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 973033645, відповідно до якого за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 14500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 0,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.
18.04.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору, в якій погодили збільшити строк кредитування на 29 днів. Починаючи з 19.04.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,41 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.
18.05.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору, в якій погодили збільшити строк кредитування на 30 днів. Починаючи з 18.05.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,13 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.
Вказаний договір разом з Додатковими угодами до нього підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 18.10.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також надано виписку по рахунку на ім`я відповідача, з якої підтверджується факт зарахування коштів на вказаний рахунок у розмірі 14500 грн. 20.03.2020.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого останньому перейшло право вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого останньому перейшло право вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників.
05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, що підтверджується реєстром боржників.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України"Про електронну комерцію"якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.
Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором Кредитним договором № 973033645 від 20.03.2020 складає 38 995,84 грн, з яких: 14 498,76 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 497,08 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями.
Підписання кредитного договору № 973033645 від 20.03.2020, Додаткових угод здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як слідує з відзиву, відповідач оскаржує факт нарахування йому у заявленому розмірі відсотків, посилаючись на нарахування їх поза межами строку кредитування та неправомірність нарахування за ст.625 ЦК України, незрозумілість в наданих розрахунках заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ст.1050 ЦК України.
Так, за договором № 973033645 від 20.03.2020 строк кредитування погоджено сторонами у 30 днів. Додатковими угодами такий строк продовжено до 17.06.2020.
На період дії кредитного договору № 973033645 від 20.03.2020 діяла процентна ставка 0,70% в день, тому відсотки за вказаний період складатимуть 3045 грн. При цьому суд зазначає, що базова процентна ставка у розмірі 1,70% (погоджена сторонами у п.1.4 Договору) застосуванню не підлягає, оскільки умовами передбачено її використання вже після строку кредитування.
На період дії першої Додаткової угоди сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 1,41 відсотків в день від суми Кредиту. Враховуючи строк дії додаткової угоди (29 днів), тіло кредиту 14500 грн. та вказану процентна ставку, відсотки за цей період становитимуть 5929,05 грн.
На період дії другої Додаткової угоди сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 1,13 відсотків в день від суми Кредиту. Враховуючи строк дії додаткової угоди (30 днів), тіло кредиту 14500 грн. та вказану процентна ставку, відсотки за цей період становитимуть 4915,50 грн.
Відтак, після 17.06.2020 кредитодавець на має права нараховувати позичальнику відсотки поза межами строку кредитування.
Щодо нарахування відсотків за п.4.3. Договору ("Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України"), суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитодавцем, відсотки у розмірі 1,70% в день нараховувалися відповідачу за період з 20.06.2020 по 05.09.2020.
Суд зазначає, що в даному випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК.
Таким чином, нараховані відсотки після 17.06.2020 є відсотками в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 973033645 від 20.03.2020, суд вважає, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню. Проте також суд вважає за необхідне конкретизувати складові заборгованості та визначити, що заборгованість відповідача за відсотками становить 4913,96 грн., заборгованість за відсотками річних за ч.2 ст.625 ЦК України становить 19583,12 грн.
Окрім того, відповідач вказував на пропуск строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частина 1 статті 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
Згідно частини 3 статті 267 ЦК України заява про застосування строків давності може бути подана лише до винесення судом рішення.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початку їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується. Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
Тому початок перебігу строку за вказаних обставин починається з наступного дня після відповідної календарної дати.
Між тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року.
Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України, на час дії карантину продовжуються автоматично.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, та було скасовано з 01 липня 2023 року.
Окрім того, відповідно до пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні запроваджено воєнний стан, який на даний час триває.
Разом з тим, відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740ск23) щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Як слідує з матеріалів справи, Кредитний договір №07853-09/2021 укладено між сторонами 13.09.2021 (зі строком кредитування 30 днів), кредитний договір №3234721337/430670 укладено між сторонами 30.05.2021, договір №0636542197 укладено між сторонами 29.07.2021, договір №3234721337/719477 укладено між сторонами 18.08.2021.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що Товариство звернулося до суду з позовом 28.08.2026 року, суд вважає, що позивач не пропустив позовну давність для звернення із даним позовом до суду.
На підставі ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).
Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (договір про надання правничої допомоги 20.01.2026, Додаткова угода № 25771094365 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026). Суд враховує заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та бере до уваги кількість письмових пояснень, надісланих представником позивача, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за Кредитним договором № 973033645 від 20.03.2020 у розмірі 38995,84 грн.(тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень вісімдесят чотири копійки), з яких: 14 498,76 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4913,96 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 19583,12 грн. – заборгованість за процентами за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.(чотири тисячі гривень нуль копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10.11.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua